Партизани ОУН-УПА намагалися жити повноцінним життям, у тому числі святкували Різдво й Новий рік. Для вояків ОУН-УПА Різдво завжди асоціювалося з надією на національне відродження рідного краю, здобуття Україною своєї державної незалежності. У фотоальбомі зібрані мальовані і друковані листівки УПА присвячені до Різдва - іноді вишукані, але переважно більшість листівок були кустарними. Ці листівки відкривають образ та дух українського націоналістичного підпілля. Як видно з документів, до 1946 р. накази із привітаннями датувалися 14 січня. А з 1946 р. вояки УПА теж почали святкувати Новий рік 1 січня, про що свідчить привітання головнокомандувача УПА Романа Шухевича бійців і командирів «Лисоні» від 1 січня 1946 р. Крім того під час Другої світової війни та боротьби УПА проти радянської влади в Західній Україні набули поширення декілька варіантів колядок на мелодію «Нова радість стала». Тексти двох із них, «На столі на сіні» та «Сумний Святий Вечір», написав поет-підпільник Михайло Дяченко-«Боєслав».
Особливо символічними були повстанські різдвяні листівки. В період Другої світової війни вдалося налагодити кустарний випуск різдвяних карток. Підпільні друкарні не мали можливості виготовляти листівки на високому технічному чи мистецькому рівні. Їх часто друкували на друкарських машинках, прикрашаючи узорами із комбінацій літер, або нескладним малюнком та вітальним текстом. Виконувались вони двома-трьома кольорами. Краще виглядали листівки, видрукувані на циклостилі або методом штампування.
Іноді якийсь повстанець із художнім хистом малював їх на папері та розфарбовував аквареллю. Це вимагало наявності фарб, що було рідкістю у підпіллі, та, елементарно, — часу. Таку листівку можна було зробити, хіба що перебуваючи у криївці. На різдвяних листівках кінця 1940-их років зображені воїни УПА: з Ангелом, різдвяною зіркою Вертепу або на фоні яскравої падаючої зірки. Також є листівки з гуцулом, який з трембітою вітає народження Христа, при цьому на плечі у нього – гвинтівка. На всіх листівках напис «Христос роджається» або «З Різдвом Христовим». На листівках, випущених у 1950-их роках, воїни УПА переважно уже зображені з Вертепом або під час Святвечора в криївках. При цьому на усіх сюжетах із вечерею зображено упівця, який не бере участі в святковій трапезі, а чатує, щоб не дати захопити зненацька своїх побратимів.
Поліграфічним методом друкувалися листівки за кордоном Закордонними частинами ОУН та Закордонним представництвом Українського Головної Визвольної Ради (підпільного парламенту воюючої України). Пресове Бюро Закордонного Представництва УГВР (Українська Головна Визвольна Рада) також в свій час підготувало серію вітальних карток, які з 1946 р. друкувалися у містах Регенсбург, Зальцбург, Новий Ульм, Мюнхен. Випуском листівок, а також бофонів і марок Підпільної пошти України займалися Любомир Рихтицький (псевдо – Степан Любомирський) та Степан Ґоляш. Імена художників в умовах конспірації, як правило, не розголошувалися. Відомо, що деякі листівки зробили, наприклад, Юрій Костів, А. Каника, «Лев» (псевдонім Мирона Левицького).
Проте в умовах конспірації імена художників, як правило, не розголошувалися. Окрім різдвяних мотивів на них були зображені українські церкви, карпатські краєвиди, а також козаки, князі, повстанці в образах Трьох Царів зі Сходу чи пастухів. Часто знаходимо поєднання різдвяної тематики та військового часу. Це могло бути зображення повстанців, які прийшли колядувати у село. Чи, наприклад, символічна Свята вечеря у військовому наметі. Ці листівки переважно поширювалися на еміграції. Хоча в одиничних випадках вони також потравляли і до українського підпілля .
До справи творення різдвяних українських листівок долучилися наші митці і в еміграції, зокрема, Яків Гніздовський, Едвард Козак, Петро Андрусів, Галина Мазепа, Мирон Білінський, Едвард Козак, Святослав Гординський та ін. У них ми знаходимо поряд із різдвяними мотивами українські краєвиди, спогади про боротьбу ОУН-УПА, про Княжу та Козацьку добу. Листівки не тільки нагадували українцям за кордоном про батьківщину, їх також розповсюджували для збору коштів на підтримку боротьби за незалежність України.
Михайло Дяченко (псевдо: «Гомін», «Марко Боєслав»; 25 березня 1910, с. Боднарів, тепер Калуський район, Івано-Франківська область — 23 лютого 1952, с. Дзвиняч, Богородчанський район) — член Української Головної Визвольної Ради (УГВР), референт пропаганди Карпатського краю, чоловий поет УПА, ідеолог, публіцист і пропагандист українського збройного підпілля ОУН-УПА. Редактор підпільного часопису «Чорний ліс» (1947—1950). Лицар Срібного Хреста Заслуги (1948).
З історії УКРАЇНСЬКОЇ РІЗДВЯНОЇ ЛИСТІВКИ
Першу поштову картку випустили 1 жовтня 1869 року. Відтоді це стає комерційною справою і в усіх європейських країнах друкують вітальні листівки.
Мода на вітальні святкові листівки прийшла в Україну на межі ХІХ та ХХ століть. Цей період у світі називають “золотою ерою” для листівок, які було заведено надсилати своїм рідним та близьким на найбільші свята у році. Ідея пришвидшити і здешевити комунікацію привела до появи листівки в Австро-Угорщині і набула популярності у період франко-пруської війни у Львові та на Галичині у 1872 році. Отже, Галичина, зокрема Львів були біля першоджерел листівки — бо міжнародне затвердження кореспонденційна картка отримала лише 1874 р. 1894 р. листівка зʼявилася у Росії — тоді дозволили відсилати й отримувати листи відкритого типу. .
А от в Наддніпрянській Україні перші поштові листівки з’явилися 1895 року. Посприяло цьому антимонопольне, як сказали б зараз, розпорядження, видане 1894 року, котре обмежило право поштового департаменту Російської імперії на випуск листівок. І вже наступного року відомий київський видавець Степан Кульженко надрукував серію кольорових поштових листівок з краєвидами Києва. Згодом поширювалися картки з іншими українськими містами, які доповнювали написом «Привет изъ Кіева» (Одеси, Маріуполя, Кременчука тощо). Син Кульженка, Георгій Нарбут, пізніше друкував перші банкноти УНР, але саме листівки як популярний проєкт стали однією із причин успішності друкарні.
Перші різдвяні листівки за часів Російської імперії були випущені з добродійною метою Петербурзьким опікунським комітетом сестер Червоного Хреста. 1898 року російська Община Святої Євгенії за акварельними малюнками відомих петербурзьких художників видала серію різдвяних листівок з 10 штук накладом у 10 тис. примірників. Ці листівки коштували дуже дорого. Серед них Іллею Рєпіним була підготовлена поштівка «Запорожець», яку, напевно, слід вважати першою «українською» різдвяною листівкою. Щоправда, у сучасному розумінні її важко назвати різдвяною, оскільки на ній відсутні будь-які ознаки святкової картки. Тут зображений запорізький козак з люлькою, а майже 2/3 частини залишено для написання привітання.
У побуті киян кінця ХІХ — початку ХХ століть традиційними були новорічні
візити: до родичів, до начальства тощо. Згодом візити замінювали
вітальними різдвяними й новорічними листівками. Широкий вибір вітальних
листівок пропонували крамниці Владислава Ідзиковського (Хрещатик, 29 і
35) , Стефана Кульженка (Хрещатик, 39) та Казимира Дітріха (вул.
Фундуклеївська, 8). Ціни на листівки були різними й залежали від країни
виробника, сюжетів та якості картону — від 3 до 50 копійок.
Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. українські вітальні листівки друкувало, зокрема, краківське видавництво «Салон польських художників», де до дизайну і створення сюжетів листівок залучали іменитих художників і друкарів та видавали великими накладами колажовані, комбіновані, з патріотичною тематикою, часто з українською геральдикою та в національних блакитно-жовтих кольорах. З 1902 р. на західноукраїнських землях з’являються повноцінні святочні листівки, намальовані українськими митцями.
Українські видавництва довоєнного часу із поліграфічною продукцією у Львові: “Видавництва артистичних карток Григорія Гануляка”, “Союзний базар”, «Сокільський базар»,“Русалка”, “Українська преса”, "Українське мистецтво ", "Зоря", "Відродження ",“Тема”, "Нова хата ", «Преса»; у Перемишлі «Народний базар», книгарні «Рідна школа», громадській організації «Комітет допомоги вдовам і сиротам священників у Львові» та інші.; у Коломиї: "Галицька накладня"; у Кракові: “Українське видавництво”, «Салон польських художників»; у Празі: “Видавництво Ю. Тищенка”. Окрему групу складають художні листівки, що вийшли накладом українських громадських організацій – Пласту, Основи, Українського педагогічного товариства, Комітету допомоги вдовам і сиротам священників у Львові та ін.
Найбільшим центром видання листівок стала Коломия — на початку ХХ століття тут діяло аж 32 видавництва, і кожне випускало свої листівки. Одним із найвідоміших видавців листівок того часу був Яків Оренштайн, частину книг у якого купував Іван Франко та робив із них записи для своїх нотаток про екслібриси.
В Україні на початку ХХ ст. над створенням листівок до свят працювало чимало художників, подаючи цікаві ідеї щодо їхнього художнього вирішення. Серед класиків згадаємо імена Ярослава Пстрака, Олени Кульчицької, Святослава Гординського, Антіна Манастирського, Осипа Куриласа, Теодора Гриневича. Відомі листівки й таких авторів як Катерина Антонович, Микола Буович, Юрій Вовк, Оксана Глинська (Кічура), Іван Їжакевич, Володимир Кадулін, Василь Касіян, Гнат Колцуняк, Фотій Красицький, Мирон Левицький, Осип Бокшай, Василь Дядинюк. Серед художників, які працювали в еміграції, відомі імена творців різдвяних листівок таких як Галина Мазепа, Едвард Козак, Яків Гніздовський, Петро Андрусів та ін.
Одними з перших художників, яким вдалося наблизити українську листівку до різдвяної були: Осип Курилас (1870–1951). Частина його карток була підготовлена до зимових свят («Різдво Христове», «Святий вечір», «Колядники»). Олена Кульчицька (1877–1967) у своїх вітальних листівках («Різдво Христове», «Вифлеємська зірка» та ін.) використовувала такі святкові символи, як фігурки янголів, дзвони та інші. В її орнаментах простежується популярний тоді стиль модерну.
Разом із Оленою Кульчицькою ранній український модерн у листівках
представляли Ярослав Пстрак, Теодор Гриневич, а ще Юліан
Крайківський, який одним із перших одягнув листівку у взори українських
килимів.
За оригіналами Ярослава Пстрака (1878–1916) лише впродовж 1912—1914 років
львівський видавець Григорій Гануляк видрукував, за оцінками Михайла Забоченя,
120 поштових карток. Особливо великим тиражем розійшлася по західноукраїнських
землях яскрава листівка з портретом Тараса Шевченка пензля Пстрака, випущена
видавництвом «Русалка» до сторічного ювілею Кобзаря (1914 рік). Різдвяне
колядування стало темою творів Ярослава Пстрака «Колядники» (1912 - 1913) та
«З колядою» (1913). У першій зображено дорослих колядників, котрі у супроводі
скрипаля співають обрядові пісні під стінами сільської хати. У другій — групу
сільських дітей, котрі колядують під вікном убогої хатини. До святвечірньої
тематики можна зарахувати «Святий вечір», «В ніч під Різдво» і «Йордан».
Щоб зупинити наплив з Росії, з наддруком тризуба з’являються листівки 16 липня 1918 р. Наддруки робилися підручними засобами у 6 поштових округах: Київському, Полтавському, Харківському, Катеринославському, Одеському і Подільському. Велике розмаїття листівок, що створювалися на межі 1898 – 1918 рр. можна вважати «золотим» періодом. Їх видання, як і загалом ілюстрованих поштових листівок, сприяло поширенню та розвитку української художньої культури.
Жовтневий переворот 1917 року позначився і на вітальних трендах. Під заборону потрапили різдвяні, а з ними й новорічні листівки. Але українці за кордоном продовжували їх друкувати. Зокрема, побачили світ святкові видання церкви святого Івана Хрестителя у Нью-Йорку. Їх появі завдячуємо видавництву «Український книгар» у Лондоні та «Українському видавництву» у Кракові.
У міжвоєнний період Західна Україна (Галичина та Волинь) перебувала під владою Другої Речі Посполитої. Тому листівки польською мовою були поширені і на наших рідних теренах. Українці використовували іноземні картки, на яких умільці друкували вітання українською мовою. Українці Західної України до 1939 р. вітання писали українською, адресу однак вписували польською, оскільки в іншому випадку листівка не доходила до пункту призначення.Українські різдвяно-новорічні листівки друкувалися найчастіше з трьома видами написів: «З Різдвом Христовим!», «З Різдвом Христовим і Новим роком!», «З Новим роком!». Встановлення російського більшовицько-комуністичного режиму стерли релігійний аспект вітальних листівок. Святкові листівки друкувалися переважно лише на Новий рік. Лише в період УПА відновлюється випуск листівок.
Особливо символічними були повстанські різдвяні листівки. В період Другої світової війни вдалося налагодити кустарний випуск різдвяних карток. Підпільні друкарні не мали можливості виготовляти листівки на високому технічному чи мистецькому рівні. Їх часто друкували на друкарських машинках, прикрашаючи узорами із комбінацій літер, або нескладним малюнком та вітальним текстом. Виконувались вони двома-трьома кольорами. Краще виглядали листівки, видрукувані на циклостилі або методом штампування.
Іноді якийсь повстанець із художнім хистом малював їх на папері та розфарбовував аквареллю. Це вимагало наявності фарб, що було рідкістю у підпіллі, та, елементарно, — часу. Таку листівку можна було зробити, хіба що перебуваючи у криївці. На різдвяних листівках кінця 1940-их років зображені воїни УПА: з Ангелом, різдвяною зіркою Вертепу або на фоні яскравої падаючої зірки. Також є листівки з гуцулом, який з трембітою вітає народження Христа, при цьому на плечі у нього – гвинтівка. На всіх листівках напис «Христос роджається» або «З Різдвом Христовим». На листівках, випущених у 1950-их роках, воїни УПА переважно уже зображені з Вертепом або під час Святвечора в криївках. При цьому на усіх сюжетах із вечерею зображено упівця, який не бере участі в святковій трапезі, а чатує, щоб не дати захопити зненацька своїх побратимів.
Поліграфічним методом друкувалися листівки за кордоном Закордонними частинами ОУН та Закордонним представництвом Українського Головної Визвольної Ради (підпільного парламенту воюючої України). Пресове Бюро Закордонного Представництва УГВР (Українська Головна Визвольна Рада) також в свій час підготувало серію вітальних карток, які з 1946 р. друкувалися у містах Регенсбург, Зальцбург, Новий Ульм, Мюнхен. Випуском листівок, а також бофонів і марок Підпільної пошти України займалися Любомир Рихтицький (псевдо – Степан Любомирський) та Степан Ґоляш. Імена художників в умовах конспірації, як правило, не розголошувалися. Відомо, що деякі листівки зробили, наприклад, Юрій Костів, А. Каника, «Лев» (псевдонім Мирона Левицького).
Проте в умовах конспірації імена художників, як правило, не розголошувалися. Окрім різдвяних мотивів на них були зображені українські церкви, карпатські краєвиди, а також козаки, князі, повстанці в образах Трьох Царів зі Сходу чи пастухів. Часто знаходимо поєднання різдвяної тематики та військового часу. Це могло бути зображення повстанців, які прийшли колядувати у село. Чи, наприклад, символічна Свята вечеря у військовому наметі. Ці листівки переважно поширювалися на еміграції. Хоча в одиничних випадках вони також потравляли і до українського підпілля .
До справи творення різдвяних українських листівок долучилися наші митці і в еміграції, зокрема, Яків Гніздовський, Едвард Козак, Петро Андрусів, Галина Мазепа, Мирон Білінський, Едвард Козак, Святослав Гординський та ін. У них ми знаходимо поряд із різдвяними мотивами українські краєвиди, спогади про боротьбу ОУН-УПА, про Княжу та Козацьку добу. Листівки не тільки нагадували українцям за кордоном про батьківщину, їх також розповсюджували для збору коштів на підтримку боротьби за незалежність України.
Отже, значну кількість українських листівок видавали за кордоном. Українське діаспорне мистецтво, починаючи ще з міжвоєнного періоду, формувалося довкола проблем національного відродження. Цій ідеї підпорядковувалася тематика, стилістика й оформлення поштових листівок. Мабуть, основною причиною цього було намагання митців-емігрантів забезпечити тяглість українського вільного мистецтва на противагу цензурі, заідеологізованості мислення, творчій несвободі в самій Україні. Бути отією “нашої нації енергією”, кажучи словами Євгена Маланюка.
Як бачемо українська еміграція ніколи не припиняла видавання різдвяно-новорічних
листівок.У Європі,
Австралії, США, Канаді, – всюди, де проживали українці, завжди в обігу
були листівки, присвячені темам, забороненим в Україні за часів СРСР.
Найкращі зразки листівок сприймали як вишуканий подарунок, знак
прихильності та особливої уваги. Новорічні та різдвяні листівки
становили значний пізнавальний та художній інтерес, ознайомлюючи із
традиціями та звичаями українського народу. Поштівки не тільки
нагадували закордонним українцям про батьківщину, їх також
розповсюджували для збору коштів на підтримку боротьби за незалежність
України.
Найпопулярнішим на еміграції у 1940-50-х рр. було видавництво «Український книгар» у Лондоні. У другій пол. 1940-х рр. на поч. 1950-их рр. листівки видавалися в Німеччині в містах Мюнхен, Регенсбург, Зальцбург, Нюрнберг та в Австрії в місті Інсбрук (Видавництво Івана Тиктора).
У рамках святкування 35-ти ліття Пласту видавництво Cooperative Ukrainian
Scouting Plast у таборах ДіПі протягом 1947- 1948 років випустило серію
пластових поштівок у кількості 40 штук. Дизайнерами цих листівок були: Едвард
Козак, Мирон Левицький, Мирон Білинський, Володимир Залуцький. Дев'ять листівок
із них присвячені темі РІздва Христового. Епоха ДіПі – період в європейській історії другої половини 1940 –
початку 1950-х рр., коли після завершення Другої світової війни на
території переважно Німеччині й Австрії під опікою міжнародних
організацій (Адміністрації допомоги і відбудови Об’єднаних Націй (ЮНРРА, англ. United Nations Relief and Rehabilitation Administration – UNRRA); Міжнародної організації у справах біженців
(ІРО, англ. International Refugee Organization – IRO) перебували
мільйони переміщених осіб і біженців різних національностей, зокрема
українці.
Також використовували різдвяні листівки німецького виробництва з написом німецькою мовою "Радісного Різдва"; цей напис також закривали візерунком. Листівки з "цензурними" штампами були поширені в Україні наприкінці 1940-х та на початку 1950-х. Зразки таких трофейних листівок представлені на виставці в Музеї історії міста Києва.
Водночас стали супермодними листівки з фотоательє. Їх робили як фотографії на папері. На листівці розміщували фото особи, яка вітає з Новим роком, або ж зимовий пейзаж. У 1960-х були навіть зимові пейзажі українських міст, зокрема Києва. Наприклад, "Укррекламафільм" випускав краєвиди Києва з привітним пам’ятником Богдана Хмельницького.
В СРСР поштову листівку використовували як з пропагандистською метою, так і для висвітлення головних подій у державі. З 1953 р. розпочався масовий випуск новорічних листівок, а з середини 50-х рр. XX ст. почали випускати кольорові.
Розквіт новорічних поштових листівок припадає на 1960 роки. Передусім переважала дитяча тематика. Згодом запанувала космічна.
З історії УКРАЇНСЬКОЇ РІЗДВЯНОЇ ЛИСТІВКИ в США
Ігор Павлишин (ФБ; 7 січня 2022 р.): "Засновником і душею видавництва був мій земляк Василь Ільчишин (22 лютого 1927 року, м. Любінь Великий, Україна - 19 березня 2013 року, Клівленд, США), Великий Українець Діаспори, який все своє життя присвятив українській справі. Засноване у 1954 році видання спеціалізувалося на випуску вінілових грампластинок та українській книжковій продукції. Випуск своїх перших листівок, причому вони були різдвяні, припав на 1961 рік. Було випущено пробну серію із чотирьох листівок. Наступна серія (5 листівок, також різдвяної тематики) із використанням малюнків відомого українського митця Едварда Козака виходить тільки через три роки, у 1964 році. І знову рік перерви до 1966 року - 6 різдвяних листівок із картин В. Крюкова. У 1967 році було видано 4 листівки, знову ж різдвяні, із зображень картин знаменитого Василя Кричевського та 4 листівки Великодньої тематики Катерини Кричевської- Росандіч, внучки Василя Кричевського. Видавництво пропрацювало приблизно до 2010 року, популяризуючи й поширюючи українську культуру і мистецтво у всьому світі, оскільки листівки видавництва знайшли свого споживача далеко за межами США і розсилалися по всьому світу, включаючи окуповану радянську Україну. За цей час було видано понад 350 листівок (у "Електронному каталозі Української Листівки" зібрана інформація про 356 листівок видавництва "Хвилі Дністра"), причому із них лише 2 поштівки, а решта складані листівки. Усі листівки включно до 2000 року на звороті мають вказаний рік видання і порядковий номер.
Темі Різдва Христового присвячені 137 листівок видавництва.
Серед художників, яким випало щастя бути популяризованими через видання листівок видавництвом "Хвилі Дністра", можна віднести:
- Оксана Мошинська - 85 листівок, із них 21 різдвяна;
- Катерина Кричевська- Росандіч - 55 листівок, із них 53 різдвяних;
- Володимир Беднарський- 30 листівок, із них 10 різдвяних;
- Дарія Гулак- Кульчицька- 23 листівки, із них 16 різдвяних;
- Богдан Божемський - 20 листівок, із них 5 різдвяних, а також багато-багато інших митців української діаспори, результат праці яких на мистецькій ниві було представлено на листівках видавництва.Українські (руські церкви) в Речі Посполиті та Австро-Угорщині користувалися завжди старим стилем, тобто Юліанським календарем, адже стояло питання збереження етнічної самоідентифікації українців, їх розрізнення із поляками-римокатоликами, через полонізацію метою якої була культурна асиміляція.
У XX і ХХI ст. день Різдва 25 грудня за Юліанським календарем припадав і припадає за світським (григоріанським) на 7 січня, у XIX ст. - на 6 січня, у XVIII - на 5 січня, у XVII та XVI ст.ст. - на 4 січня. Тобто, і православні українці, і греко-католики відзначали Різдво на 10-13 днів пізніше за римо-католиків та протестантів. Це було і за поляків, і за австрійців, і в УПА, і в підпіллі за СРСР.
Що цікаво то майже в кожної релігії є свій календар і практично всюди він відрізняється від світського державного. Календарів дуже багато насправді й новоюліанський і григоріанський не самі точні з погляду науки. Найцікавіший факт, це те, що в Індії є один світський календар, але через те, що там багато гілок індуїзму, в різних регіонах різні групи використовують власні календарі, які використовували попередні покоління. Бог поза часом, але в книзі Левіт, глава 23, Бог дає Мойсеєві настанови стосовно свят. Далі в книзі пророка Єзекіїля глава 44 вірш 24. Далі книга пророка Даниїла глава 7 вірш 25. Ці вірші стосуються свят, уважно перечитаймо і їх. З Біблії зрозуміло, що є Божі свята, а є людські. І мабуть, не варто так легко ними двигати.
Отже, Українські церкви у 20 і 21 ст. святкували Різдво до "реформи" завжди 7 січня. За цією датою Різдво святкували в Організації Українських Націоналістів та в Українській Повстанській Армії. Чи в когось повернеться язик назвати ці організації прислужниками московської церкви? Степан Бандера - син греко-католицького священника, і Різдво, як і оунівці та упівці, відзначав 7 січня.
Зараз ламається увесь стрій національної сутності Українського Народу, нівелюється сама природа української душі. Нас перетворюють на безлике «воно», яким легко управляти й заганяти в стійло. Але сила духу народу нездоланна! Ніякі глобалістські виверти, тим паче модницькі віяння, його не здолають. Якщо не змогли цього добитися впродовж тисячоліття, то не досягнуть і нині.
1947 р. Місце видання й автор - невідомі. "З Різдвом Христовим!". Повстанці у білих маскувальних костюмах і зі зброєю в руках спускаються до карпатського села. На небі сяє Різдвяна зірка. Розмір: 10x15 см. Рік видання – 1947: на звороті по роздільній лінії надруковано: Видання Пресового Бюра ЗП УГВР 1947.
 |
| Мирон Левицький |
 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Видана в 1952 р. або напередодні. Місце
видання не встановлено. “З Різдвом Христовим!“. Троє вояків зі зброєю у наметі, один з них – на чатах при вході, інший замислено дивиться на свічку. Розмір: 10.5x15 см. На звороті надруковано: “Різдво в Україні 1952 року“.
  На небі зірка ясна засяла. Херувим являється одному з «царів». Розмір 10.3x15 см. На звороті, у лівому верхньому куті надруковано: «Юрій Костів: Українське Різдво». Внизу ліворуч надруковано: «Наліпляючи українську поштову марку допомагаєш воюючій Україні!» У правому куті звороту листівки розміщено два прямокутники для марок. На одному з них написано: «Українська марка», на другому «Державна марка». Традиційно на листівках
розміщується тільки один прямокутник. У даному випадку їх два через те, що
поряд із прямокутником на який наліплювалася обов’язкова марка держави
відправника, додатково ще доліплювалася недержавна марка Української підпільної
пошти. Марка УПП купувалася додатково з метою фінансової підтримки діяльності
підпілля. Опис трьох інших листівок (описані у книзі 2008 року "Листівки УПА" за редакцією М. Гримич). На небі зірка ясна засяла. Два херувими і Різдвяна зірка. Розмір 10.3x15 см. На звороті, у лівому верхньому куті надруковано: «Юрій Костів: Українське Різдво». Внизу ліворуч надруковано: «Наліпляючи українську поштову марку допомагаєш воюючій Україні!» У правому куті звороту листівки розміщено два прямокутники для марок. На одному з них написано: «Українська марка», на другому «Державна марка». На небі зірка ясна засяла. «Три царі» і Різдвяна зірка. Розмір 10.3x15 см. На звороті, у лівому верхньому куті надруковано: «Юрій Костів: Українське Різдво». Внизу ліворуч надруковано: «Наліпляючи українську поштову марку допомагаєш воюючій Україні!» У правому куті звороту листівки розміщено два прямокутники для марок. На одному з них написано: «Українська марка», на другому «Державна марка». На небі зірка ясна засяла. Херувим являється одному з «царів». На небі сяє Різдвяна зірка. Розмір 10.3x15 см. На звороті, у лівому верхньому куті надруковано: «Юрій Костів: Українське Різдво». Внизу ліворуч надруковано: «Наліпляючи українську поштову марку допомагаєш воюючій Україні!» У правому куті звороту листівки розміщено два прямокутники для марок. На одному з них написано: «Українська марка», на другому «Державна марка».
|
 |
Видана у 1952 р. або
напередодні. Місце видання невідоме. Автором листівки є, очевидно, Юрій Костів.“З Різдвом Христовим!“. Діти з Різдвяною звіздою колядують воякам у лісі. Двоє вояків стоять зі зброєю, один вилазить із намету. Розмір: 10.5x15 см. На звороті надруковано:“Різдво в Україні 1952 року“. Надіслана з Торонто (в конверті).
|
 |
Мирон Білінський. В-во "Український самостійник". Мюнхен.
|
 | ||
|
Автор? Рік ?
|
 |
| Святослав Гординський «Христос родився!» (Троє партизан) (видавництво «Український книгар», Лондон) |
 |
Зворотній бік листівки "ПОСТІЙ". 06.01.1949 р.
Машинопис друк |
 |
Привітання повітового проводу СБ з Різдвом Христовим
01.01.1945 р. Спосіб відтворення: машинопис
|
 | ||
| "ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ!". БЕЗ ДАТИ. Зображення відвідин Новонародженого Ісуса в яслах трьома воїнами – князівським дружинником, запорожцем та упівцем. |
 |
| "ХРИСТОС РАЖДАЄТЬСЯ!" Львівщина, січень 1951
р. Різдвяна листівка із вітальним підписом Жовківського найдрайонного
провідника ОУН Романа Щипанського – «Буй-Тура». Архів ЦДВР. «З нагоди (?) Рождества Христового Веселих Свят, щастя,
здоров'я, многих літ та успіхів у боротьбі — для Вас і вашого війська
зичить Буй-Тур»
Малюнок - ялинкова гілка, свічка і два повстанці.  Автор, місце і дата виготовленнялистівки невідомі.“З Різдвом Христовим!“. Вояк-розвідник в зимовому лісі з автоматом. Розмір: 10.5x14.5 см.
|
 |
1944 р. "З РІЗДВОМ ХРИСТОВИМ!".Листівка ручної роботи. Кольорові олівці. Привітання з Різдвом. Організація-видавник: Надрайонний провід ОУН
 |
 | |||||||
1950 р. Різдвяна листівка, виготовлена циклостилевим способом у підпільній
друкарні ОУН. Архів Центру досліджень визвольного руху
|
 | |
| "ПОСТІЙ". 6.І.1949 р.Кольоровий малюнок олівцями: повстанець у засніженому лісі. Привітання з Різдвом Христовим і Новим роком. |
 |
| Повстанський дідух з гранатою та гвинтівкою. Свічка на хлібі перев'язана чорною стрічкою по загиблим і закатованим українцям. |
 |
| Повстанні смиренно поклоняються Добрій Новині, який провіщає ангел з небес. В силуеті церков на задньому фоні можна чітко впізнати собори Святої Софії Київської та Святого Юра у Львові. Діти радіють, жінки плачуть, чи від радості за Добру новину чи від горя за сплюндровану безбожниками Вкраїну. |
 |
| Гуцул і повстанець з далеких гір з надією дивляться на купол собору Святого Юра у Львові, який довгими століттями був центром духовності Галичини, серцем Української греко-католицької церкви. |
 |
| Юрій Костів. Видана в 1952 р. або напередодні. “З Різдвом Христовим!“. Повстанці колядують із Різдвяною звіздою, на якій зображено тризуб. Розмір:10.5х14.5. На звороті згори видруковано: “Різдво в Україні 1952 року“, внизу – «Наліпляючи українську поштову марку допомагаєш Воюючій Україні!». У правому куті звороту листівки розміщено два прямокутники для марок. На одному з них написано: «Українська марка», на другому «Державна марка» . |
 |
| Видана до 1950 р. Місце, автор і час видання – невідомі. “З Різдвом Христовим!“. Складана листівка. Жінка принесла вечерю воякам у ліс, на небі світить Різдвяна зірка. Розмір 11x15 см. На звороті надрукована віншівка, вручну дописане привітання, датоване 1950 роком. |
 | |
| Текст на звороті листівки "Біля ватри": "Другові Вадимові! Веселих Свят і Щасливого Нового Року бажає Омелян (?). 1 січня 1946 |
 |
| Видана до 1946 р.Місце, час видання і автор невідомі. Без назви. Вояки колядують у зимовому лісі біля багаття. На ялинці замість зірки – тризуб. Розмір: 11х14.5. Дата і місце виготовлення невідомі. Листівка підписана датою 1.01.1946 р. (1/І 46). |
 |
| 1947 р. Місце видання та художник невідомі.“Христос Раждається!“. Тіні двох повстанців з Різдвяною звіздою над в’язницею. Розмір: 10.3x15.3 см. На звороті надруковано «Видання Пресового Бюра ЗП УГВР 1947». Відправлено з Німеччини (судячи з штампу) до Бельгії (судячи з адреси одержувача) 11.01.1949 р.(судячи з штампу). |
 |
| 1950 р. Місце і автор невідомі. Листівка спеціально до Нового року (намальована олівцями). З Новим Роком!“. Вояк УПА з прапором із зображенням тризуба на фоні підбитих радянських танків. Розмір: 10.5х14.8 см. Вислана в межах Бельгії (судячи з поштового штампу і адреси одержувача), дата на штампі нерозбірлива, очевидно, 1950 р. |
 |
| Мирон Левицький. Місце і час видання невідомі. Христос Раждається. Повстанець біля церкви. Розмір: 9.2x14 см. Внизу праворуч підпис художника: Лев. Листівка надіслана з Канади (Торонто) до США (Денвер). Дата на штампі нерозбірлива. |
 |
| Не вказано місця і часу видання. Автор:
художник А. Каника. Христос Раждається! До Діви Марії з Христом на руках приходять князь, гетьман і генерал повстанської армії. Розмір: 8.8x14.5 см. Праворуч унизу написано: «А. Каника» |
 |
| Місце і рік видання невідомі.“Христос Раждається“. Повстанець, гетьман і князь на фоні Софіївського собора.. На небі сяє Різдвяна зірка. Розмір: 10.5х14.5 см. На звороті надруковано: «Поштова листівка. Post cаrd – Carte postale – Postkarte”. Місце і час надсилання листівки не вказані. |
 |
| 1 січня 1946 р. "Веселих Свят і щасливого Нового року бажає Гуцул. 1 січня 1946". Іван Бутковський – "Гуцул", колишній командир Воєнної округи "Говерля" (Івано-Франківщина), а на еміграції керівник Місії УПА при ЗП УГВР привітав із Новорічними святами Володимира Макара – "Вадима", секретаря Миколи Лебедя. |
 |
| Видана до 1946 р. Місце видання листівки невідоме. “З Різдвом Христовим!“. Гуцул грає на трембіті, на небі горить Різдвяна зірка. Розмір: 10x15 см. На звороті підпис відправника – 1.1.46. |
 |
| 1945 р. Анастасієвський. “Щасливих Свят і Нового Року“. Троє дітей колядують із Різдвяною звіздою, на якій зображено Марію, Йосипа і ясла з Ісусом. За дітьми видніється село з хатами, церквою і будовами. Розмір: 10.5х14.5 см. В нижньому кутку малюнку дрібно підписано «Анастасієвський, 1945». Листівка видрукована в Німеччині (на лінії, що ділить листівку надвоє, надруковано: Südost – Kurier”, Bad Reichenhall. Надіслана з Німеччини (Новий Ульм) до Бельгії (Брюссель). Датована 1 січня 1950 року. (1.1.1950). |
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Місце, дата і видавець невідомі.ісце, дата і видавець невідомі. Скромна святкова вечеря, недогарок свічки, чатовий і малесенька надія у небі. Листівка мала чистий зворот без надруків та подільних ліній. Без назви. Двоє повстанців вечеряють у хаті, один стоїть з надвору на варті; на небі світить Різдвяна зірка. Розмір:10.5х14.5 см. |
 | ||||
 | ||
1947 р. Видавництво: Пресове Бюро ЗП УГВР. Художник не відомий.“З Різдвом Христовим!“. Вояк на чатах у маскувальному білому халаті. На небі сіяє Різдвяна зірка. Розмір: 10.4х15 см. На звороті надруковано: «Видання Пресового Бюра ЗП УГВР 1947». Надіслана з Парижу (судячи з поштового
штампу) до Брюсселю (судячи з адреси одержувача) у січні 1948 р. (судячи з штампу).
|
 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Автор і місце видання невідомі.“З Різдвом Христовим!“. Ангел вказує двом повстанцям на Різдвяну зірку. Розмір: 10,5х14,5 см. Час видання – до 1947 року (дата реконструйована на основі тексту, що на звороті листівки: “...що буде в 52?? Свободна Україна! Певно: в 53»). Листівка надіслана з Бельгії до Канади. Поштовий штамп на марках нечіткий. Така ж сама листівка - листівка Івана Калиновича до Олександри Скоропадської, 30 грудня 1946 р.
 Видана до 1947 р. Місце видання та
автор невідомі. Трембітар з гвинтівкою.Ймовірно, автор той же, що й у листівки "Гуцул си не журить...". Розмір: 10.5x15 см. На звороті – підпис відправника «3.01.1947 року».      |
* FB Ustia Stefanchuk
Джерела. *FB Ihor Pavlishyn. *Листівки Української Повстанської Армії / [упорядкув. та прим. М. Гримич, Б. Малини] ; за ред. М. Гримич. – К. : Дуліби, Торонто : Літопис УПА, 2008. – 44 с.
|
Як видно з документів,
до 1946 року накази із привітаннями датувалися 14 січня. А з 1946 року
вояки УПА теж почали святкувати Новий рік 1 січня, про що свідчить
привітання головнокомандувача УПА Романа Шухевича бійців і командирів
«Лисоні» від 1 січня 1946 року»
Детальніше читайте на УНІАН: http://www.unian.ua/society/589998-rizdvyani-listivki-upa-spetsialno-privozili-z-myunhena.html
Як видно з документів,
до 1946 року накази із привітаннями датувалися 14 січня. А з 1946 року
вояки УПА теж почали святкувати Новий рік 1 січня, про що свідчить
привітання головнокомандувача УПА Романа Шухевича бійців і командирів
«Лисоні» від 1 січня 1946 року»
Детальніше читайте на УНІАН: http://www.unian.ua/society/589998-rizdvyani-listivki-upa-spetsialno-privozili-z-myunhena.html
к видно з документів,
до 1946 року накази із привітаннями датувалися 14 січня. А з 1946 року
вояки УПА теж почали святкувати Новий рік 1 січня, про що свідчить
привітання головнокомандувача УПА Романа Шухевича бійців і командирів
«Лисоні» від 1 січня 1946 року», – зазначив В.БІРЧАК.
Детальніше читайте на УНІАН: http://www.unian.ua/society/589998-rizdvyani-listivki-upa-spetsialno-privozili-z-myunhena.html
Як видно з документів,
до 1946 року накази із привітаннями датувалися 14 січня. А з 1946 року
вояки УПА теж почали святкувати Новий рік 1 січня, про що свідчить
привітання головнокомандувача УПА Романа Шухевича бійців і командирів
«Лисоні» від 1 січня 1946 року»
Детальніше читайте на УНІАН: http://www.unian.ua/society/589998-rizdvyani-listivki-upa-spetsialno-privozili-z-myunhena.html
Як видно з документів,
до 1946 року накази із привітаннями датувалися 14 січня. А з 1946 року
вояки УПА теж почали святкувати Новий рік 1 січня, про що свідчить
привітання головнокомандувача УПА Романа Шухевича бійців і командирів
«Лисоні» від 1 січня 1946 року
Детальніше читайте на УНІАН: http://www.unian.ua/society/589998-rizdvyani-listivki-upa-spetsialno-privozili-z-myunhena.html |
ДЯКУЮ ЗА ВРАЖАЮЧУ ЗМІСТОВНУ ПІДБІРКУ ПРО СИЛУ УКРАЇНСЬКОЇ ВІРИ
ВідповістиВидалити