четвер, 9 липня 2020 р.

Верхня межа лісу на Чорногорі. Світлини 1928 р.

У ландшафті Чорногора верхня межа лісу (ВМЛ) у вигляді хвилястої лінії переходить з однієї вершини на іншу, піднімаючись на крутих схилах (г. Брескул, Данцер, Шпиці) і знижуючись на пологих (г. Пожижевська, Говерла), має чітко виражений антропогенний характер. Невеликим коливанням висоти проходження ВМЛ сприяє масивність головного хребта Чорногори.
У поширенні ВМЛ простежуються експозиційні відмінності. На північно-східних макросхилах Г. Запалович [1889] середню висоту межі лісу проводить на висотах 1450-1500 м н. р. м., а на південних - 1500-1550 м н. р. м. А.Сьродонь [1948] на підставі понад 250 вимірювань визначив, що різниця між макросхилами за рівнем ВМЛ досягає 60 м (1570 м на південних, 1510 м на північних).
У ландшафті Чорногора ВМЛ утворюють смерекові, букові, яворові та кедрово-смерекові деревостани. Найрозповсюдженішим є хвойний варіант. Природні комплекси зі смерековими лісами в зоні ВМЛ займають близько 95% площі. Вище смерека трапляється у вигляді біогруп карликових дерев. Такі “лісові” фації поширені на південно-східному схилі г. Говерла на висотах 1900 і 1750 м, південно-західному схилі г. Петрос (1750 м), г. Ребра (1990 м), г. Туркул (1930 м), г. Смотрич (1840 м). Найвища BMЛ не лише Чорногори, а й усіх Українських Карпат, проходить на південному схилі г. Стайки на висоті 1680 м н. р. м.

Немає коментарів:

Дописати коментар