четвер, 14 вересня 2017 р.

Назви «Україна», «Запорозька Січ» та «Козаки Запорозькі» на карті Росії братів Фаціус. 1769 р.

1769 р. Йоганн Готліб Фаціус (Johann Gottlieb Facius; 1750 – після 1813) та Георг Зігмунд Фаціус (Georg Siegmund Facius; 1750 – після 1813), брати-близнюки, гравери, картографи та художники німецького походження у Бонні опублікували мапу “Carte exacte d’une partie de l’empire de Russie et de la Pologne meridionale renferment l’Ukraine, la Podolie, la Volhynie, la Russie, la Petite Pologne, la Mazovie, et une partie de la Lithuanie avec la Petite Tartarie, la Moldavie, la Valaquie et la Transylvanie” (Детальна карта частини Російської імперії та Південної Польщі, що включає Україну, Поділля, Волинь, Русь, Малу Польщу, Мазовію та частину Литви з [сусідніми] Малою Татарією, Молдавією, Валахією і Трансільванією). Мова французька. Карта на одному аркуші. 1769 р. – друге видання карти (Франкфурт-на-Майні). 1770 р. – третє видання карти (Бонн).
На карті міститься напис Ukraine, який охоплює Правобережну та Лівобережну Україну. Позначено українські історико-географічні землі: Russie (Русь) – територія Західної України з Холмом та Підляшшям, Podolіe (Поділля), Volhynie (Волинь) та ін. Від місця, де р. Оріль  впадає у Дніпро, на схід, вздовж річки Берестової, зображено фрагмент Української оборонної лінії (La Ligne de l'Ukraine). На Дніпрі, нижче Кодака (Kudak), поперечними лініями зображені 13 Дніпровських порогів (Les treize Cataractes du Boristhenes), a в межиріччі Інгулу та Дніпра – землі Запорозької Січі (Saporoskaja Sicza Cosakes de Saporos). В межиріччі Пд. Бугу та Дніпра – Нова Сербія.
Брати Фаціус народилися в Регенсбурзі (Німеччина) та пройшли навчання граверної майстерності в Брюсселі. До 1776 р. їх роботи були вже добре відомими й вони переїхали до Лондона на запрошення Джона Бойддела (John Boydell) з яким працювали протягом багатьох років

Історична довідка. Нова Сербія — історична територія України, що займала простір із заходу на схід від Синюхи до Дніпра, а з півночі на південь від Великої Висі до верхів'їв Інгулу та Інгульця (сучасна Кіровоградська область). Нову Сербію було створено як військово-поселенську територію у 1752 році за розпорядженням російського уряду (указ 29 грудня 1751 року). До Нової Сербії переселялися серби з південного кордону володінь Габсбургів1804 р. — Австрійської Імперії), за річками Дунаєм, Тисою і Моришем. Серби мали на тому кордоні з Османською імперією щось на зразок козацьких кордонів. У 1764 р. Нова Сербія і Новослобідський козацький полк були скасовані, а їх території під назвою Єлисаветинської провінції ввійшли до складу утвореної указом 22 березня 1764 р. Новоросійської губернії, губернська канцелярія якої до 26 березня 1765 р. знаходилася у фортеці Св. Єлисавети, після ― в Кременчуці.

ФРАГМЕНТ КАРТИ
1770 р.

1769 р.


Немає коментарів:

Дописати коментар