У 1960-их — 1980-их роках комісійна торгівля у Львові була особливим явищем, що поєднувало легальний спосіб придбати дефіцитні товари з напівпідпільним світом антикваріату та «фірми» (імпортних речей). Для львів’ян комісійні магазини («комісіонки») були чимось середнім між музеєм та теперішнім елітним бутиком. Львівські «комісіонки» славилися по всьому СРСР завдяки великій кількості старовинних європейських меблів, срібла, годинників та порцеляни, що залишилися від довоєнних часів
Комісійна торгівля була єдиним легальним майданчиком для перепродажу вживаних або нових речей від приватних осіб державою, яка забирала собі відсоток (комісію) від продажу.
У звичайних магазинах панував дефіцит, а в «комісіонках» можна було знайти імпортний одяг, взуття («саламандри», джинси), парфуми та якісну аудіотехніку (японські магнітофони «Sharp» чи «Sony»).
Речі в магазини потрапляли від артистів, що гастролювали за кордоном, та львів’ян, які мали родичів у Польщі, Канаді, США чи Австралії й отримували посилки.
У 1960-их — 1980-х роках на вул. Чапаєва, 41 (тепер вул. Городоцька, 39; район цирку) знаходилася одна з найвідоміших «комісіонок» Львова. На вул. Валовій був один з найбільших комісійних магазинів Львова.
Один із відомих комісійних магазинів — магазин "Камелія" на площі Рози Люксембург (нині Катедральна). Були комісійні магазини на проспекті Леніна (Свободи), на площі Ринок і т. д.
Винники. У Винниках в цей період був один комісійний продуктовий магазин на вул. Галицькій, 36. Магазин був файний, все було в ньому, але ціни теж «файні» були, далеко не всі мали фінансову можливість там купляти товар. У 1960-х рр. ковбаса «Московська» в комісійному магазині коштувала 5,50 руб., у другій половині 1970-х вартість підвищили до 7,50. У 1980-х було 10,00 руб. і ближче до 1990 р. ще більше.
Будинок збудований на поч. ХХ ст. У 1930-х рр. - 1950 р. тут був м’ясний магазин п. Леми. Коли сім'ю п. Леми в 1950 р. вивезли в Сибір магазин закрили, а пізніше - "Комісійний магазин". На поч. 1990-х рр. магазин повернули спадкоємцям п. Леми.
З історії. Комісійна торгівля в Україні виникла ще в 1917 р., однак офіційно вона з’явилася у 1926 р., коли Цивільний кодекс Української РСР поповнився розділом “Договір комісії”.
У 1920-1930 роки комісійні магазини брали на реалізацію так звані м’які товари (одяг, відрізи тканини, взуття, трикотаж, хутро), меблі, техніку і вимірювальні прилади, предмети мистецтва і старовини, музичні інструменти, товари господарського вжитку. До 1936 року в них існували відділи продажі верстатів, деталей, машинного обладнання, покупцями в яких найчастіше виступали установи та організації.
Станом на 01 січня 1948 року в системі Мінторгу СРСР діяли 552 комісійних магазини, 143 магазини по продажу скуплених речей, 225 закупівельних пунктів.
Відповідно до наказу Міністерства торгівлі СРСР з 1973 р. в країні створювалися державні комісійні магазини з продажу ювелірних виробів з дорогоцінних металів і каменів.
Наприкінці 1980-их, з появою кооперативів та перших «човників», що масово возили товар з Польщі та Туреччини, державна мережа «комісіонок» почала занепадати, трансформуючись у приватні лавки та секонд-хенди.
У 1910 р. архітектор Артур Шлеєн збудував неоготичну кам'яницю на замовлення власників ділянки, родини Фінклерів.
Своєрідною візитівкою кам'яниці є її архітектурний декор роботи скульптора Тадеуша Блотницького — скульптури середньовічних лицарів із щитами, на яких містяться герби земель Галичини, Волині та герб міста Львова.
В різні часи в будинку діяли різноманітні торгові, фінансові установи, бюро та редакції періодичних видань. В радянські часи — перукарня, а опісля один з найбільших комісійних магазинів Львова та ательє індивідуального пошиву одягу «Лілея».
Немає коментарів:
Дописати коментар