Показ дописів із міткою 1960. Показати всі дописи

неділя, 27 вересня 2026 р.

Львів. Площа Ринок. Трамвайна зупинка у фотографіях. 1960-ті - 1970-ті роки.

Трамвайна зупинка на пл. Ринок в 1960-70-х роках. Сучасна колоризація. Автор Boris Krishtul.

1961 р. Площа Ринок. Трамвай LOWA ET54.

1964 р. Площа Ринок. Трамвайна зупинка. Трамвай LOWA ET54.

1967 р. Площа Ринок

1970 р. Фільм “Старики-розбійники”. Виставка картин Рембрандта проходила у будівлі Ратуші.

1977 р. Площа Ринок

* Фотографії Старого Львова
FB Гриць Совків (The Gryć)
FB Igor Plotko

пʼятниця, 18 вересня 2026 р.

Вулиця Жовтнева (Дорошенка) у старих світлинах. Львів 1940-ві - 1980-ті роки

Рідна з 1983 року для мене вулиця, тут мій геофак. Декоративне панно, переговорний пункт, ательє мод, майстерня «Айболить», старовинна аптека і відомі кафе: “Морозиво”, “Рубці по-львівськи”, “Млинці” і “Святкове”.

Вулиця Дорошенка – одна із центральних вулиць міста. Її історія починається від 1470 року. Це була ділянка землі у верхній частині вулиці, яка належала пані Мікулинській. Дорога, що вела до цього маєтку, й стала основою вулиці.

У 1535 році вона стала Сикстовою дорогою – від маєтку доктора медицина Еразма Сикста, що був розташований недалеко від костелу святої Марії Магдалини. Наприкінці ХІХ століття вулиця сформувалася у межах, що існують досі (від проспекту Свободи до вулиці Бандери). Тоді вона мала назву Сикстуської. Частина вулиці від Головної пошти до костелу святої Марії Магдалини називалася вул. Оброни Львова – на честь 20-річчя польсько-української війни.

Наприкінці 1939 – на початку 1940 року з’явилася назва Жовтнева. Від липня 1941 року повернули назву Сикстуська, яка існувала до кінця 1944 року, щоправда від листопада 1941 до липня 1944 офіційну назву писали німецькою – Sykstuskastrasse. Від 1944 і аж до 1992 вулиця була Жовтневою. Під час перейменування вулиць періоду незалежності у 1992 році її перейменували на честь гетьмана Петра Дорошенка.

Відомі будинки.

№ 13 — триповерховий житловий будинок на розі з вулицею Банківською. У 1886 році проведена реконструкція будинку з надбудовою третього поверху за проєктом архітектора Ігнатія Віняжа. Тут від радянських часів працює майстерня з ремонту галантереї та сумок «Айболить».

№ 29 — житловий будинок у периметральній забудові вулиці. Побудований в 1899—1900 роках. За Польщі тут містилася винарня «Італія» Карла Перантоні. Тут від радянських часів працює ательє хутряних виробів.

№ 36 — триповерховий житловий будинок (колишня адреса — вул. Словацького, 12), перший поверх якого за Польщі займала аптека «Під Фемідою», заснована 1901 року Фредериком Девехою, у радянські часи — аптека № 33, а 1996 року аптеці повернена історична назва — «Під Фемідою». 2015 року приміщення аптеки продане приватним підприємцям, які 2017 року відкрили там магазин жіночої білизни «Victoria's secret».

№ 39 (інша адреса — вул. Словацького, 1) — будівля львівської головної пошти, що стала у листопаді 1918 року місцем героїчної оборони Української галицької армії проти наступу поляків. Будинок реконструйовано у 1923 році за спільним проєктом архітекторів Євгена Червінського та Альфреда Захаревича. Від радянських часів в цій частині будинку діяв міжміський телефонний переговорний пункт.

№ 41 — нові корпуси Греко-католицької духовної семінарії збудовані у 1889 році за проєктом Сильвестра Гавришкевича, нині ці будівлі займає географічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка.

№ 43 — будівля, яку нині займають служби Львівської філії АТ «Укртелеком». Споруджена у 1970 роках. Проєкт створений 1967 року у київській філії інституту «Діпрозв'язок». Архітектори В. Дубок, В. Мазепа, інженер І. Таубін.

1970-і – 1990-ті роки. Декоративне мозаїчне панно на тему “Дружба Народів” авторства художників-монументалістів Львівського художньо-виробничого комбінаті худфонда СРСР та Спілки художників.

Розташоване було на торці будинку, на зупинці для трамвайних маршрутів № 1, 2 і 9. Зупинка була влаштована на місці зруйнованих з початком Другої світової війни будинків №2 та №4.

Кафе.

«МОРОЗИВО НА ЖОВТНЕВІЙ».

1970-і - 1990-і рр. Морозиво було унікальне – м’яке морозиво. Його витискали з апарата, а не набирали спеціальною ложкою.

“РУБЦІ по-львівськи”.

На початку вул. Жовтневої (Дорошенка), 9 знаходиться одна з перших львівських сецесійних кам’яниць, збудована за проектом Альфреда Захаревича aбo Івана Левинського для Германа Бака. За проєктом 1927 р. надбудовано третій поверх. у 1899-1900 рр. Тут внизу була відома за радянських часів кнайпа "Рубці по-львівськи". Сюди приходили поласувати "львівською екзотикою" – флячками. Потім її переобладнали на популярний бар "Гарячі бутерброди", який весною 2008 р. Закрився.

«Ми любили заходити на флячки до закладу, який називався «Рубці» й містився на початку Дорошенка. Такі ж «Рубці» були й на Городоцькій. Ця страва була смачна й дешева, а до неї добре йшла горілка. Публіка збиралася проста. Хоча й не бракувало унікумів. На Городоцькій до «Рубців» і до пивбару неподалік учащав легендарний футболіст Габовда, який славився своїми пасами і голами, виконаними головою. Останнім часом він спивався і демонстрував силу свої голови буцанням у стіну» (Ю. Винничук, 2021).

На цій вулиці знаходилися відомі кафе “Млинці” та “Святкове”.

* Фотографії старого Львова.

*FB Музей історії фотографії у Львові

*FB Львів стародавній - фото, відео та історії

*FB Ретро-Львів

*FB Гриць Совків (The Gryć)

1940-ві - 1950-ті роки.

1943 р. Вул. Сикстуська (сучасна Дорошенка)

1945-1955 рр. Перехрестя вул. Жовтневої і Словацького

Мало хто з львів’ян пам’ятає сірі циліндри наполовину засклених будок регулювальників, яких у достатку було на напружених (як тоді здавалося) перехрестях центральних доріг та вулиць міста.

До створення ДАЇ регулюванням займалася міліція; до 1950-х годов ОРУД’и (отдел регулирования уличного движения/відділ регулювання вуличного руху) були окремими підрозділами, що займалися виключно цими питаннями.

Регулювальник, що містився в заскленій циліндричній будці, мав широкий кут огляду, отже мав можливість сигналізувати про порушення, спрямовувати напрямок руху, залагоджувати небезпечні ситуації, вмикати світлофор. Наприкінці 1950-х років Обласна автоінспекція, що відносилася до Обласного управління внутрішніх справ на пл. Перемоги (тепер пл. Ген. Григоренка), містилася в будинку на вул. Пушкіна, 5 (тепер вул. Ген. Чупринки); міська автоінспекція – в будинку міського управління на вул. Сталіна, 1.

Зображення показує одну з таких засклених будок, розташовану на розі вулиць Жовтневої (тепер вул. Дорошенка) та Словацького. Ліворуч - фрагмент будинку Головного поштамта.

1960-ті роки

1963 р.

1960-ті роки. Ательє мод, вул. Жовтнева, 23

1960-ті роки

1970-і роки

1970-і рр. Вул. Жовтнева (Дорошенка)

1970-і роки. Декоративне мозаїчне панно на тему "Дружба Народів" авторства художників-монументалістів Львівського художньо-виробничого комбінаті худфонда СРСР та Спілки художників.

1980-ті роки

1980 рік.

1985 р., Кафе "Львів'янка". Пр. Леніна і вул. Жовтнева

пʼятниця, 28 серпня 2026 р.

Проспект Леніна (проспект Своводи) у Львові у 1960-их та 1970-их роках. Фотоальбом

У 1940 році радянська окупаційна влада перейменувала проспект Гетьманські Вали на вулицю 1-го Травня.

Німецько-нацистська окупаційна влада знову розділила проспект на дві сторони: парну сторону стали називати Опернштрассе (Opernstraße), непарну — Музеумштрассе (Museumstraße); в 1942 році їх об'єднали в Адольф Гітлер пляц (Adolf-Hitler-Platz). У 1944 році на короткий час повернули назви обидвох частин бульвару — вулиці Легіонів і Гетьманська.

З 1945 — знову 1-го Травня. З 1959 — проспект Леніна, з 1990 року — проспект Свободи.

У повоєнний час посилилося суспільне та транспортне значення проспекту. У 1951 році було ухвалено рішення припинити трамвайний рух проспектом. Після будівництва шляхопроводу вулицею 700-річчя Львова (нині проспект Чорновола) відчутно збільшився транспортний потік.

Як і в австрійсько-польські часи, люди продовжували неформально збиратися на бульварі — «чорна біржа» перетворилася на так звану «футбольну біржу». З перемогою львівської футбольної команди «Карпати» у фіналі Кубка СРСР 1969 року пов'язані єдині масові неорганізовані демонстрації на проспекті в часи, що передували перебудові.

Від 1950 р. в центрі міста, там, де з 1898 р. височів на постаменті кінний пам'ятник королю Яну ІІІ Собеському роботи львівського скульптора Тадеуша Баронча (де зараз є пам'ятник Шевченку), почали ставити міську ялинку. Незадовго до того пам'ятник демонтували та передали польській владі.

Місце, яке звільнилося в центрі великої круглої клумби, упродовж довгих років використовували для головної міської ялинки. Ялину прикрашали іграшками, навколо неї на круглому подіумі розставлялися фігури казкових героїв-звіряток, виготовлені з пап'є-маше. Ялинку електрифікували.

Центральною та найбільшою фігурою завжди була фігура Діда Мороза з повним мішком подарунків для дітей. Під ялинкою артисти у костюмах Діда Мороза й Снігуроньки виступали перед дітьми, а на весь час зимових шкільних канікул встановлювали велику ляльку Діда Мороза. До фігури Діда Мороза не припинялася черга охочих сфотографуватися на пам'ять.

Від 1970-х років, коли під ялинкою почали збиратися колядники, ідеологи її почали демонтувати перед Різдвом, а потім ялинку з центра перенесли в сквер перед Парком культури при вул. Дзержинського (тепер Вітовського), де поруч було КДБ.

1962 р.

1963 р. Будівництво на пр. Леніна (пр. Свободи) 6-8.

1960-ті рр.

Поч. 1970-х рр. Кафе "Львів'янка", магазин "Штори", Гастроном, етнографічний музей

1970-75 роки. Магазин книжковий "Воєнторговський" - книжкова викладка.

Львів, фото 1970-1975 років

Фото 1970-1975 років. З архіву Юрія Вдовенка

1976 р. Проспект Леніна (тепер проспект Свободи)

1976 р. Оперний театр

1976 р. Пр-т Леніна (тепер пр-т Свободи)

1977 р.

1970-1980-і рр. "Сорттовари". Оригінальний фриз декор на склі (чорно-червоне панно за мотивами грецького вазопису й олімпійських ігор) - робота Неллі Федчук.

Волейбольні м'ячі по 3,66-4,30 руб. Футбольні по 20-23 руб.

1979-1981 роки