Андрій Байцар: Личаків

Показ дописів із міткою Личаків. Показати всі дописи

неділя, 20 вересня 2026 р.

Вулиця Личаківська у Львові у 1900-1939 роках. Фотоальбом

1915 рік. Церква Петра і Павла на Личаківській.

неділя, 12 липня 2026 р.

Трамвай на Личаків: «лайдак», «єденка» та «двійка». Фотографії 1900-1991 років

18 квітня 1893 року магістрат прийняв рішення, що Верхнього Личакова і Личаківського цвинтаря сягнуть лінії електричного трамвая.

Будівництво лінії електричного трамвая на Личаків розпочали наприкінці літа 1894 року. Трамвайна лінія на Личаків відгалузилася від лінії до Виставкової площі біля Віденської кав’ярні і пройшла вулицею Кілінського (нині – Памво Беринди), площами Катедральною та Ринок, а також вулицею Руською. Частина цієї вулиці Руської (від площі Ринок до вул. Бляхарської) була настільки вузькою, що тут уклали лише одну колію. Пізніше тут було рейкове сплетення, яке проіснувало до середини 2000-х років. У 2006 році під час реконструкції тут уклали дві колії, щоправда трамваї на вузькій ділянці вул. Руської розминутися не можуть. Відповідно, для регулювання руху трамваїв встановлено спеціальні трамвайні світлофори.

У зв’язку із розбудовою трамвайної мережі Львова у 1906 – 1908 рр., виникла потреба у позначенні маршрутів. Вирішили трамвайні маршрути позначати двома літерами, які позначали їх кінцеві. Відповідно, маршрут від вокзалу до Личакова отримав позначення LD (літера D означала Двірець, тобто вокзал). Львів’яни називали трамвайний маршрут LD, який курсував на Личаків «лайдаком».

У 1913 році магістрат Львова прийняв рішення про будівництво трамвайної лінії до станції Личаків. Ця трамвайна лінія пройшла вулицею Личаківською, а далі сучасними вулицями Долішньою та Станція Личаків. Довжина нової ділянки склала біля 700 метрів. Трамвайний рух до станції Личаків відкрився 21 лютого 1914 року – сюди від Віденської кав’ярні почали курсувати вагони маршруту Н, його розклад було узгоджено із рухом поїздів на залізниці Львів – Підгайці (8 рейсів на добу).

Із 1 грудня 1925 року відбулася перенумерація трамвайних маршрутів, які все ще мали літерні позначення. Маршрут LD отримав № 1, таким чином «лайдак» став «єденкою».

За німецької окупації працював в тому числі і трамвайний маршрут № 1 Залізничний вокзал – Личаків.

Трамвайний рух у Львові відновився 1 березня 1945 року. Серед маршрутів, які першими почали курсувати, був і трамвайний маршрут № 1 Залізничний вокзал – Личаків, який курсував, щоправда, тільки до вулиці Мечникова. У червні 1946 року трамвайний маршрут № 1 було розбито на два: маршрут № 1 курсував від вокзалу до центру через вул. Коперника, а маршрут № 2 – від центру до вул. Леніна (Личаківської). У січні 1948 року трамваї почали курсувати за маршрутом № 8 центр – вул. Зелена – вул. Маяковського (Костя Левицького) – вул. Мечникова – вул. Леніна (Личаківська). До 1948 року трамваї маршруту № 2 не курсували на ділянці від вул. Мечникова до вул. Пасічної, після завершення реконструкції рух на цій ділянці було відновлено.

У 1950 році трамвайний маршрут № 2 було продовжено до вул. Енгельса (нині – Коновальця). Із 1 грудня 1951 року в напрямку Личакова почав курсувати трамвайний маршрут № 7 вул. Шевченка – вул. Підвальна – вул. Леніна (Личаківська) – вул. Мечникова – Погулянка (ріг сучасних вул. Мечникова та Костя Левицького). До рогу вулиць Леніна та Мечникова курсував також трамвайний маршрут № 3 пл. Галицька – вул. Ватутіна (Князя Романа) – вул. Івана Франка – вул. Зелена – вул. Дніпровська – вул. Маяковського (Костя Левицького) – вул. Мечникова.

У 1955 році до Львова було доставлено 6 трамвайних поїздів із моторного та причіпного вагонів німецького виробництва «LOWA ET54» та «LOWA EB54». У серпні 1955 року ці вагони почали курсувати на зразковому трамвайному маршруті № 1 вул. Енгельса (Коновальця) – вул. Леніна (Личаківська).

В кінці 1950-х років було заплановано демонтаж трамвайних колій на вулиці Леніна (Личаківській) на ділянці від площі Радянської (Митної) до вул. Мечникова. Ділянку від вул. Мечникова до вул. Пасічної на виділеному полотні планували зберегти – трамваї мали потрапляти сюди через вул. Зелену, Маяковського (Костя Левицького) та Зелену. По вулиці Личаківській мала пройти тролейбусна лінія до Комсомольського (Винниківського) озера, а у перспективі – до міста Винники. Проте від цих планів відмовилися. Натомість тролейбусну лінію було заплановано збудувати по вулиці Зеленій. Відповідно, із 17 червня 1964 року було припинено курсування трамвайного маршруту № 3. На розі вулиць Мечникова та Маяковського (Костя Левицького) було влаштовано розворотний трикутник для трамвайного маршруту № 7.

В другій половині 1960-х років на трамвайному маршруті № 2 почали курсувати трисекційні чотирьохвісні трамвайні вагони «Gotha G4-61», які прибули до Львова у 1966 – 1967 рр. В той час замість розворотного трикутника на розі вул. Леніна (Личаківська) та пр. Ленінського Комсомолу (вул. Пасічна) було влаштовано невелике розворотне кільце.

Із 1972 року до Львова почалося постачання чотирьохвісних трамваїв на поворотних візках «Tatra T4SU» чехословацького виробництва. Пасажирська експлуатація таких вагонів розпочалася із 19 січня 1973 року на маршруті № 7 (його на той час обслуговувало трамвайне депо № 1). Перший вагон на маршрут вивела водійка Л.П. Петляк. Із весни 1973 року такі вагони почали працювати і на маршруті № 2, який вважався зразковим. Із середини 1970-х років на маршруті № 2 курсували лише системи із двох вагонів «Tatra T4SU». У 1976 році Львів отримав два чотирьохвісних двосекційних зічленованих вагонів «Tatra КT4SU», які отримали спочатку №№ 1 і 2 (із 1980 р. вони отримали №№ 1001 і 1002). Ці вагони випробовували саме на трамвайному маршруті № 2. У 1980 – 1988 рр. трамвайний маршрут № 2 обслуговували тільки системи із двох вагонів «Tatra T4SU». Із 1988 року на маршруті також почали експлуатуватися системи із двох вагонів «Tatra КT4SU» – працювали вагони із №№ 1134 – 1145, приписані до трамвайного депо № 1. Трамвайний маршрут № 7 у 1980-х рр. було передано на обслуговування трамвайному депо № 2, на ньому почали працювати вагони «Tatra КT4SU». У 1988 році «сімку» було продовжено вулицями Маяковського (Костя Левицького) та Дундича (Вахнянина) до Палацу піонерів, нині – Палац творчості дітей та юнацтва Галичини.

За матеріалами: Антон ЛЯГУШКІН та Юрій КАУКАЛОВ. Трамвай на Личаків, або історія другої лінії. 2022 р. (Фотографії старого Львова).

Осінь 1941 р., вул. Личаківська. Бронеавтомобіль покинутий більшовиками при втечі з міста. Першими з такої техніки зникали колеса і оптика, потім вже всі придатні запчастини трансмісії і підвіски, двигуна і т.д. (ФБ, Гриць Совків)

1943 р. Вул. Личаківська. На кінцевому пристанку кондукторки коліжанки.

1955 р.Трамвай № 2. Вул. Енгельса. LOWA ET54.

1955 р. Трамвай № 2. Трамвайне депо №1. LOWA ET54.

1955 р. Трамвай № 2. Трамвайне депо №1. Трамвай LOWA ET54.

1956 р. Трамвай № 2. Вул. Ф.Енгельса (вул. Є. Коновальця)

1950-і рр. Трамвай № 2. Вул. Ф.Енгельса (вул. Є. Коновальця)

1958 р. Кінцева на Личакові. Тоді на лінії почали виходити нові трамваї GothaT57, комфортабельні, зручні з м'якими сидіннями. Саме цей вагон намотав на свої колеса майже 1 млн км по вулицях міста, аж коли його у 1981 році списали (ФБ, Гриць Совків)

1965 р. Вул. Леніна. LOWA ET54.

1966 р. "Двійка". Трамвай Gotha G4-61

1967 р. Площа Ринок. "Двійка".

1969 р. Площа Ринок. Магазин "Карпати".

1971 р. Трисекційний трамвай «Gotha G4-61» на кінцевій «вул. Леніна». Автор фото – Гаральд Нейзе (Фотографії старого Львова, 2022).

1971 р. Вул.Мечнікова. Lowa ET54/EB54 - доволі рідкісний у Львові трамвай . Він був призначений для роботи у двосторонньому(реверсному) режимі на лініях ,де немає розворотного кола. Вагон мав дві кабіни і двері з двох сторін .

Поч.1970-х рр. Вул. Леніна (Личаківська)

1976 р.Трамвай № 2. Вул. Підвальна

1977 р. Перший у Львові трамвайний вагон «Tatra KT4SU» № 1 (із 1980 р. № 1001) на маршруті № 2 вул. Леніна – вул. Енгельса. Автор фото – Ааре Оландер

1979 р. Система із трамвайних вагонів «Tatra T4SU» на вул. Личаківській. Головний вагон № 801 – перший у Львові вагон цієї моделі. Автор фото – Бернд Арнольд

1985 р. Трамвай № 2. Перехрестя Пушкіна(ген.Чупринки), Котляревського, Київська.

понеділок, 25 травня 2026 р.

Вулиця Леніна (Личаківська) у Львові в 1940-их - 1980-их роках у фотографіях

Зібрано 31 давню світлину!

Вулиця Личаківська — одна з найдовших львівських вулиць. Починається у центрі Львова від площі Митної та прямує на схід до виїзду з міста.

Колишні назви: Дорога Глинянська, Глинянська Дорога, Личаківська, Личаківська вища (част.), Личаківська нижча (част.), Личаківська, Остштрассе, Личаківська, Леніна; Міцкевича (с. Гори).

Відомий львівський краєзнавець Борис Мельник стверджує, що у XIV столітті частина сучасної вулиці Личаківської вище від місця, де зараз стоїть костел Св. Антонія, була частиною т.зв. «Глинянської дороги» – торгівельного шляху в напрямку Києва. Найближче до Львова на цьому шляху було містечко Глиняни (нині – Золочівський район), на честь якого і отримав назву гостинець. Нижня частина вулиці Личаківської – від сучасної вулиці Заньковецької і до площі Митної в XIV столітті була поросла густим лісом. Відповідно, Глинянська дорога проходила сучасними вулицями Заньковецької та Лисенка. За сучасною трасою вулиці Личаківської дорогу проклали лише наприкінці XV століття. Обіч цієї дороги в дуплі великого дубу, який ріс в районі сучасного військового госпіталю, у 1536 році було знайдено ікону Св. Лаврентія. Це визнали чудом і збудували костел, освячений на честь Св. Лаврентія. Наприкінці XVII століття обіч сучасної вулиці Личаківської заклали свій монастир отці-боніфратри, до складу цього монастиря і увійшов костел Св. Лаврентія (Фотографії старого Львова, 2022).

Щодо самого поселення Личаків, то початково воно простягалося вздовж Глинянської дороги приблизно від сучасного Винниківського ринку до вул. Маріупольської (до 2022 р. – вул. Козланюка). Навіть у кінці ХVII століття це була досить дика місцевість: у 1674 році в районі сучасної церкви Св. Петра і Павла розміщувався табір польського короля Яна ІІІ Собєського: вночі майже до королівського намету підбіг вовк і загриз вартового (Фотографії старого Львова, 2022).

В середині ХІХ століття верхня частина вулиці Личаківської (офіційно вона цю назву отримала лише у 1871 році) мала садибну, схожу на сільську, забудову. В основному будинки зосереджувалися в районі сучасного Винниківського ринку (Нижній Личаків) та церкви Св. Петра і Павла (Верхній або Горішній Личаків). Поселення Личаків мало власне самоврядування, яке очолював війт (староста).

Личаківська є ключовою вулицею у транспортному сполученні центру міста із його східною частиною. Трамвайна колія на Личаківській була прокладена ще в період функціонування кінного трамвая. Вже у грудні 1894 року до Личаківської рогатки був організований рух електричних трамваїв.

Напередодні першої світової війни трамвайна колія була продовжена до станції Личаків.

Однак у 1940 році ділянка до станції Личаків була демонтована і на перехресті з сучасною вулицею Пасічною було влаштовано розворотний трикутник. Розворот трамваїв на трикутнику був незручним і блокував рух автотранспорту з вулиці Пасічної, тому 1969 року було облаштоване розворотне кільце для трамваїв у Личаківському парку.

Під час німецької окупації вулиця мала назву Остштрассе, бо прямувала до східної межі міста, а з грудня 1944 року іменувалася вулицею Леніна. 1990 року рішенням № 391 львівської міської Ради народних депутатів відновлено історичну назву — вулиця Личаківська.

Каплиця Матері Божої на Личаківській.

За переказами фігуру Божої Матері встановив тут при Глинянському тракті ще у ХVІІ ст. личаківський авантюрник і володар Винник Лагодовський, щоб спокутувати своє розбишацьке життя. За іншою версією, її встановив знаменитий “пан Каньовський” (увійшов до українського фольклору під цим прізвиськом, оскільки був Старостою канівським) – Миколай Базилій Потоцький, котрий, крім усього запам’ятався жорстоким поводженням із дрібною шляхтою, селянами і єврейським населенням.

За австрійських часів фігуру, що заважала рухові, перенесли вбік від гостинця. У 1850 році личаківський круп’яр В. Порада накрив фігуру дахом на чотирьох стовпах. Згодом каплицю засклили та розбудували.

28 серпня 1958 року на свято Успення Пресвятої Богородиці за наказом комуністичної влади каплицю зруйнували бульдозерами. Капличку військові розібрали й покрили бруківкою за одну ніч. Люди вранці встали й жодного сліду не залишилося від каплички.

Каплицю відбудували за кошти Львівської залізниці й освятили 1998 р. (скульптор В. Лоза, архітектори С. Цимбалюк, Б. Баран).

Кінотеатр ім. Ярослава Галана (1955-1990-і рр.) (вул. Личаківська, 131). 28 сeрпня 1955, кiнoтeaтр iм. Ярoслaвa Гaлaнa нa вyл. Лeнiнa,131, єдиний y цiй дiльницi мiстa. Kiнoтeaтр бyв спoрyджeний зa типoвим прoєктoм, цe хaрaктeрний зрaзoк пiслявoєннoї рaдянськoї aрхiтeктyри – “стaлiнськoї”.