Степан Рудницький (1877–1937) – творець географічної науки в Україні, визначний український географ і картограф, засновник і директор Українського науково-дослідного інституту географії і картографії, вчений, який заклав фундамент географічної науки в Україні, розробив українську географічну термінологію.
Його вважають основоположником сучасної української географії. Учений першим комплексно описав територію України. С. Рудницький належить до численної когорти тих видатних вчених-географів (поряд з Г. Величком та В. Ґериновичем), котрі науково обґрунтували можливість утворення Української держави з географічного погляду, визначивши межі етнічної території українців. Свої наукові дослідження ці українські географи підтверджували наочно, укладаючи етнічні мапи.
Напередодні Першої світової війни у Європі з'явилася можливість для створення нових незалежних країн, у т. ч. і самостійної України. Тому виникла необхідність на науковому рівні обґрунтувати основні аспекти формування Української держави (окремішня мова, багата культура, єдиний народ, суцільна національна територія тощо). Саме етнічна територія українців була основною підвалиною для розбудови держави. С. Рудницький, як і більшість українських наукових та громадських діячів, уявляв Україну в її етнічних межах: "Ідеалом українців є вільна Україна в її етнографічних межах" [Rudnyckyj S. Ukraina und die Ukrainer [Teхt]. – Berlin: Verlag C. Kroll, 1915. – 48 s. – (Karte)]. Пізніше у своїй праці "Огляд національної території України" (1923 р.) він стверджував: "національна територія – це головна основа нації", "Ми, українці, поставили своїм кличем самостійну українську державність в етнографічних границях" [Рудницький С. Огляд національної території України [Текст] // Чому ми хочемо самостійної України? / Упорядк., передм. О. І. Шаблія. – Л.: Світ, 1994. – 416 с.].
Тому докладне визначення етнічних меж українського народу стало надзвичайно актуальним критерієм формування незалежності України, особливо під час Першої світової війни, коли українське питання мало дуже важливе значення в європейській політиці.
У 1907 р. в НТШ виникла ідея створення етнографічної (етнічної) карти українських земель. З цією метою було організовано спеціальну комісію для збирання та опрацювання статистичного матеріалу. У ній активно працювали С. Рудницький та В. Ґеринович.
На основі переписів населення Австро-Угорщини 1867—1910 рр. та перепису населення Російської імперії 1897 р., статистичих даних 1914 р., інформації з етнографічних мап європейських вчених та інших джерел визначив тогочасні межі суцільної (мінімальної) та мішаної (максимальної) української етнічної території.
Задум написання географії України у С. Рудницького виник за декілька років до її видання, щоб заповнити прогалину, яка виникла в українознавстві. Ініціатором написання і видання такої праці був його вчитель і порадник М. Грушевський.
Восени 1910 р. з'явилася друком лише перша частина книги – "Коротка географія України. Фізична географія". За словами автора, "… текст вийшов страшно пошматований похибками і пропустами і виконанє карти віддано нефаховим рукам. Друга частина рукописи за-
тратилась…" [Рудницький, С. Коротка географія України. Ч. 2. Антропогеографія України [Текст]. – Л., 1914. – 224 с.]. Антропогеографічна частина рукопису так і не віднайшлася. Після дворічного очікування С. Рудницький переписав її вдруге, видавши накладом Українського педагогічного товариства у Львові (1914 р.). Адже саме через принципово важливе значення розділу антропогеографії автор і погодився на написання такої книги [Листування Степана Рудницького [Текст] / Упорядк., вст. стаття, прим. П. Штойка. – Л.: НТШ, 2006. – 435 с. – (Українознавча бібліотека НТШ. Чис. 19)].
До тієї книжки С. Рудницький планував включити дві речі: 1) ілюстрації; 2) карти. На окремих сторінках мали розміщуватись 10 великих ілюстрацій. Це були б характерні краєвиди з різних частин України: з Чорногори, з Полісся, подільських ярів, Кримської Рив'єри, західного Кавказу тощо. Додатково – ще 100 малих ілюстрацій на півсторінки [Л. Ю. Цюцюра. ОГЛЯДОВА КАРТА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ СТЕПАНА РУДНИЦЬКОГО: ОСОБЛИВОСТІ РОЗРОБЛЕННЯ ТА ВИДАННЯ (1914-1921 рр.). 2010].
Карт мало бути шість: "… одна повинна бут велика – розміру 1:3 700 000 ( ≈55×20 см) або бодай 1:5 000 000 ( ≈40×20 см). На ній були б зазначені: терен, ріки, дороги, місцевости, загальні границі Української території і теперішні політичні границі. Крім того, потрібних буде 5 карт в розмірі 1:10 000 000 (20 ×10 см): 1) гипсометрична; 2) геольогічна; 3) кліматична; 4) ростинно-географічна; 5) етнографічна. Всі згадані карти мусіли бути уміщені на осібних картонах при кінци книжки" [Листування Степана Рудницького [Текст] / Упорядк., вст. стаття, прим. П. Штойка. – Л.: НТШ, 2006. – 435 с. – (Українознавча бібліотека НТШ. Чис. 19)].
С. Рудницький планував особисто нарисувати лише карти в тексті, а більші карти (їх 6) віддати у роботу фаховому закордонному картографові. Проте у першій і другій частинах "Короткої географії України…" (1910, 1914 рр.) С. Рудницького зазначених у листі до М. Грушевського шести карт не було поміщено. Вони з'явилися у праці "Ukraina. Land und Volk" (Відень, 1916), щоправда, етнографічна карта відображала не лише територію українських земель, а всю Східну Європу. Єдиною картою-додатком "Короткої географії України" була "Географічна карта земель, де живуть Українці" (М 1:5 000 000) Володимира Ґериновича, поміщена у першій частині книги (1910 р.) [Л. Ю. Цюцюра. ОГЛЯДОВА КАРТА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ СТЕПАНА РУДНИЦЬКОГО: ОСОБЛИВОСТІ РОЗРОБЛЕННЯ ТА ВИДАННЯ (1914-1921 рр.). 2010].
Володимир Ґеринович так охарактеризував видання цієї мапи: "Карту рисував я. Викінчена була перед сьвятами Великодними та одобрена проф. Грушевським та Рудницьким. З літоґрафії вийшла неможливою. Через неуміле складанє плит зайшли досить прикрі похибки. Всюди майже пересунено або сїть гідроґрафічну або нерівности терену. Неправильности уділити ся мусїли рівнож і границям державним, ґубернїяльним та уїздовим. Сих похибок не можна анї усунути анї скорреґувати, тож пішли як були…" [Ґеринович В. Ожидана книжка [Текст] // Діло. – Л., 1910. – 16 груд. – С. 1-2].
Етнографічні (етнічні) карти, розроблені С. Рудницьким, з'явилися дещо пізніше. Перша з цих карт була видана у 1914 р. у Відні під назвою "Ethnographische Ubersichtkarte der Ukraina" ("Етно-графічна оглядова карта України") як додаток до книги "Ukraine und die Ukrainer" ("Україна і українці").
Повторне видання німецькою мовою цієї книги разом з картою було здійснене у Берліні (1915 р.).
В італійському перекладі книги було додано ту ж карту німецькою мовою, лише заголовок та умовні позначення – італійською (Рим, 1914 р.). Розміри мапи – 15 ×32 см.
В англомовному виданні книги (Нью-Джерсі, 1915 р.) цю карту не була поміщено, натомість було додано три інші мапи, одна з яких мала назву "Українська територія у Європі" і була по суті етнографічною.
Українською карта окремо була видрукувана у Відні, а у Львові вона з'явилася у праці "Україна – наш рідний край" (1917, 1921 рр.) і мала назву "Оглядова карта українських земель". Цю карту було уміщено також у праці С. Рудницького "Початкова географія для народних шкіл" (1919 р.).
С. Рудницький подає перелік своїх праць, до яких додано етнічні карти: "1. Ukraine und die Ukrainer. Wien, 1914, 2 вид. Berlin, 1915; 2. Verbreitung der Ukrainer. 1915; 3. Ukraina, Land und Volk. Wien, 1916; 4. Україна наш рідний край. Відень, 1917, а також – Картон при Стінній фізичній карті України. Львів, 1918 (карта-врізка під назвою "Народописна карта України").
Отже, українською мовою «Етнографічна оглядова карта України» вперше вийшла у праці «Україна – наш рід ний край» (Львів, 1917 р.; 2-ге вид. – Львів, 1921 р.) і мала назву «Оглядова карта українських земель». Цю карту було уміщено також у праці С. Рудницького «Початкова географія для народних шкіл» (1919 р.).
Під час розроблення етнічної карти України С. Рудницький спирався на досвід своїх попередників, учених-географів, котрі у картографічних працях зображували етнічні межі території України. Були це як українські, так і чужоземні науковці. Вони відображували українські землі в основному у складі територій інших націй, а пізніше, зокрема Г. Величко, В. Ґеринович, створювали карти виключно із зображенням поширення українського етносу [Л. Ю. Цюцюра. ОГЛЯДОВА КАРТА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ СТЕПАНА РУДНИЦЬКОГО: ОСОБЛИВОСТІ РОЗРОБЛЕННЯ ТА ВИДАННЯ (1914-1921 рр.). 2010].
С. Рудницький у своїй роботі над створенням етнографічних карт спирався на праці П. Шафарика, що першим здійснив наукове дослідження й картографічне відображення етнографічних меж українського народу, П. Кеппена, А. Ріттіха, П. Чубинського та інших дослідників. На думку С. Рудницького, праці Ріттіха і Чубинського "були довгий час і з деякого огляду лишилися донедавна основою нашого знання про етнографічну територію України. Усі дальші головно картографічні праці опираються на них більше чи менше" [Рудницький, С. Огляд національної території України [Текст] // Чому ми хочемо самостійної України? / Упорядк., передм. О. І. Шаблія. – Л.: Світ, 1994. – 416 с.].
Це, зокрема, перша етнічна карта України Г. Величка, що вийшла у 1896 р. українською мовою (автор додатково використав й інші матеріали), а також карта Т. Флоринського (1907 р.).
С. Рудницький брав до уваги також "Етнографічну карту слов'янського світу" (Прага, 1909 р.) Л. Нідерле, поміщену у його праці "Обозрение современного славянства" (С.Пб., 1909 р.). Автор проводить межу українського народу також за мовним принципом (так званим "малоруським говором"). За цим же критерієм створювали свої карти й інші вчені, зокрема Т. Флоринський, про карту якого згадує у своїй книзі Л. Нідерле. Ці дослідники дотримувалися позиції існування "русского" народу, що поділяється на три гілки, однією з яких є "малоруси".
Етнографічна межа на карті С. Рудницького в основному збіга-ється з межею на мапі чеського картографа, за винятком південно-східних теренів української території, Бессарабії та Криму. С. Рудницький відсуває межу аж до Каспійського моря, включаючи Кубанщину, Підкавказзя, а на карті 1917-1921 рр. зображує етнічні українські ареали на північному сході, у Московщині.
Важливе значення для більш-менш правдивого визначення обрисів української національної території мав перший загальний перепис населення Росії у 1897 р. Дані цього перепису у своїх працях використало багато українських та чужоземних дослідників: О. Русов, В. Кошовий, Л. Нідерле тощо. Матеріали перепису 1897 р. для російської України, поєднані з даними 1900 р. для австро-угорської України, дозволили вперше виробити приблизне уявлення про розмір української території та кількість українського народу. Критичне оброблення цих даних та інших матеріалів, як вважав С. Рудницький, дало підставу до конструювання меж України як етнографічної самостійної одиниці серед інших країн Європи. Спробу тієї конструкції бачимо в першому, обширнішому нарисі географії України, яким є "Коротка географія України…" з етнографічною мапою Ґериновича [Рудницький С. Огляд національної території України [Текст] // Чому ми хочемо самостійної України? / Упорядк., передм. О. І. Шаблія. – Л.: Світ, 1994. – 416 с.].
При порівнянні двох видань етнічної карти українських земель С. Рудницького за 1914 р. та 1917-1921 рр. зауважуємо, що хоч вони і дуже подібні, проте є різниця у проведенні на них етнічної межі українських земель. Так, на мапі 1917-1921 рр. автор включив до складу української етнічної території північно-східні анклави у Московщині, розширив обшири на Кубанщині та Підкавказзі, приєднав майже повністю Крим та Бессарабію [Л. Ю. Цюцюра. ОГЛЯДОВА КАРТА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ СТЕПАНА РУДНИЦЬКОГО: ОСОБЛИВОСТІ РОЗРОБЛЕННЯ ТА ВИДАННЯ (1914-1921 рр.). 2010].
Видання 1917-1921 рр. Формат карти 15 × 32, 5 см, масштаб 1:7 500 000. Її видано накладом товариства "Шляхи" (Львів) на картографічному підприємстві Ґ. Фрейтаґа і Берндта у Відні. Внизу напис – «Зладив Степан Рудницький». Карта має картографічну сітку: меридіани та паралелі проведено через 5°. Територія, зображена на мапі, простягається від ≈45° пн. ш. на півдні до ≈50° пн. ш. на півночі та від 15°-20° сх. д. на заході до 45°-50° сх. д. на сході. Карта охоплює всю етнічну територію України від Західної Лемківщини на заході до Каспійського моря на сході, від Підляшшя і Стародубщини на півночі до Чорного, Азовського морів і Кавказу на півдні.
Простори, заселені українцями, С. Рудницький позначив суцільним ареалом, зафарбованим у рожевий колір, і підписав назви етнічних земель – Галичина, Поділє, Волинь, Слобожанщина, Донеччина та інші землі, що знаходяться в межах сучасних кордонів України, а також – Кубанщина, Підкавказє тощо, які не входять до складу нашої держави. На територіях, де межі проживання українців не можна чітко визначити, було проведено смужки цього ж кольору. Це південна частина Білорусі, землі донських козаків та, частково, каспійські степи, Підкавказзя, Чорноморська низовина і Крим. Зображено також етнічні українські ареали у Московщині (Росія) та Бессарабії (Молдова). На карті позначено кордони і підписано назви країн, до складу яких входили українські території – Польща, Австро-Угорщина, Московщина та держав-сусідів – Німеччина, Словаччина, Болгарія та ін. Позначено межі губерній та країв, підписано міста, підкреслено адміністративні центри – Відень, Львів, Київ, Холм, Став рополь і т. д. Підписано моря – Чорне, Озівське та Каспійське, позначено найбільші річки, зображено дрібними коричневими штрихами і підписано форми рельєфу – Татри, Яйла, Кавказ, Верховина тощо [Л. Ю. Цюцюра. ОГЛЯДОВА КАРТА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ СТЕПАНА РУДНИЦЬКОГО: ОСОБЛИВОСТІ РОЗРОБЛЕННЯ ТА ВИДАННЯ (1914-1921 рр.). 2010].
У ХХІ ст. етнографічну оглядову карту українських земель С. Рудницького було перевидано : у книзі "Політична географія України" (упор. П. Штойко) та в хрестоматії "Новітня українська суспільна географія" за ред. О. Шаблія. У цих виданнях карту подано у дещо зменшеному форматі 12,2×26,2 см та 10,5×22,4 см відповідно. У 2022 р. карта була опублікована в монографії Андрія Байцара «УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Львів: ЗУКЦ, 328 с.».
Етнографічна оглядова карта України С. Рудницького впродовж 1914-1921 рр. витримала кілька видань: німецькою мовою – у 1914 й 1915 рр., українською – у 1917, 1919 та 1921 рр. У 1918 р. було видано дві мапи із зображенням української етнічної території аналогічно до попередніх етнічних карт С. Рудницького. "Оглядова карта українських земель" мала велике значення для формування правдивого уявлення про фактичні межі проживання українців. Поява цієї етнічної мапи С. Рудницького відіграла важливу роль у піднесенні українського національно-визвольного руху та в розвитку української національної картографічної науки.
ЕТНОГРАФІЧНІ КАРТИ Степана Рудницького:
*1914 р. Ethnographische Übersichtskarte [der] Ukraina. – M- b 1: 7 500 000. – Wien: Kartogr. Anstalt G. Freytag & Berndt, Ges. m. b. H., 1915. – (нім., назва в перекладі на укр. мову: “Етнографічна оглядова карта України”). [Додаток до книги: “ Ukraina und die Ukrainer”. Видавалася і перевидавалася разом з книгою у 1914 і 1915 рр. багатьма мовами. Українською мовою під назвою “Оглядова карта українських земель” з’явилася у 1917 і 1921 рр. в книзі “Україна — наш рідний край”].
*1915 р. «Das Wohngebiet der Ukrainer in Europa» (Українська територія у Європі).
*1916 р. Карта-інфографіка «Ukraine Land und Volk» [Видавництво: Wien: Kartogr. Anstalt G. Freytag & Berndt, Ges m. b. H.,1916.].
*1916 р. Ethnographische Übersichtskarte von Osteuropa. – M-b 1:10 000 000. – (нім., назва в перекладі на укр. мову: “Етнографічна оглядова карта Східної Європи”). [Додаток до книги: “Ukraina. Land und Volk”, 1916]. [Видавництво: Wien: Kartogr. Anstalt G. Freytag & Berndt, Ges m. b. H.,1916.].
*1917 р. Оглядова карта українських земель / [С. Рудницький]. – 1 : 7 500 000. – Відень : Картоґр. завод Ґ. Фрейтаґа і Берндта, [1917]. – 1 к. : двоколір. ; 20 × 35 см // Рудницький С. Україна – наш рідний край / написав Степан Рудницький. – Львів : Накладом Загальної Української Культурної Ради, 1917. – 141, [4] с., ілюстр., карта. – (Шкільна серія ; ч. 21).
*1918 р. Стінна фізична карта України / зладив Степан Рудницький. – 1 : 1 000 000. – У Львові : Накладом Наукового Товариства імени Шевченка, 1918 ; У Відні : Картоґр. завод Ґ. Фрейтаґа і Берндта. – 1 к. : багатоколір. ; 150 × 215 см.
*1918 р. Карта України Степана Рудницького (межі України відповідають умовам Берестейського договору).
*1918 р. Народописна карта України. – 1 : 5 000 000. – 1 к. : багатоколір. ; 28,5 × 43,5 см // Рудницький С. Стінна фізична карта України / зладив Степан Рудницький. – 1 : 1 000 000. – У Львові : Накладом Наукового Товариства імени Шевченка, 1918 ; У Відні : Картоґр. завод Ґ. Фрейтаґа і Берндта.
*1918 р. Карта [нових] утворених держав на колишніх російських землях (Die Staatenbildung in dem bisherigen russischen Gebiete). 1918 р. Літографія. Карта опублікована віденським видавництвом “G. Freitag & Bernd” у серії “Етнографічні карти Європи”. Карта видавалась також українською мовою та входила до великих та шкільних атласів.
*1918 р. S. Rudnyćkyj. Карта України (Carte de l’Ukraine), укладена Степаном Рудницьким і видана Інститутом географії “Institut Géograph. de Kummerly & Frey” у Берні. Карта багатоколірна, формат 37,5 × 49,5 см.
*1919 р. Карта (Carte de l’Ukraine) Степана Рудницького була додатком до книги Мирона Кордуби (Kordouba M. Le territoire et la population de l'Ukraine: contribution géographique et statistique – Berne: Imprimerie R. Suter & Cie, 1919. – 111 s., karta), яка вийшла друком в Берні без зазначення автора.
*1919 р. Оглядова карта українських земель / [С. Рудницький] ; Т-во «Вернигора». – 1 : 7 500 000. – У Київі : Вернигора ; У Відни : Картоґр. завод Ґ. Фрейтаґа і Берндта, [1919]. – 1 к. : двоколір. ; 19,5 × 35 cм.
*1919 р. Оглядова карта українських земель / [С. Рудницький]. – 1 : 7 500 000. – У Київі : Т-во «Вернигора» ; У Відни : Картоґр. завод Ґ. Фрейтаґа і Берндта, [1919]. – 1 к. : двоколір. ; 21 × 35,5 cм // Рудницький С. Початкова географія для народних шкіл. – Київ ; Львів ; Відень : Вернигора, 1919. – 192 с., мал., карта.
*1920 р. Україна у своїх етнографічних межах [з Г. Гасенком]. – Київ; Відень: Druck: Christoph Reisser's Söhne.
*1920 р. Українці в світі. – М- б 1:75 000 000. –2 - е вид. – Відень: Вид- во “По світу”.
*1920 р. Україна у своїх етноґрафічних межах / [С. Рудницький] // Гасенко Г. Україна = Die Ukraina / в числах зладив Г. Гасенко ; ІІ. видання при співучасті С. Рудницького. – 2-е вид. – Відень : Христофа Райсера Сини ; Kyїv : Po switu, 1920. – 1 к. : багатоколір. ; 15 × 19 cм.
*1921 р. Оглядова карта українських земель / зладив Степан Рудницький ; накладом Видавництва «Шляхи» у Львові. – 1 : 7 500 000. – Львів : Шляхи ; Відень : Картоґр. завод Ґ. Фрейтаґа і Берндта, [1921]. – 1 к. : двоколір. ; 20 × 35,5 cм.
*1921 р. Оглядова карта українських земель / зладив Степан Рудницький ; накладом Видавництва «Шляхи» у Львові. – 1 : 7 500 000. – У Львові : Шляхи ; У Відні : Картоґр. завод Ґ. Фрейтаґа і Берндта, [1921]. – 1 к. : двоколір. ; 20 × 35,5 см // Рудницький С. Україна – наш рідний край / написав Степан Рудницький. – 2-е вид. – Львів : Накладом фонду «Учітеся, брати мої»; Ч. 4, 1921. – 128 с., карта
*1922 р. Карта слов’янщини // Дорошенко Д. Слов’янський світ. – Берлін,– Т. 3. (Основана на Нідерле, з поправками, особливо на Кубані).
*1922 р. Карта України. Оглядова карта українських земель / після карти Степана Рудницького [дотичнож сумежних територій: білоруської, польської і чехословацької після карти Любора Нідерлє] ; видання «Впереду». – 1 : 7 500 000. – Львів : Вперед, [1922]. – 1 к. : одноколір. ; 23 × 36,5 см.
*1929 р. С. Рудницький, Т. Скрипник. Оглядова політично-економічна карта Західньої України. – М 1: 2 000 000. Видавництво «Західна Україна». Київ. Тираж 8 100 прм.
*Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022. 328 с.
*Новітня українська суспільна географія [Текст] / За ред. проф. О. Шаблія. – Л., 2007. – 1008 с. + 3 к.
*Рудницький С. (?) Карта України. М 1: 2 000 000. – Відень: Фрейтаґ і Берндт, 1918.
*Рудницький, С. Коротка географія України. Ч. 1. Фізична географія [Текст]. – К.: Лан, 1910. – 154 с. + к.
*Рудницький С. Рец. на: Кордуба М. Ґеоґрафічний атлас [Містить 24 карти головних і 11 побічних]. – Ко -ломия: Галицька накладня Якова Оренштайна // Наша школа. Л.; Чернівці, 1912. – Кн. 4-5. С. 62-66.
*Рудницький С. Коротка географія України. Ч. 2. Антропогеографія України [Текст]. – Л., 1914. – 224 с.
*Рудницький С. Огляд національної території України [Текст] // Чому ми хочемо самостійної України? / Упорядк., передм. О. І. Шаблія. – Л.: Світ, 1994. – 416 с.
*Рудницький С. Стінна фізична карта України. М 1: 1 000 000. – Л.: НТШ, 1918.
*Рудницький С. Україна – наш рідний край [Текст]. – Л.: Накл. Заг. укр. культ. ради, 1917. – 144 с. + к.
*Рудницький С. Україна – наш рідний край: Коротка географія [Текст]. – Л.: Накл. Фонду "Учітеся, брати мої", 1921. – 128 с. + к
*Русов А. Несколько слов о территории и населении Украины [Текст] // Укр. вест. – С.Пб., 1906. – № 4. – С. 222-230 + к.
*Rudnyckyj S. Ukraina und die Ukrainer [Teхt]. – Wien: Verlag des allgemeinen ukr. Nationalrates, 1914. – 32 s. – (Karte).
*Rudnyckyj S. Ukraina und die Ukrainer [Teхt]. – Berlin: Verlag C. Kroll, 1915. – 48 s. – (Karte).
*Rudnizkyj, S. L' Ucraina e gli Ucraini [Teхt]. – Roma, 1914. – 32 s. – (Karte).
 | |||||||||||||
Степан
Рудницький. "Оглядова карта українських земель"
 1918 р. Степан Рудницький. "Народописна карта України" |
Немає коментарів:
Дописати коментар