середу, 6 вересня 2017 р.

Українські землі (Русь, Рутенія) на картах світу XII-XV ст.

 
1154 р. Абу Абдаллах Мухаммад аль-Ідрісі аль-Куртубі аль-Хасані аль-Сабіт, або коротко аль-Ідрісі (1100—1165) — арабський географ, картограф і мандрівник. Представник арабського шляхетного роду Ідрісів. Жив у Палермо, Сицилія. Працював при дворі сицилійського короля Рожера II.
Карта аль-Ідрісі подає не тільки територіальне розміщення України, а й уперше на карті міститься назва “Rusia” (Русія, тобто Русь). На карті написи – Ard al Rusia – земля Русі (територія Правобережної та Лівобережної України), muttasil ard al Rusia – з’єднана земля Русі, minal Rusia al tuani – від Русі залежні.
Позначено та підписано річки – Дніпро, Дністер, Дунай, а також Київ (Kiau) та ін. українські міста.
Пам'яткою світової картографії є карта світу 1154 p. аль-Ідрісі. Цю велику мапу (у вигляді срібної півкулі на папері) відомої на той час частини світу було складено за результатами мандрівок і пов'язану з мапою працю – “Книга розради для того, хто прагне подорожувати по областях” (зустрічається також назва “Книга Рожера”). До наших днів дійшли три манускрипти XIV-XV століть з книгою Рожера, з них два – в Національній бібліотеці Франції та один – в Бодліанській бібліотеці в Оксфорді. Перевернута географічна карта світу, складена аль-Ідрісі, перевершувала за точністю всі середньовічні аналоги. Північ на ній поміщено внизу, а Африка – вгорі. Населений світ розділений на сім секторів від екватора до північної сніжної пустелі. Карта зберігала популярність в Італії аж до XV ст., коли її у своїй роботі використовував венеціанець Фра Мауро. Конрад Міллер у 1928 р. зробив латинізовану копію карти аль-Ідрісі.
Книга Рожера. На початку твору дається загальний опис Землі, вона ділиться на сім кліматів (широтних зон), а кожен з них – на 10 зон із заходу на схід. Таким чином, 70 секцій твору пов'язані з 70 доданими картами. За підрахунками К. Міллера, на картах нанесено близько 2 500 найменувань об'єктів, а в тексті – понад 6 000. Зокрема, опис країни ар-Русіййа (Русь) включено в 5 секцію VI клімату і 4 і 5 секції VII клімату і містить назви понад 20 міст [Коновалова И. Г. Ал-Ідриси о странах и народах Восточной Европы: текст, перевод, коментар. М., 2006].

На німецькій Ебсторфській карті ХІІІ ст. показано державу Русь (Rucia regio), згадано Київ (Kiwen). У легенді карти вказано античні народи (скіфи, алани, даки, сармати, гети, калліпіди). На карті позначені Карпати.

Це - середньовічна карта світу  розміром  - 3580 х 3560 мм, Вона містила понад 1600 підписів, що позначають не тільки географічні об'єкти, а й особливості природи, а також події Священної Історії і античної міфології. До 1943 року була найбільшою з середньовічних Mappa Mundi (лат. «карта світу»; загальна назва географічних карт європейського Середньовіччя). Загинула під час бомбардування Ганновера. В центрі карти зображено Єрусалим. На ній нанесено 1500 текстових пояснень, 500 будівель, 160 рік, 60 островів, 45 постатей людей, 60 тварин. Створення карти звичайно пов'язується з ім'ям Гервасія Тільберійського, глави Ебсторфського монастиря, в якому вона була знайдена в XIX ст.

На англійській Герефордській карті, яка датується межею XIII і XIV ст, зафіксовані слов'яни  (Sclavi) і  Русь ("Hec et Rusia" – "тут є Русь").

Це  — найбільша за розмірами (158 на 133 см) карта європейського Середньовіччя (Mappa Mundi), що збереглася. Зберігається в Англії, в Герефордському соборі. Належить до класичного типу orbis terrae. Автором карти в поясненні на берегах названий якийсь Річард де Белло. На Герефордській карті нанесені річки Дон та Дніпро, Азовське море. У центрі світу з середньовічної традиції зображений Єрусалим.

1436 р. Андреа Б'янко — італійський моряк і картограф XV ст. Його атлас «Atlante Nautico» від 1436 р. охоплює десять листків пергаменту розміром 26×38 см, які були оправлені у XVIII ст. Перший з листків містить «правила користування», дві таблиці й дві інші діаграми. На Листі 2 — Карта околиць Чорного моря.

На карті світу 1457 р., (перевидана 1912 р.), що виконана в птолемеївському стилі,  флорентійського вченого Паоло Тосканеллі (Paolo dal Pozzo Toscanelli; 1397 —1482) вздовж Дніпра з півночі на південь нанесено надпис “Roßia” (Русь). Зустрічається  теж напис “Roпia” (права сторона слова, в такому випадку, згладжена і більше нагадує літеру «П»), поблизу Дністра (в Галичині). Зображення Індії та Азії набагато чіткіше ніж на карті Фра Мауро (1459 р.). Значна частина зображень базується на описі подорожей венеціанських купців та мандрівників Марко Поло (1254-1324)  та Нікколо Конті (1395–1469).

У 1450-і роки на замовлення португальського короля Афонсу V фра Мауро виготовив для його племінника Генріха Мореплавця велику карту всього відомого на той час світу, яка відобразила стан географічних знань європейців напередодні Великих географічних відкриттів. У роботі над цим документом муранському ченцю сприяв мореплавець Андреа Б'янко.

Карта Світу 1459 р., венеціанського монаха,   Фра Мауро або Мавро (Fra Mauro) — одне з перших історичних джерел, в якому згадуються і виділяються три «кольорові» частини Русі: Червона Русь (Rossia Rossa), Чорна Русь (Rossia Negra), Біла Русь (Rossia Biancha).

Але зважаючи на те, що автору особистого не були добре відомі східнослов’янські землі, і тому в цьому регіоні було допущено ряд грубих помилок.

На карті територія в районі Наддніпров’я (українські землі Великого Литовського Князівства) названа Червоною Руссю (Rossia Rossa). Біла Русь (Rossia Biancha) у Фра Мауро, як і в більшості західноєвропейських авторів XIII—XVI століть — це синонім або Великого Новгорода або його частини, що була заселена колись народністю вепсів (знаходиться на карті між Волгою та Білим озером). Чорна Русь (Rossia Negra) показана на правому березі р. Оки, це переважно північно-західна частина руських земель (теперішня Білорусь).

За звичаєм арабських картографів він поміщав наверх карти південь, а не північ (перевернута географічна карта).

1467 р. Ніколаус Германус  ще раз переробив зміст «Географії». Він заново виготовив карту світу в новій проєкції, додавши Скандинавію та інші країни Півночі; так само як і на оригінальній карті Клавуса, Гренландія розташована на захід від Скандинавії. Крім того, Н. Германус додав три нові карти — Скандинавії й Півночі, Іспанії та Італії.

 1482 р., у Флоренції, італійський вчений та дипломат Франческо Берлінґєрі (Francesco Berlinghieri; 1440-1501) розширив та перевидав «Географію» К. Птолемея (це третє видання з картами). Він розпочав роботу з перегляду праць Птолемея в 1464 р. Франческо Берлінґєрі оновив карти Птолемея, доповнив їх сучасними мапами (Франція,  та Свята Земля). Видав він їх вперше народною італійською мовою. Карти Франческо Берлінґєрі ґрунтуються на проєкціях Маріна Тірського (Μαρίνος ο Τύριος;  прибл. 70 р. — прибл. 130 р.)  грецького географа, картографа та математика, якого вважають засновником математичної географії. Карти також мають прямокутні рамки, а не трапецієподібні, які використовувалися в попередніх болонських та римських виданнях, а також  в Ульмських виданнях (1482 р. та 1486 р.). Гравер мап – Ніколаус Германус.

У цьому виданні поміщена карта світу «Caelestem Hic Terram Inspicias Terrestre Que Caelum».. По краях карти зображені голови з надутими щоками, що позначають 12 основних напрямків. Карта була надрукована з використанням двох окремих мідних пластин, які були розділені достатнім простором  для того, щоб можна було б добре скласти та зшити карту в зв'язаний атлас, не впливаючи на вміст її.

На карті «Caelestem Hic Terram Inspicias Terrestre Que Caelum» територію від Піренейського півострова до Азовського моря названо Європою (Evropa); на схід від Каспійського моря – Азіа (Asia). Східна Європа має на карті назву Європейської Сарматії (Sarmatia Evropa).

Українські землі на карті зображено узагальнено. Нанесено Дніпро (Borystene) з правою, без назви, притокою, дві річки, теж без назв, на Правобережжі, а також Азовське море (Раlиdes meotides), Чорне море (Mare pontium sive pontus evxinus) та  Кримський півострів (tavrica).

1300 р. Реконструкція Рожерової карти аль-Ідрісі (1154 р.).





XIII ст. Ебсторфська карта


Близько 1300 р. Герефордська карта світу.

1436 р. Андреа Б'янко

 1457 р. Паоло Тосканеллі


1459 р. Фра Мауро або Мавро (Fra Mauro)

1467 р. Ніколаус Германус. Карта світу Птолемея (рукописний варіант)


1474 р. Ніколаус Германус. Карта світу Птолемея
1477 р. Ніколаус Германус. Карта світу Птолемея.  Болонья. 
1482 р. Ніколаус Германус. Карта світу Птолемея (Ульмське видання)
1482 р.. Клавдій Птолемей, Франческо Берлінґєрі. Карта світу «Caelestem Hic Terram Inspicias Terrestre Que Caelum»
12 липня 1493 р. SCHEDEL.  H. Карта світу. Нюрнберг. Формат 36.0 x 51.0 см. 

1 коментар:

  1. Дякую за чудову просвітницьку акцію - оприлюднення ТАКИХ СКАРБІВ географічної науки. Мене найбільше вразила нова для мене інформація про царя Птолемея - географа, знаного мною як засновника перекладу на грецьку з єврейської книг Біблії - Септуагінти для царської бібліотеки

    ВідповістиВидалити