Рибне різноманіття в СРСР виникло не через хороше життя. Рибні консерви: продукція та ціни

 

Рибні консерви в СРСР були дуже популярні завдяки нижчій, порівняно з м'ясною тушкованкою, вартості, тривалому терміну зберігання та зручності.

Рибне різноманіття в СРСР виникло не через хороше життя. У СРСР, незважаючи на «успіхи» у тваринництві, ситуація з м'ясними продуктами була досить напруженою. А от риби, на відміну від яловичини і свинини, було хоч відбавляй. Видобувати і переробляти рибу було набагато легше, ніж вирощувати у потрібних об'ємах худобу. Одним із наслідків «м'ясних перебоїв» в СРСР стали «рибні дні» в закладах громадського харчування. А в магазинах, щоб приховати нестачу м'яса, продавці забивали прилавки рибними консервами і вибудовували з них хитромудрі піраміди.

*«Кілька в томаті» або «Бички в томатному соусі»: 30–40 коп.

*Тріска або сардини (в олії): 40–50 коп.

*Шпроти (в олії, стандартна бляшанка): 65–90 коп.

Шпроти стали обов’язковими елементами «продуктових наборів» у середині 1980-их рр., які видавали на підприємствах до свят. У вільному продажі вони в цих роках були рідкістю.

*Скумбрія натуральна: близько 50 коп.

*Лосось, горбуша (в олії/власному соку): 70–80 коп.

*Печінка тріски (делікатес): 1 руб. 20 коп. – 1 руб. 50 коп.

Велика частина заводів з виробництва консервів була зосереджена на Камчатці, по узбережжі Охотського моря, в пониззі Амура. В Охотському і Японському морях цілі флотилії займалися видобутком камчатського краба і його переробкою; на підприємствах, розташованих по узбережжю Балтійського моря готували смачні шпроти і сардини в олії, а на Азовському морі – консерви в томатному соусі.

Рибні консерви в томатному соусі.

Це – наймасовіший вид радянських рибних консервів, які можна було робити з будь-якої риби. Використовувалися і у вигляді закуски, і для приготування перших і других страв. Кількість соусу в банці залежала від виду риби і її здатності вбирати подібні добавки.

У банки спочатку укладалася риба, потім наливали гарячий соус, герметично все упаковували і охолоджували.

Рибні консерви в олії.

Рибу для таких консервів готували трьома способами: попередньо панінували в борошні, обсмажували в олії; збезводнювали шляхом бланшування і заливали олією; коптили в олії. Оскільки тріскові здатні розчиняти шар олов'яного покриття всередині банки, ємність зсередини додатково лакували.

Рибні консерви у власному соку.

Ці консерви робили з риби, звареної в бульйоні, який виділявся при її нагріві. Під час варіння до бульйону додавали прянощі в цілому вигляді (перець, гвоздика, лавровий лист) і трохи солі. Консерви вживалися як в якості самостійної закуски, так і для приготування інших страв. Для цього типу консервів використовувалася тільки риба з особливо смачним м'ясом: тихоокеанський лосось, палтус, осетрові, атлантичний оселедець, тихоокеанська скумбрія, печінка тріскових риб.

Причому, печінку тріскових могли заготовляти двома способами: або сиру печінку на виробничій лінії поміщати в банки, герметично їх закупорювати і стерилізувати; або прямо на траулерах бланшовану печінку укласти в більші герметичні балони і законсервувати стерилізацією.

Рибні консерви в желе.

Ця продукція вважалася закусочною і найчастіше належала до делікатесів. Консерви робили з вареної риби, що має особливо ніжне м'ясо, з додаванням овочів, оцту, прянощів і желатину або агар-агару. Асортимент був представлений такими консервами: вугор в желе; харіус в желе; салака в желе; омуль в желе; нельма в желе; сиг в желе.

«Сухарик» або «кисляк» - популярні («студентський варіант») сухі вина в 1970-их — 1980-их роках

«Сухариком» («сухарем») у 1970-их — 1980-их роках у народі називали ординарне (дешеве) сухе виноградне вино. Це було найдешевшим натуральним вином без витримки.

Через специфічний смак та невисоку вартість ці прості сухі вина в народі часто іронічно називали ще й «кислячком» (на відміну від дешевих суррогатних кріплених вин, які йменували «бормотухою» або «чорнилом»). Його пили звичайні громадяни, студенти та інтелегенція.

Популярними («студентський варіант») були столові, переважно сухі вина: «Аліготе», «Струмок», «Рислінг», «Каберне», «Ркацителі» та ін.

У період 1970–1980-х років ціна на ординарне сухе вино в СРСР коливалася від 1 руб. до 2 руб. за пляшку об'ємом 0,7 л. Вартість залежала від сорту винограду, республіки-виробника. Марочні вина коштували значно дорожче (від 2.50 до 4 рублів і більше). Вони вважалися престижними, їх подавали в ресторанах та купували на великі сімейні свята.

«Струмок» — 1 руб. 10 коп.

«Столове» —1 руб. 10 коп.

«Ркацителі» — 1 руб. 30 коп. 

«Аліготе» — 1 руб. 30 коп. 

«Каберне» — 1 руб. 50 коп.

«Вазисубані» — 2 руб. 30 коп.

«Гурджаані» (марочне) — 2 руб. 30 коп.

«Цинандалі» — 2 руб. 70 коп.

Столові вина отримані шляхом повного або часткового бродіння виноградної маси. Вина столові виробляються без додавання спирту і містять тільки спирт, отриманий в результаті природного бродіння - від 9,0 до 14,0 %.

За вмістом цукру столові вина, своєю чергою, поділяються на сухі – не більше 0,3% із залишковим цукром до 1%, напівсухі – від 1 до 2,5% та напівсолодкі – від 3 до 8%.

Радянські сухі вина поділялися на ординарні (молоді, дешеві, без витримки) та марочні (високої якості, з витримкою в дубових бочках).

Столові вина, натуральні та якісні, вироблялися в основному в Грузії, Молдові, в Україні, у південних областях РРФСР. При можливості вибору покупець надавав перевагу напівсолодким столовим винам — марочним чи ординарним. Найкращими з напівсолодких вин вважалися знамените грузинське «Хванчкара», «Кіндзмараулі», «Твіші», «Алазанська долина», «Ахашені», «Оджалеші». Не меншим попитом мали масандрівські напівсолодкі «Мускат», «Аліготе», «Алустон».

В СРСР сухі столові вина не користувалися масовим попитом і суттєво поступалися в популярності кріпленим («бормотусі», портвейнам) та напівсолодким винам. Радянський споживач традиційно віддавав перевагу солодшому або міцнішому алкоголю, тому частка сухих вин у загальному обсязі виробництва залишалася низькою. Попри це, в Союзі виготовляли дуже гідні, а іноді й легендарні марочні сухі вина, які здобували нагороди на міжнародних виставках.

Головні регіони та відомі марки сухих вин.

1. Українська РСР (Крим та Південь України).

Україна була одним із лідерів з виробництва якісних марочних сухих вин.«Перлина степу» — знамените біле марочне вино з винограду сорту Аліготе, яке виготовлялося на Херсонщині (радгосп ім. Леніна). Мало легкий, освіжаючий смак із гірчинкою.

«Оксамит України» — елітне червоне марочне вино з сорту Каберне Совіньйон. Відрізнялося глибоким оксамитовим смаком і тонами саф'яну.

2. Грузинська РСР.

Грузія вважалася головним постачальником витончених сухих вин для радянської інтелігенції.

«Цинандалі» — марочне біле сухе вино, еталон грузинського виноробства. Його витримували в бочках до 3 років.

«Гурджаані» та «Ркацителі» — популярні білі сухі вина з легким фруктовим і горіховим присмаком.

«Сапераві» та «Мукузані» — сухі червоні вина. «Мукузані» вважалося одним із найкращих червоних вин в СРСР завдяки тривалій витримці.

3. Молдавська РСР.

Молдова випускала величезну кількість столових вин.

«Негру де Пуркар» (Negru de Purcari) — легендарне червоне сухе вино, яке йшло на експорт і постачалося навіть до королівських дворів Європи.

«Аліготе» та «Фетяска» — масові, але дуже чисті та приємні білі сухі вина.

Популярні сухі вина:

* АЛУШТА — сухе червоне марочне вино. Виготовлялося з винограду сортів Каберне-Совіньйон (40-50%), Сапераві (15-25%), Морастель (30-35%), Мурведр та Мальбек (по 5-10%), що вирощувалися в Алуштинській долині Криму. Мало колір від світло- до темно-рубінового з гранатовим відтінком, складний букет із саф'яновими тонами. Вміст спирту 10-13%, кислотність, що титрується, 5-7 г/л.

* БОРЖАВСЬКЕ - столове сухе біле вино. Вміст спирту 9,5-13%, кислотність, що титрується, 5-7 г/л. Випускалося Мукачівським радгоспом-заводом з 1964 р. Удостоєно срібної медалі.

* КАБЕРНЕ СТОЛОВЕ - столове червоне ординарне вино. Вміст спирту 10-13%, кислотність, що титрується, 4-6 г/л.

* ПРОМЕНИСТЕ - столове сухе біле марочне вино. Вміст спирту 10-13%, кислотність, що титрується, 5-7 г/л. Вино 2-річної витримки. Випускалося Виноградівським радгоспом-заводом Закарпатського радгоспвинтресту з 1949 р. Удостоєно золотої, 9 срібних та 2 бронзових медалей.

* РИСЛІНГ ЗАКАРПАТСЬКИЙ - столове сухе біле марочне вино. Вміст спирту 10-13%, кислотність, що титрується, 5-7 г/л. Вино 2-річної витримки. Випускалося Середнянським радгоспом-заводом з 1960 р. Удостоєно 2 золотих, 3 срібних та бронзову медалі. Ціна — 2 руб. 40 коп. (з вартістю посуду).

* РКАЦИТЕЛІ ВІЛІНО - столове сухе біле марочне вино. Вміст спирту 10-12%, кислотність, що титрується, 6 г/л. Вино витримували 1,5 року.

* РКАЦИТЕЛІ ІНКЕРМАНСЬКЕ - столове сухе біле марочне вино. Вміст спирту 10-13%, кислотність, що титрується, 6 г/л. Вино витримувалося 1,5 року. Удостоєно срібною медаллю.

* РКАЦИТЕЛІ БЕРИСЛАВСЬКЕ - столове сухе біле марочне вино. Вміст спирту 10-13%, кислотність, що титрується, 6-7 г/л. Вино витримували 1,5 року. Випускалося з 1968 р. Удостоєно срібної медалі.

* РКАЦИТЕЛІ ОДЕСЬКЕ - столове сухе біле марочне вино. Вміст спирту 10-13%, кислотність, що титрується, 6 г/л. Вино витримували 1,5 роки.

* СОВІНЬЙОН КРИМСЬКИЙ - столове сухе біле марочне вино. Вміст спирту 10-12%, кислотність, що титрується, 6 г/л. Вино 2-річної витримки.

* ЕХО КАРПАТ - шипуче сухе рожеве вино. Виготовлялося з винограду сорту Ізабелла, що вирощувався у господарствах Закарпатської області. Вміст спирту 9-12%, вміст цукру 3%, кислотність, що титрується, 6±2 г/л. Випускалося виноробними підприємствами області із 1983 р. Ціна - 1 руб. 70 коп. (з вартістю посуду), 0, 8 л.

* РАДЯНСЬКЕ КРИМСЬКЕ ІГРИСТЕ - ігристе сухе біле вино. Виготовлялося із винограду спеціальних білих сортів. Вміст спирту 10,5-12,5%, вміст цукру 3%, кислотність, що титрується, 7 г/л.

* ШИПУЧЕ БІЛЕ - шипуче сухе вино біле. Вміст спирту 9-12%, вміст цукру 3%, кислотність, що титрується, 5-7 г/л.

* ШИПУЧЕ РОЖЕВЕ - шипуче сухе рожеве вино. Виготовлялося з червоних та білих сортів винограду, що вирощувалися у господарствах Української РСР. Вміст спирту 9-12%, вміст цукру 3%, кислотність, що титрується, 5-7 г/л.

* ЯБЛУЧНЕ СУХЕ - столове сухе біле плодово-ягідне вино. Вміст спирту 12%, вміст цукру 0,3%, кислотність, що титрується, 5-8 г/л. Ціна — 1 руб. 15 коп. (без вартості посуду); 0,5 л.

* ДАР ЛОЗИ - столове сухе червоне вино. Мало червоний колір. Вміст спирту 10-13%, вміст цукру не більше 0,3%, кислотність, що титрується, 6±2 г/л. Випускалося виноробними підприємствами Головплодвинпрому УРСР з 1984 р.

* НАДДНІПРЯНСЬКЕ - столове сухе біле марочне вино. Вміст спирту 10-13%, кислотність, що титрується, 6-7 г/л. Вино 2-річної витримки. Випускалося радгоспом-заводом ім. Леніна Херсонського радгоспвинтресту з 1954 р. Удостоєно 3 золотими та 5 срібними медалями.

* ПЕРЛИНА СТЕПУ - столове сухе біле марочне вино. Вміст спирту 10-13%, кислотність, що титрується, 5-7 г/л. Вино 2-річної витримки. Марку створено у винрадгоспі «Жовтнівка» Березовського району Одеської області у 1946 р. Удостоєно 3 золотими та 5 срібними медалями.

* УКРАЇНСЬКЕ - столове сухе біле вино. Виготовлялося із білих європейських сортів винограду, які вирощували у Татарбунарському районі Одеської області. Вміст спирту 9-12%, кислотність, що титрується, 5-7 г/л.

* РАДЯНСЬКЕ ШАМПАНСЬКЕ БРЮТ - ігристе сухе біле вино. Вміст спирту 11%, вміст цукру до 0,3%, кислотність, що титрується, 7 г/л. Ціна — 7 руб. 50 коп. (з вартістю посуду).

* РАДЯНСЬКЕ ШАМПАНСЬКЕ ДУЖЕ СУХЕ - ігристе сухе біле вино. Вміст спирту 11%, вміст цукру 0,8%, кислотність, що титрується, 7 г/л.

* РАДЯНСЬКЕ ШАМПАНСЬКЕ ЗОЛОТЕ - ігристе напівсухе біле вино. Вміст спирту 11%, вміст цукру 5%, кислотність, що титрується, 7,5 г/л.

* РАДЯНСЬКЕ ШАМПАНСЬКЕ СУХЕ - ігристе сухе біле вино. Вміст спирту 11%, вміст цукру 3%, кислотність, що титрується, 7 г/л.

РАДЯНСЬКЕ ШАМПАНСЬКЕ СУХЕ - ігристе сухе біле вино. Вміст спирту 10,5-12,5%, вміст цукру 3%, кислотність, що титрується, 7 г/л. Ціна — 6 руб. 50 коп. (з вартістю посуду).

РАДЯНСЬКЕ ШАМПАНСЬКЕ СУХЕ (Севастопольський завод) - ігристе сухе біле вино. Вміст спирту 10,5-12,5%, вміст цукру 3%, кислотність, що титрується, 7 г/л.

* КРИМ ІГРИСТЕ БІЛЕ БРЮТ - ігристе сухе біле вино. Вміст спирту 11%, вміст цукру до 0,3%, кислотність, що титрується, 7 г/л.

Ми йдемо по хліб! СМАК ДИТИНСТВА. 1960-ті — 1970-ті роки

Ця фраза закарбувалася на все життя!

У хлібних магазинах, і навіть в продуктових – пахло ХЛІБОМ і паперовими грошима. Хліб коштував копійки.

У моїх Винниках продуктові (хлібні) магазини були:

*«Центральний гастроном» («Продуктовий магазин») на вул. Леніна (тепер вул. Галицька); навпроти «Комісійного» (де тепер ресторан«Василина»). Діяв, мабуть, з 1940-х рр.. – поч. 1950-х рр..

*«Гастроном» («Продуктовий магазин») - кут вул. Леніна й вул. Танкістів; навпроти міської ради (тепер там торговий центр). Діяв, мабуть, з 1940-х рр.. – поч. 1950-х рр..

* Магазин «Продукти» (народна назва «Під сходами») – тепер там комплекс «Жупан»). Відкритий десь приблизно у 1960-ті рр.. (можливо, і раніше).

*Продуктовий магазин «На Глущака» (вул. І. Франка). Діяв, приблизно з 1950-х рр.. до поч. 1980-их рр.

*Хлібний магазин «Біля міліції» (кол. вул. 1 Травня, тепер вул. Стуса), з’єднання вул. Підлісецького (тоді вул. Червоноармійської) та вул. Стуса.

Буханець чорного хліба в СРСР від початку 1960-х років і до середини 1980-х коштував у Львові 14 копійок, у кінці 1980-х його ціна зросла до 20-22 копійок. Так званий «кірпічик» сірий і круглий сірий коштував 16 копійок, білий батон – 15 копійок, білий круглий хліб – 22 копійки, білий «кірпічик» 24 копійки, великий буханець білого хліба «з козирком» – 42 копійки, маленькі білі булочки – 3 копійки, бублики були по 5 копійок, рогалики 6 копійок.

У хлібний «Біля міліції» люди приходили о 9 год. вечора і чекали, коли привезуть. З кожної сім'ї хтось йшов, черга була жива. Люди гомоніли про життя. Так, про політику – ні. Погано могло закінчитися. Простоявши в черзі 1–2 год, із запашним хлібом поверталися додому.

Увечері приїжджало 2 машини, до обіду була ще одна машина з рогаликами і булочками. Забирали хліб з магазину і держустанови - на лікарню (навпроти колишньої очної, тепер ЦНАП), на дитячі садочки. Довший час приїздив фірман возом, мав зроблений спеціальний ящик, не знаю точно, від якого закладу, потім їздив ще моторолер «Муравей» із будкою на кузові по хліб. На усій вулиці стовпи могли не світити, а біля хлібного завжди було освітлено. Хліб привозили пізно, могло бути й об 11 вечора, але усі чекали (за спогадами Володимира Храмова).

У ці роки винниківчани часто купували по шість буханок (це коштувало 96 коп., давав продавчині 1 руб без решти). За законом можна було в одні руки — дві буханки. Чому брали так багато? 60-70% жителів Винник тримали підсобне господарство (свиней, корів і т. д.) і годували частково тварин хлібом.

Чому не грисом та іншими дешевими крупами? А тому, що їх у магазинах практично не було.

Коли були дітлахами по хліб їздили на роверах, а як стали старшокласниками то вже «зачіпали» в черзі дівчат, знайомилися ближче, бо з багатьма зналися лише візуально. А пізніше чекали наступного дня, щоб знов їх побачити...

Чому не грисом та іншими дешевими крупами, а, тому що їх в магазинах практично не було.

Коли були дітлахами по хліб їздили на роверах, а як стали старшокласниками то вже «зачіпали» в черзі дівчат, знайомилися ближче, бо з багатьма зналися лише візуально. А пізніше чекали наступного дня, щоб знов їх побачити...

По дорозі – ПІВ БУХАНКИ ми, хлопчаки, з'їдали, а інколи і більше. Смак теплого хліба з дитинства, який їли по дорозі з магазину, асоціюється не просто з їжею, а з особливими моментами щастя, затишку та безтурботності. Це був час, коли можна було відкусити окраєць ще теплого, духмяного хліба, не чекаючи, поки його вдома розріжуть. Це відчуття миттєвої радості та певної дитячої «таємниці».

У галицьких родинах (думаю, що не тільки) хліб шанували. Якщо кусочок впав на підлогу, його підіймали і ЦІЛУВАЛИ (в нашій родині так було завжди і є).

Сьогодні вибір хліба в магазинах і пекарнях величезний, але ті, хто з 50-х – 70-х рр., часто з тугою згадують свіжі буханці, батони і рогалики. Зараз не проблема купити «хліб», але чи це справжній хліб!

В ці роки хліб виготовлявся лише з основних інгредієнтів: борошна, води, солі та дріжджів (або натуральної закваски), без використання штучних ароматизаторів, консервантів чи поліпшувачів тіста, які широко застосовуються сьогодні.

На полицях сучасних магазинів не так часто зустрінеш буханець хліба, випечений у формі «цеглини», тоді як в СРСР це був чи не найпопулярніший формат. На відміну від круглої паляниці чи витягнутого батона, «цеглинки» можна було ставити в печі впритул одна до одної у спеціальних формах. Це дозволяло за один цикл випікати набагато більше хліба на тій самій площі. Прямокутна форма – один з найкращих форматів для транспортування. Хлібини ідеально вкладалися в дерев’яні лотки, а лотки – у фургони «Хліб». Простір всередині машини використовувався максимально ефективно.

З історії. У кінці 50-х – початку 60-х років хліб у їдальнях та кафе вільно лежав на столах і був БЕЗПЛАТНИМ.  Як відомо, 1961 року СРСР охопила продовольча криза. З прилавків магазинів зникли деякі види круп, вермішель, вершкове масло, м'ясні напівфабрикати, буженина. Почалися перебої з борошном та білим хлібом. В хліб стали домішувати горох та кукурудзу. В 1961 р. ВПЕРШЕ СРСР закупив близько 300 тис. тонн пшениці, щоб згодом імпорт довести до 50 млн тонн. З 1964 р., коли зняли Хрущова, хліб з'явився всюди та вільно. Говорили, що дефіцит спеціально створювали для усунення Хрущова.

Комісійна торгівля у Львові і у Винниках в 1950-их - 1980-их роках

 

У 1950-их — 1980-их роках комісійна торгівля у Львові була особливим явищем, що поєднувало легальний спосіб придбати дефіцитні товари з напівпідпільним світом антикваріату та «фірми» (імпортних речей). Для львів’ян комісійні магазини («комісіонки») були чимось середнім між музеєм та теперішнім елітним бутиком. Львівські «комісіонки» славилися по всьому СРСР завдяки великій кількості старовинних європейських меблів, срібла, годинників та порцеляни, що залишилися від довоєнних часів

Комісійна торгівля була єдиним легальним майданчиком для перепродажу вживаних або нових речей від приватних осіб державою, яка забирала собі відсоток (комісію) від продажу.

У звичайних магазинах панував дефіцит, а в «комісіонках» можна було знайти імпортний одяг, взуття («саламандри», джинси), парфуми та якісну аудіотехніку (японські магнітофони «Sharp» чи «Sony»).

Речі в магазини потрапляли від   артистів, що гастролювали за кордоном, та львів’ян, які мали родичів у Польщі, Канаді, США чи Австралії й отримували посилки.

У 1960-их — 1980-х роках на вул. Чапаєва, 41 (тепер вул. Городоцька, 39; район цирку) знаходилася одна з найвідоміших «комісіонок» Львова. На вул. Валовій був один з найбільших комісійних магазинів Львова.

Один із відомих комісійних магазинів — магазин  "Камелія" на площі Рози Люксембург (нині Катедральна). Були комісійні магазини на проспекті Леніна (Свободи), на площі Ринок і т. д.

Винники.  У Винниках в цей період був один комісійний продуктовий магазин на вул. Галицькій, 36.  Магазин був файний, все було в ньому, але ціни теж «файні» були, далеко не всі мали фінансову можливість там купляти товар. У 1960-х рр. ковбаса «Московська» в комісійному магазині коштувала 5,50 руб., у другій половині 1970-х вартість підвищили до 7,50. У 1980-х було 10,00 руб. і ближче до 1990 р. ще більше.

Будинок збудований на поч. ХХ ст. У 1930-х рр. - 1950 р. тут був м’ясний магазин п. Леми.  Коли сім'ю п. Леми в 1950 р. вивезли в Сибір магазин закрили, а  пізніше - "Комісійний магазин".  На поч. 1990-х рр. магазин повернули спадкоємцям п. Леми.   

З історії. Комісійна торгівля в Україні виникла ще в 1917 р., однак офіційно вона з’явилася у 1926 р., коли Цивільний кодекс Української РСР поповнився розділом “Договір комісії”.

У 1920-1930 роки комісійні магазини брали на реалізацію так звані м’які товари (одяг, відрізи тканини, взуття, трикотаж, хутро), меблі, техніку і вимірювальні прилади, предмети мистецтва і старовини, музичні інструменти, товари господарського вжитку. До 1936 року в них існували відділи продажі верстатів, деталей, машинного обладнання, покупцями в яких найчастіше виступали установи та організації.

Станом на 01 січня 1948 року в системі Мінторгу СРСР діяли 552 комісійних магазини, 143 магазини по продажу скуплених речей, 225 закупівельних пунктів.

Відповідно до наказу Міністерства торгівлі СРСР з 1973 р. в країні створювалися державні комісійні магазини з продажу ювелірних виробів з дорогоцінних металів і каменів.

Наприкінці 1980-их, з появою кооперативів та перших «човників», що масово возили товар з Польщі та Туреччини, державна мережа «комісіонок» почала занепадати, трансформуючись у приватні лавки та секонд-хенди.

1950-і рр. Асортимент кооперативного магазину був набагато ширшим, аніж у державному, от тільки не всім по кишені

 

1910-ті роки, вул. Валова.
У 1910 р. архітектор Артур Шлеєн збудував неоготичну кам'яницю на замовлення власників ділянки, родини Фінклерів.
Своєрідною візитівкою кам'яниці є її архітектурний декор роботи скульптора Тадеуша Блотницького — скульптури середньовічних лицарів із щитами, на яких містяться герби земель Галичини, Волині та герб міста Львова.
В різні часи в будинку діяли різноманітні торгові, фінансові установи, бюро та редакції періодичних видань.  В радянські часи — перукарня, а опісля один з найбільших комісійних магазинів Львова та ательє індивідуального пошиву одягу «Лілея».

1960-і рр. Площа Ринок, 2. Комісійна торгівля.

1976 р. Пл. Рози Люксембург (тепер Катедральна). По ліву сторону - магазин "Школярик", фотосалон, перед входом в будинок мебельний магазин. По центру - комісійний магазин "Камелія". 

Поч. 1980-их років.  Вул. Валова.

  *FB  Ретро-Львів

 *FB    Гриць Совків (The Gryć)

КОНЬЯК в УРСР: продукція та ціни

Подано характеристику 24 марок коньяку.

Зібрано 46 коньячних етикеток. 

КОНЬЯК.

Якщо вино чи горілку міг собі дозволити майже кожен громадянин, то пляшку вірменського коньяку могли собі дозволити лише впливові та заможні люди. По-перше, коньяк рідко з'являвся в магазинах і вважався дефіцитним товаром, а по-друге, вартість коньяку була дуже високою.

Коньяки в УРСР були популярні й різноманітні, випускалися на заводах України, Грузії, Молдови з використанням місцевих сортів винограду (напр., «Варцихе», «Кишинеу») та відповідали радянській класифікації (КВ, КВВК, КС) за витримкою.

Особливості коньяків СРСР:

Виробництво. Основні регіони – Грузія (Тбілісі), Вірменія, Молдова (Тирасполь), Україна (Одеса, Крим, Закарпаття).

Класифікація. Використовувалась система: КВ (коньяк витриманий, від 6-7 років), КВВК (вищої якості, від 8 років), КС (коньяк старий, від 10 років), а також колекційні з додатковою витримкою.

Заводи.

Основними коньячними заводами, що працювали на території Української РСР були: Одеський коньячний завод та Ужгородський коньячний завод.

Одеський коньячний завод (ОКЗ) – найстаріше підприємство галузі в Україні, його історія починається з 1863 року, пов'язана з династією Шустових. До 1956 року він був єдиним виробником коньяків у країні.

Ужгородський коньячний завод – виробництво коньяку на Закарпатті почалося в 1959 році, а через три роки було випущено перший тризірковий закарпатський коньяк.

Ці заводи були ключовими виробниками відомих брендів коньяку в радянській Україні. Сьогодні вони продовжують функціонувати та виробляти продукцію.

За УРСР у Криму діяло кілька потужних виноробних підприємств, які виробляли не лише вино, а й коньяк, серед них виділялись - «Масандра», «Коктебель», Бахчисарайський винний завод, а також Сімферопольський винзавод та завод «Новий Світ», хоча останній більше спеціалізувався на шампанському, кримські коньяки мали значну частку ринку та славились своїми марочними сортами, як-от «Ай-Петрі», «Крим».

Основні підприємства:

*Виноробний комбінат «Масандра»: Один із гігантів виноробства СРСР, виготовляв марочні вина та коньячні спирти.

*Завод марочних вин і коньяків «Коктебель»: Відомий своїми коньяками, зокрема марочними сортами, що витримувались у дубових бочках.

*Бахчисарайський виноробний завод: Випускав широкий асортимент продукції, включаючи коньяки.

*Сімферопольський винзавод (СВЗ): Виробляв популярні кримські коньяки, такі як «Ай-Петрі» (колекційний, марочний), «Крим» (марочний КС) та інші.

*Інститут винограду і вина «Магарач»: Крім досліджень, мав свій винзавод, що виробляв вина та спирти.

*Завод «Новий Світ»: Хоча основний напрямок – шампанське, це було ключове підприємство виноробства півострова.

Ціни.

У 1960-і роки «Ністру» коштував 6 рублів 20 копійок, «Дойна» - 6 руб. 80 коп., вірменський «Відбірний» можна було придбати за ті ж 6 руб. 20 коп., «Двін» продавався за ціною 8 руб. 60 коп., а російський «Кізляр КС» обходився рівно 8 рублів.

У 1970-ті роки. за пляшку тризіркового вірменського коньяку довелося заплатити 10 руб. 12 коп., а коньяк з 5 зірками коштував від 14 руб. 12 коп. за 0.5 л.

На початку 1980-х середня зарплата в УРСР становила близько 160 рублів. Молдавський «Ністру» за вартістю 13 руб. 80 коп. давав змогу придбати на одну зарплату 11 із половиною пляшок. З «Наїрі» ситуація була складнішою – 23 рублі за пляшку, тобто не більше 7 штук.

Вірменський коньяк (3-5 зірок) - близько 10 рублів.

Молдавський «Калараш» (7 років) - близько 15 руб. 50 коп. (до 1981 року).

Грузинський «Арагві» (4 роки, 1981) - близько 14 руб. 80 коп.

Коньяк «КОНЬЯК» (3 зірки, 1981) - близько 13 руб. 80 коп.

«Варцихе» (Грузія) також був популярним і коштував близько 12 рублів.

Наприкінці 1980-х років. пляшка «Арарату» коштувала 28 руб.

Українські коньяки:

АЙ-ПЕТРІ - марочний коньяк. Виготовлявся із коньячних спиртів середнього віку 8-10 років. Коньячні виноматеріали вироблялися з винограду сортів Ркацителі, Тербаш, Баян ширше, Шабаш та Гарандмак, що вирощувалися у степовій та передгірній зонах Криму. Мав колір від золотистого до темно-золотистого, складний букет із легкими шоколадно-ванільними тонами. Вміст спирту 42%, вміст цукру 0,7%. Ціна — 20 руб. 00 коп. (з вартістю посуду).

АРКАДІЯ - марочний коньяк. Виготовлявся із коньячних спиртів середнього віку 10 років. Мав янтарно-золотистий колір. Вміст спирту 45%, вміст цукру 0,7%. Марка розроблена фахівцями Одеського винно-коньячного комбінату у 1960 р. Удостоєний 3 золотими та 2 срібними медалями.

ДЕСНА (одеський) - ординарний коньяк. Виготовлявся із коньячних спиртів 3-5-річної витримки. Вміст спирту 40%, вміст цукру 1,5%. Ціна — 14 руб. 80 коп. (з вартістю посуду).

ДНІПРО - марочний коньяк. Виготовлявся із коньячних спиртів середнього віку 10 років. Коньячні виноматеріали виробляли із винограду європейських сортів. Мав темно-золотистий колір, букет квітів. Вміст спирту 40%, вміст цукру 0,7%. Марка створена у 1975 році фахівцями радгоспу-заводу «Таврія» Каховського району Херсонської області.

КАРПАТИ - марочний коньяк групи. Виготовлявся із коньячних спиртів середнього віку 8 ​​років. Коньячні виноматеріали готували із європейських сортів винограду. Мав золотистий колір, тонкий своєрідний букет, м'який повний смак з легкими шоколадними тонами. Вміст спирту 43%, вміст цукру 0,7%. Марка створена у 1970 р. фахівцями Ужгородського коньячного заводу. Удостоєний золотої медалі.

КАХОВКА - марочний коньяк. Виготовлявся із коньячних спиртів середнього віку 8-10 років. Коньячні виноматеріали готували із європейських сортів винограду. Мав світло-коричневий колір із золотавим відтінком, букет із квітковими та ванільними тонами. Вміст спирту 43%, вміст цукру 0,7%. Марка створена у 1969 році фахівцями радгоспу-заводу «Таврія» Каховського району Херсонської області. Удостоєний срібної медалі.

КОКТЕБЕЛЬ - марочний коньяк групи. Виготовлявся із коньячних спиртів середнього віку 6-7 років. Коньячні виноматеріали готували із винограду сортів Ркацителі, Тербаш та Шабаш, який вирощується у передгірній зоні південно-східної частини Криму. Дозволялося вводити в купаж понад 10% молодих коньячних спиртів з витримкою щонайменше 4 років. Мав бурштиновий колір із золотавим відтінком, квітковий букет із легким ванільним тоном. Вміст спирту 42%, вміст цукру 1,2%. Вироблявся з 1970 р. Удостоєний срібної медалі.

КРИМ - марочний коньяк. Виготовлявся із коньячних спиртів середнього віку 10 років і старше. Коньячні виноматеріали готували із винограду сортів Тербаш, Ркацителі та Кара узюм ашхабадський, що вирощувалися у степовій та передгірній частинах Криму. Мав світло-коричневий колір із золотавим відтінком, букет із ванільно-шоколадними тонами. Вміст спирту 43%, вміст цукру 1,0%. Вироблявся з 1975 р.

КВ (одеський) - марочний коньяк. Виготовлявся із коньячних спиртів з терміном витримки 6-7 років. Вміст спирту 42%, вміст цукру 1,2%.

КВВК (одеський) - марочний коньяк. Виготовлявся із коньячних спиртів з терміном витримки 8-10 років. Вміст спирту 45%, вміст цукру 1,0%.

КИЇВ (одеський) - марочний коньяк. Виготовлявся із коньячних спиртів середнього віку не менше 15 років. Коньячні виноматеріали готували із європейських сортів винограду, що вирощувався у господарствах Української РСР. Мав бурштиново-золотистий колір, злагоджений букет квітів з легкими тонами енантового ефіру. Вміст спирту 42%, вміст цукру 1,2%. Вироблявся з 1963 р. Удостоєний 8 золотих медалей.

КС (одеський) - марочний коньяк. Виготовлявся із коньячних спиртів із терміном витримки понад 10 років. Вміст спирту 45%, вміст цукру 0,7%.

ОДЕСА - марочний коньяк. Виготовлявся із коньячних спиртів середнього віку 11 років. Коньячні виноматеріали готували із європейських сортів винограду, що вирощується у господарствах Української РСР. Мав янтарно-золотистий колір, букет із ванільно-шоколадним відтінком. Вміст спирту 43%, вміст цукру 1,2%. Створено 1960 р. на Одеському коньячному заводі. Удостоєний 5 золотими та 2 срібними медалями.

П'ЯТЬ ЗІРОЧОК (кримський, одеський, закарпатський) - ординарний коньяк. Виготовлявся із коньячних спиртів із терміном витримки не менше 5 років. Вміст спирту 42%, вміст цукру 1,5%.

СЛАВУТИЧ (одеський) - марочний коньяк. Виготовлявся із коньячних спиртів середнього віку 8 ​​років. Коньячні виноматеріали готували із європейських сортів винограду, що вирощувалися у господарствах Української РСР. Мав янтарно-золотистий колір. Вміст спирту 45%, вміст цукру 0,7%. Вироблявся з 1956 р. Удостоєний 2 срібними медалями.

ТАВРІЯ (херсонський) - марочний коньяк. Виготовлявся із коньячних спиртів середнього віку 6-7 років. Коньячні виноматеріали готували із європейських сортів винограду, що вирощувався у господарствах Української РСР. Мав янтарно-золотистий колір. Вміст спирту 42%, вміст цукру 1,2%. Випускався з 1967 р. Удостоєний срібної медалі. Ціна — 17 руб. 80 коп. (з вартістю посуду).

ТИСА — марочний коньяк. Виготовлявся із коньячних спиртів середнього віку 6 років. Коньячні виноматеріали готували із європейських сортів винограду, що вирощувалися у господарствах Української РСР. Мав золотавий колір. Вміст спирту 42%, вміст цукру 1,2%. Створено 1967 р. на Ужгородському коньячному заводі. Удостоєний золотої та 2 срібних медалей.

ТРИ ЗІРОЧКИ (кримський, одеський) - ординарний коньяк. Виготовлявся із коньячних спиртів із терміном витримки не менше 3 років. Вміст спирту 40%, вміст цукру 1,5%. Ціна — 13 руб. 80 коп. (з вартістю посуду).

УКРАЇНА - марочний коньяк. Виготовлявся із коньячних спиртів середнього віку 12 років. Коньячні виноматеріали готували із європейських сортів винограду, що вирощувався у господарствах Української РСР. Мав бурштиновий колір із золотавим відтінком. Вміст спирту 43%, вміст цукру 0,7%. Вироблявся Одеським коньячним заводом з 1959 р. Удостоєний 7 золотих та 2 срібних медалей.

ХЕРСОН - марочний коньяк. Виготовлявся із коньячних спиртів середнього віку 15 років. Коньячні виноматеріали виробляли із винограду європейських сортів. Мав темно-бурштиновий колір, букет складний, смолисто-шоколадний із квітковими відтінками. Вміст спирту 42%, вміст цукру 1,0%. Марка створена у 1985 році фахівцями радгоспу-заводу «Таврія» Каховського району Херсонської області.

ЧАЙКА - марочний коньяк. Виготовлявся із коньячних спиртів середнього віку 6 років. Коньячні виноматеріали готували із європейських сортів винограду, що вирощувався у господарствах Української РСР. Мав янтарно-золотистий колір. Вміст спирту 42%, вміст цукру 1,2%. Випускався Одеським коньячним заводом з 1952 р. Удостоєний срібної медалі.

ЧОРНОМОРСЬКИЙ - марочний коньяк. Виготовлявся із коньячних спиртів середнього віку 10 років. Коньячні виноматеріали готували із європейських сортів винограду, що вирощувався у господарствах Української РСР. Мав янтарно-золотистий колір. Вміст спирту 42%, вміст цукру 1,5%. Вироблявся з 1964 р. Удостоєний 3 золотих медалей.

ЧОТИРИ ЗІРОЧКИ (одеський) - ординарний коньяк. Виготовлявся із коньячних спиртів із терміном витримки не менше 4 років. Вміст спирту 41%, вміст цукру 1,5%.

ЮВІЛЕЙНИЙ - марочний коньяк групи. Виготовлявся із коньячних спиртів середнього віку 11 років. Коньячні виноматеріали готували із європейських сортів винограду, що вирощувався у господарствах Української РСР. Мав янтарно-золотистий колір. Вміст спирту 40%, вміст цукру 0,7%. Вироблявся Одеським коньячним заводом із 1982 р.