понеділок, 12 грудня 2016 р.

Українські етнічні землі на картах Генріха Берґгауса (XIX ст.)

Генріх Берґгаус (Heinrich Berghaus; 17971884), німецький географ, картограф та етнограф. Вживав термін «Україна»  (карта 1855 р.), коли Європа вже забула про нас. Виокремлював окремий етнос - “новгородці”. Українців у межах Австрійської імперії позначав як Klein russen (малоруси) і поділяв їх на етнографічні групи: Ruthenen (РУТЕНИ на Закарпатті), Russniaken (РУСНЯКИ - від р. Дністер на схід), Pokuhenen (ПОКУТЯНИ - між р. Дністер та Карпатами).

Автор «Атласу фізичного» (I т. 1845 р. та II т. 1848 р.) та «Атласу Азії». У роботі йому допомагав племінник Герман Берґгаус (18281890).

У 1836 р. він заснував географічну школу в Потсдамі. Генріх Берґгаус був другом і соратником великого натураліста і дослідника Александра фон Гумбольдта (1769—1859). Він одним з перших почав включати в карти та атласи дані з метеорології й кліматології, гідрографії, геології, етнографії та інших наукових дисциплін. У 1863 р. він опублікував листування Александра Гумбольдта (Лейпциг). Карти Генріха Берґгауса використано багатьма вченими для складання власних карт, зокрема Карлом фон Шпрунером та ін.

1846 р. Карта “Етнографічна карта Австрійської монархії” (Ethnographische Karte der Osterreichischen Monarchie. Nach Bernhardi, Safarik, und eigenen Untersuchungen von HBgs. Febr 1845.),  поміщена у першому двотомному виданні (1837-1848) "Фізичного атласу" (Berghaus'. Physik. Atlas, 1848). Видавництво Гота. Масштаб мапи 1:3 800 000 (не підписаний). Титул розташовано у лівому верхньому куті, легенду – у правому нижньому куті. Українці, що проживають в межах Австрійської імперії, позначені як Klein russen (малоруси). Автор поділяє їх на етнографічні групи: Ruthenen (РУТЕНИ на Закарпатті), Russniaken (РУСНЯКИ - від р. Дністер на схід), Pokuhenen (ПОКУТЯНИ - між р. Дністер та Карпатами).

1847 р. Карта “Ethnographische Karte von Europa” (Етнографічна карта Європи, 1847 р.), надрукована  у «Фізичному атласі» (1848). Повна назва карти: “Ethnographische Karte von Europa. Auf F.v. Stulpnagel's geogr. Feichnung Zusammengestellt von Potsdam Im Marz 1845; im Stich vollendet November 1846, von Madel II in Weimar. Gotha, bei Justus Perthes. 1847”. Масштаб мапи 1:6 000 000. Титул розташовано у правому нижньому куті, легенду – у лівому верхньому куті. Формат мапи 68 х 85 см. Український етнос позначений як Klein Russen (малоруси) і відносяться автором разом білорусами (Weiss Russen), новгородцями (Nowogroder), великорусами (Gross Russen) до Russеn. Українці та інші слов'янські народи точно показані за мапою Павела Шафарика  „Slovanský zeměvid (Слов'янські землі) 1842 р. 

Історична довідка. Офіційне класичне тлумачення формування східнослов’янських народів, що подається у Росії. Згідно з ним, російський етнос сформувалася на основі таких слов’янських племен: кривичі, в’ятичі, словени ільменські.  Видатний російський лінгвіст, академік РАН Андрій Залізняк, вважає, що якби Новгородське князівство продовжувало своє самостійне існування, цей процес у підсумку повинен був би призвести до формування ще однієї східнослов’янської нації, подібної до української або білоруської. Теж російський академік  В. Янін довів західне, балтське походження новгородських словенів. У 1478 московська рать обложила Новгород, після чого відбулося остаточне включення Новгородської республіки (1136-1478) до Московського князівства. Значну частину новгородської політичної знаті (боярства) було вирізано цілими сім'ями, а більш половини купецьких сімей було вивезено до Московії. На їх місце були завезені купецькі сім'ї із підлеглих Московському князівству східних земель. Таким чином новгородську еліту було знекровлено.

Відомий чеський славіст Павел Шафарик (1842) на своїй етнографічній карті поряд з малорусами (українцями), великорусами та  білорусами  за мовним критерієм, виокремлює і “новгородців”. Пізніше вони зникнуть з етнографічних карт. До речі, серед сучасних етнографів і нині побутує думка про значні відмінності між московськими і новгородськими росіянами. Наприклад, Дмитро Зеленін писав: “с полным правом можно говорить о двух русских народах: севернорусском (окающий говор) й южнорусском (акающий говор)”. Отже, мова йде не про три, а чотири східнослов’янські народи.

1847 р. Карта “Етнографічна карта Європи” (Uberlicht von Europa mit Ethnograph…, 1847), поміщена у першому двотомному виданні (1837-1848) «Фізичного атласу» (Berghaus'. Physik. Atlas, 1848). Видавництво Гота.

Розмір мапи 42 х 31,5 см. Українські етнічні землі показані як Klein Russland (Мала Росія).

1848 р. Карта “Das Russische Reich nach seinen ethnographischen Verhältnissen (Етнографічна карта Російської імперії), поміщена у першому двотомному виданні (1837-1848) "Фізичного атласу" (Berghaus'. Physik. Atlas, 1848). Видавництво “Justus Perthes Geographische Anstalt Gotha (Ґота). На карті, в легенді, перелічені народи та народності. Як і на “Етнографічній карті Європи”,  Генріх Берґгаус  український етнос позначає як Klein Russen (малоруси) і відносить його разом білорусами (Weiss Russen), новгородцями (Nowogroder), великорусами (Gross Russen) до Russеn. Але етнічні межі між цими народами автор не проводить. Серед слов’ян Берґгаус виділяє ще поляків.

1855 р. Карта «Wandkarte von Europa von H.Berghaus...». Видавництво м. Гота (Німеччина). Центральна Україна (Правобережна та Лівобережна) позначені як Ukraine (Україна). Серед українських історико-географічних земель позначено: Поділля, Волинь, Галичину, Бессарабію, Таврію, Крим. Напис Ukraine накладається на напис Klien Russland (Мала Росія). Південна Україна – Süd Russland (Південна Росія).

1888 р. Карта «Die Kronlander Galizien und Bukowina». Масштаб 1:400 000. Автори: Генріх Берґгаус,  Фрідріх Хандтке (Handtke Friedrich; 1815-1879), Sohr  Karl (Карл Зор). Карта міститься в атласі. Атлас друкувався в 1888, 1891, 1892, 1894, 1895 рр.. Спеціальне видання 1908 р.

 Вибрані праці

  • Allgemeine Länder- und Völkerkunde (Stuttgart, 1837—1840)
  • Physikalischer Atlas (Gotha, 1838—1848)
  • Grundriss der Geographie in fünf Büchern (Berlin, 1842)
  • Die Völker des Erdballs (Leipzig, 1845—1847)
  • Die Grundlinien der Ethnographie (Stuttgart 1850)
  • Landbuch der Mark Brandenburg und des Markgraftums Niederlausitz (Brandenburg, 3 vol., 1853–56)
  • Was man von der Erde weiß (Berlin, 1856—1860)
  • Deutschland seit hundert Jahren — Geschichte der Gebiets-Einteilung und der politischen Verfassung des Vaterlandes (Leipzig, 5 vol., 1859–62)
  • Wallfahrt durch's Leben (9 vol., Leipzig, 1862)
  • Landbuch des Herzogtums Pommern — Schilderung der Zustände dieser Lande in der zweiten Hälfte des 19. Jahrhunderts (13 vol., Anklam 1862—1868)
  • Briefwechsel mit Alexander von Humboldt (Leipzig, 1863)
  • Blücher als Mitglied der Pommerschen Ritterschaft 1777—1817 und beim Preußischen Heere am Rhein 1794, (Anklam 1863)
  • Geschichte der Stadt Stettin, der Hauptstadt von Pommern — Topographisch-statistisch beschrieben nach allen Richtungen ihres politischen, bürgerlichen, merkantilischen und kirchlichen Lebens (2 vol., Berlin/Wriezen 1875–76)

ДЖЕРЕЛА

*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання . Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. – 640 с.

*Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022. – 328 с. 


1846 р. “Етнографічна карта Австрійської монархії” (Ethnographische Karte der Osterreichischen Monarchie. Nach Bernhardi, Safarik, und eigenen Untersuchungen von HBgs. Febr 1845.)

1847 р. 
1848 р. 
1855 р.































 




.















Немає коментарів:

Дописати коментар