середа, 28 грудня 2016 р.

Верхня межа лісу в Чорногорі

Чорногора (пол. Czarnohora, угор. Feketebérc) — найвищий гірський масив Українських Карпат (довжина бл. 40 км).  Розташований між долинами річок Чорної Тиси (на заході) і Чорного Черемоша (на сході).

Верхня межа лісу (ВМЛ) в Украї́нських Карпатах — смуга елементарних природних систем, що формується на контакті гірсько-лісового і субальпійського поясів і до якої належать лісові ПТК, де дерева мають мінімальну висоту 5 м, мінімальну зімкнутість крон 0,3, проходить природне відновлення деревостану і відбувається середовищетвірна роль лісу. Верхня межа лісу в Українських Карпатах проходить найвище на горі Стайки (ландшафт Чорногора) (на висоті 1680 м н. р. м.). Типи верхньої межі лісу в Українських Карпатах — форми, види ВМЛ, що володіють певними ознаками і характеристиками.  В Українських Карпатах трапляється ландшафтна (природна) ВМЛ і антропогенна (господарська) ВМЛ. У залежності від лімітуючого фактору ландшафтна ВМЛ поділяється на вісім підтипів: термічний, вітровий, лавинний, орографічний, біотичний, торфово-болотний, греготний, шлейфовий [2] .
У ландшафті Чорногора верхня межа лісу (ВМЛ) у вигляді хвилястої лінії переходить з однієї вершини на іншу, піднімаючись на крутих схилах (г. Брескул, Данцер, Шпиці) і знижуючись на пологих (г. Пожижевська, Говерла), має чітко виражений антропогенний характер. Невеликим коливанням висоти проходження ВМЛ сприяє масивність головного хребта Чорногори.
У поширенні ВМЛ простежуються експозиційні відмінності. На північно-східних макросхилах Г. Запалович [1889] середню висоту межі лісу проводить на висотах 1450-1500 м н. р. м., а на південних - 1500-1550 м н. р. м. А.Сьродонь [1948] на підставі понад 250 вимірювань визначив, що різниця між макросхилами за рівнем ВМЛ досягає 60 м (1570 м на південних, 1510 м на північних).
У ландшафті Чорногора ВМЛ утворюють смерекові, букові, яворові та кедрово-смерекові деревостани. Найрозповсюдженішим є хвойний варіант. Природні комплекси зі смерековими лісами в зоні ВМЛ займають близько 95% площі. Вище смерека трапляється у вигляді біогруп карликових дерев. Такі “лісові” фації поширені на південно-східному схилі г. Говерла на висотах 1900 і 1750 м, південно-західному схилі г. Петрос (1750 м), г. Ребра (1990 м), г. Туркул (1930 м), г. Смотрич (1840 м). Найвища BMЛ не лише Чорногори, а й усіх Українських Карпат, проходить на південному схилі г. Стайки на висоті 1680 м н. р. м.
Сосна кедрова трапляється в зоні верхньої межі лісу на дуже крутих кам’янистих схилах та малопотужних сильноскелетних ґрунтах у смугах проходження потужних безкарбонатних пісковиків і гравелітів чорногірської світи. Досить великі її зарості на північних схилах урочища “Гаджина” на висоті 1495-1575 м н. р. м. описав Г. Запалович [1889]. Л.Мілкіна [1980] зазначає, що сосна кедрова трапляється в п’ятьох ізольованих осередках загальною площею близько 10 га в урочищах “Гаджина” та “Кедруватий” у кварталах шостого-восьмого Бистренького лісництва КНПП. А. Сьродонь [1946] повідомляв про проростання поодиноких кедрів на північно-східних схилах урочища “Гаджина” (1335-1520 м н. р. м.). Карликові екземпляри трапляються тут на висоті 1626 м. Найбільший у Чорногорі осередок сосни кедрової зберігся на дуже крутих сильнокам’янистих схилах урочища “Кедруватий”. Місцеве населення називає це місце Довбушевим Сідлом. Верхня межа лісу тут проходить на висоті 1560 м.
На дуже крутих зсувних схилах північної експозиції хребта Кедровата Погорілка верхню межу лісу на висоті 1530-1560 м утворюють кедрово-смерекові угруповання. Вище поширені гірська сосна та вільха зелена. В урочищі «Гаджина» трапляються тільки поодинокі кедри. На південно-східних схилах г. Шпиці вони зовсім не збереглися, хоча А. Сьродонь [1948] зазначав, що вони проростають на висоті 1445 м.
В. І. Комендар 14 екземплярів кедра знайшов у заростях вільхи зеленої на північному схилі г. Петрос на висоті 1700 м , кілька особин - на північно-східному схилі полонини Гармонєска на висоті 1400 м.
Як засвідчили власні дослідження, а також дані з літературних джерел, колись приполонинські природні комплекси з сосною кедровою займали значно більші площі, ніж сьогодні, але внаслідок антропогенної діяльності зазнали сильних змін, а сам ареал сосни кедрової дуже звузився. У розмові з мешканцями с. Дземброня з’ясувалося, що в тих районах гуцули використовують вершки кедру у весільних обрядах.
В урочищі “Рогнєска” BMЛ формують букові деревостани. Тут проходить східна межа бука для південно-західного макросхилу Українських Карпат. Поодиноко трапляється черемха звичайна (Pagus avium Mill.) і горобина звичайна (Sorbus aucuparia L.). На південному схилі г. Рогнєска-г. Квасівський Менчул BMЛ також представлена буковим варіантом і має антропогенний характер. BMЛ на південно-східних схилах г. Шешул ’проходить на висоті 1300 м.
Вище верхньої межі букових лісів проходить смуга шириною 10-15 м елементарних природних систем з явором (Acereta pseudoplatanus), середня висота якого становить 8-10 м, а максимальна - до 14 м. Вище трапляються похідні природні комплекси з вільхою зеленою на гірсько-лучно-буроземних малопотужних ґрунтах.
На схід від урочища Рогнєска букові ліси змінюються на мішані. Межа між ними виразно збігається зі стріальними межами і позначена на місцевості неглибокою депресією, яка відокремлює ПТК пригребеневих опуклих схилів з буковими лісами на вапнистих відкладах білотисенської світ та ПТК стрімких схилів з частими відслоненнями корінних гірських порід Дуклянської тектонічної зони, вкритих ялицевими  лісами.
У Чорногорі виділяють шість підтипів ВМЛ: термічний, вітровий. орографічний, шлейфовий, лавинний, торфово-болотний.
Термічначна ВМЛ, зумовлена недостачею тепла, вітрова - руйнівною дією вітрів, простежуються на найвищих гіпсометричних рівнях і представлені смерекою. Найбільших висот досягають на південних схилах г.Стайки (1680 м), г. Піп Іван (1680 м), г. Гутин-Томнатик (1600 м). На південно-західних схилах г. Шурин фіксується на висоті 1660 м, г. Гомул - 1625 м. Бук, явір та ялиця ні термічної, ні втрової межі лісу не утворюють, бо досягають свого максимального висотного поширення нижче залишків або слідів смереки.
Виявити ці підтипи верхньої межі лісу можна за поступовим зниженням бонітету дерев, їх розрідженістю та смугою рідколісся, в яку вклинюються лісові природні комплекси з зімкнутими деревостанами. Смуга рідколісся досягає ширини 150-200 м. Формуються вони на межі висотної місцевості пенепленізованого альпійсько-субальпійського високогір’я і крутосхилого ерозійно-денудаційного лісистого середньогір’я, де з висотою під впливом зміни термічного фактора смерека поступово переходить від високостовбурних зімкнутих деревостанів до кущових форм.
У зоні термічної та вітрової межі лісу (1680 м) висота смерек сягає 13-15 м при світловій повноті - 0,5. До висоти 1700 м їх висота зменшується, що пояснюється зниженням підросту внаслідок недостачі тепла. Формуються субальпійські ПТК з вологими біловусово-ялівцевими пустищами та низькорослими смереками на бурих гірсько-лісових ґрунтах. Висота дерев 2-4 м, діаметр - 7 см, вік 10-15 років. Стовбури внаслідок переважання південних вітрів асиметричні і вкриті мохом. Смерека не плодоносить, а розмножується вегетативним способом. Нижні гілочки, які стеляться, покриваються органічним відпадом і моховим покривом. Створюються сприятливі умови для утворення на них додаткових коренів, що дає початок формуванню нових вегетативних екземплярів. Шляхом вкорінення гілок по периферії крони поодиноких смерек, які ростуть за межами лісового поясу у місцевості пенепленізованого альпійсько-субальпійського високогір’я, утворюються цілі субальпійські біогрупи смерек. Лише завдяки вегетативному відновленню рідкий підріст, що виростає в сприятливих мікрокліматичних умовах високогір’я з занесеного насіння смереки закріплюється, даючи початок “лісовим ПТК” у межах пенепленізованого альпійсько-субальпійського високогір’я.
Орографічна ВМЛ формується у тих місцях, де просуванню лісу догори перешкоджають дуже круті або обривисті, як стіна, схили. Виражається у характерному різкому переході лісових ПТК у субальпійські. Смуги рідколісся немає. У Чорногорі представлена смерековим типом (високостовбурні деревостани висотою 25-30 м і середнім діаметром 28-30 см) і трапляється лише в двох місцях - на північно-східних схилах г. Брескул (1500 м) і г. Смотрич (1600 м). Крім смереки, є чагарники: ялівець сибірський і вільха зелена. Світлова повнота смереки на верхній межі проростання становить 0,5-0,6 балів. Вік окремих деревостанів досягає 50-60 років.
Шлейфова ВМЛ формується на межі конусів винесення уламкового матеріалу (злиття шлейфів і деревної рослинності). У ландшафті Чорногора в зоні ВМЛ шлейфові ПТК утворюються біля підніжжя крутих схилів нижніх котлів карів. На стінках цих котлів трапляються сніжники, які призводять до інтенсивного фізичного вивітрювання і формування сучасних шлейфів. ВМЛ звичайно має складну конфігурацію, характеризується різким переходом лісових ПТК у безлісі субальпійські; проходить на висоті 1300-1400 м і представлена смерековим варіантом. Смуги рідколісся, як й у випадку орографічної межі лісу немає. Кам’яні розсипи у деяких місцях покриті сфагновим покривом потужністю до 30 см, який є однією з перешкод заселення цих ПТК деревними породами.
Унаслідок руйнівної дії лавин утворюються безлісі коридори, формуючи лавинну ВМЛ, рівень якої порівняно з термічною часто знижується на 150-500 м. Найвиразніше і типово у Чорногорі лавинна ВМЛ представлена у природних комплексах північно-східних схилів г. Гомул, північно-східних схилів г. Шпиці, східних схилів г. Смотрич, північних схилів г. Стайки. На північно-східному схилі г. Шпиці кліматична ВМЛ проходить на висоті 1500-1550 м в.р.м., а лавини, що сходять тут досить часто, понизили її до 1200 м. На північно-східному схилі г. Гомул кліматична межа лісу проходить на висоті 1550 м, а лавинні процеси знизили її на 250-300 м.
Діяльність лавин у Чорногорі обмежена характерними для високогір’я виположеннями льодовикових форм рельєфу. Тому розташовані нижче території (1200 м), за винятком деяких ущелин (верхів’я р. Кевелів), не зазнають руйнування сніговими лавинами.
Торфово-болотна ВМЛ формується в ПТК, де просуванню деревної рослинності догори перешкоджають сфагнові болота, торфовища, торф’яно-болотні ґрунти. У ландшафті Чорногора досягає найбільших висот в Українських Карпатах, де піднімається до 1550-1600 м в.р.м. Вона трапляється у верхніх та нижніх котлах карів, що утворилися під час плейстоценового зледеніння. Конфігурація ВМЛ - мозаїчна. Понижені заболочені місця займає сосна гірська, підвищені - смерека. Природне відновлення деревостану задовільне. Смерека росте за п’ятим класом бонітету, формує малопродуктивні деревостани зі світловою повнотою 0,3-0,4.
Лінія антропогенної ВМЛ має складну форму і проходить на висоті 1000-1450 м. На неї припадає близько 80% загальної довжини ВМЛ.
Зокрема, деградація лісових ПТК простежується у геокомплексах північно-східних схилів Говерли, Пожижевської, де ВМЛ проходить на висоті 1380 м. На хребтах другого порядку (Козьмеска, Маришевська, Кукуль,  Кострича) первинна верхня межа лісу не збереглася зовсім.
Для антропогенної ВМЛ характерний різкий перехід лісових І безлісі, смуги рідколісся і криволісся немає. Переважають пошкоджені молоді дерева і підріст (як наслідок випасання худоби), а також характерне незадовільне природне відновлення деревостану. У лісових ПТК трапляються острівці лучної рослинності, відбувається дерновий процес. Вище межі лісу бувають пеньки і царинки, які мають правильну геометричну форму, окремо стоячі високостовбурні дерева або куртини; залишки згорілих дерев.

Література 
1.Байцар А. Л. Верхня межа лісу // Чорногірський географічний стаціонар. Навчальний посібник. — Львів, 2003, с. 68-74.
2.Байцар А. Л. Типи верхньої межі лісу в Українських Карпатах та їх охорона // Вісник Львів. ун-ту серія географ. Вип. 40. Частина І. — Львів, 2012, с. 101—107. 
3.Zapałowicz H. Roślinna szata gór Pokucko-Marmaroskich // Sprawozd. kom. fizjograf. — Kraków, 1889. — 389 s. 
4.Środoń A. Górna granica lasu na Czarnohorze i w Górach Czywczyńskich. Kraków: Pol. Akad. Umiejętn., 1948. 92 s.

З FB (Карпати - то наші гори). Вид на Говерлу (антропогенна ВМЛ) з Козьмеськи (антропогенна ВМЛ)



ВМЛ під г. Гутин Томнатик (2016 м). Світлина Vasil Sedoikin

ВМЛ під Кізлами та озеро Несамовите (фото FB Соняшник)
Вид з  г. Кострич на Головний Чорногірський хребет (фото Robert-Erik). Антропогенна ВМЛ на хребті Кострича
Орографічна ВМЛ  (на другому плані - г. Брескул, 1911 м н. р. м.). 2019 р., липень.
Антропогенна ВМЛ на г. Говерла та на хребті Козьмеська, 1572 м н. р. м. (на другому плані) (фото з FB)
ЛАНДШАФТНІ КАРТИ ТА ЛЕГЕНДА (Байцар, 1994 р.)




Немає коментарів:

Дописати коментар