Андрій Байцар: Відомі базари Старого Львова. Галицький базар. Фотоальбом

Поміщено 15 давніх світлин!

Галицький базар Львові – компактна торговиця, розташована в центрі міста та відома ще з давніх-давен.

Галицький базар розташований недалеко від історичної Галицької брами (не збереглася), і є свідчення, що вже у XVII столітті тут велась активна торгівля, зокрема у 1666 році тут, а також при Краківській та Босяцькій хвіртках розташовувалися торгові ряди.

Власне Галицький ринок спочатку розташовувався на площі Галицькій, поряд з майданом, на якому нині стоїть пам'ятником королю Данилу.

В 1891 році гміна Львова з метою влаштування міського ринку спеціально закупила земельні ділянки на межі площі Бернердинської та площі Галицької. Частину земель було викуплено у власників палацу Бесядецьких, яким заплатили 87000 зл. Ще одну ділянку за 10000 зл. було придбано у Саврацького. Вже наступного 1892 року здійснено спорудження самого ринку, котре виконала віденська фірма Енд & Горн, та сама, що споруджувала Краківський ринок. Для потреб ринку було зведено великий павільйон, покритий хвилястим оцинкованим дахом. Потреби покупців могли задовільнити 50 крамниць, 60 відділів для різників та м’ясників, 54 ятки для продажу бакалії, 2 склади для м’яса. На ринку функціонували навіть 6 туалетів з проточною водою. Побудова Галицького ринку, без врахування земельних ділянок, коштувала місту 79387 зл. Будучи збудованим понад століття тому цей ринок зберігся і до наших днів. В 1990-х рр., що правда, були плани щодо його знесення, але місцева громада не дала це зробити.

В післявоєнні часи тотальної нестачі продуктів тут можна було прикупити багато чого їстивного. Та і в пізніші часи, коли забезпечувались мінімальні потреби й споживання їжі ще не мало ознак культу, базар значно розширював асортимент і якість доступних продуктів. Правда базарні ціни були вищими ніж в державній торгівлі, тому доступність продуктів для громадян була дещо обмежена ціною. З усіх базарів Львова цей базар вважався найдорожчим, більш доступні ціни були на Привокзальному і Краківському, оскільки до них був легший доступ селянам, чи, як тоді їх офіційно називали, колгоспникам (ФБ, Гриць Совків, 2025).

Як заходив в браму Галицького базару, зразу пропонували: дріжджі, перець, амоняк.

1941-1944 рр. Через постійний дефіцит більшість мешканців змушені були купувати продукти на базарах, де ціни стрімко зростали.

Німецькі розпорядження за 1942 р. дозволяли проводити щотижневі базари у дев’ятьох місцях міста. Влада визначала дні і час торгів, а також перелік продуктів, якими дозволялося торгувати. Євреї могли купувати продукти лише на замарстинівському ринку. Найбільший у місті базар діяв на Краківській площі (нині – Ярослава Осмомисла; по вуличному називався – «Кракідали»), де продавали продукти, цигарки, алкоголь, ліки, кухонне начиння, меблі, взуття, одяг, книги, коштовності та багато іншого. В ті часи у Львові можна було купити все, починаючи від арійських документів і закінчуючи військовою уніформою та автоматичною зброєю, яку можна було тут же й протестувати у найближчому підвалі.

Офіційна ціна хліба була низькою, але на ринку за 1 кг просили від 15 до 40 злотих (залежно від сорту та дефіциту).Кілограм яловичини або свинини на ринку коштував близько 45–57 злотих. На ринках Львова ціна на яйці становила приблизно 25–30 злотих за десяток. Молоко було одним із найдефіцитніших товарів, його вартість на чорному ринку могла сягати 10–15 злотих за літр. Ціни на жири були надзвичайно високими, часто перевищуючи 100 злотих за кілограм у періоди гострого браку.

1944-1950 рр. “В умовах дії карткової системи і відповідно обмеженого продуктового забезпечення перших повоєнних років, львівські базари стали альтернативним до державного сектора, джерелом постачання їжі. Базарів чи ринків, як їх називали у Міській Раді у Львові було шість, всі вони діяли, ще до приходу радянської влади.

Довший час базари працювали під старими назвами, хоча формально були перейменовані ще в кінці 1947 р. Основний і водночас найбільший львівський базар носив назву “Краківський” чи як ще його називали – “Теодора” і розміщувався на однойменній площі св. Теодора, що за Оперним театром. Більшовики у 1947 р. перейменували його у ринок “Центральний”, а з 1950 р на Центральну змінила свою назву і пл. Теодора.

Фактично одним цілим із ринком “Теодора” був його торговий сусід базар – “Сольський”, який розміщувався на площі Сольських (тепер пл. Зернова), поруч з ринком “Теодора”. Нові мешканці Львова, не знайомі з тонкощами місцевої топоніміки, часто путали назви і адреси базарів, тому в тому ж таки 1947 р. назву “Сольський” було замінено на “Новий” і перенесено на вул. Шлейхера-Клепарівська (тепер вул. Базарна-Клепарівська). Прискорило перенесення ринку і затвердження нового Генерального плану Львова 1946 р., який передбачав створення на місці базару загальноміської центральної площі для проведення державних заходів.

Нові назви у 1947 р. отримали і решту базарів: “Унії Берестейської” (тепер пл. Липнева) став “Привокзальним”; “Антонія” на вул. Личаківській (колишня вул. Леніна) тепер називали “Винниківським”; базар “Софія”, що на пл. І. Франка, став “Стрийським”; “Гасевський” на пл. Марченка, (тепер вул. Тершаковців), зробили “Зеленим”; “Знесення” вул. Механічна (тепер вул. Ратича О.) назвали “Підзамче”.