Жіль Робер де Вогонді (Gilles Robert de Vaugondy; 1688—1766) та Дідьє Робер де Вогонді (Didier Robert de Vaugondy; 1723—1786) (син Жіля Робера), французькі картографи.
Жіль Роберт де Вогонді, як правило, підписував свої карти «М. Robert», а Дідьє – «Robert de Vaugondy» (іноді додаючи «fils» або «filio»). У деяких випадках до кінця не з’ясовано Жіль чи Дідьє склали карту.
Родина Вогонді посідала провідне місце у французькій та загальноєвропейській картографії XVIII століття, поєднуючи досягнення наукової географії з практичними потребами дипломатії та війни. Їхні карти вирізнялися високою точністю, систематичним використанням новітніх джерел і активно перевидавалися аж до початку XIX століття, нерідко з оновленнями відповідно до змін політичної карти Європи.
Від Людовіка XV обидва Робери отримали титули Королівських географів («Geograpne du Roi») та шляхетство. З 1740-х років картографічна фірма Жіля і Дідьє Роберів видавала велику кількість атласів, великоформатних карт і глобусів й була на той час найвідомішою і найприбутковішою у Парижі. Робери перевидавали карти П. Мулляра-Сансона та Н. Сансона, зокрема його карту Польщі «Les Estats de la couronne de Pologne...».
Серед багатьох картографічних праць Роберів основною є «Atlas universel» (Універсальний атлас, Париж, 1757, 108 карт), який вважається одним із найважливіших атласів XVIII ст. Його основу становлять картографічні матеріали, успадковані від Сансонів, і картографічні плити Ю. Жейо, придбані 1712 р. після його смерті. Для його створення були використані старі джерела, звірені з більш сучасними картами. На багатьох були виправлені широти й довготи згідно з астрономічними спостереженнями. Старий матеріал був змінений з додаванням безлічі нових топонімів. З 1757 р. Робери почали публікувати «Nouvel atlas portatif» (Новий портативний атлас), який протягом п’ятнадцяти років перевидавався п’ять разів.
У 1786 році Шарль-Франсуа Деламаршем (Charles-François Delamarche, 1740–1817), один із провідних французьких видавців карт наприкінці XVIII століття, придбав повний запас карт і мідних дощок родини Вогонді, що дозволило йому продовжити їхнє видання.
Жіль Робер де Вогонді, відомий також як Le Sieure або Monsieur Robert, походив з родини Нікола Сансона (1600—1667) і є нащадок його онука П'єра Мулляра-Сансона (Pierre Moullart-Sanson). Він був племінником і спадкоємцем П’єра Мулляра-Сансона якому перейшла велика частина плит карт Н. Сансона. Від нього успадкував більшу частину картографічного матеріалу Нікола Сансона. Цей матеріал він разом з сином об'єднав з картами й пластинами, набутими після смерті Юбера Жайо 1712 р., щоб створити основу Всесвітнього Атласу. Після Абрагама Ортеліуса (Abraham Ortelius; 1527 —1598) і Герарда Меркатора (Gerhardus Mercator; 1512—1594) Вогонді спираючись на їх джерела значно просунули вперед картографію тієї епохи. Основні праці: “Géographie sacrèe et historique de l'Ancien et du Nouveau Testament” (1747), “Usage des globes céleste et terrestre” (1752), “Petit Atlas” (1748), “Atlas universel” (1757), “Atlas portatif” (1762). Робер Вогонді склав “Карту середньовічного світу” в кращих європейських традиціях. На ній він показав країни Середнього Сходу та Південного Кавказу. На мапі детально показано контури морів, кордони держав відтінені різнобарвною кантівкою. Основа історичної карти Робера Вогонді досить точна, автор використовував найдетальніші матеріали картографів-сучасників.
Дідьє Робер де Вогонді спільно з батьком створив універсальний атлас (Atlas Universel) із 108 карт. Даний атлас вперше був опублікований в 1757 р. Для його створення були використані старі джерела, звірені з більш сучасними картами. На багатьох були виправлені широти і довготи згідно з астрономічними спостереженнями. Старий матеріал був змінений з додаванням безлічі нових топонімів. 1760 р. Дідьє Робер де Вогонді був призначений географом Людовика XV, був також Королівським географом польського короля Станіслава Лещинського, з 1756 р. членом Академії наук. Основні праці: “Essai sur l'histoire de la géographie” (1755), “Tablettes parisiennes” (1760), “Cosmographie” (1763), “Institutions géographiques” (1766), “Atlas de la France et de l'Europe” (1785). Після смерті батька Дідьє співпрацював з Шарлем-Франсуа Делямаршем (Charles-François Delamarche), який бл. 1784 р. перебрав майстерню Д. Робер де Вогонді й став його спадкоємцем.
ОСНОВНІ ПРАЦІ:
Atlas portatif, universel et militaire, composé d'après les meilleures cartes, tant gravées que manuscrites, des plus célèbres géographes et ingenieurs (1748).
Partie Septentrionale du Royaume de Naples (1748).
Royaumes d'Espagne et de Portugal (1748).
Amérique Septentrionale dressée, sur les relations les plus modernes des voyageurs et navigateurs, et divisée suivant les differentes possessions des Européens (1750).
Isles de Saint Domingue ou Hispaniola, et de la Martinique (1750).
La Judée, ou, Terre Sainte, divisée en ses douze tribus (1750).
L'Empire du Japon divisé en sept principales parties, et subdivisé en soixante et six royaumes (1750).
Partie de la Mer du Nord, où se trouvent les Grandes et Petites Isles Antilles, et les Isles Lucayes (1750).
Royaume d'Irlande divisé en ses quatre provinces et subdivisé en comtés (1750).
L'Empire de la Chine dressé d'après les cartes de l'Atlas Chinois (1751).
Les Indes Orientales, où sont distingués les empires et royaumes qu'elles contiennent tirées du Neptune Oriental (1751).
Environs de Paris (1753).
Gouvernemens généraux du Maine et Perche, de l'Anjou, de la Touraine, et du Saumurois (1753).
Atlas universel (1755).
Carte de la Virginie et du Maryland (1755).
Partie de l'Amérique septentrionale, qui comprend le cours de l'Ohio, la Nlle. Angleterre, la Nlle York, le New Jersey, la Pensylvanie, le Maryland, la Virginie, la Caroline (1755)
Turquie Européenne (1755).
Українські землі на картах батька та сина Вогонді.
1748 р. Карта “L'Europe. Divisee suivant ses principaux Etats” (Європа...). Напис на мапі (від Дніпра до Дону) – “Ukraine ou Cosaquie” (Україна Козацька).
1748 р. Карта “Russie Blanche ou Moscovie...” (Русь Біла, або Московія) поміщена в атласі “Atlas portatif universel et militaire”. Лівобережна Україна позначена як Ukraie ou Cosaquie (Україна Козацька), Правобережна Україна – Pologne (Польща). Формат мапи 16 × 14,2 cм.
1749 р. Карта «Partie orientale de la Russie Polonoise, où se trouvent la Basse Volhynie et la Basse Podolie» (Східна частина Польської Русі, де розташована Нижня Волинь і Нижнє Поділля). Пд. Україна - землі Запорозьких Козаків (Cosaques Zaporiski).
1751 р. Жіль Робер де Вогонді та Дідьє Робер де Вогонді створили карту “L'Europe divisee en ses principaux Etats…” (Європа...). Видана в Парижі, поміщена в “Atlas Universel”. Масштаб 1:9 500 000. На півдні Київська та Білгородська губернії межують з землями Запорозьких Козаків (Cosaques Zaporiski) і Ногайців (Tartares Nogayes). На карті напис Dzyke Pole (Дике Поле) розміщений на землях Запорозьких козаків.
У наступному році (1752) Жіль Робер де Вогонді та Дідьє Робер де Вогонді створили ще одну карту “Partie méridionale de la Russie européenne où sont distinguées exactement toutes les provinces, d'après le détail de l'Atlas Russien” де показано українські землі. Ця мапа теж видана в Парижі в 1757 р. в “Atlas Universel”. Масштаб 1:3 400 000. На півдні Київська та Білгородська губернії межують з землями Запорозьких Козаків (Cosaques Zaporiski) і Ногайців (Tartares Nogayes).
1752 р. Жіль Робер де Вогонді та Дідьє Робер де Вогонді.
Карта «Le Royaume de Pologne divise enses duches et provinces et subdivise en Palatinats» (Польське королівство, поділене на князівства, краї та воєводства). Видавництво Париж. Поділля (Кам’янецьке та Брацлавське воєводства) та Київщина (Київське воєводство) позначені як UКRAINE; Західна Україна позначена як Червона Русь (Russia Rouge); окремо виділено Покуття (Pokutie).
1752 р. Дідьє Робер де Вогонді. Карта «PARTIE MERIDIONALE DE LA RUSSIE EUROPÉENNE OU SONT DISTINGUÉES EXACTEMENT TOUTES LES PROVINCES, D’APRÈS LE DÉTAIL DE L’ATLAS RUSSIEN. PAR LES. ROBERT DE VAUGONDY FILS» (Південна частина Європейської Росії з детальним зображенням всіх країв згідно з Російським атласом, створена паном Робером де Вогонді сином). Південь України – землі Козаків Запорозьких (Cosaques Zaporiski); Мала Татарія (Petite Tatarie), що позначена на північному узбережжі Чорного та Азовського морів; включає землі очаківських татар (Tatares d'Oczacow), землі ногайських татар (Tatares Nogayes) та Кримський півострів (Сrіmее). На карті позначена Кубань.
1754 р. Жіль Робер де Вогонді та Дідьє Робер де Вогонді доповнили карту “Partie méridionale de la Russie européenne où sont distinguées exactement toutes les provinces, d'après le détail de l'Atlas Russien” картою-вставкою “Developpement de la Nouvelle Servie” (Адміністративні кордони Нової Сербії). Мапа видана в Парижі. Франсуа Сантіні в 1776 р. перевидав її в “Atlas Universel dressée sur les meuilleures cartes modernes 1776”, а пізніше у Венеції 1784 р.
На карті з’явився напис UКRAINE. Середня Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) позначена як UКRAINE. На півдні Київська (Gouvernem.t de Kiowie) та Білгородська губернії межують з землями Запорозьких Козаків (Cosaques Сzaporowski) та Ногайців (Tartares Nogayes).
На основній карті землі Запорозьких козаків (Cosagues Czaporowski) та Кримського ханства (Petite Tatarie) замальовані одним кольором і в одних кордонах. Таким чином, французькі картографи показали землі Запорозьких козаків у складі Кримського ханства, яке в цей час знаходилося (до 1774 р.) в складі Османської імперії. На карті добре видно, що Zaporozskaia Sjecza (Запорізька Січ) і Kudak (тепер м. Дніпро) позначені як міста з невеликими фортецями. Elisabethgorod (Кропивницький), Ingulgorod (?) показані містами без фортець.
На спеціальній вставці “Developpement de la Nouvelle Servie” (Адміністративні кордони Нової Сербії) розташування Нової Сербії відповідає північній частині Кіровоградської області нинішньої України. Територія Нової Сербії з адміністративним поділом на полки показана у складі Російської імперії. Таким чином, підтверджувалася належність земель до Росії. А ось територію Запорозьких козаків показано як нейтральну (Neutre). У нижній (південній) частині вставки вказаний кордон з Туреччиною (Frontieres de la Turquie).
1762 р. Жіль Робер де Вогонді у Парижі видав карту “Partie Meridionale de la Russie Européenne, Tartarie Rusienne, Petite Tartarie..”. Формат карти 24 × 30 cм. Середня Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) позначена як UКRAINE, напис досягає Бахмута (на Донеччині). На території Кримського ханства (Petite Tartarie) показано Запорозьких Козаків (Cosaques Saporowi), на Дону – Донських козаків (Cosaques du Don).
1783 р. Жіль Робер де Вогонді та Дідьє Робер де Вогонді. Карта «Carte des environs de la Mer Noire où se trouvent l’Ukrayne, la Petite Tartarie…».
Опис карти подано за: Юрій Могильний (ФБ, 2026 р.).
Попереднє видання цієї карти датується 1769 роком — періодом російсько-турецької війни 1768–1774 років, а не «війни між росіянами та кримськими татарами», як іноді спрощено зазначають. Саме ця війна стала ключовим етапом у демонтажі османського контролю над Північним Причорномор’ям і Кримом. Кримське ханство, хоча формально й залишалося васалом Османської імперії, дедалі більше втягувалося в орбіту російської експансії.
На карті простори північніше Чорного моря, що охоплюють степову зону сучасної південної та східної України, позначені як Loca deserta — «пустельні землі». Це поширене для західноєвропейської картографії XVII–XVIII століть узагальнення відображало не реальну безлюдність регіону, а відсутність стабільних державних кордонів і щільної осілої адміністрації. Насправді ці землі були простором козацького, татарського та прикордонного життя, своєрідним «фронтиром» — аналогічним до прикордонних зон Габсбурзької монархії на Балканах або угорського пограниччя з Османською імперією.
У час створення карти Російською імперією правила Катерина II (Катерина Велика). Її зовнішня політика була спрямована на радикальну зміну балансу сил у Східній Європі: розгром Османської імперії на північному узбережжі Чорного моря, ліквідацію автономних політичних утворень та поділи Речі Посполитої (1772, 1793, 1795). Саме в цю епоху українські землі остаточно опинилися між двома імперськими проєктами — російським і австрійським — із повною ліквідацією залишків козацького устрою.
Картуш карти прямо зазначає, що вона була вдосконалена з урахуванням актуальних військових операцій, що недвозначно вказує на її зв’язок із російсько-турецькими війнами останньої третини XVIII століття. Дата 1783 рік, присутня на карті, має ключове значення: саме тоді Російська імперія анексувала Кримське ханство, скориставшись його ослабленням після Кючук-Кайнарджійського миру 1774 року. Формально Крим до цього вважався «незалежним», але фактично перебував під повним російським контролем.
У 1787 році Катерина II здійснила відому інспекційну подорож до Криму — демонстративний імперський жест, покликаний закріпити нову реальність у присутності європейських дипломатів. Ця поїздка стала частиною ширшої пропагандистської кампанії, подібної до того, як Габсбурги в той самий період репрезентували свої нові володіння в Галичині.
Рожево-жовта лінія на карті фіксує колишній кордон між Османською та Російською імперіями. На південь від нього кримські татари в османський період користувалися обмеженою автономією, хоча їхня політична суб’єктність поступово підточувалася втручанням великих держав. Карта, таким чином, фіксує не лише географію, а й момент зламу регіонального порядку, що існував століттями.
Посвята карти адресована Етьєнну-Франсуа де Шуазелю, герцогу де Шуазель-Стенвіль (Étienne-François de Choiseul, 1719–1785), чий герб прикрашає верхню частину картуша. Попри те, що Шуазель утратив прихильність короля Людовіка XV ще у 1770 році й помер у 1785-му, його ім’я зберігалося як символ епохи французької геополітичної зацікавленості Східною Європою. У 1761–1770 роках він обіймав посаду державного секретаря у військових справах і відігравав важливу роль у формуванні зовнішньої політики Франції.
1783 р. 
Немає коментарів:
Дописати коментар