Андрій Байцар: Легендарна «дванадцятка» на Високий замок. 1949-1970 рр. Трамвайна історія у фотографіях

7 серпня 1910 року у Львові на Високий Замок почав курсувати електричний трамвай. Спочатку сюди курсували трамваї маршруту UL від вул. 29 листопада до копця Унії Любельської. У середині 1920-х рр. цей маршрут отримав № 4. Після ІІ світової війни курсування трамваїв маршрутів №12 на Високий Замок відновилося 1 травня 1949 року. Він вирушав із трамвайного парку, що на нинішній вулиці Сахарова, потім їхав вулицею Коперника вниз, повертав на Словацького — Дорошенка, повз проспект Свободи, далі на площу Ринок, Підвальну, Лисенка, Гуцульську та Кривоноса.

У зв’язку із вичерпуванням ресурсу старих двосторонніх вагонів «Sanok» в березні 1970 року курсування трамваїв на Високий Замок припинилося. «Дванадцятка» через складний рельєф їздив лише одним вагоном і першим почав працювати без кондуктора. Це був дуже цікавий вагон — усередині він був повністю дерев’яний.

“У кожного міста є свої легенди, але у Львові навіть громадський транспорт має власну душу. Якщо ви запитаєте львів’ян поважного віку про їхній найулюбленіший трамвайний маршрут, більшість без вагань відповість — “Дванадцятка”. Це був не просто маршрут, а справжній атракціон, який з’єднував середмістя з Високим Замком. Його історія завершилася понад пів століття тому, у березні 1970 року, але пам'ять про нього живе й досі.

Лінію на Високий Замок відкрили дуже давно, але сам маршрут під №12 остаточно сформувався у повоєнні роки. Це була унікальна, складна одноколійна лінія з роз’їздами, яка буквально “драпалася” вгору крутими серпантинами вулиць Кривоноса та Довбуша. Через неймовірний рельєф тут курсували лише маленькі поодинокі вагончики марки Sanok. Прикметно, що на кінцевій зупинці біля підніжжя замку трамвай ніколи не розвертався — для розворотного кільця там просто не було місця. Вагони були повністю симетричними: вони мали кабіни керування на обох кінцях та двері з обох сторін салону. Доїхавши до тупика, водій просто брав свій ключ-важіль, переходив через увесь вагон до протилежного пульта керування і рушав назад. Пасажири при цьому заходили та виходили з того боку, де у цей момент була облаштована зупинка. “Дванадцятка” була єдиним у Львові трамваєм без кондуктора — водій сам приймав оплату.

Маршрут №12 мав абсолютно особливу, камерну атмосферу. Ним щодня їздили мешканці кількох затишних підзамкових вулиць: Кривоноса, Гуцульської, Верховинської. Пасажири роками знали одне одного в обличчя. Старожили згадують: це був рухомий клуб. При зустрічі пани чемно піднімали капелюхи, пані делікатно кивали, а водій міг притримати трамвай, якщо бачив, що хтось із постійних пасажирів біжить здалеку. Вагончик рухався настільки неспішно, що молодь часто застрибувала в нього прямо на ходу. А у вихідні трамвай заповнювали закохані пари та гамірні родини, які їхали на прогулянку на Високий Замок.

Звісно, не обходилося і без дитячих пустощів. Місцеві хлопчиська мали свою улюблену забаву під завісу дня. Пізно ввечері, десь перед 12-ю годиною, коли трамвай готувався зробити свій останній рейс униз, вони потай від водія ставили на задню зчіпку порожній металевий сміттєвий бачок, міцно прив'язавши його довгою мотузкою. Трамвай рушав, стрімко набирав швидкість на спуску, і на першому ж крутому повороті бачок злітав на бруківку. З диким гуркотом і снопами іскор він волочився за вагоном ще якихось метрів п’ятдесят, миттєво будячи всіх довколишніх мешканців, поки розгніваний водій нарешті не зупиняв брязкаючу кавалькаду.

Час не стояв на місці. На початку 1970-х років старенькі дерев'яні вагони остаточно відпрацювали свій вік. Їм на зміну прийшли нові, сучасніші та значно важчі німецькі трамваї. Проте з’ясувалося, що нова техніка через свої габарити та гальмівні системи просто не здатна безпечно спускатися та підніматися екстремальними замковими схилами. Ремонтувати стару колію та утримувати унікальний парк вагонів для одного маршруту визнали недоцільним. Маршрут закрили, колії з часом розібрали, а лінію замінили автобусом.

Сьогодні про романтичну “дванадцятку” нагадують хіба що старі світлини та єдиний збережений ретро-вагончик у депо, який іноді виїжджає на великі свята. Але, гуляючи тихими вуличками під Високим Замком, прислухайтеся. Можливо, у шумі львівського дощу ви раптом почуєте той самий тонкий, ностальгійний дзвіночок трамвая, який назавжди залишився в серці Львова” (ФБ, Гриць Совків; 2026 р.).

1910 р. Відкриття лінії на Високий замок

6 серпня 1910 р. Кінцева трамвайного маршруту UL на Високому Замку. Трамвайний вагон «Sanok» № 142.

Трамвай на кінцевій зупинці Високий Замок, 1920-і роки

1930-і рр. Кінцева трамваю №4 на Високому Замку

1941-1944 рр. Кінцева трамвайного маршруту №4 на Високому замку. Пізніше маршрут №12.

1960-і рр. Вул. Кривоноса. Кінцева трамвайного маршруту №12 біля підніжжя гори Високий Замок.

1960-ті рр. Площа Ринок

1960-і рр. Трамвай на маршруті №12 на Високий Замок.

Кінець 1960-х рр. Трамвай маршруту № 12 («Sanok» № 94) рухається по вул. Радянській (Винниченка) в сторону центру.

Кінець 1960-х рр. Трамвай маршруту № 12 повертає із вул. Радянської (Винниченка) на вул. Лисенка. В кадр потрапив перехід двоколійної ділянки в одноколійну на початку вул. Лисенка.