Кожна українська родина свято береже традиції та шанує своє коріння. Після свята Миколая (19 грудня) дідо Олег та баба Ганна нас внуків починали вчити колядок: вивчали нову та повторювали старі. В пам'яті закарбувалася підготовка до Різдвяних свят.
В Галичині до свят (старші люди казали - свєт) готувалися всі, навіть комуністи (підпільно). Одне комуністи робили підпільно в ті часи, це святкували Різдво. Підготовка до Різдвяних свят — це багатовікова традиція й божественне дійство.
Всі готувалися до великого святкового марафону. Підготовка до Різдвяних свят розпочиналася в кінці грудня. На вулиці стояв густий, ароматний запах вудженого м’яса, шинки, ковбас і шпондерів. Йшов вулицею і біля кожної хати стояла бочка. А з неї снувався запашний дим. І вже тільки від одного запаху було зрозуміло, що в Україну йде РІЗДВО.
На дворі керував процесом дідо Олег. Важко уявити Українське Різдво без домашніх ковбасних виробів. Треба було заколоти, або зарізати свиню. Сам процес «різання» свині, як в нас кажуть у Винниках, дуже важливий. Запрошували сусіда різника п. Степана, він не був професійним різником, але цю справу добре знав. Як правило, починалася робота вдосвіта. Аби впорядкувати тушу та свіжину, збиралася вся родина – разом працювали, разом робили традиційні страви зі свіжини, разом куштували. Основна традиційна страва готувалася в обід, коли тушу розібрали - це свіжина. Це тушковані у спеціях та власному соку обрізки свинини, які потім подавалися на стіл з бульбою й квашеною капустою. Також був цікавим процес копчення. М'ясо та сало вимочувалося кілька днів в розсолі. Потім коптили дровами з бука, граба й фруктовими деревами. Після копчення м'ясо та сало знімали й вішали в коморі, або кладовці. Звідки уже за потреби баба відрізала, що коли знадобиться. Мушу сказати, що старші люди ласували м'ясом нечасто, бо кожен тиждень тримали три пісні дні - понеділок, середу та п'ятницю, а крім того – чотири річні пости, коли м'ясо дуже рідко вживали. Тому господарям вистачало однієї-двох свиней.
Традиційно робили кашанку (кишку, кров'янку) з гречкою. Але перед тим була дуже кропітка робота – полоскання і чищення свинячих кишок. Обов'язково до кашанки додавали багато цибулі й шкварок, без яких я не уявляю традиційної кашанки. Називали цю страву кашанка від слова каша, як основного складника на ряду з кров'ю. Без кашанки не обходилися різдвяні свята! Робили ще сальцисон зі свинячої голови. Для приготування треба було добре вимочити й вичистити свинячий шлунок. Начиняли сальцесон злегка привареним і посіченим свинячим м'ясом, салом, вухами, підчеревиною, змішаними з часником, перцем і сіллю. Потім кілька
годин варили на вогні. Тримали сальцесон під гнітом (використовували великий річковий камінь), щоб позбавити зайвої вологи. Робили паштет і «зайці». М'ясні страви готові. 6 січня вдосвіта ставили варити холодець і жінки починали готувати ВЕЧЕРЮ.
На Святий вечір готували 12 пісних страв.
В хаті тільки щось різали, парили, варили, мастили й перемащували. Вікна стояли запотівші від пари, а баба мала вдосталь сил гонити і командувати, коли щось було не так. У хаті пахло пампухами. Баба робила пампухи з маком, повидлом і з рожею. Майже всі в нас любили пампухи з рожею, а я любив з маком (з рожею не їм з дитинства). Пампуха хотілося вхопити ще гарячим і бігом з‘їсти. Але баба всьо виділа і давала по руках, бо пампухи можна було їсти тільки на Святу вечерю.
На Святвечір терлися бурячки з хроном, робилися голубці з тертої бульби, зверху политі присмаженою цибулькою, пироги (вареники; хоча в нас ніхто не казав «вареники) з капустою, пироги з бульбою, грибна мачанка, борщ з вушками, риба смажена, оселедець з цибулею, узвар...
Ще пеклися різноманітні пляцки, але на Святвечір їх не їли.
Дідо Олег готував Дідуха і вчив мене вінчувати. У хаті на підлозі грубо настеляли соломи, або сіна. Зверху застеляли коцом, капою, щоби не кололо. Дідух стелили на підлогу, а ввечері перед Святою вечерею, коли вся родина вже зібралася, вносили до хати під ялинку «меншого» Дідуха! Різдвяні свята наближалися!!!
Чекали на першу зірку. Перша зірка зійшла. Помолилися до образів. На кутики столу поклали зубчики часнику, жиби всі були здорові! Сіли вечеряти... Свічка, яку запалили на Святвечір, мала горіти всю ніч.
Христос ся Рождає!
Немає коментарів:
Дописати коментар