Показ дописів із міткою риба. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою риба. Показати всі дописи

вівторок, 8 вересня 2026 р.

Рибне різноманіття в СРСР виникло не через хороше життя. Рибні консерви: продукція та ціни

 

Рибні консерви в СРСР були дуже популярні завдяки нижчій, порівняно з м'ясною тушкованкою, вартості, тривалому терміну зберігання та зручності.

Рибне різноманіття в СРСР виникло не через хороше життя. У СРСР, незважаючи на «успіхи» у тваринництві, ситуація з м'ясними продуктами була досить напруженою. А от риби, на відміну від яловичини і свинини, було хоч відбавляй. Видобувати і переробляти рибу було набагато легше, ніж вирощувати у потрібних об'ємах худобу. Одним із наслідків «м'ясних перебоїв» в СРСР стали «рибні дні» в закладах громадського харчування. А в магазинах, щоб приховати нестачу м'яса, продавці забивали прилавки рибними консервами і вибудовували з них хитромудрі піраміди.

*«Кілька в томаті» або «Бички в томатному соусі»: 30–40 коп.

*Тріска або сардини (в олії): 40–50 коп.

*Шпроти (в олії, стандартна бляшанка): 65–90 коп.

Шпроти стали обов’язковими елементами «продуктових наборів» у середині 1980-их рр., які видавали на підприємствах до свят. У вільному продажі вони в цих роках були рідкістю.

*Скумбрія натуральна: близько 50 коп.

*Лосось, горбуша (в олії/власному соку): 70–80 коп.

*Печінка тріски (делікатес): 1 руб. 20 коп. – 1 руб. 50 коп.

Велика частина заводів з виробництва консервів була зосереджена на Камчатці, по узбережжі Охотського моря, в пониззі Амура. В Охотському і Японському морях цілі флотилії займалися видобутком камчатського краба і його переробкою; на підприємствах, розташованих по узбережжю Балтійського моря готували смачні шпроти і сардини в олії, а на Азовському морі – консерви в томатному соусі.

Рибні консерви в томатному соусі.

Це – наймасовіший вид радянських рибних консервів, які можна було робити з будь-якої риби. Використовувалися і у вигляді закуски, і для приготування перших і других страв. Кількість соусу в банці залежала від виду риби і її здатності вбирати подібні добавки.

У банки спочатку укладалася риба, потім наливали гарячий соус, герметично все упаковували і охолоджували.

Рибні консерви в олії.

Рибу для таких консервів готували трьома способами: попередньо панінували в борошні, обсмажували в олії; збезводнювали шляхом бланшування і заливали олією; коптили в олії. Оскільки тріскові здатні розчиняти шар олов'яного покриття всередині банки, ємність зсередини додатково лакували.

Рибні консерви у власному соку.

Ці консерви робили з риби, звареної в бульйоні, який виділявся при її нагріві. Під час варіння до бульйону додавали прянощі в цілому вигляді (перець, гвоздика, лавровий лист) і трохи солі. Консерви вживалися як в якості самостійної закуски, так і для приготування інших страв. Для цього типу консервів використовувалася тільки риба з особливо смачним м'ясом: тихоокеанський лосось, палтус, осетрові, атлантичний оселедець, тихоокеанська скумбрія, печінка тріскових риб.

Причому, печінку тріскових могли заготовляти двома способами: або сиру печінку на виробничій лінії поміщати в банки, герметично їх закупорювати і стерилізувати; або прямо на траулерах бланшовану печінку укласти в більші герметичні балони і законсервувати стерилізацією.

Рибні консерви в желе.

Ця продукція вважалася закусочною і найчастіше належала до делікатесів. Консерви робили з вареної риби, що має особливо ніжне м'ясо, з додаванням овочів, оцту, прянощів і желатину або агар-агару. Асортимент був представлений такими консервами: вугор в желе; харіус в желе; салака в желе; омуль в желе; нельма в желе; сиг в желе.



пʼятниця, 4 вересня 2026 р.

Львів. Магазин "ОКЕАН". 1980-ті роки

 

У 1982 році на вул. Артема зведено магазин “Океан” Його спроєктували архітектори Василь Каменщик і Ярослав Мастило, а головною окрасою стала величезна мозаїка «Море і риби», створена відомим художником Володимиром Патиком. Хвилястий козирок і яскравий фасад зробили будівлю однією з найупізнаваніших у місті. Одноповерхова будівля з внутрішнім критим дебаркадером вирізнялася хвилеподібним вінцевим масивним козирком та мозаїчним панно на фасаді, виконаним у техніці глибокого рельєфу, і була важливим архітектурним акцентом у периметральній забудові вулиці.

 Коли у 2019 році стару будівлю почали реконструювати, найбільше занепокоєння львів’ян викликало знищення знаменитої мозаїки. Для кількох поколінь «Океан» був не просто торговою точкою, а частиною особистої історії міста — місцем зустрічей, дитячих спогадів і символом Львова кінця радянської епохи. Після скандалу, замість знищеної "зліпити" якусь пародію.

В «Океані» був великий асортимент мороженої риби: хек-тушка - 92 коп., мінтай -49 коп, «мєлочь» (риба для бідних і тваринок) — 20 коп. Часто в продаж «викидали» норвежський оселедець, шпроти. У продажі завжди була жива риба, була дуже добра кулінарія. У барі «Океану» завжди були канапки з чорною ікрою і копченим лососем і дуже смачна кава. Ікра, краби, лососі все це було в магазині, але з других дверей.

У 1976 році по всьому Радянському Союзу відкрилися спеціалізовані рибні магазини «Океан», і за тотального дефіциту м'яса риба змітається з полиць. «Океани» називали початком нової доби у торгівлі. Але мало хто здогадувався, що імпортні вітрини першої радянської мережевої марки – лише ширма для афери союзного масштабу, головним товаром якої стала ікра.

Обладнання для перших «Океанів» закупили в Іспанії, за закордонним зразком створили і самі магазини. Спочатку покупці приходили в "Океан" як на екскурсію: високі вітрини, візки, розфасована продукція, прилавки-холодильники. Такого у СРСР ще не було.

«Океани» були реакцією партійної верхівки на дефіцит м'яса, відповідь на провал усіх показників у тваринництві. У Кремлі вирішили перевести народ на рибу, запровадили і «рибний день». 26 жовтня 1976 р. ЦК КПРС ухвалив постанову, якою офіційно закріпив за «рибним днем» саме четвер.

Проект «Океан» спрацював: люди швидко звикли і до назви, і до того що риба не дефіцит.

З одного боку, це було досягнення радянського народного господарства – СРСР попереду всіх з видобутку морепродуктів. З іншого ж, хоч як не парадоксально, проект «Океан» працював для власного збагачення чиновників. Схема була простою: на морській хвилі, навіть при найкращих терезах, зробити точне навішування риби неможливо, звідси в кожному ящику два-три кілограми зайвого.

При цьому лише в одній партії були сотні та тисячі кілограмів неврахованої продукції, а отже, і «живі ліві» гроші під час її реалізації.