Андрій Байцар: Вулиця Леніна (Личаківська) у Львові в 1940-их

Зібрано 28 давніх світлини!

Вулиця Личаківська — одна з найдовших львівських вулиць. Починається у центрі Львова від площі Митної та прямує на схід до виїзду з міста.

Колишні назви: Дорога Глинянська, Глинянська Дорога, Личаківська, Личаківська вища (част.), Личаківська нижча (част.), Личаківська, Остштрассе, Личаківська, Леніна; Міцкевича (с. Гори).

Відомий львівський краєзнавець Борис Мельник стверджує, що у XIV столітті частина сучасної вулиці Личаківської вище від місця, де зараз стоїть костел Св. Антонія, була частиною т.зв. «Глинянської дороги» – торгівельного шляху в напрямку Києва. Найближче до Львова на цьому шляху було містечко Глиняни (нині – Золочівський район), на честь якого і отримав назву гостинець. Нижня частина вулиці Личаківської – від сучасної вулиці Заньковецької і до площі Митної в XIV столітті була поросла густим лісом. Відповідно, Глинянська дорога проходила сучасними вулицями Заньковецької та Лисенка. За сучасною трасою вулиці Личаківської дорогу проклали лише наприкінці XV століття. Обіч цієї дороги в дуплі великого дубу, який ріс в районі сучасного військового госпіталю, у 1536 році було знайдено ікону Св. Лаврентія. Це визнали чудом і збудували костел, освячений на честь Св. Лаврентія. Наприкінці XVII століття обіч сучасної вулиці Личаківської заклали свій монастир отці-боніфратри, до складу цього монастиря і увійшов костел Св. Лаврентія (Фотографії старого Львова, 2022).

Щодо самого поселення Личаків, то початково воно простягалося вздовж Глинянської дороги приблизно від сучасного Винниківського ринку до вул. Маріупольської (до 2022 р. – вул. Козланюка). Навіть у кінці ХVII століття це була досить дика місцевість: у 1674 році в районі сучасної церкви Св. Петра і Павла розміщувався табір польського короля Яна ІІІ Собєського: вночі майже до королівського намету підбіг вовк і загриз вартового (Фотографії старого Львова, 2022).

В середині ХІХ століття верхня частина вулиці Личаківської (офіційно вона цю назву отримала лише у 1871 році) мала садибну, схожу на сільську, забудову. В основному будинки зосереджувалися в районі сучасного Винниківського ринку (Нижній Личаків) та церкви Св. Петра і Павла (Верхній або Горішній Личаків). Поселення Личаків мало власне самоврядування, яке очолював війт (староста).

Личаківська є ключовою вулицею у транспортному сполученні центру міста із його східною частиною. Трамвайна колія на Личаківській була прокладена ще в період функціонування кінного трамвая. Вже у грудні 1894 року до Личаківської рогатки був організований рух електричних трамваїв.

Напередодні першої світової війни трамвайна колія була продовжена до станції Личаків.

Однак у 1940 році ділянка до станції Личаків була демонтована і на перехресті з сучасною вулицею Пасічною було влаштовано розворотний трикутник. Розворот трамваїв на трикутнику був незручним і блокував рух автотранспорту з вулиці Пасічної, тому 1969 року було облаштоване розворотне кільце для трамваїв у Личаківському парку.

Під час німецької окупації вулиця мала назву Остштрассе, бо прямувала до східної межі міста, а з грудня 1944 року іменувалася вулицею Леніна. 1990 року рішенням № 391 львівської міської Ради народних депутатів відновлено історичну назву — вулиця Личаківська.

Каплиця Матері Божої на Личаківській.

За переказами фігуру Божої Матері встановив тут при Глинянському тракті ще у ХVІІ ст. личаківський авантюрник і володар Винник Лагодовський, щоб спокутувати своє розбишацьке життя. За іншою версією, її встановив знаменитий “пан Каньовський” (увійшов до українського фольклору під цим прізвиськом, оскільки був Старостою канівським) – Миколай Базилій Потоцький, котрий, крім усього запам’ятався жорстоким поводженням із дрібною шляхтою, селянами і єврейським населенням.

За австрійських часів фігуру, що заважала рухові, перенесли вбік від гостинця. У 1850 році личаківський круп’яр В. Порада накрив фігуру дахом на чотирьох стовпах. Згодом каплицю засклили та розбудували.

28 серпня 1958 року на свято Успення Пресвятої Богородиці за наказом комуністичної влади каплицю зруйнували бульдозерами. Капличку військові розібрали й покрили бруківкою за одну ніч. Люди вранці встали й жодного сліду не залишилося від каплички.

Каплицю відбудували за кошти Львівської залізниці й освятили 1998 р. (скульптор В. Лоза, архітектори С. Цимбалюк, Б. Баран).

Кінотеатр ім. Ярослава Галана (1955-1990-і рр.) (вул. Личаківська, 131). 28 сeрпня 1955, кiнoтeaтр iм. Ярoслaвa Гaлaнa нa вyл. Лeнiнa,131, єдиний y цiй дiльницi мiстa. Kiнoтeaтр бyв спoрyджeний зa типoвим прoєктoм, цe хaрaктeрний зрaзoк пiслявoєннoї рaдянськoї aрхiтeктyри – “стaлiнськoї”.

1941 р. Вул. Леніна; кінцева трамвая.

Наприкінці червня, початку липня 1941 року

1941 р.

1941-1944 рр.

Костел Св. Антонія. Фото до 1944 р.

1947 р. Збіг вулиць Леніна і Солодової (Личаківської й Солодової). Ліда, Ізя та Іра.

1949 р.

1958 р. Кінцева на Личакові. Тоді на лінії почали виходити нові трамваї GothaT57, комфортабельні, зручні з м'якими сидіннями. Саме цей вагон намотав на свої колеса майже 1 млн км по вулицях міста, аж коли його у 1981 році списали (ФБ, Гриць Совків)

1965 р. Вул. Леніна. Трамвай LOWA ET54.

1960-і роки. 7 Листопада

1960-і рр. Колишня трамвайна зупинка по середині дороги на вул. Леніна.

Реконструкція Винниківського ринку на вулиці Личаківській у Львові у 1960-1965 роках/Міський медіаархів

Районна новорічна ялинка у збігу вулиць Личаківської та Солодової у 1960-1965 роках/Міський медіаархів

1971 р. Трисекційний трамвай «Gotha G4-61» на кінцевій «вул. Леніна». Автор фото – Гаральд Нейзе (Фотографії старого Львова, 2022).

1972 р.

Поч. 1970-х рр., вул. Леніна

Поч.1970-х рр. Вул. Леніна (Личаківська)

Кінець 1970-х рр., вул. Леніна (Личаківська)

1970-і рр.

1970-і рр. Вул. Леніна (Личаківська)

1979 р. Система із трамвайних вагонів «Tatra T4SU» на вул. Личаківській. Головний вагон № 801 – перший у Львові вагон цієї моделі. Автор фото – Бернд Арнольд