понеділок, 13 липня 2020 р.

ЛАГОДОВСЬКІ– український земянський рід. XV–XVII ст. - землевласники у Львівській та Подільській землях.


ЛАГОДОВСЬКІ (Лагодовські з Лагодова, Ваньки Лагодовські, Lahodowscy, Lahodowsstij, Wańkowie Łahodowscy) – земянський рід, у XV–XVII ст. землевласники у Львівській та Подільській землях.  Володіли Винниками понад сто років (бл. 1515—1631 рр.), але основним місцем проживання цей населений пункт міг бути для них лише у кінці XVI ст. на початку XVII ст. Рід Лагодовських походив від славного роду Корчак, який бере свій початок від короля Данила Галицького. Федір Любартович (бл. 1351—1431 рр.) — Великий князь Волинський, син князя Любарта-Дмитра, надав землі навколо сучасного с. Лагодів славному і заможному лицареві Лагодовському, «пану на Лагодові». За це славний Лагодовський був зобов'язаний з дружиною надавати князеві Федору Любартовичу допомогу обороняти княжі села і міста, будувати замки, лагодити дороги, давати підводи та платити податки.
За М. Грушевським: «Наприкінці XVI ст. в Україні залишилося вже мало не спольщеної української шляхти. Найбільше було такої шляхти в Галичині, але це була лише дрібна шляхта, бо більш-менш заможна була спольщена. Шлюби з поляками, з католиками викликали переходи на католицтво. Із старих тубільних родів тільки магнати Лагодовські зберегли українську національність в середині XVI ст. і довели її опікою над православним Унівським манастирем».
Перший відомий представник родини, Ванько (в реєстрах Wanyko) зосереджував у своїх  руках значний масив володінь на схід від Львова. За побором 1515 р. Ванько Лагодовський володів загалом 48 ланами угідь – селами Винники (6 л.), Станимир  (6), Погорільці (4 л.), Борщів (3 л.), Коросно і Ганачів (спустошені), Торкутин (3 л.), Підберізці (6 л.), Дворища  (3 л.), Каменеполе (2 л.), Підбірці (3 л.), Вовків (6 л.), Кагуїв (6 л.) [Źródła dziejowe. – Warszawa, 1902. – T. XVIII. –  Cz. I. – S. 156, 157].
Однак, у 40-х рр. XVI ст. родина тимчасово втратила ці маєтності. В кінці 1539 р. канонік львівської капітули Миколай Понятовський подав  скаргу на сина Ванька, Івашка Ваньковича Лагодовського, оскільки той не сплачував церковну  десятину. Генеральний львівський офіціал, канонік Станіслав М’єнда наказав парохам у Гологорах,  Вижнянах, Дунаєві та Глинянах (очевидно, найближчі до володінь Лагодовського римо-католицькі  парафії на той період), аби вони наклали на Лагодовського подвійне (аґравацію), а згодом і потрійне  (супераґравацію) церковне прокляття [AGZ. – T. X. – S. 40. – № 599-601, 604; S. 41. – № 608; K[azimiera] K[limkowa]. Agrawacyja // Słownik polszczyzny  XVI wieku. – Wrocław; Warszawa; Kraków, 1966. – T. 1 (A-Bany). – S. 91.]. 
Оскільки й через рік після відлучення від церкви Лагодовський не збирався платити десятину, львівська капітула вирішила апелювати до світської влади. На початку 1541 р. заступник львівського архієпископа Петра, Марцін з Курова, звернувся до львівського старости Миколая Одновського, аби той, згідно королівських статутів, відібрав у Лагодовського його земельні володіння, на що Одновський погодився. Конфіскація власності Івашка здійснювалася з умовою, що земля буде повернута після зняття інтердикту з останнього [AGZ. – T. X. – S. 42. – № 623, 626].
Згодом земельні володіння Лагодовським були повернуті. Відомо, що Олександру і Захарії Лагодовським (синам або молодшим братам Івашка) в липні 1571 р. вдалося виграти в судовому процесі проти Миколая та Станіслава Каменецьких і відстояти право володіння над с. Новосілка [Ibid. – S. 110. – № 1643, 1644.].
Однак, згадка про це село як власність братів у побо­рових документах відсутня. Натомість, станом на 1578 р. Захарія Лагодовський володів 5 селами  вздовж золочівського тракту. Загалом, це було 35 ланів угідь – Станимир (15 л.), Підгайчики (8 л.), Погорільці (5 л.), Дворища (3 л.), Торкутин (4 л.) [Źródła dziejowe. – Warszawa, 1902. – T. XVIII. – Cz. I. – S. 64] – очевидно, це було все, що залишилося від маєтностей Івашка. 
Реєстр 1584 р. зафіксував власницею дібр Богдану Лагодовську. Місто Погорільці, села Станимир, Підгайчики, Залука, Погорільці, Двориська, Торкутин, Костенів [AGAD. ASK. – Dz. I. – Sygn. 19. – K. 784v–785].
Зрештою, володіння родини, які на початку XVII ст. спільно утримували Fylhsq (Анджей) та Софія  Лагодовські, у січні 1609 р. були придбані львівським архієпископом Яном Замойським. Замойський купив у подружжя Лагодовських місто і село Погорільці, Торкутин, Станимир, Дворище, Підгайчики і Залука [AGZ. – T. X. – S. 197. – № 3103].
Того ж року, у жовтні, король Зиґмунт ІІІ надав Андрію (Анджею) Лагодовському уряд писаря Львівської землі [AGZ. – T. X. – S. 200. – № 3160].

Немає коментарів:

Дописати коментар