пʼятницю, 27 січня 2023 р.

Сакральна Любачівщина (Закерзоння). Старі світлини. Фотоальбом

Любачівщина — українська етнічна територія в складі Республіки Польща, на якій здавна проживали українці. Походить від назви однойменного повіту. Історичним центром вважається місто Любачів. Територія входила до складу Королівства Галичини та Володимирії, а також Львівського воєводства (ІІ Річ Посполита). Від 1939 року входила до складу Любачівського району Львівської області УРСР. За даними Володимира Кубійовича, до початку Другої світової війни в Любачівському повіті проживало 93 200 мешканців, з них 49 560 українців — греко-католиків (53,17 %), 13 555 українців — римо-католиків (14,54 %), 20 265 поляків (21,74 %), 240 польських колоністів міжвоєнного періоду (0,26 %) і 9 235 євреїв (9,91 %). На сьогодні Любачівський повіт перебуває в складі Підкарпатського воєводства Республіки Польща.

1915-1916 рр. Мешканці села Тенетиська  коло прицерковної дзвіниці

1934 року з 6 до 16 жовтня місіонери Маврикій Ван де Малє та Зенон Ковалик проповідували місію в с. Улазів, Перемишльськка єпархія. Про цю місію згадував згодом о. Петро Періжок, як він 12-літнім хлопцем із захопленням слухав місіонерів і саме тоді зародилось в ньому покликання до священства. Майже рік опісля 4-9 вересня 1935 р. ці ж місіонери проповідували віднову місії. В хроніці монастиря зазначено, що посвячували місце на будову нового храму.

Нереалізований проєкт церкви в Улазові. До війни вдалось звести лише дві стіни, які потім були розібрані поляками під будівництво стодоли. Зараз в селі зберігся дерев'яний храм св. Димиртія ХІХ ст.

 

Одне з останніх фото ц. св. Кузьми й Дем'яна, у с. Старе Село. Споруда розібрана у 1980-х рр., на її місці споруджено костел.


Церква безсрібників Козьми і Даміана   у с. Старе Село. Після виселення українців споруда та цвинтар знищені. На їх місці побудовано латинський костел. 

Церква св. Миколая у Радружі. Рисунок Ганни Войчук. З ФБ Андрій Лозинський
с. Стібно, ц. св. Димитрія, після виселення корінного населення ця монументальна будівля перетворена на склад, згодом знищена. Тепер там плошадка розважальна для дітей, а поруч де був будинок пароха тепер є поліця. Українців депортували на Тернопільщину. Зараз проживають в селах Забойки та Драганівка біля Тернополя.


Село Радруж
. Подих закерзонської автентики.Фото Андрій Лозинський. Церква цікава своєю історією, а також внесена до спадщини ЮНЕСКО. Вихідці з цього села і нащадки найбільше оселились в с.Зубра біля Львова, Давидів, Старе село та ін.

1920-1930-і рр. Один із розписів церкви Покрови в Старих Олешичах. Селянин оре поле волами на фоні блискавки. Деталі невідомі.

Перемиський єпископ Йосафат Коциловський в образі євангелиста Марка. Розписи церкви св. Юрія у м. Чесанів, автор Григорій Кузневич - представник Бруснянської школи каменярства.

2021 р. Церква св. Іллі Пророка в Новому Селі - колишній мурований, парафіяльний греко-католицький храм. Побудований у 1907 році. на місці старої дерев'яної церкви.  Після Другої Світової Війни церкву забрали  римо-католики. Церква в теперішній час Успіння Пресвятої Діви Марії. 


2021 р. Церква св. Онуфрія (1809 р.) С. Олешичі. До 1947 р. належала греко-католикам.

ДЖЕРЕЛА

* ФБ. Закерзонська Україна 

Немає коментарів:

Дописати коментар