1920-1930-ті рр. Німецька школа у колонії Вайнберґен (Винники)

У цей період у Вайнберґені була, як зазначається у документах, приватна євангелістська однокласна загальна школа з німецькою мовою викладання, містилася вона у відповідному окремому приміщенні й мала достатнє матеріальне забезпечення. Як зазначалось у зверненні громади, якщо для утримання школи не вистачало внесків самої громади, на допомогу приходив шкільний фонд євангелістського костелу в Польщі. Дослідник Р. Луців наводить відомості і про кошторис школи у 1932 р. – 3 793 злотих.

У 1933 p., коли школа пройшла чергову перевірку (візитацію) та отримала дозвіл на продовження навчальної діяльності, її бюджет становив 3 800 злотих. На той час школу у Вайнберґені очолював Філіп Генріх Стальман (1893 р. н., проживав у Винниках з 1929 р.). Як свідчать документи, за його директорування відбулись ще дві візитації — у 1936 та 1939 pp. Під час першої з них Ф. Стальману закидали погане знання польської мови, про що свідчили помилки у вимові та письмі. Зокрема, на уроках польської мови він не користувався методичними посібниками, а історію та географію викладав не польською, як це передбачалося, а німецькою мовою.

Остання візитація школи  у травні 1939 p., засвідчила навчання в ній 22 учнів: 3 — у першому класі, 12 — у другому, 4 — у третьому, 3 — у четвертому. Перший і другий класи були однорічними, третій – дворічним, а четвертий клас, хоча згідно зі статутом і мав бути трирічним, насправді був однорічним. Учні ходили до четвертого класу лише один рік, а потім або завершували навчання, або переходили до шкіл третього ступеня у Винниках чи Львові. Шкільна кімната була великою і світлою. Оскільки виявлені під час попередньої перевірки недоліки так і не були виправлені (шкільна канцелярія не впорядкована, шкільна метрика — відсутня, декілька років не записувалася шкільна хроніка), шкільний інспектор Р. Янішевський відмовив німецькій громаді Винник затвердити Ф. Стальмана на посаді керівника на наступний термін.

 Грудень 1939 року — початок репатріації винниківських німців до Німеччини.

НІМЕЦЬКА КОЛОНІЯ Вайнберґен (Винні гори) у ВИННИКАХ. 1785-1940-і рр.

Вайнберґен (Винники) (Винні гори, нім. Weinbergen) — колишня німецька колонія у Винниках (поблизу Львова) у 1785-1940-х рр.

Винниківські німці разом з українцями проживали пліч-о-пліч, деякі з них навіть воювали в рядах Української Галицької Армії під час українсько-польської війни 1918—1919 рр. (наприклад Теодор Шустер — активний учасник творення ЗУНР). Як згадує Ярослав Левицький (збірник М. Влоха), деякі винниківські німці у 1918 р. перейшли безпосередньо з австрійської армії до УГА та й, пройшли з українцями всю Визвольну боротьбу, почували себе ще й навіть у часи німецької окупації в 1941—1944 рр. більше українцями, ніж німцями.

Німецьку колонію у Винниках заклали в 1785 р. 32 родини вихідців з Баварії (німецька громада Вайнберґен у 1885 р. святкувала свій 100-річний ювілей існування). Десять німецьких родин поселилися між Підберізцями й Винниками, створивши селище Унтерберґен (Під Горами). Разом вони творили одну громаду. На той час у Винниках і Підберізцях проживало 2 036 осіб.

Українці з с. Підберізці називали ці колонії «швабами»: Вайнберґен – «Великі шваби», Унтерберґен – «Малі шваби».

Перші німецькі поселенці з’явились у Винниках ще за часів короля Лева Даниловича у XIII столітті. Першими володарями Винників була німецька родина Штехерів, зокрема війт Львова Бертольд Штехер. 1290/1300 рр. — король Лев Данилович подарував війтові Бертольдові Штехеру млин «Сільський кут» зі ставом поблизу Львова, а також село Малі Винники з млином, ставом, корчмою, хутір Підберізці та місцевість «Підпреськ». Бертольд Штехер був серед засновників костелу Марії Сніжної, одного з найдавніших храмів Львова.

Першим учителем школи в колонії був Георг Ролянд, який учителював тут з 1793 р. На початку XIX ст. німці школи у Винниках не мали. Навчання відбувалося тільки узимку у будинку вчителя Георга Ролянда, уродженця Палатинату. 1807 р. він склав звіт, в якому подав кількість дітей шкільного віку — 40 осіб, загальна ж кількість колоністів у Вайнберґені та Унтерберґені, відповідно — 195 і 83 особи. Кількома роками пізніше учнів уже було 22, а учениць 29. 1808 р. у Вайнберґені – 192 особи, Унтерберґені – 54 особи.

У 1880 році у Вайнберґені проживало 675 мешканців (у 75 будинках), включаючи 428 німців, 206 поляків та 40 українців; колонія мала приватну євангельську школу. У 1880 р. згідно з «Географічного словника Королівства Польського та інших земель слов'янських» в Унтерберґені: 12 будинків і 100 мешканців, із них 82 народності німецької, 3 поляків і 15 русинів (українців).

У міжвоєнний період (1918-1939 рр.) період у Вайнберґені була, як зазначається у документах, приватна євангелістська однокласна загальна школа з німецькою мовою викладання, містилася вона у відповідному окремому приміщенні (біля кірхи (тепер церква Івана Хрестителя) й мала достатнє матеріальне забезпечення (будинок зберігся). Школа знаходилася в будинку по теперішній вул. Галицька, 59 (будинок зберігся).

1921 р. — 1 квітня 1933 р. — сільська ґміна Вайнберґен. У 1921 році ґміна Вайнберґен мала населення 718 осіб, що складалося з села Вайнберґен (663 мешканці) та хутора Унтерберґен (55 мешканців). Через адміністративні реформи країни в 1930-х роках ґміна Вайнберґен була скасована 1 квітня 1933 року та включена до складу Винників. Самі Винники функціонували як міська ґміна з 1 січня 1924 року. 1 січня 1924 р. — 1934 р. — міська ґміна Винники. Винники отримали статус міста лише 20 жовтня 1933 року, після їх об'єднання з Вайнберґеном. Проіснувала колонія до квітня 1940 року.

Лютеранська кірха збудована у Винниках у 1930-х рр. 1933 р. німецька громада розпочала будову своєї церкви й завершила у 1936 р. Головними натхненниками були винниківські німці: Міллер Польді, Бредій Кароль, Гартман, Вольфи, Шнайдери, Манци та інші. Від 1946 р. споруда використовувалася як склад, а пізніше як господарський магазин. З 1998 р., після освячення її 4 січня, вона стала церквою Івана Хрестителя греко-католицької громади.

1931 р. у Винниках було 60 німців, які проживали переважно у центрі міста. У 1938 р. – перед війною у Винниках вже проживало 367 колоністів.

1 квітня 1933 р. ліквідовано гміну Вайнберґен Львівського повіту і воєводства, а її територію приєднано до міста Винники того ж повіту і воєводства.

На 1 січня 1939 р. у Винниках з 6000 мешканців було 2600 українців-греко-католиків, 2800 поляків, 300 юдеїв і 300 німців та інших національностей, зростання кількості поляків зумовлене їхнім працевлаштуванням на тютюновій фабриці.

Репатріація галицьких німців до Рейху, згідно з пактом Молотова-Ріббентропа, почалася в грудні 1939 р. (4 грудня в лютеранській кірсі на вул. Зеленій у Львові відправили останню службу) і тривала до квітня 1940 р. Їм не казали, що на них чекає. Важким було прощання з домівками, що стали рідними, з обійстями, маєтками, які були нажиті ще їхніми предками за 150 років. Але найважчим було прощання з могилами рідних, які залишались лежати назавжди у винниківській землі. За переказами старожилів Винник, при виселенні німці навіть забирали з собою цинкові труни з прахом своїх родичів.

 *Байцар Андрій. Видатні винниківчани: Науково-краєзнавче видання. Львів-Винники, 2012. — 88 с.

*Байцар Андрій. Винники: Науково-популярне краєзнавче видання. Львів-Винники: ТзОВ ВТФ «Друксервіс», 2015. — 100 с.

*Байцар Андрій. Винники туристичні. Науково-краєзнавче видання. Винники: Друксервіс, 2016.  312 с.

*Байцар Андрій.  Історія Винник в особах. Науково-краєзнавче видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017.  180 с.

*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020.  640 с.

*Байцар Андрій. Природа та історія м. Винники й околиць. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020.  420 с.

• Байцар А. З історії німців у Винниках (Львівщина). КОЛОНІЯ ВАЙНБЕРҐЕН https://baitsar.blogspot.com/2017/05/blog-post_31.html

• Байцар А. Літопис Винник // Винниківський вісник. — № 437—438. — серпень 2013.

• Байцар А. Історія винниківських німців// Винниківський вісник. — № 398—399. — грудень 2011.

• Байцар А. Географія німецьких поселень у Винниках (в контексті розвитку етнокультурного туризму) // Географія і туризм: національний та міжнародний досвід. Матеріали VI міжнародн. наук. конф. — Львів, 2012. — С. 33—38.

• Байцар А. Географія німецьких поселень у Винниках (в контексті розвитку етнокультурного туризму) // Вісник Львівського університету. — серія «Географія» — вип. 43. — Частина І. — Львів, 2013. — С. 11—16.

• Байцар А. Сучасний стан і перспективи розвитку рекреаційно-туристичних ресурсів м. Винники Львівської області. / А.Байцар, Н. Байцар // Вісник Львів. ун-ту серія міжнародних відносин. Вип. 29. Частина І. – Львів, 2012. – С.3 – 7.

• Байцар А. Сакральний туризм у м.Винниках / А.Байцар, Н. Байцар // Вісник Львів. ун-ту серія географ. Вип. 43. Частина І. – Львів, 2013. – С. 119-124.

• Байцар А. З історії єврейської та польської общин у місті Винники / А.Байцар, А. Манько // Science, innovations and education: problems and prospects. Vol. 3. 2021. С. 181–191.

 

1930-ті рр. (з FB Olena Serpen)