Шкільництво в УРСР: шестиденка, роздільне навчання хлопців і дівчат, військова підготовка та трудові практики

Шкільництво в УРСР (Українській Радянській Соціалістичній Республіці) пройшло шлях від політики українізації у 1920-их роках до жорстокої русифікації у 1970-1980-их роках. Радянська школа була інструментом створення «нової людини», де комуністична партія жорстко контролювала навчання. 

20 квітня 1938 року вийшла постанова Ради Народних Комісарів УРСР і ЦК КП(б)У «Про обов’язкове вивчення російської мови в неросійських школах України».

На виконання постанови від 20.04.1938, з найближчого навчального року суттєво збільшили кількість уроків російської мови в українських школах і школах національних меншин. Тільки в 1-му класі діти могли уникнути вивчення російської. Вже у 2-му класі на неї відводилося 3 години на тиждень. У 3-му і 4-му – 5 годин. 5-му, 6-му і 7-му – 6 годин. У 8-му, 9-му і 10-му – знову 5 годин.

До кінця розвалу СРСР кількість учнів, що навчались українською мовою в Україні, впала з 81% (1950-і рр.) до нижче 48%.

Попри поширений міф, у школі не завжди вчили безкоштовно. З 1940 по 1956 рік старшокласники мали платити за навчання – приблизно 150–200 рублів на рік.

З 1943 р. по 1954 р. у великих містах хлопці й дівчата навчалися окремо. Вважалося, що це дисциплінує учнів. Цікаво, що саме в цей період кількість медалістів різко зросла. У програмі для хлопців з’явилися й предмети з військової підготовки.

В 1947 році запровадили єдину форму, купувати яку батьки мали власним коштом. 

 Для хлопчиків це були сірі штани та сорочка, широкий ремінь і кашкет з кокардою. Для дівчаток форма, як і раніше, складалася з коричневої сукні та фартуха. 

 Дівчата мали коричневу сукню з чорним (повсякденним) або білим (для урочистих заходів) фартухом, що зав'язувався ззаду на бант. Сукні були з білими комірцями та манжетами, їх можна було обробляти мереживом. Носіння коміра та манжетів було обов'язковим. На додаток до цього дівчатка могли носити чорні чи коричневі (повсякденні) чи білі (парадні) банти. Банти інших кольорів за правилами не допускалися.

Сукні у дівчаток були майже однакові, але фартухи були різні- і найпростіші з дешевої тканини, і дуже красиві (навіть чорні, повсякденні). Їх або шили, або діставали за блатом: з оборками, защипами, плісованими або гофрованими крильцями.

  У 1949 році в країні запровадили загальну семирічну освіту.Це означало, що здобуття семи класів шкільної освіти стало обов'язковим для всіх.

У 1958 році замість загальної обов'язкової семирічної освіти було введено загальну обов'язкову восьмирічну освіту, завершену повсюдно в 1962. Повну середню освіту було збільшено на один додатковий клас — з 10 до 11 років навчання, але через п'ять років (1963 рік) 11 клас був ліквідований як невдалий експеримент.

У 1966 р. у 5—7-х та 10-х класах було запроваджено літню трудову практику, у 1970 році у 9-му класі — новий предмет — «Початкова військова підготовка», а в 7-му класі — «Основи Радянської держави і права».

У 1969 році, відбулася суттєва реформа, яка змінила структуру шкільного навчання: початкова школа стала трирічною (з 1-го по 3-й клас), неповна середня школа охоплювала період з 4-го по 8-й клас, а повна середня освіта завершувалася після 10-го класу. Проте, вже у 1980-х роках тривалість початкової школи знову збільшили, і діти поверталися до чотирирічного циклу з 1-го по 4-й клас.

Згідно з постановою Ради міністрів СРСР від 8 вересня 1970 р., навчальний рік у школах починався 1 вересня і закінчувався, включаючи проведення іспитів та практики, в 1-7 класах – 30 травня, у 8 класі – 10 червня, у 9-10 класах – 25 червня. Навчальний рік ділився на навчальні чверті: перша – з 1 вересня по 4 листопада, друга – з 10 листопада по 29 грудня, третя – з 11 січня по 23 березня, четверта – з 1 квітня до кінця навчального року.

 Між чвертями й були канікули: осінні – з 5 по 9 листопада, зимові – з 30 грудня по 10 січня, весняні – з 24 по 31 березня, літні – з дня закінчення навчального року і по 31 серпня.

Канікули мали чітко регламентовану структуру, яка поєднувала відпочинок з ідеологічним вихованням, працею та активним дозвіллям на свіжому повітрі.

1978 р., 11 листопада – Директива колегії Міністерства освіти УРСР "Удосконалювати вивчення російської мови в загальноосвітних школах республіки" (посилення русифікації).

У 1980-х для старшокласниць навіть дозволили сині костюми-трійки. Та попри строгі правила, школярі намагалися "освіжати" вбрання блузками, прикрасами чи укороченням спідниць. За відсутність форми могли відправити додому.

До середини 1980-х рр. шестиденний навчальний тиждень був обов'язковим стандартом для всіх класів, що дозволяло вкластися у 10-річну програму навчання. З початком шкільної реформи у 1984–1985 рр. та переходом на 11-річне навчання з'явилися перші експерименти щодо запровадження п'ятиденки, насамперед для початкових класів. Кінець 1980-х рр. перехід став масовим. Школам дозволили самостійно обирати режим роботи, і багато навчальних закладів почали перекладати учнів на п'ятиденний тиждень, щоб дати дітям другий вихідний для відпочинку та домашніх завдань.

У 1986 році було зроблено крок до запровадження одинадцятирічної освіти, що призвело до зсуву нумерації класів, починаючи з четвертого.

Крім того, після повернення до чотирирічної початкової школи, учні мали можливість вибору між двома програмами: чотирирічною (що вела до 11-річної повної освіти) та трирічною (що вела до 10-річної повної освіти). Діти, які навчалися за скороченою, трирічною програмою початкової школи, переходили одразу до п'ятого класу, минаючи четвертий. Варто також згадати експерименти у деяких школах з 1985 року, де навчання могло розпочинатися з "нульового" класу, а школярі могли "перестрибувати" з 4-го одразу в 6-й.