25 грудня – Різдво Христове за Юліанським, Григоріанським та Новоюліанським календарями

Різдво Христове - велике християнське свято, день народження Ісуса Христа, Спасителя світу. Різдво - одне з найголовніших свят у році, проте Церкви святкують цю знаменну подію в різні дні. Чому склалася така ситуація? 25 грудня за Юліанським календарем відповідає 7 січня Григоріанському і Новоюліанському календарям.

У XX і ХХI ст.  день Різдва 25 грудня за Юліанським календарем припадав і припадає за світським (григоріанським) на 7 січня, у XIX ст.  -  на 6 січня, у XVIII  - на 5 січня,  у XVII  та XVI ст.ст. - на 4 січня. Тобто, і православні українці, і греко-католики відзначали Різдво на 10-13 днів пізніше за римо-католиків. Це було і за поляків, і за австрійців, і в УПА, і в підпіллі за СРСР. 

Протягом перших трьох століть християни не мали окремого свята Різдва Христового. Вперше Різдво Христове почали святкувати лише в IV ст. Різдво довгий час святкувалося разом зі святом Богоявлення 6 січня. Цей празник поєднував у собі Різдво Христове і Хрещення Господнє (Богоявлення). Західна Церква перша відділила Різдво Христове від Богоявлення і почала святкувати його окремо. Вперше святкування Різдва 25 грудня було в Римі, в 353 р.

У Східній Церкві вирішальну роль у впровадженні окремого свята Різдва Христового зіграли три Отці: Василій Великий, Григорій Богослов та Іоан Золотоустий. Святий Василій Великий був першим, хто почав святкувати Різдво Христове 25 грудня в Кападокії між 371 і 374 роками. Григорій Богослов запровадив цей празник у Константинополі з 379 року. Святитель Іоан Золотоустий закликав віруючих в Антиохії у 386 р., до шанування свята Різдва Христового, приводячи докази: свято швидко розповсюджується; 25 грудня є днем народження Спасителя, що підтверджується документами про перепис при Августі, які зберігаються в Римі, та інші. (Бесіда на Різдво Христове).

В Єрусалимі Різдво святкувалося разом із Богоявленням аж до 634 р.

 З ІСТОРІЇ

Юліанський календар виник перед Боговтіленням. За 45 років до Боговтілення, за ледь не півтори тисячі років до появи того прища на тілі Землі, що стало Московією, а пізніше Росією.

Богослужіння в абсолютно особливі доби у році, на яких стоїть Юліанський, стримували і стримують диявольські сили. Та давали світові духовний кисень з озоном, зміцнюючи, даючи наснагу, підживлюючи батарейки та оздоровлюючи навіть тих, хто до церкви не ходив. Так незбагненно це працює.

У 325 році Юліанський календар ПЕРШИМ НІКЕЙСЬКИМ СОБОРОМ, де засідали СВЯТИЙ МИКОЛАЙ, СВЯТИЙ СПИРИДОН, ВАСИЛІЙ ТА АФАНАСІЙ ВЕЛИКІ й численні інші святі, затверджено як ОБОВ'ЯЗКОВИЙ ДЛЯ ХРИСТИЯНСЬКИХ КРАЇН.

Святі Дні в календарі то не кубик-рубик, яким можна крутити. Це фундамент будинку в якому живемо. Без фундаменту просто завалимось.

Потім Юліанський календар наповнився СВЯТИМИ торжествами. Особливі дні стали Богослужбовими. Бо СВЯТИМ поступово відкрилася їхня непересічність. Що дають людям Богослужіння в ці дні такого, що не дають дні звичайні, на які зараз так намагаються антихристські сили попхати українців.

У 988 році Юліанський календар прийшов в Київ разом із прийняттям православної віри та охрещенням наших предків, ані Москвою, ні Росією ще не штиняє. Немає їх, не існує в природі. Вони потім вкрали календар разом з Церквою в України. Але нав'язати його НЕ МОГЛИ!!!

Благодать Божа, що виробляється на Богослужіннях у особливі дні, на яких стоїть Юліанський календар, стримувала антихристську силу, яка зараз розгулялася у ядерно-вірусно-роботно-україногеноцидному шалі й намагається знищити людство й Планету загалом.

Тому, оббріхувачі Юліанського календаря, воюючии з 7 січня, ви підіграли антихристським силам. Хто намірено, хтось бездумно, хтось волів так вчинити, а хтось проти волі. Шансів на порятунок в українців та людства взагалі небагато. Ситуація ж зі швидкістю розігнаного потяга наближається до точки неповернення.

Священники - це ті, хто завинили в цій історії ще більше архієреїв. Бо ближчі до людей. І ті, хто брехали про Юліанський, скористалися довірою. Посприяли перетворенню людей на бездумне стадо, котре саме вже не знає, що сповідує (FB 2023; Юля Когут).

Господь завжди дає право обирати. Ми вільні у своїх діях. Та незнання закону не звільняє від відповідальності. Ми як на рентгені, нас видно кожного. І не те як ми одягнені, а чим наповнені.

Без чіткого опертя, на ногах не встоїш. І вміст швидко вивітрюється, якщо нами постійно теліпає (FB 2023; Аня Венжівська).

                7 січня  (25 грудня за Юліанським календарем) Різдво Христове святкують:

*Українська автокефальна православна церква в діаспорі (православна митрополія Вселенського патріархату Константинополя);

*Українська православна церква США (УПЦ США; православна митрополія Вселенського патріархату Константинополя);

*Православний український вікаріат у Румунії (Румунська православна церква). Станом на 2009 рік вікаріат налічував 32 парафії та 3 монастирі, чисельність вірян близько 52 тис.;

*Українська православна церква Київський патріархат (відновлена 20 червня 2019 р.);

*Вікаріат УПЦ КП в США і Канаді;

* частина парафій ПЦУ;

*частина українців греко-католиків (старокалендарників) яких позбавили можливості святкувати Різдво в храмах (цілковитий перехід УГКЦ на новоюліанський в Україні і григоріанський в діаспорі (крім Польщі і країн Центральної Азії);

*шість з 16 автокефальних Східних православних церков (Єрусалимський патріархат, Сербська православна церква, Грузинська апостольська автокефальна православна церква, Польська автокефальна православна церква, Македонська православна церква — Охридська архієпископія, Російська православна церква). У православній церкві у Польщі є два календарі. Зараз офіційним календарем є Юліанський календар, проте незначна частина парафіян використовує також Новоюліанський календар;

*три східно-католицьких церкви (з 23 церков): Еритрейська католицька церква (168 тис. вірян; використовує Ефіопський календар, який ідентичний Юліанському календарю), Ефіопська католицька церква (71 тис. вірян; використовує Ефіопський календар, який ідентичний Юліанському календарю), Російська греко-католицька церква. Східні католицькі церкви — це двадцять три східно-християнські sui iuris (автономні) окремі церкви Католицької церкви, у повному спілкуванні з Папою Римським. Попри те, що вони відрізняються від Латинської церкви, усі вони у повному євхаристійному спілкуванні з нею та між собою;

*деякі православні монастирі та парафії в країнах Європи та Америки, монастирі та інші установи Афону (Вселенський патріархат Константинополя), окремі єпархії Румунської православної церкви (Бессарабська митрополія);

*три з шести Орієнтальних православних церков: Коптська православна церква Александрії (приблизно 10 мільйонів вірян у всьому світі; використовує Копський календар, який ідентичний Юліанському календарю), Еритрейська православна церква Тевахедо (понад 3 млн. вірян; використовує Ефіопський календар, який ідентичний Юліанському календарю),  Ефіопська православна церква Тевахедо (36 млн. вірян; використовує Ефіопський календар, який ідентичний Юліанському календарю);

*Єрусалимський вірменський патріархат (Єрусалимський вірменський патріархат використовує Юліанський календар, тоді як решта Вірменської апостольської церкви григоріанський календар. Обидві відзначають Різдво Христове як частину свята Богоявлення за своїм календарем. Вірменська апостольська церква святкує Різдво Христове — 6 січня в один день з Хрещенням Господнім, а так як Єрусалимський вірменський патріархат використовує юліанський, а не григоріанський календар, то їхнє Різдво Христове й Хрещення Господнє припадає на 19 січня;

*незначна частина парафій Православної церкви Чеських земель і Словаччини.

СТАРОСТИЛЬНІ церкви:

*Православна старостильна церква Румунії використовує в богослужінні Юліанський календар (виникла після відділення ряду кліриків і парафіян від Румунської православної церкви після прийняття останньою новоюліанського календаря в 1924 році, не має канонічного спілкування з будь-якою з помісних православних церков). Число парафіян оцінюється в 2-3 мільйони осіб. Церква налічує 130 парафіяльних храмів, в яких служать 160 священників, 16 єпископів і 26 дияконів. У 6 чоловічих монастирях мешкають 290 ченців, а в 7 жіночих монастирях — 510 черниць.

У 1924 році Православна церква Румунії прийняла новоюліанський календар. 19 лютого 1924 року в суді міста Сучава була зареєстрована «Організація прихильників православної старостильної церкви Румунії». У 1930 році ієромонах Глікерій розгорнув активну діяльність з будівництва старостильних храмів. На кошти вже сформованих старостильних парафіяльних спільнот в 1931-1932 рр. були побудовані храми в селах Редешень (жудець Сучава), Брустурі, Уречень (жудець Нямц), Риска, Богденешть, Дрегушень (жудець Сучава) і в селі Балш (жудець Ясси). Інтенсивність зведення храмів наростала з кожним роком.

У вересні 1936 р. Патріархом Румунським Мироном Кристею, який в 1938 році стає також і прем'єр-міністром Румунії, була розв'язана кампанія переслідувань щодо послідовників румунського старостильництва. Був проведений масовий арешт як кліриків, так і рядових прихильників Юліанського календаря. За прямим розпорядженням патріарха Мирона у старостильників були відібрані всі побудовані храми.

У 1937 році ієромонах Глікерій був засуджений на два роки позбавлення волі. Вийшовши на свободу, він знову потрапив під арешт за помилковим доносом, нібито за зв'язок з терористичною організацією «Залізна гвардія», але незабаром звільнений, після чого спільно з ієродияконом Давидом Бідаску пішов у непрохідні ліси. Побоюючись повторного засудження, обидва мандрівники близько двох років жили в землянках і перебували в повній невідомості.

Першоієрарх церкви носить титул архієпископа і митрополита Православної старостильної церкви Румунії; його резиденція — Спасо-Преображенський монастир Слетіоара (рум. Slătioara), розташований поблизу села Ришка (рум. Râşca) в жудеці Сучава в Трансільванії (32 км на південь від м. Сучава). З 1992 року посаду першоієрарха займає архієпископ і митрополит Слетіоарський Власій Могирзан;

*Православні старостильні церкви Греції — група церков, що не мають постійного спілкування зі світовим Православ'ям, які не визнали впровадження в березні 1924 року «виправленого» (новоюліанського) календаря. Налічується понад 800 000 вірян. Прихильники засуджують перехід більшості із 16 помісних Православних церков на «новоюліанський календар»; також засуджують екуменізм, розглядаючи його як єресь. Існують паралельно структурам визнаної державою Церкви Греції, від якої спочатку відкололися. Грецькі старостильники (грец. παλαιοημερολογίτες) свої церковні структури (юрисдикції) зазвичай називають як істинно-православні (грец. Γνήσιοι Ορθόδοξοι Χριστιανοί (Γ.Ο.).

У першу неділю після нововведення багато священників і мирян Греції, які не прийняли нововведення, зібралися і створили представництво Церкви істинно-православних християн — «Асоціацію православних», яка в 1926 році була реорганізована під ім'ям «Грецького релігійного товариства ІПХ».

13 травня 1935 року з єпископату Елладської православної церкви до старокалендарного руху приєдналися три митрополити: Димитріадський Герман (Мавромматіс), Флоринський Хризостом (Кавурідіс) і Закінфський Хризостом (Димитріу), а 11 червня предстоятель державної Елладської православної церкви Хрізостом I (Пападопулос) розпочав проти заарештованих архієреїв судовий процес. 1937 року в ІПЦ стався розкол на дві гілки: флоринітську та матфіївську.

Церква істинно-православних християн Греції (Синод Хризостому) (утворена 1960 р.; найчисленніша за кількістю своїх членів старостильна церква у Греції);

*Болгарська православна старостильна церква (болгарські старостильники відокремилися від визнаної Болгарської православної церкви у 1990 році у зв'язку з невдоволенням серед консервативної частини населення Болгарії запровадженням у 1968 році у Болгарській церкві новоюліанського календаря. Вірян понад 70 000, 18 храмів та 4 каплиці, 2 єпископи, 20 священників);

*Сербська істинно-православна церква (виникла на території Сербії в 1995 році і пов'язана з діяльністю афонських ченців сербського походження — ченця Данила (Мирковича), схимонаха Серафима (Мільковича) та Акакія (Станковича), які влилися в рух старостильників, приєднавшись до афонського монастиря Есфігмен).

 

1582 р. Папа Григорiй VIII зменшив рiк на десять днiв, запропонувавши Заходу власну версiю календаря. Жодних догматичних чи навiть канонiчних правил щодо того, яким повинен бути iдеальний церковний календар, немає. Головним iдеологом  переходу Православної Церкви на новий, григорiанський календар на початку XX ст. став Вселенський Патрiарх Мелетiй IV (Метаксакiс).

Григоріанський календар увійшов у життя європейських країн неодночасно. У 1582 р. н. ст. запроваджено в Польщі, Іспанії, Португалії, Італії, Франції, Нідерландах, Данії та католицькій частині Швейцарії. Польський король Стефан Баторій своїм універсалом 5 (15) жовтня 1582 р. зобов’язав усіх підданих, у т. ч. православних русинів й вірмен використовувати у датуванні григоріанський календар. У державних установах українських земель Речі Посполитої н. ст. був упроваджений досить оперативно – перші відомі документи гродських, земських і підкоморських судів та магістратів, датовані за григоріанським календарем, відносяться до 1582-1583 рр. Виняток у цьому плані становило козацтво. У гетьманській канцелярії, Запорізькій Січі (пізніше – Коші) у внутрішньому діловодстві зберігався юліанський календар. Відомо, що канцелярія Війська Запорізького застосовувала ст. ст. принаймні ще у третій чверті XVII ст.  У Німеччині католики почали вживати його у 1584 р., а протестанти, вважаючи Григоріанський календар проявом папської сваволі, – аж у 1699 р. В Угорщині н. ст. прийняли у 1587 р. Англія здійснила календарну реформу щойно 1752 р., Швейцарія та Швеція – 1753 р. 1916 р. було введено Григоріанський календар у Болгарії – після 31 березня настало вже 14 квітня. Так само вчинили у Сербії. Туреччина запровадила григоріанський („сонячний”) календар замість колишнього „місячного”.

 

У Русі (Київській) після прийняття християнства літочислення велося від "створення світу", яке, за розрахунками візантійських богословів, відбулося 21 березня 5509 р. до н. е. Від 14 ст. літочислення на укр. землях велося також і від Різдва Христового, календарний рік починався в цивільному житті 1 березня, а в церковний – 1 вересня. Від кінця 15 ст. і цивільний, і церковний новий рік починався з 1 вересня. Від 1700 р. за наказом московського. царя Петра I в Московії, в т. ч. в Україні-Гетьманщині, початок року перенесено на 1 січня. Тоді ж було введено лічбу років від Різдва Христового.

 

Неточність церковного – Юліанського календаря з часу реформи – поглибилася. Різниця в днях між Юліанським і Григоріанським календарями зростає: у 16–17 ст. вона становила 10 днів, у 18 – 11, у 19 – 12, у 20 і 21 – 13; у 2101 році становитиме 14 днів і т. д. Зараз вона становить аж 13 днів. У 2101 році, через неточність Юліанського календаря, Різдво припадатиме вже на 8 січня! Крім Юліанського календаря, деякі церкви користуються удосконаленим Юліанським календарем (Новоюліанським), який до 2800 року буде повністю збігатися із Григоріанським. Отже, наші прадіди святкували Різдво за Юліанським календарем 6 січня, бо ще 100 років тому різниця між календарями була у 12 днів, а ще перед тим – 5 січня тощо. 

З історії досвіду у ХХ столітті щодо переходу на новий календар.

5 травня 1923 р. на Другому Помісному Всеросійському Соборі (Першому оновленому), що проходив у Москві з 29 квітня по 9 травня в храмі Христа Спасителя  було розглянуто питання "Про Реформу календаря". 15 жовтня 1923 року Новоюліанський календар, святкування Різдва 25 грудня, указом патріарха Тихона  був введений для  РПЦ. Проіснувало це нововведення лише 24 дні, і вже 8 листопада все той же патріарх Тихон розпорядився «повсеместное и обязательное введение нового стиля в церковное употребление временно отложить», що триває й досі ... 

Грецька церква, яка з 1923 р. перейшла на новий стиль, через що в ній сталося розділення, яке триває досі. Є так звана група старостильних юрисдикцій, які не визнають «новизну» і відійшли.

Ситуація з Григоріанським календарем в Україні.

За наполяганням угорської влади, 1916 р. григоріанський календар прийняли до церковного вжитку українці Закарпаття (греко-католицькі дієцезії Мукачева, Пряшева і Гайду Дороґ). Упроваджуючи н. ст., уряд наказав священникам стежити, щоб у свята за новим календарем ніхто не працював. Одночасно у навчальний процес народних шкіл двох перших єпархій було введено латинську абетку замість кирилиці (рішення угорського Міністерства освіти від 1 вересня 1916 р. 25 березня 1916 року частина українців греко-католиків перекинула свої церковні календарі на 13 днів уперед. Таке рішення ухвалив греко-католицький єпископ Станіславської єпархії, що охоплювала частину Галичини. Та ця календарна реформа зазнала невдачі. Далеко не всі віряни й духовенство сприйняли її з ентузіазмом, на адресу тодішнього Станіславського єпископа-реформатора лунали різноманітні звинувачення, зокрема у національній зраді. Тож у 1918 році прикарпатці повернулися до старого, Юліанського календаря. Бувають в нас час випадки, коли новокалендарні парафії переходять на Юліанський календар, як сталося з церквою Сергія і Вакха в Римі та святої Варвари у Відні, що перейшли на Григоріанський календар раніше і повернулися на Юліанський з приїздом нової хвилі мігрантів з України, які хотіли продовжували святкувати за українським звичаєм. У Чикаго (там велика українська діаспора), є два греко-католицьких храми, які стоять поруч. В одному служать за новим стилем, а в іншому – за старим.

Ситуація з Григоріанським календарем в Росії. 
 Росія та РПЦ до 1918 р. жили за старим стилем, тому цивільний і релігійний календарі збігалися. Ось це якраз аксіома, яка не потребує доказів. Питання в іншому. У той день, коли в дореволюційній Росії було 25 грудня і святкували Різдво, на Заході вже було 7 січня. Тобто католики й протестанти Західної Європи вже два тижні як відсвяткували Різдво, зустріли Новий рік і тепер спостерігали за росіянами, як вони з запізненням в 13 днів робили те ж саме. Однак в щорічних російських календарях аж до 1929 року (включно) церковні дати, включаючи Різдво, були помічені в різні роки або як свята, або як дні відпочинку. Різдвяні дні в календарях 1919-1923 років відзначені 7 і 8 січня, а 1924-1929 років - 25 і 26 грудня. З 1929 року в радянській Росії було заборонено відзначати Різдво Христове.