неділя, 17 вересня 2017 р.

Пацифікація. м. Винники. с. Гаї. 1930 р. (вересень-жовтень)


Пацифікація (пол. Pacyfikacja Małopolski Wschodniej; 16 вересня – 30 листопада 1930 р.) злочин Польської держави проти власних громадян-українців на територіях, окупованих після I-ї Світової війни, проведена  за наказом Юзефа Пілсудського.

«Пацифікація України у вигляді карних експедицій – це найбільш руйнівний напад, що будь-коли робився на будь-яку національність. Це найбільше порушення прав меншин. Знищено цілу культуру, й то високу: кооперативи, школи, бібліотеки й інституції, що їх побудували українці впродовж довгих років праці, жертв та ентузіазму», - написала британська газета The Manchester Guardian про політику польського уряду на Галичині (журнал Країна №35).

Спосіб проведення: масові обшуки, арешти, екзекуції, зґвалтування, наруга над могилами і національними символами, знищення майна і продовольства, пограбування населення. До 35 осіб було вбито.  Пацифікацію проводили за розпорядженням уряду прем’єр-міністра Пілсудського силами армії та поліції.  Офіційно причиною Пацифікації називають акції саботажу та підпалів, вчинених активістами ОУН, створеної у Відні 3 лютого 1929 року.

         Поки українці не запізналися з неймовірними звірствами радянського і німецького нацистського режимів, то довший час найбільшими ворогами вважали поляків і польську владу. Тому зараз просто смішно звучать протести офіційних польських осіб проти того, що ми називаємо міжвоєнний період на західній Україні польською окупацією. Про взаємні злочини й кривди слід пам’ятати, але не варто «роздряпувати старі рани». Найкращою платформою для взаємного прощення є розуміння причин і наслідків цих трагічних подій, а також об’єктивні історичні оцінки та інформація. Прикро, що взаємна акція «Пробачаємо, і просимо пробачення» президентів Ющенка і Кваснєвського та кардиналів Гузара і Яворського не була належно підтримана широкими верствами наших суспільств, не була розрекламована як нова платформа для взаємних стосунків. А починаючи з 2013 р. риторика польської влади та Церкви знову стала прихильною до тез «кресов’яків» та реваншистів.  Сподіваюся, що здоровий глузд і перспектива доброго спільного майбутнього переможуть. Бо нема іншого способу подолати нашу взаємну криваву історію ніж «Пробачаємо, і просимо пробачення».

  26.09.1930 р.  – в рамках акції пацифікації польська влада заборонила діяльність української скаутської організації «Пласт» в Галичині (на Волині заборонена у 1928). Санкціонував це рішення ще 15 жовтня особисто Пілсудський під час зустрічі з міністром внутрішніх справ Ф.-С. Складковським. Засновано Пласт у 1911 з ініціативи Петра Франка. На початках поляки не надавали великого значення організації, проте від 1923 усвідомили, що ця молодіжна структура є поважною перешкодою у їхній політиці швидкої полонізації українців. Проте ця заборона, як і всі тодішні антиукраїнські рішення, виявилась безглуздою та шкідливою самим же «польським інтересам», бо замість налагодити контроль за легальною діяльністю молоді, Пласт силою заборони загнано в підпілля, а пластову молодь це лише радикалізувало та підштовхнуло до набагато тіснішої співпраці з ОУН.  

26.09.1930 р. – польська влада в рамках пацифікації закрила «руську» (українську) гімназію в Тернополі, а будівлю передала під нову польську гімназію для дівчат. В жовтні закрито: гімназію «Рідної школи» в Рогатині, 7-класну загальну школу «Рідної школи» в Станіславі, державну руську гімназію в Станіславі, 6-й клас руської гімназії у Львові. В листопаді ліквідовано приватну гімназію ім. І. Франка в Дрогобичі, приватну 4-класну школу в Чорткові. Формальний претекст стандартний – українська освіта є засобом націоналістичної пропаганди та готує «терористів» для ОУН, справжня причина – українська освіта стоїть на перешкоді полонізації українців. Чергове безглузде рішення влади, бо до краю озлоблювало найбільшу національну меншину в Польщі, що в остаточному висліді підривало цілісність і так не надто монолітної держави.

13 жовтня 1930 р. — під час проведення польським урядом пацифікації, будинок «Просвіти» у Винниках було пограбовано і частково зруйновано.

Газета «Діло» №229 від 15. 10. 1930 р. писала: «Пацифікація не минула і містечка Винник. Дня 13 ц. м. вранці до Винник прийшла поліція, яка зайшла в першу чергу до кооперативи (дальше пропускаємо). В читальні поліціянти (дальше пропускаємо). Крім цього Степана Копача, в якого домі (дальше пропускаємо). Так само переведено ревізію в д-ра Щуровського».

Олег Карелін (FB; 2022 р.): "Не минула пацифікація і довкільні національно свідомі села. Газета «Діло» №229 від 15. 10. 1930 р. писала: «Дня 12. жовтня (в цю неділю) була карна експедиція в Чижикові к. Львова. Карна експедиція складалася з поліційних відділів Гаїв, Білки, Миколаєва і т. д. Перепровадили ревізії в А. Гнатишина, у якого (дальше пропускаємо). Подібні ревізії відбулися в Ілька Федини, голови читальні та Василя Білана. В читальні (дальше пропускаємо). В кооперативі (дальше пропускаємо)».

Перша "пацифікація" в Галичині, село Гаї під Львовом, Опілля, 16 вересня 1930 р. "Пацифікація" в Гаях була проведена 16 вересня 1930 р. до того, як Юзеф Пілсудський видав наказ про проведення акції "умиротворення". 18 вересня 1930 р. старости і коменданти поліції Бібрського, Бережанського, Підгаєцьког то Рогатинського повітів, - намічених для першочергово "умиротворення", - узгодили між собою план акції на нараді в Рогатині. Остаточне рішення про провідення "пацифікаціі " і інструкції (методика і характер проведення операції) були затверджені 23 вересня на нарадах у МВС та в Президії Ради міністрів за участю львівського і тернопільського воєвод. Керівництво акцією міністр внутрішніх справ поклав на коменданта поліції Львівського воєводства Чеслава Грабовського.
Вдосвіта того дняв в село Гаї в'їхало 2 ескадрони 14 кавалерійського полку під командуванням капітана Вальковського. Полк язловецьких уланів квартирував у Львові нагорі вулиці Личаківської, де сьогодні розташований 28 військовий авторемонтний завод. Задокументовано в військових рапортах, нібито, язловецькі улани повертаючись з польових навчань на конях, авті і фірах неочікувано в'їхали в революційне галицьке село. Людей, які йшли на роботу на поле, завернули і наказали повернутися додому. Довкола села були виставлені кінні патрулі, щоб ніхто не втік в поля . або до ліску. Громаді села була виставлена вимога через дві години дати їм контрибуцію - 31 корець вівса, 2 свині по 2 корці, 1-річну ялівку, корець рису, 25 кг солі, 14 сотень яєць, 500 літрів молока. Все це було вчасно знесено селянами. Після того жовніри за завчасно складеним списком начальника поліційного відділку в Гаях Владислава Довчика, українця за походенням, в стодолі Андрія Мельника жорстоко побили 18 найбільш свідомих селян: мою родину з Загір'я, діда Івана Романишина та його дітей, дядька Василя і цьоцю Софію, також Миколу Мандзевича, Івана Явного, Петра Вовка, Петра Кундиру, дітей війта Єфросину та Володимира Вовків, колишнього голову читальні Юрка Геля, Кирила, Степана та Луця Дмитриків, Тимка Паньківа, нашого сусіда, Ярослава Лисого, Івана Шуплата, Дем'яна Пруса. 12-річному Дем'янові Вовкові жовнір зламав прикладом ногу і зоставив його на все життя калікою. Один з побитих 18-річний Михайло Тютько, отримавши 500 буків (ударів палицями), через два дні помер. На його спині були поламані 3 ціпи, мав поламані ребра, а на животі видертий шмат шкіри. Хату його розвалили. Найбільше карателі били бібліоткаря Івана Романишина, Стефанківа, якого побитого штовхали під колеса авта, били Івана Басу, крамаря Луку Дмитрика та інших. Моя баба Ксеня Романишин-Гупало з робітником на фірі відвезла, тяжко побитих, чоловіка Івана Романишина та дітей Василя і Софію до хати на Загір'ї. Пізніше карателя знищили кооперативну крамницю "Будучність". При виїзді з села після екзекуції, польські улани наказали селянам вдягнутися в святковий одяг і з польськими прапорами в руках проводжати їх з села. Про жорстоку екзекуцію в Гаях дали знати до Львова на Свято-Юрську гору до суфрагана (єпископа-помічника Львівського архієпископа Андрея Шептицького) Івана Бучка, який був нашим родичем з с. Германів на Опіллі (тепер Тарасівка). Андрей Шептицький одразу направив в село кореспондента газети "Чікаго дейлі Ньюс" Неглі Барсон, який описав всі звірства карателів в Гаях в пресі і був заарештований польською поліцією. Для допомоги потерпілим в Гаях і Городиславовичах до Львова архієпископ запросив канадського лікаря Дей, адже державні лікарні побитих не приймали. вони лікувалися лише в "Народній лічниці" на Свято-Юрський горі. Його також не пропустили до села, для надання медичної допомоги побитим селянам.
Друга експедиція карателів в Гаї відбулася 5 жовтня 1930 р. Але боївка Української Військової Організації (УВО) попередила селян і вони встигли втекти у поля і ліс. В сільських документах записано, що керував акцією "умиротворення" 5 жовтня 1930 р. поручник Сапіга, родич графіні Тоді була розгромлена читальня "Просвти" і проведені "труси" (обшуки) хат свідомих селян, за наводкою Владислава Довчика - начальник гаївського постерунку поліції . На стріху обійстя моєго діда Івана Романишина на Загір'ї поліцаї знайшли заіржавілий австрійський багнет і шаблю з І-ої Світової війни. Дядько Василь був бойовиком УВО і тримав револьвер з набоями і німецьку ракетницю нагорі городу в дуплі старої грушки. Поліцаї не знайшли зброї, інакше дядько Василь був би заарештований і відправлений для суду у Львів. "Пацифікацію" в Гаях і селах на Опіллі провадили язловецькі улани 14 кавалерійського полку зі Львова, курсанти з поліційної школи з Мостіска, поліцаї гаївського постерунку.
Перша "пацифікація" в Гаях була відплатною від побратимів дядька Василя Романишина - бойовиків УВО. 12 лютого 1932 р. о 8.30 , ввечері бойовики влаштували засідку на дорозі між Гаями і Чижиковим і вчинили збройний напад на поліцаїв гаївського відділку на чолі з начальником Владиславом Довчиком. Поліцаї повертались до Гаїв на двох санях з залізничної станції в Чижикові. П'ятеро бойовиків УВО з кущів відкрили вогонь і вбили коменданта Владислава Довчика і поранили двох поліцаїв. Після цього в село приїхала львівська поліція і військові на броньованому авті. Відбулися масові труси і арешти свідомих селян. 14 лютого були заарештовані Володимир і Марія Романіви, Андрій і Катерина Гнатишини, Роман Романів, Петро Михалічко та Осташевський. Їх привезли до Львова і допитували про напад на поліцію, але нападників так і не знайшли.
Не зважаючи на лікування у Львові в "Народній лічниці" дядько Василь Романишин, якому улани відбили всі внутрішні органи, з ліжка так і не піднявся. Він помер через два роки у 22-ому віці. Цьоця Софія, найгарніша дівчина в Гаях, тоді навчалась у Львові в гімназії. Щоби скрити правду про жахливе побиття під час "пацифікації", в родині придумали легенду, що дівчину поколола і потоптала корова.
Перша "пацифікація" і її наслідки в Гаях під Львовом ,на Опіллі мала широкій розголос в Галичині і світі. Про жорстоку "пацифікацію-умиротворення" в Гаях писали газети "Чікаго Дейлі Ньюс", "Вашингтон Пост", "Гардіан" та інші".

 
 
13 жовтня 1930 р. Зруйнований і пограбований поляками Народний дім у Винниках 
Знищена читальня "Просвіти" в Гаях 5 жовтня 1930 р.


1930 р. (грудень).  20 000 демонстрантів з прапорами, протестують проти політики пацифікації Польщі в Західній Україні. Філадельфія (США)

Немає коментарів:

Дописати коментар