Вперше вірш "Верховинець" Миколи Устияновича надруковано в «Отечественном сборнике», 1853, № 34, с. 135. Автограф зберігається в ЛНБ, архів Народного дому, п. 12, од. зб. 94, арк. 33. Вдруге з деякими змінами надруковано у зб.: Поэзии Николая Устияновича, 1860, с. 40 – 42. Поезія написана за мотивами пісні «CZERWONY PAS (pieśń górali)» (музика: Karol Kurpińskі) у драмі Юзефа Коженьовського «Karpaccy górale» (1843 р.). Вона стала популярною народною піснею. Відома її музична обробка М. Лисенком.
"Верховинець" Микола Устиянович
Верховино, світку ти наш!
Гей,
як у тебе так мило!
Як
ігри вод, плине ту час,
Свобідно,
шумно, весело.
З
верха наверх, а з бору в бір
З
легкою в серці, думкою,
В
чересі кріс, в руках топір,
Буяє
легінь тобою.
Ей
що ми там Поділля край!
Нам
полонина Поділля,
А
бори – степ, ялиця – май,
А
звіра голос – весілля!
Не
вабить нас баришів лесть,
Коби
лиш порох та цівка,
У
бога світ, у людей честь,
Та
овець турма, хопівка.
Та
коби пирс хребет із вод
І
медвідь шибнув лісами,
Завіяв
юг, заграв Бескид,
Черемош
гукнув скалами:
То
ми то час, то ми то піснь,
Молодче,
ну же в розтвори!
Овечці
сплав з кучерей пліснь
І
далі, далі на гори!
Літом
цілим, би ніч, би день,
Хлопці
гуляють там наші;
Свобідна
там вода, огень,
Довольно
ліса і паші.
Там
пан не клав ланцюгом меж,
Ворог
не станув стопою;
Буйная
там землі одеж,
Плекана
пісней росою.
Там
то бринить тромбети звук,
Щебече
любо сопівка;
А
як звіра завиє гук,
В
челюсті плюне му цівка.
Немає коментарів:
Дописати коментар