Маттеус Меріан старший.
1638 р. Маттеус Меріан старший (Matthaus Merian; 1593-1650), швейцарський гравер, картограф та видавець. Народився Маттеус Меріан старший в Базелі. Меріан обрав шлях гравера. Ремеслу гравіювання на мідяних дошках навчався в Цюриху. Потім працював в містах — Нансі (Лотарингія), Парижі, Страсбурзі, але головним чином жив і працював в місті Франкфурт. Праця на видавця Йогана Теодора де Брі призвела до зближення з його родиною. 1617 р. він одружився з дочкою друкаря і голови майстерні.
1620 р. подружжя перебралося в Базель, де жило три роки. Смерть Теодора де Брі повернула їх у Франкфурт в 1623 р., бо вони успадкували майстерню. 1626 р. Меріан отримав права громадянина Франкфурта і почав працювати самостійно. 1647 р. у подружжя народилася дочка Марія Сибілла, яка пізніше стане вченим-натуралістом, і яка зробила багато малюнків до наукових праць.
Отже, більшість життя Меріан працював у Франкфурті. У ранні роки створював детальні міські плани у своєму унікальному стилі, наприклад, план міста Базель у 1615 році. Разом з німецьким географом Мартіном Цайлером і пізніше (бл. 1640) зі своїм сином Маттеусом Меріаном молодшим (1621—1687) створив серію «Topographia Germaniae» (21 тт.), що включала велику кількість планів та видів міст, карти багатьох країн та географічну карту світу. Серія стала дуже популярною і багаторазово перевидавалася.
Він також завершив і видав розпочаті Йоганном Теодором де Брі в 1590 Grand Voyages і Petits Voyages (подорожі в Америку і західну Індію, а також в східну Індію). Гравюри Меріана використовувалися для ілюстрування історичної праці історика Готофредуса.
Маттеус Меріан старший є засновником та видавцем німецькомовної друкованої хроніки «Theatrum Europaeum» (Театр Європи). «Theatrum Europaeum» — фундаментальна, багато ілюстрована хроніка в 21 т., що видавалася німецькою мовою у Франкфурті-на-Майні (Німеччина) упродовж 1633—1738 рр. Хроніка містить у собі виклад воєнно-політичної історії Європи з 1618 по 1718, причому, починаючи з 6-го т., відчувається систематизація подій по країнах. Опубліковані до смерті Меріана в 1650 р. п'ять томів були видані одинадцять разів, що дозволяє припустити велику комерційну успішність видання. Справу батька підтримали і продовжили його сини Каспар, Матвій і, особливо, донька Марія Сибілла.
«Theatrum Europaeum» створював цілий колектив істориків: Й.-Ф.Абелін «Готофредус» (т. 1—2), Флітнер, Орхеус, Й. П.Лотіх (т. 3—5), Й. Г.Шледер (т. 6—7), В. Й.Гейгер (т. 8—10) та ряд анонімних авторів.
Отже, автором шостого тому, що вийшов під назвою Theatri Europaei Sechster und letzter Theil (з нім. - Шоста і остання частина Європейського театру) став Йоганн Георг Шледер. Через одинадцять років серія була продовжена — мабуть, у зв'язку з попитом, що ще існував, — сьомим томом, також за авторством Шледера. Після Шледера авторами стали Мартін Мейєр і Вольфганг Якоб Гейгер; останній написав лише другу частину десятого тому. У томах з одинадцятого по п'ятнадцятий автора не вказано. Автором томів із шістнадцятого по двадцять перший вказано Даніель Шнайдер. Останні томи після банкрутства видавництва Меріана, що сталося в 1734 році, випущені невідомим видавцем у Франкфурті в 1738 році; після цього публікацію було припинено.
В цій хроніці представлені гравюри історичних осіб: гетьмана Богдана Хмельницького (копія відомої гравюри Вільяма Гондіуса), полковника Михайла Кричевського (копія з малюнку нідерландського художника А. Вестерфельда), а також Михайла Корибута Вишневецького, Януша Радзивілла, Криштофа Радзивілла, Стефана Чарнецького та ін.
1638 р. Опублікував у Франкфурті мапу “Magni Dvcatvs LITHVANIÆ ...”. Формат – 12.75 х 14.5 дюймів. Аналогічно як і на Карті Радзивілла (1613) міститься у Центральному Подніпров’ї назва латиною «Volynia Vlteririor quae tum Vkraina tum Nis ab altis vocitatur» (Східна Волинь, яку звали також Україною та Низом).
1650 р. Маттеус Меріан старший перевидав зменшену карту Литви “Magni Dvcatvs LITHVANIÆ ...”. Мапа видана в Амстердамі. Формат – 39 × 32 cм. Карта зберігає весь обсяг інформації, який можна віднайти на оригінальній Карті Радзивілла. Визначною рисою та суттєвою відмінністю цієї карти від переважної більшості відомих тогочасних карт є її західна орієнтація. Це означає, що на зображенні північ – праворуч, а південь – ліворуч.
*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 640 с.
*Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022. 328 с.
*Байцар Андрій. НАЗВИ УКРАЇНИ АБО ЇЇ ЧАСТИН НА ГЕОГРАФІЧНИХ КАРТАХ (XII–XIX ст.) / Сучасні напрямки розвитку географії України: монографія / [за заг. редакцією проф. Лозинського Р. М. Львів, 2022. С. 29-91.
*Байцар Андрій. ГЕОГРАФІЯ ТА КАРТОГРАФІЯ УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ ЗЕМЕЛЬ (XII ст. – поч. XX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2023. 295 с.
*Байцар Андрій. ІСТОРИЧНА КАРТОГРАФІЯ. УКРАЇНА НА КАРТАХ МОСКОВІЇ (XV–XVII ст.) ТА ТАРТАРІЇ (XIII–XIX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2025. – 290 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар