вівторок, 18 серпня 2020 р.

До історії пісні «Верховино, світку ти наш!»


Вперше вірш "Верховинець"  Миколи Устияновича надруковано в «Отечественном сборнике», 1853, № 34, с. 135. Автограф зберігається в ЛНБ, архів Народного дому, п. 12, од. зб. 94, арк. 33.  Вдруге з деякими змінами надруковано у зб.: Поэзии Николая Устияновича, 1860,  с. 40 – 42. Поезія написана за мотивами  пісні «CZERWONY PAS (pieśń górali)» (музика: Karol Kurpińskі) у драмі Юзефа  Коженьовського  «Karpaccy górale» (1843 р.). Вона стала популярною народною піснею. Відома її музична обробка М. Лисенком.  

"Верховинець"  Микола Устиянович


Верховино, світку ти наш!
Гей, як у тебе так мило!
Як ігри вод, плине ту час,
Свобідно, шумно, весело.
З верха наверх, а з бору в бір
З легкою в серці, думкою,
В чересі кріс, в руках топір,
Буяє легінь тобою.
Ей що ми там Поділля край!
Нам полонина Поділля,
А бори – степ, ялиця – май,
А звіра голос – весілля!
Не вабить нас баришів лесть,
Коби лиш порох та цівка,
У бога світ, у людей честь,
Та овець турма, хопівка.
Та коби пирс хребет із вод
І медвідь шибнув лісами,
Завіяв юг, заграв Бескид,
Черемош гукнув скалами:
То ми то час, то ми то піснь,
Молодче, ну же в розтвори!
Овечці сплав з кучерей пліснь
І далі, далі на гори!
Літом цілим, би ніч, би день,
Хлопці гуляють там наші;
Свобідна там вода, огень,
Довольно ліса і паші.
Там пан не клав ланцюгом меж,
Ворог не станув стопою;
Буйная там землі одеж,
Плекана пісней росою.
Там то бринить тромбети звук,
Щебече любо сопівка;
А як звіра завиє гук,
В челюсті плюне му цівка.

Немає коментарів:

Дописати коментар