Андрій Байцар: ЛЬВІВ. Площі Галицька і Соборна в світлинах. 1920-і рр.

Назва площі походить від Галицьких воріт, які знаходились на перехресті нинішніх вулиць Галицької та Братів Рогатинців. Ще в середні віки місце, яке нині займає площа, входило до складу Галицького передмістя. Тут було поселення «Під сторожею» – назва пов’язана з тим, що його мешканці сплачували особливий податок – «велику сторожу» (несли зовнішню охорону міста), який надходив до королівської каси. Це поселення мало статус вулиці.

У сучасному вигляді площа утворилася наприкінці XVIII століття, коли стали розбирати міські фортифікації. На площі розташовувався Галицький базар, який в 1892 році перенесли на територію саду за палацом Бесядецьких.

У 1893 році проєктант львівських парків Арнольд Рерінг заклав на місці ринку сквер.

Вже 1880 року через Галицьку площу пролягла лінія кінного трамвая до площі Митної і далі по вулиці Личаківській. У 1894 р. площею курсував електричний трамвай, по вул. Баторія ( нині вул. Князя Романа ) до Галицької крайової виставки у Стрийському парку. 1909 року електричний трамвай пустили через Бернардинську площу (нині – Соборну).

Поворотне кільце між площами Соборною та Галицькою, де трамвай повертав на вул. Ватутіна (тепер вул. Князя Романа), з'явилося у 1951 році. Тут була кінцева зупинка маршруту №10 - вул. Ватутіна - Вул. І.Франка (він курсував до 1970 р.); від 1952 р. додався маршрут №3 - вул. Мєчнікова-Зелена - Ватутіна (Князя Романа) - пл. Галицька (він курсував до середини 1960-х років).

Саме на маршруті №3 у 1960 р. з'явилися перші вагони без кондукторів, з квитковими касами самообслуговування. В середині 1960-х рр. поворотним кільцем користувалися трамваї маршрутів №4 - вул.Калініна (тепер Замарстинівська)-пл. Галицька-вул. Інститутська. та №10. Від 1990 р. на пл. Галицькій існувала кінцева зупинка маршруту №3 - вул. Боженка-пл. Галицька. Від близько 2003- 2004 рр. цієї трамвайної розв'язки не існує, а колію на вул. Князя Романа розібрано.

Фонтан на площі Галицькій.

З 1880 р. площу прикрасила криниця з фонтаном та скульптурою героїні однойменної балади поета Адама Міцкевича – Світезянки. Триметрова білокам’яна німфа одразу стала окрасою площі й улюбленицею львів’ян, а особливо художників і фотографів. Автором алегоричної фігури був відомий польський скульптор, випускник Віденської Академії Тадеуш Блотницький (1858-1928). Скульптуру він створив на замовлення львівського магістрату, а у 1879 році на конкурсі отримав за неї нагороду Академії – “Preisstipendium”.

Скульптура безслідно зникла у 1950 році. Замість німфи криницю прикрасили скульптурою хлопчика. Орієнтовно у 1970 році цю скульптуру демонтували, а за кілька років встановили абстрактну композицію "Кульбаба" роботи львівського художника Олега Микити. Пізніше цей фонтан досить довго не працював, а потім – теж довго – тривали археологічні і будівельні роботи на огородженому майданчику.

У 2019 році під час реконструкції фонтану “Кульбаба” виявили давні мури. Пізніше львів’яни почали збирати підписи за їх збереження. У міській раді вирішили, що на площі облаштують новий громадський простір, а виявлені фундаменти костелу законсервують.

Нарешті у 2023 році огорожу було знято і виявилось, що фонтан зник, а на його місці залишилось тільки коло, позначене відмінним від бруківки камінням.

21 квітня 2023 р. там відкрили фонтан, який присвятили Герою України Дмитру "Да Вінчі" Коцюбайлу та усім добровольцям російсько-української війни.