Андрій Байцар: Площа Міцкевича у Львові в 1950-их

Зібрано 17 давніх світлин!

За часів середньовіччя Полтва перед сучасною площею Міцкевича розділялась на два рукави і на невеличкому острові, який вони утворювали, з давніх часів була поставлена каплиця Божої Матері. Острівець той називався Марійний.

Згідно з дослідженнями Я. Вітвіцького, на території сучасної площі Міцкевича у період Речі Посполитої знаходився ряд фортифікаційних споруд: вежі різників, бондарів та кушнірів, бастіони Фарський та Зміїний (він же Водяний), відтинок Високої стіни та земляного валу.

Ці укріплення були знесені в кінці XVIII століття австрійською владою, а з початку XIX століття площу почали забудовувати. Цю територію осушили, через річку Полтву, що протікала тут, перекинули два мости у 1840 році. Таким чином сформувалася площа ерцгерцога Фердинада, яка була названа так на честь Фердинанда д'Есте (нім. Ferdinad d'Este), австрійського намісника коронного краю Галичини та Володимирії у 1832—1846 роках. Назву Фердинанд-пляц (площа Фердинанда) територія отримала з 29 червня 1843 року.

У 1848 році, під час революції в Австрійській імперії («Весна Народів»), тут проходили демонстрації львівських студентів. А вже у 1851 році саме тут проходила зустріч городянами австрійського імператора Франца Йосифа I, на честь якого була встановлена арка. У 1856 була здійснена спроба проводити на площі ярмарки.

У 1861 році посеред площі встановлено мармурову фігуру Діви Марії, яку 1859 року виготовив скульптор з Мюнхена Йоганн Непомук Гауттманн на кошти графині Северини Бадені, дружини галицького політика графа Владислава Бадені. Під час впорядкування назв львівських вулиць у 1871 році за площею закріпилася назва Марійської або Маріяцької. Згодом, через будівництво у 1899—1904 роках пам'ятника Адамові Міцкевичу, фігуру було перенесено на початок нинішнього проспекту Свободи. Для фігури Божої Матері, за проєктом Міхала Лужецького, зробили новий п'єдестал у вигляді фонтану, прикрашеного масками дельфінів. У зв'язку з цією подією у львівській пам'яті виник гіркий вислів: «Посунься, Матір Божа, бо Міцкевич іде!».

У 1904 році посеред площі був встановлений пам'ятник Адамові Міцкевичу роботи Антона Попеля. Завдяки пам'ятнику Міцкевичу площа і отримала свою сучасну назву.

1951 р.

* У зв’язку з підготовкою центральних вулиць до пуску тролейбуса, у 1951 р. було вирішено припинити трамвайний рух по вул. 1 Травня (пр. Свободи) та пл. Міцкевича. Натомість проклали об’їзну лінію повз Театр ляльок.

1952 р.

* 27 листопада 1952 року львівські газети писали: «Сотні людей повиходили на вулиці Львова, щоби на власні очі побачити відкриття першої тролейбусної лінії довжиною 7,3 км, і захоплено спостерігали, як на вулиці міста виїхав перший тролейбус. Він курсуватиме за маршрутом № 1 «Залізничний вокзал — площа Міцкевича». Ціни на квитки залежатимуть від відстані і становитимуть від 20 до 50 копійок».

1954 р.

* У березні 1954 року відкрили тролейбусний маршрут № 3 завдовжки 7 км, який продовжив другий маршрут до льотного поля. А за літо збудували лінію четвертого маршруту довжиною 8,8 км — від площі Міцкевича до промислової зони на Стрийській.

Немає опису світлини. 1950-і рр. Фонтан на площі Міцкевича

Немає опису світлини.

1950-і рр. Площа Міцкевича

Немає опису світлини.

1950-і рр. Площа Міцкевича

1950-і рр. Площа Міцкевича. Ліворуч "Салон художнього фонду" в приміщенні якого завжди продавали мистецькі речі. Поруч готель "Україна", модерністичний фасад якого тихо зник зовсім недавно разом з готелем. Похорон якоїсь партійної "шишки" з довжелезною колоною вінків, духовим оркестром і пішою ходою вулицями міста, що було тоді звичним явищем (ФБ, Гриць Совків)

. Немає опису світлини.