Андрій Байцар: Фонтани та клумби Старого Львова. Львів, якого уже не має.

Фонтани Старого Львова — це історична візитівка міста, найвідомішими з яких є чотири фонтани на Площі Ринок (1810–1814 рр.), створені скульптором Гартманом Вітвером. Ці античні фігури — Нептун, Амфітрита, Діана та Адоніс — розміщені у восьмигранних чашах, що стали символом серця Львова.

Наприкінці XVIII століття на площі Ринок за проєктом видатного скульптора Гартмана Вітвера розпочалося спорудження чотирьох фонтанів на чотирьох кутах площі, які було завершено 1814 року. При будівництві фонтанів використали водойми. Кожний фонтан має восьмигранну чашу, котра міститься у центрі зірки, викладеної червоним і чорним каменем. У центрі чаші – скульптура персонажу античної міфології: богиня полювання Діана, герой Адоніс, бог морів Нептун і його дружина Амфітрита. Фонтани на Площі Ринок не є фонтанами у прямому розумінні цього слова: вода з них не б’є, а витікає двома струменями. Тому їх можна назвати скоріше криницями.

Їхні чаші заповнювалися водою, у яких до повоєнних часів, а точніше до 1944 року, коли продовольчий базар на площі Ринок ліквідували, торгівці зеленню і фруктами відсвіжували свій товар. Від польських часів біля фонтанів усіх чотирьох античних фігур на Водохреща 19 січня проводилися святкові урочистості. Від перших років української Незалежності у цей день біля фонтану Амфітрити проводилися надзвичайно багатолюдні посвячення води для греко-католицької та православної конфесій.

Фонтани радянського періоду.

(за матеріалами: Ілько Лемко. 2024 р. Львівська комуналка. Популярна історія міста Львова, розділ 35).

За часів СРСР у Львові запрацювали фонтани біля головного залізничного вокзалу і навпроти заводу кінескопів (споруджені у 1954-1955 роках), біля аеропорту (споруджений 1955 року), фонтан з фігурами лебедів у горішній частині Стрийського парку, на алеї біля павільйонів (споруджений 1956 року), перед будівлею телецентру на Високому Замку (споруджений 1957 року).

Від 1950-х років і до кінця 1960-х на площі Івана Підкови працював невеличкий фонтанчик, з нього пили воду голуби, які у ті часи селилися на площі, багато львів’ян приводило сюди своїх дітей погодувати голубів. Від 1950-х років на території багатьох львівських підприємств працювали фонтани, найбільші на території хімфармзаводу і мехсклозаводу. Фонтан за схожим принципом досі працює і на озері з лебедями у Стрийському парку. У 1970-х роках скульптурно обладнали декоративні криниці у Стрийському парку та парку Залізна Вода.

Після реконструкції площі Митної 1976 року тут спорудили фонтан із фігурою хлопчика. У 1978 році спорудили криницю з барельєфом Водолія на вулиці Коперника навпроти дзвіниці церкви Святого Духа. 1978 року навпроти готелю Львів відкрили перший у Львові фонтан зі світломузикою. У 1980-х роках спорудили фонтан навпроти входу до Парку культури. До 1970-х років в усіх парках Львова і багатьох скверах ще стояли невеличкі фонтанчики з питною водою, де відкручуючи краник, можна було пускати струмінь води на порядну висоту.

Історію Львова неможливо собі уявити без водяних колонок, які помпували воду з артезіанських свердловин. Вони рятували львів’ян і під час Першої, і Другої світових війн, а також у часі водопостачання за графіком. Таких помп ще у повоєнні радянські часи було доволі багато навіть у центрі міста, ще в середині 60-х років минулого століття одна така колонка працювала на розі вулиць Підвальної і Лесі Українки. До нашого часу залишилося лише декілька працюючих помп у Львові, здебільшого в районі Левандівки і у Винниках.

Фонтан на площі Марійській (Міцкевича).

Одним з найстарших історичних фонтанів, що зберігся до наших часів, є архітектурно-скульптурна композиція з Богородицею на площі Марійській. Початково це була криниця посередині великої площі, що утворилась завдяки тому, що річку сховали під землю. У 1861 році криницю прикрасили фігурою Діви Марії, яку виготовив з білосніжного мармуру скульптор з Мюнхена Йоганн Непомук Гауттманн.

На початку ХХ ст. студню було ліквідовано задля збудування пам’ятника Адаму Міцкевичу.

Найоптимальніше місце для Міцкевича виявилося його теперішнє, але ж тут неподалік стояла Матір Божа, і ось її вирішили перенести на місце, де спочатку задумали спорудити пам’ятник Міцкевичу. Проєкт нової криниці з фонтаном було завершено одночасно з пам’ятником польському поетові і споруджено на цьому місці 1904 року.

Це було після площі Ринок друге місце у Львові поза храмами, де на Йордана святили воду. Фігуру 1950 року зняли й перенесли спочатку до каплиці Боїмів, а тепер вона зберігається у церкві Святого Андрія. На її місці за проєктом архітектора Анатолія Консулова спорудили фонтан із міфологічними морськими потворами, який добре відомий старшим львів’янам. Відкриття фонтану відбулося 1 травня 1951 року.

Чашу фонтана та скульптури фантастичних морських істот - тритонів - виконав львівський скульптор Євген Дзиндра. У 1997 р. верхню частину фонтану розібрали і знищили, а на її місці встановили мармурову копію попередньої скульптури Діви Марії, оригінал якої зберігається у церкві святого Андрія. Фонтан повернувся до первісного вигляду, от тільки фігуру Богородиці повернули в сторону вул. Коперника. Тепер – подібно до ринкових фонтанів – вода просто ллється з декоративних голівок дельфінів до нижньої чаші.

Фонтан на площі Галицькій.

З 1880 р. площу прикрасила криниця з фонтаном та скульптурою героїні однойменної балади поета Адама Міцкевича – Світезянки. Триметрова білокам’яна німфа одразу стала окрасою площі й улюбленицею львів’ян, а особливо художників і фотографів. Автором алегоричної фігури був відомий польський скульптор, випускник Віденської Академії Тадеуш Блотницький (1858-1928). Скульптуру він створив на замовлення львівського магістрату, а у 1879 році на конкурсі отримав за неї нагороду Академії – “Preisstipendium”.

Скульптура безслідно зникла у 1950 році. Замість німфи криницю прикрасили скульптурою хлопчика. Орієнтовно у 1970 році цю скульптуру демонтували, а за кілька років встановили абстрактну композицію "Кульбаба" роботи львівського художника Олега Микити. Пізніше цей фонтан досить довго не працював, а потім – теж довго – тривали археологічні і будівельні роботи на огородженому майданчику.

У 2019 році під час реконструкції фонтану “Кульбаба” виявили давні мури. Пізніше львів’яни почали збирати підписи за їх збереження. У міській раді вирішили, що на площі облаштують новий громадський простір, а виявлені фундаменти костелу законсервують.

Нарешті у 2023 році огорожу було знято і виявилось, що фонтан зник, а на його місці залишилось тільки коло, позначене відмінним від бруківки камінням.

Фонтан перед Головним залізничним вокзалом.

Іще один цілком втрачений фонтан знаходився перед Головним залізничним вокзалом. До другої світової війни він не являв собою щось цікаве. У 1950-х рр. фонтан було цілковито перебудовано – з’явились великий кам’яний басейн з рибками (теж кам’яними) і центральна ваза.

Це була позитивна зміна і фонтан тішив очі людей, що переміщались вокзальною площею. Проте в останні роки автомобільний рух зріс настільки, що фонтан опинився на острові, до якого не було можливості підійти. Зрештою велетенська перебудова Двірцевої площі 2019-20 рр. не залишила йому право на існування. Після радикальних змін на площі значно лівіше з’явився інший дуже симпатичний грайливий фонтан “для людей”, біля якого можна відпочити, а в темну пору дня ще й помилуватись грою струменів з кольоровою підсвіткою.

Фонтан на площі Радянській (Митній).

Після спорудження підземного переходу у 1976 р. на площі з'явився легендарний фонтан з хлопчиком, який виконали у вигляді прямокутного басейну. Він став справжнім символом епохи та цієї площі. Після реконструкції площі (відкрили у 2017 р.) бронзова скульптура хлопчика нікуди не зникла. Її оновили та встановили на площі. Можна побачити як хлопчик неначе ловить руками воду. Однак сам фонтан став пішохідний - сухий.

Клумба біля Матері Божої на проспекті Свободи.

(за матеріалами: Сара ЛЕЇН. Клумба біля Матері Божої у Львові, або шедевр Арнольда Рерінга. 2016 р.).

У 2016 р. відновили клумбу біля статуї Матері Божої, що на проспекті Свободи. Її відновили за проєктом 1903 року архітектора Арнольда Рерінга і висадили близько 3,5 тисяч квітів, серед яких такі рідкісні рослини як бегонія квітуча, гейхера гібридна, альтернантера прекрасна, цинерарія морська, юка нитчата тощо.

Арнольд Кароль Рерінг (Arnold Röhring) був інспектором міських плантацій м.Львова. (1888—1913). Опрацював проєкти всіх зелених насаджень у парках, на центральних бульварах та площах і наглядав за їхнім станом, доповнював малими архітектурними формами.

У своїй роботі втілював бачення Львова як міста-саду – опрацював близько 200 проектів міських зелених насаджень (парків, центральних бульварів, скверів, приватних садів). За його проектами у Львові були створені: Парк Кілінського (1877—1894; нині Стрийський парк), дендропарк крайової Лісової школи (1880-х рр.; колишня садиба Мілашевських, нині дендрарій Лісотехнічного університету на вул. О.Кобилянської, 1), сквер на пл. Галицькій (1890—1893; біля вул. Валової, Личаківський парк (1892) , Парк Вісьньовського (1895; навколо Гори Страт) , сквер на пл.Святого Юра (1897), Парк Залізна Вода (1905), розплануванням якого займався з 1881 і до останніх днів життя.

Також згідно з проектом А.Рерінга, наприкінці ХІХ ст. зазнала перепланування та була оздоблена нижня тераса Міського парку (тепер парк ім. І. Франка.

У 1886, коли Полтву сховали до підземного колектора А. Рерінг заклав своєрідний нелінійний бульвар на вул. Академічній (пр. Шевченка), який складався із окремих трапецієподібних «острівків» зі скругленими кутами. У 1906 році разом з А. Захаревичем модернізували структуру бульвару.

Після остаточного засклепіння Полтви в 1888-1890 рр. Гетьманські вали (пр.Свободи) було переплановано під керівництвом А. Рерінга – розширено, оздоблено клумбами, висаджено дерева. Частина проспекту біля площі Марійської, обсаджена бузками, отримала назву «квіткового салону».

Після відкриття у 1904 році пам’ятника Міцкевичу впорядковано ландшафтну композицію пл. Марійської (пл. Міцкевича), цим займалися А. Рерінг та архітектори Т. Тальовський і З. Гендель.

Надзвичайно красива клумба у центрі міста була сформована в 1903 році теж за проектом ландшафтного дизайнера Арнольда Реринга.

Це єдиний партер у Львові, який, попри те, що безліч разів змінювався, зберіг загальний обрис та ідентичну огорожу із часів заснування. На клумбі висадили такі квіти, які росли тут 113 років тому, відновили колористику. Із міського бюджету на реалізацію цього проекту витратили 280 тисяч гривень.

Клумба у парку І. Франка.

Протягом радянського періоду клумба із фігурами із квітів та стрижених кущів займала місце колишнього пам'ятника Аґенору Ромуальду Ґолуховському (1812-1875).

Пам'ятник польсько-австрійському політику, наміснику Галичини, відкрили 28 червня 1901 року. Спроектував його Ципріян Ґодебський, відомий польський скульптор, що працював у Парижі. Після Другої світової війни пам'ятник зник за невідомих обставин, сьогодні на його місці встановлена декоративна ваза. Ця ваза стояла раніше перед будівлею Галицького сейму, пізніше головної будівлі університету імені Яна-Казимира (тепер ЛНУ імені Івана Франка). Після переоблаштуванням площі та встановлення пам'ятника Франкові її перемістили.

1913 р. Промисловий музей

1915 р. Галицький сейм. Клумба.

1925 р.

1930-і рр..

1939 р.

1940 р., Вулиця 1-го Травня (сучасний пр. Свободи).

1940-і рр.

1942 р.

1950 р. Напроти університету.

1950 р. Площа Міцкевича. Фонтан з тритонами.

1956-1960 рр. Площа Міцкевича. Фонтан з тритонами.

1950-і рр. Вулиця 1-го Травня (сучасний пр. Свободи).

25 травня 1953 р. Вулиця 1-го Травня (сучасний пр. Свободи).

1956 р., центральна алея парку ім. І. Франка.

1956 р., центральна алея парку ім. І. Франка. Наступного року на глечику змінили напис.

1956 р. Вул. 1-го Травня; народна назва "стометрівка", "клумба".

Перша назва причепилась до проспекту , бо в ті роки тут проводились численні легкоатлетичні змагання. Друга назва цього місця винкла по тому, як з приходом совєтів, до Польщі успішно відбув пам'ятник королю Яну ІІІ Собеському. На його місці утворився клумба. Наявність декількох стендів зі свіжими номерами радянських газет, сатиричний стенд, вабив на це місце мешканців, тому звичка збиратись на "клумбі" пережила усі часи і вплинула на хід історичних подій не тільки нашого міста (ФБ, Гриць Совків).

1957 р. Площа 300-річчя Возз'єднання (тепер пл. Я. Осмомисла) (кадр з фільму)

Немає опису світлини.

1958 р. Пр. 1 травня (пр. Свободи) (до 1959 проспект 1-го Травня, потім - Леніна.). В середині 1970-их усі ці металеві стовпчики й ковані прути обрамлення, які там були ще з австрійських часів, понищили..

Немає опису світлини.