Рибні консерви в СРСР були дуже популярні завдяки нижчій, порівняно з м'ясною тушкованкою, вартості, тривалому терміну зберігання та зручності.
Рибне різноманіття в СРСР виникло не через хороше життя. У СРСР, незважаючи на «успіхи» у тваринництві, ситуація з м'ясними продуктами була досить напруженою. А от риби, на відміну від яловичини і свинини, було хоч відбавляй. Видобувати і переробляти рибу було набагато легше, ніж вирощувати у потрібних об'ємах худобу. Одним із наслідків «м'ясних перебоїв» в СРСР стали «рибні дні» в закладах громадського харчування. А в магазинах, щоб приховати нестачу м'яса, продавці забивали прилавки рибними консервами і вибудовували з них хитромудрі піраміди.
*«Кілька в томаті» або «Бички в томатному соусі»: 30–40 коп.
*Тріска або сардини (в олії): 40–50 коп.
*Шпроти (в олії, стандартна бляшанка): 65–90 коп.
Шпроти стали обов’язковими елементами «продуктових наборів» у середині 1980-их рр., які видавали на підприємствах до свят. У вільному продажі вони в цих роках були рідкістю.
*Скумбрія натуральна: близько 50 коп.
*Лосось, горбуша (в олії/власному соку): 70–80 коп.
*Печінка тріски (делікатес): 1 руб. 20 коп. – 1 руб. 50 коп.
Велика частина заводів з виробництва консервів була зосереджена на Камчатці, по узбережжі Охотського моря, в пониззі Амура. В Охотському і Японському морях цілі флотилії займалися видобутком камчатського краба і його переробкою; на підприємствах, розташованих по узбережжю Балтійського моря готували смачні шпроти і сардини в олії, а на Азовському морі – консерви в томатному соусі.
Рибні консерви в томатному соусі.
Це – наймасовіший вид радянських рибних консервів, які можна було робити з будь-якої риби. Використовувалися і у вигляді закуски, і для приготування перших і других страв. Кількість соусу в банці залежала від виду риби і її здатності вбирати подібні добавки.
У банки спочатку укладалася риба, потім наливали гарячий соус, герметично все упаковували і охолоджували.
Рибні консерви в олії.
Рибу для таких консервів готували трьома способами: попередньо панінували в борошні, обсмажували в олії; збезводнювали шляхом бланшування і заливали олією; коптили в олії. Оскільки тріскові здатні розчиняти шар олов'яного покриття всередині банки, ємність зсередини додатково лакували.
Рибні консерви у власному соку.
Ці консерви робили з риби, звареної в бульйоні, який виділявся при її нагріві. Під час варіння до бульйону додавали прянощі в цілому вигляді (перець, гвоздика, лавровий лист) і трохи солі. Консерви вживалися як в якості самостійної закуски, так і для приготування інших страв. Для цього типу консервів використовувалася тільки риба з особливо смачним м'ясом: тихоокеанський лосось, палтус, осетрові, атлантичний оселедець, тихоокеанська скумбрія, печінка тріскових риб.
Причому, печінку тріскових могли заготовляти двома способами: або сиру печінку на виробничій лінії поміщати в банки, герметично їх закупорювати і стерилізувати; або прямо на траулерах бланшовану печінку укласти в більші герметичні балони і законсервувати стерилізацією.
Рибні консерви в желе.
Ця продукція вважалася закусочною і найчастіше належала до делікатесів. Консерви робили з вареної риби, що має особливо ніжне м'ясо, з додаванням овочів, оцту, прянощів і желатину або агар-агару. Асортимент був представлений такими консервами: вугор в желе; харіус в желе; салака в желе; омуль в желе; нельма в желе; сиг в желе.
