Різдвяні листівки УПА та ОУН. ФОТОАЛЬБОМ

Партизани ОУН-УПА  намагалися жити повноцінним життям, у тому числі святкували Різдво й Новий рік. Для вояків ОУН-УПА Різдво завжди асоціювалося з надією на національне відродження рідного краю, здобуття Україною своєї державної незалежності. У фотоальбомі  зібрані мальовані і друковані листівки УПА присвячені до Різдва - іноді вишукані, але переважно більшість листівок були кустарними. Ці листівки відкривають образ та дух українського націоналістичного підпілля.  Як видно з документів, до 1946 р. накази із привітаннями датувалися 14 січня. А з 1946 р. вояки УПА теж почали святкувати Новий рік 1 січня, про що свідчить привітання головнокомандувача УПА Романа Шухевича бійців і командирів «Лисоні» від 1 січня 1946 р. Крім того під час Другої світової війни та боротьби УПА проти радянської влади в Західній Україні набули поширення декілька варіантів колядок на мелодію «Нова радість стала». Тексти двох із них, «На столі на сіні» та «Сумний Святий Вечір», написав поет-підпільник Михайло Дяченко-«Боєслав».

На різдвяних листівках кінця 1940-их років зображені воїни УПА: з Ангелом, різдвяною зіркою Вертепу або на фоні яскравої падаючої зірки. Також є листівки з гуцулом, який з трембітою вітає народження Христа, при цьому на плечі у нього – гвинтівка. На всіх листівках напис «Христос роджається» або «З Різдвом Христовим». На листівках, випущених у 1950-их роках, воїни УПА переважно уже зображені з Вертепом або під час Святвечора  в криївках. При цьому на усіх сюжетах із вечерею зображено упівця, який не бере участі в святковій трапезі, а чатує, щоб не дати захопити зненацька своїх побратимів.

 Поліграфічним методом друкувалися листівки за кордоном Закордонними частинами ОУН та Закордонним представництвом Українського Головної Визвольної Ради (підпільного парламенту воюючої України) в Німеччині у містах Регенсбург, Зальцбург, Новий Ульм та Мюнхен, починаючи із 1946 року.  Випуском листівок , а заодно бофонів і марок Підпільної пошти України займалися Любомир Ріхтіцькій (псевдо - Степан Любомирський ) і Степан Голяш . На таких листівках зазвичай не вказувалися імена художників, які часто замінювали псевдо. Це були художники - Юрій Костів, А. Каникей, " Лев" (псевдонім Мирона Левицького), Мирон Білінський, Едвард Козак, Святослав Гординський.   Ці листівки переважно поширювалися на еміграції. Хоча в одиничних випадках вони також потравляли і до українського підпілля .

В умовах підпілля листівки були одним із засобів, що у бойові будні повстанців вносив незбагненну Різдвяну містерію. Підпільні друкарні не мали можливості виготовляти листівки на високому технічному чи мистецькому рівні. Їх часто друкували на друкарських машинках, прикрашаючи узорами із комбінацій літер, або нескладним малюнком та вітальним текстом. Виконувались вони двома-трьома кольорами. Краще виглядали листівки, видрукувані на циклостилі або методом штампування. Іноді якийсь повстанець із художнім хистом малював їх на папері та розфарбовував аквареллю. Це вимагало наявності фарб, що було рідкістю у підпіллі, та, елементарно, — часу. Таку листівку можна було зробити, хіба що перебуваючи у криївці.

Михайло Дяченко (псевдо: «Гомін», «Марко Боєслав»; 25 березня 1910, с. Боднарів, тепер Калуський район, Івано-Франківська область — 23 лютого 1952, с. Дзвиняч, Богородчанський район) — член Української Головної Визвольної Ради (УГВР), референт пропаганди Карпатського краю, чоловий поет УПА, ідеолог, публіцист і пропагандист українського збройного підпілля ОУН-УПА. Редактор підпільного часопису «Чорний ліс» (1947—1950). Лицар Срібного Хреста Заслуги (1948).

Едвард Козак (1902-1992) – український карикатурист, художник, іконописець та видавець, уродженець Львівщини, жив у Детройті (США).  Псевдоніми: Еко, Мамай, Майк Чічка. Воював у лавах Українських Січових Стрільців, пізніше в УГА. 1939 р. Е. Козак устиг утекти від більшовиків, й опинившись у Кракові, де під ту пору гуртувалися провідні українські втікачі - тимчасові емігранти, влаштувався в «Українському видавництві» (Краків, 1940-44). Там блискуче ілюстрував книжки та найпопулярніший під ту пору дитячий журнал «Юні друзі», а також журнал «Дорога». Там побачили світ кілька його кольорових листівок та ілюстрований знаменитий твір Івана Франка «Лис Микита» (1944). Відомі три комплекти листівок авторства ЕКО: 1)На тему українських народних пісень 1949 року; 2)“Село” 1956 року.; 3) “В 50-річчя УСС” 1965 року (видавництво “Червона калина”, Нью-Йорк), а також серія різдвяних листівок. Коли Едвард Козак переїхав до Детройта, працював в церковному мистецтві, оформляв книжки та часописи, видавав власний журнал сатири та гумору «Лис Микита», утримував власне видавництво з такою ж назвою.

З історії УКРАЇНСЬКОЇ РІЗДВЯНОЇ ЛИСТІВКИ

 Першу поштову картку випустили 1 жовтня 1869 року. Відтоді це стає комерційною справою і в усіх європейських країнах друкують вітальні листівки.

Мода на вітальні святкові листівки прийшла в Україну на межі ХІХ та ХХ століть. Цей період у світі називають “золотою ерою” для листівок, які було заведено надсилати своїм рідним та близьким на найбільші свята у році. На теренах Російської імперії перші відкриті поштові листи з ілюстраціями з’явилися в 1894 р., на території Австро-Угорської імперії – ще в 1870-х роках.

Перші різдвяні листівки за часів Російської імперії були випущені з добродійною метою Петербурзьким опікунським комітетом сестер Червоного Хреста. 1898 року російська Община Святої Євгенії за акварельними малюнками відомих петербурзьких художників видала серію різдвяних листівок з 10 штук накладом у 10 тис. примірників. Ці листівки коштували дуже дорого. Серед них Іллею Рєпіним була підготовлена поштівка «Запорожець», яку, напевно, слід вважати першою «українською» різдвяною листівкою. Щоправда, у сучасному розумінні її важко назвати різдвяною, оскільки на ній відсутні будь-які ознаки святкової картки. Тут зображений запорізький козак з люлькою, а майже 2/3 частини залишено для написання привітання. 

У побуті киян кінця ХІХ — початку ХХ століть традиційними були новорічні візити: до родичів, до начальства тощо. Згодом візити замінювали вітальними різдвяними й новорічними листівками. Широкий вибір вітальних листівок пропонували крамниці Владислава Ідзиковського (Хрещатик, 29 і 35) , Стефана Кульженка (Хрещатик, 39) та Казимира Дітріха (вул. Фундуклеївська, 8). Ціни на листівки були різними й залежали від країни виробника, сюжетів та якості картону — від 3 до 50 копійок.

Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. українські вітальні листівки друкувало, зокрема, краківське видавництво «Салон польських художників», де до дизайну і створення сюжетів листівок залучали іменитих художників і друкарів та видавали великими накладами колажовані, комбіновані, з патріотичною тематикою, часто з українською геральдикою та в національних блакитно-жовтих кольорах.  З 1902 р. на західноукраїнських землях з’являються повноцінні святочні листівки, намальовані українськими митцями.

В Україні на початку ХХ ст. над створенням листівок до свят працювало чимало художників, подаючи цікаві ідеї щодо їхнього художнього вирішення. Серед класиків згадаємо імена Олени Кульчицької, Святослава Гординського, Ярослава Пстрака, Антіна Манастирського, Осипа Куриласа, Теодора Гриневича. Відомі листівки й таких авторів як Катерина Антонович, Микола Буович, Юрій Вовк, Оксана Глинська (Кічура), Іван Їжакевич, Володимир Кадулін, Василь Касіян, Гнат Колцуняк, Фотій Красицький, Мирон Левицький, Осип Бокшай, Василь Дядинюк. Серед художників, які працювали в еміграції, відомі імена творців різдвяних листівок таких як Галина Мазепа, Едвард Козак, Яків Гніздовський, Петро Андрусів та ін.

Одними з перших художників, яким вдалося наблизити українську листівку до різдвяної були:  Осип Курилас (1870–1951). Частина його карток була підготовлена до зимових свят («Різдво Христове», «Святий вечір», «Колядники»). Олена Кульчицька (1877–1967) у своїх вітальних листівках («Різдво Христове», «Вифлеємська зірка» та ін.) використовувала такі святкові символи, як фігурки янголів, дзвони та інші. В її орнаментах простежується популярний тоді стиль модерну. 

За  оригіналами Ярослава Пстрака (1878–1916) лише впродовж 1912—1914 років львівський видавець Григорій Гануляк видрукував, за оцінками Михайла Забоченя, 120 поштових карток. Особливо великим тиражем розійшлася по західноукраїнських землях яскрава листівка з портретом Тараса Шевченка пензля Пстрака, випущена видавництвом «Русалка» до сторічного ювілею Кобзаря (1914 рік). Різдвяне колядування стало темою творів Ярослава Пстрака «Колядники» ‎(1912 - 1913) та «З колядою» (1913). У першій зображено дорослих колядників, котрі у супроводі скрипаля співають обрядові пісні під стінами сільської хати. У другій — групу сільських дітей, котрі колядують під вікном убогої хатини. До святвечірньої тематики можна зарахувати «Святий вечір», «В ніч під Різдво» і «Йордан».

Святослав Гординський підготував цикл «Українські колядки», кожна листівка якого вирізняється оригінальною орнаментацією, насиченістю рослинними та анімалістичними мотивами, оформленням геометричними формами. Антін Манастирський (1878–1969) для новорічних і різдвяних листівок використовував образ маленького хлопчика-козака, який у поштівці «Слава во вишніх Богу» разом з ангелами прославляє новонародженого Христа. Особливо виразною стала серія листівок львівського графіка Мирона Левицького. Його твори «Різдво Христове», «Тріє царі несуть дари», «Коляда на Запорожжі», «Просфора в староукраїнській хаті» сповнені національним колоритом.  

Українські видавництва довоєнного часу із поліграфічною продукцією у Львові: “Видавництва артистичних карток Григорія Гануляка”, “Союзний базар”, «Сокільський базар»,“Русалка”, “Українська преса”, "Українське мистецтво ", "Зоря", "Відродження ",“Тема”, "Нова хата ", «Преса»; у Перемишлі «Народний базар», книгарні «Рідна школа», громадській організації «Комітет допомоги вдовам і сиротам священників у Львові» та інші.; у Коломиї: "Галицька накладня"; у Кракові: “Українське видавництво”, «Салон польських художників»; у Празі: “Видавництво Ю. Тищенка”. Окрему групу складають художні листівки, що вийшли накладом українських громадських організацій – Пласту, Основи, Українського педагогічного товариства, Комітету допомоги вдовам і сиротам священників у Львові та ін.

Щоб зупинити наплив з Росії, з наддруком тризуба з’являються листівки 16 липня 1918 р. Наддруки робилися підручними засобами у 6 поштових округах: Київському, Полтавському, Харківському, Катеринославському, Одеському і Подільському. Велике розмаїття листівок, що створювалися на межі 1898 – 1918 рр. можна вважати «золотим» періодом. Їх видання, як і загалом ілюстрованих поштових листівок, сприяло поширенню та розвитку української художньої культури. 

Жовтневий переворот 1917 року позначився і на вітальних трендах. Під заборону потрапили різдвяні, а з ними й новорічні листівки. Але українці за кордоном продовжували їх друкувати. Зокрема, побачили світ святкові видання церкви святого Івана Хрестителя у Нью-Йорку. Їх появі завдячуємо видавництву «Український книгар» у Лондоні та «Українському видавництву» у Кракові.

У міжвоєнний період Західна Україна (Галичина та Волинь) перебувала під владою Другої Речі Посполитої. Тому листівки польською мовою були поширені і на наших рідних теренах. Українці використовували іноземні картки, на яких умільці друкували вітання українською мовою. Українці Західної України до 1939 р.  вітання писали українською, адресу однак вписували польською, оскільки в іншому випадку листівка не доходила до пункту призначення. 

 Під час Другої світової війни в Галичині налагодили кустарний випуск українських різдвяних карток, які з огляду на військову годину значно поступалися якістю. Їх відтворювали на друкарських машинках, методом штампування. Часом підпільний художник на папері розфарбовував аквареллю візерунок чи простий малюнок і доповнював його вітальним текстом. Листівки західного регіону України переважно були вітальні та поєднували як малюнок, так і народні орнаменти.

Українські різдвяно-новорічні листівки друкувалися найчастіше з трьома видами написів: «З Різдвом Христовим!», «З Різдвом Христовим і Новим роком!», «З Новим роком!». Встановлення російського більшовицько-комуністичного режиму стерли релігійний аспект вітальних листівок. Святкові листівки друкувалися переважно лише на Новий рік. Лише в період УПА відновлюється випуск листівок. 

 Пресове Бюро Закордонного Представництва УГВР (Українська Головна Визвольна Рада) також в свій час підготувало серію вітальних карток, які з 1946 р. друкувалися у містах Регенсбург, Зальцбург, Новий Ульм, Мюнхен. Випуском листівок, а також бофонів і марок Підпільної пошти України займалися Любомир Рихтицький (псевдо – Степан Любомирський) та Степан Ґоляш. Імена художників в умовах конспірації, як правило, не розголошувалися. Відомо, що деякі листівки зробили, наприклад, Юрій Костів, А. Каника та «Лев» (псевдонім Мирона Левицького). До цієї справи активно долучився і художник української діаспори Яків Гніздовський (1915 – 1985).

Значну кількість українських листівок видавали за кордоном. Українське діаспорне мистецтво, починаючи ще з міжвоєнного періоду, формувалося довкола проблем національного відродження. Цій ідеї підпорядковувалася тематика, стилістика й оформлення поштових листівок. Мабуть, основною причиною цього було намагання митців-емігрантів забезпечити тяглість українського вільного мистецтва на противагу цензурі, заідеологізованості мислення, творчій несвободі в самій Україні. Бути отією “нашої нації енергією”, кажучи словами Євгена Маланюка.

Українська еміграція ніколи не припиняла видавання різдвяно-новорічних листівок.У Європі, Австралії, США, Канаді, – всюди, де проживали українці, завжди в обігу були листівки, присвячені темам, забороненим в Україні за часів СРСР. Найкращі зразки листівок сприймали як вишуканий подарунок, знак прихильності та особливої уваги. Новорічні та різдвяні листівки становили значний пізнавальний та художній інтерес, ознайомлюючи із традиціями та звичаями українського народу. Поштівки не тільки нагадували закордонним українцям про батьківщину, їх також розповсюджували для збору коштів на підтримку боротьби за незалежність України.

 Найпопулярнішим на еміграції у 1940-50-х рр. було видавництво «Український книгар» у Лондоні. У другій пол. 1940-х рр.  на поч. 1950-их рр. листівки видавалися в Німеччині в містах Мюнхен, Регенсбург, Зальцбург, Нюрнберг та в Австрії в місті Інсбрук (Видавництво Івана Тиктора). 

У рамках святкування 35-ти ліття Пласту видавництво Cooperative Ukrainian Scouting Plast у таборах ДіПі протягом 1947- 1948 років випустило серію пластових поштівок у кількості 40 штук. Дизайнерами цих листівок були: Едвард Козак, Мирон Левицький, Мирон Білинський, Володимир Залуцький. Дев'ять листівок із них присвячені темі РІздва Христового.  Епоха ДіПі – період в європейській історії другої половини 1940 – початку 1950-х рр., коли після завершення Другої світової війни на території переважно Німеччині й Австрії під опікою міжнародних організацій (Адміністрації допомоги і відбудови Об’єднаних Націй (ЮНРРА, англ. United Nations Relief and Rehabilitation Administration – UNRRA); Міжнародної організації у справах біженців (ІРО, англ. International Refugee Organization – IRO) перебували мільйони переміщених осіб і біженців різних національностей, зокрема українці.

Відомі українські художники брали участь в оформленні різдвяних листівок. З-поміж цих митців були Галина Мазепа, Святослав Гординський, Мирон Білинський, Петро Андрусів, Микола Антохій, Едвард Козак, Василь Кричевський та ін.  Листівки 1947 р. авторства В. Кричевського перевидали в 1960-і рр. в США.На цих листівках звучить тема української державності: поєднання національних кольорів — синього й жовтого, тризуб на різдвяній ялинці. Майже на кожній листівці є зображення Вифлеємської зірки. 

 

На одній з листівок В. Кричевського зображена Свята Софія в Києві в Різдвяну ніч із зіркою в небі. На звороті щемливий напис: “Гей, краю мій, не знаєш ти, як тужу за тобою!”. У листівках роботи Галини Мазепи, дочки прем’єр-міністра уряду УНР Ісаака Мазепи, історія української державності переплітається з різдвяними мотивами. На одній з листівок біля Ісуса зображені козаки в образах Трьох Царів зі Сходу з дарами. Чудовий майстер графіки Мирон Левицький випустив в Австрії в 1946 р. цілу серію різдвяних листівок.

 

Видавалися листівки й в США, Канаді (Видавництво “Гомін Украіни”, Торонто.), Австралії і т. д.

 

Цікаві яскравим оформленням й різдвяні листівки українських художників, які в повоєнні часи жили й творили в Канаді, США. Серед них — Петро Холодний молодший, Вадим Доброліж та Петро Андрусів. Петро Холодний — одна з найпомітніших постатей в українському мистецтві ХХ ст., уродженець Києва, син міністра народної освіти УНР, випускник Варшавської мистецької академії.

 

Модерне бачення митець уміло поєднує з класичною європейською школою й українським осердям, яке виразно простежується в його працях, хоч за що він береться — чи за книжкову графіку, чи за станковий живопис, чи то за іконопис або ж вітраж. Цікаві його різдвяні листівки, серед них — “Ангел Господній чудо сповіщає” та “Три Царі зі Сходу”. 

 

Вадим Доброліж — театральний художник, родом з Ніжина, працював над оформленням фільмів Олександра Довженка, в Німеччині створював сценографії до вистав таборового театру, після Другої світової війни опинився в Едмонтоні. Його авторству належать розписи в кількох десятках храмів у всій Канаді. На листівках В. Доброліжа зображені колядники із зіркою, українські краєвиди в Різдвяну ніч. Всі листівки художника облямовані українським орнаментом й мають релігійний характер.

 

 Петро Андрусів — маляр з села Каменобрід на Львівщині, який з московського сиротинця через Варшавську академію мистецтв потрапив до США, щоб стати засновником найбільшого допомогового фонду українців в Америці “Самопоміч”. Він відомий передусім творами на теми ранньої історії України й козацтва. Тому така яскрава його різдвяна листівка “Козаки з колядою”, де зображене місто, містяни й козаки, що співають коляду. Одяг, традиції передано настільки вірогідно, що це справляє незабутнє враження.

 

В УРСР переважно друк листівок здійснювало Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР, «Радянська Україна» та ін.

 

 Відродження різдвяних листівок в Україні відбулося лише з кінця 1980-х рр. Їх видання, як і загалом ілюстрованих поштових листівок, сприяло поширенню та розвитку української художньої культури. В основі композицій листівок – сюжети народження Христа, зображення Церкви, Віфлеємські зорі, дідух, колядники. Над створенням вітальної листівки працювали Г. Горобієвська, І. Дзюбан, О. Долотін, Д. Захарченко, Г. Кислякова, С. Кічай, О. Мікловда, Н. Морозова, А. Пономаренко, З. Расіна, Р. Саєнко, Ф. Панко. 

У Музично-меморіальному музеї Соломії Крушельницької у Львові є унікальний фонд видатного оперного співака, героїчного тенора Модеста Менцинського. У ньому збережено понад 400 поштових карток, найбільше різдвяних, які отримав маестро з різних країн світу. А в Національному музеї імені Андрея Шептицького є чудові різдвяні листівки із зображенням робіт української художниці Олени Кульчицької.

ДЖЕРЕЛА:  *Галина Терещук. Як вітали з Різдвом наприкінці ХІХ – початку ХХ століть? Колекція різдвяних листівок. 2022 р. *Лаврук Наталія. "Українські листівки до свят початку XX століття: мистецтвознавчий огляд". *Наталія Шпакович. РІЗДВЯНО-НОВОРІЧНА ЛИСТІВКА ЯК ВИД ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА. (до історії створення художньої поштової картки). 2021 р. *Устина Стефанчук. П'ятдесят років діаспорної листівки   http://uamoderna.com/blogy/ustina-stefanchuk/postcards. * Різдвяні та новорічні листівки України https://ukrcy.news/2023/12/26/rizdvyani-ta-novorichni-lystivky-ukrayiny/

 З історії УКРАЇНСЬКОЇ РІЗДВЯНОЇ ЛИСТІВКИ в США 

Містерія Різдва у листівковій спадщині видавництва "Хвилі Дністра", м Клівленд, штат Огайо.

Ігор Павлишин (ФБ; 7 січня 2022 р.): "Засновником і душею видавництва був мій земляк Василь Ільчишин (22 лютого 1927 року, м. Любінь Великий, Україна - 19 березня 2013 року, Клівленд, США), Великий Українець Діаспори, який все своє життя присвятив українській справі. Засноване у 1954 році видання спеціалізувалося на випуску вінілових грампластинок та українській книжковій продукції. Випуск своїх перших листівок, причому вони були різдвяні, припав на 1961 рік. Було випущено пробну серію із чотирьох листівок. Наступна серія (5 листівок, також різдвяної тематики) із використанням малюнків відомого українського митця Едварда Козака виходить тільки через три роки, у 1964 році. І знову рік перерви до 1966 року - 6 різдвяних листівок із картин В. Крюкова.  У 1967 році було видано 4 листівки, знову ж різдвяні, із зображень картин знаменитого Василя Кричевського та 4 листівки Великодньої тематики Катерини Кричевської- Росандіч, внучки Василя Кричевського. Видавництво пропрацювало приблизно до 2010 року, популяризуючи й поширюючи українську культуру і мистецтво у всьому світі, оскільки листівки видавництва знайшли свого споживача далеко за межами США і розсилалися по всьому світу, включаючи окуповану радянську Україну. За цей час було видано понад 350 листівок (у "Електронному каталозі Української Листівки" зібрана інформація про 356 листівок  видавництва "Хвилі Дністра"), причому із них лише 2 поштівки, а решта складані листівки.  Усі листівки включно до 2000 року на звороті мають вказаний рік видання і порядковий номер.

Темі Різдва Христового присвячені 137 листівок видавництва.

Серед художників, яким випало щастя бути популяризованими через видання листівок видавництвом "Хвилі Дністра", можна віднести:

- Оксана Мошинська - 85 листівок, із них 21 різдвяна;

- Катерина Кричевська- Росандіч - 55 листівок, із них 53 різдвяних;

- Володимир Беднарський- 30 листівок, із них 10 різдвяних;

 - Дарія Гулак- Кульчицька- 23 листівки, із них 16 різдвяних;

- Богдан Божемський - 20 листівок, із них 5 різдвяних, а також багато-багато інших митців української діаспори, результат праці яких на мистецькій ниві було представлено на листівках видавництва.

Українські (руські церкви) в Речі Посполиті  та Австро-Угорщині користувалися завжди старим стилем, тобто Юліанським календарем, адже стояло питання збереження етнічної самоідентифікації українців, їх розрізнення із поляками-римокатоликами, через полонізацію метою якої була культурна асиміляція.

    У XX і ХХI ст. день Різдва 25 грудня за Юліанським календарем припадав і припадає за світським (григоріанським) на 7 січня, у XIX ст. - на 6 січня, у XVIII  - на 5 січня,  у XVII  та XVI ст.ст. - на 4 січня. Тобто, і православні українці, і греко-католики відзначали Різдво на 10-13 днів пізніше за римо-католиків та протестантів. Це було і за поляків, і за австрійців, і в УПА, і в підпіллі за СРСР.

    Що цікаво то майже в кожної релігії є свій календар і практично всюди він відрізняється від світського державного. Календарів дуже багато насправді й новоюліанський і григоріанський не самі точні з погляду науки. Найцікавіший факт, це те, що в Індії є один світський календар, але через те, що там багато гілок індуїзму, в різних регіонах різні групи використовують власні календарі, які використовували попередні покоління. Бог поза часом, але в книзі Левіт, глава 23, Бог дає Мойсеєві настанови стосовно свят. Далі в книзі пророка Єзекіїля глава 44 вірш 24. Далі книга пророка Даниїла глава 7 вірш 25. Ці вірші стосуються свят, уважно перечитаймо і їх. З Біблії зрозуміло, що є Божі свята, а є людські. І мабуть, не варто так легко ними двигати.

      Отже, Українські церкви у 20 і 21 ст. святкували Різдво до "реформи" завжди 7 січня. За цією датою Різдво святкували в Організації Українських Націоналістів та в Українській Повстанській Армії. Чи в когось повернеться язик назвати ці організації прислужниками московської церкви? Степан Бандера - син греко-католицького священника, і Різдво, як і оунівці та упівці, відзначав 7 січня.

   Зараз ламається увесь стрій національної сутності Українського Народу, нівелюється сама природа української душі. Нас перетворюють на безлике «воно», яким легко управляти й заганяти в стійло. Але сила духу народу нездоланна! Ніякі глобалістські виверти, тим паче модницькі віяння, його не здолають. Якщо не змогли цього добитися впродовж тисячоліття, то не досягнуть і нині.

 

 

Випущені в Канаді Лігою Визволення України - Canadian League of Ukraine's Liberation. Рік видання на поштівках не вказаний, проте найраніше вживана із поштівок цієї серії підписана 3 січня 1952 року. Зображення взяті із "Електронного Каталогу Української Діаспорної Листівки" (з архіву Ігоря Павлишина)

 Мирон Левицький

    Видана в 1952 р. або напередодні. Місце видання не встановлено.

    Художник Юрій Костів намалював серію із двох листівок, однакових за манерою виконання та стилем. На звороті написано: «Наліпляючи українську поштову марку, допомагаєш Воюючій Україні!». У правому куті розміщено два прямокутники для наліплювання марок. Один підписаний: «Українська марка», інший «Державна марка». Традиційно на листівках розміщується тільки один прямокутник. У даному випадку їх два через те, що поряд із прямокутником на який наліплювалася обов’язкова марка держави відправника, додатково ще доліплювалася недержавна марка Української підпільної пошти. Марка УПП купувалася додатково з метою фінансової підтримки діяльності підпілля.

                   

     Молитва у наметі. Видана у 1952 р. або напередодні. Місце видання невідоме. На звороті напис: "Різдво в Україні 1952 року". Автором листівки є, очевидно, Юрій Костів.

 1950 р. Едвард Козак

  Мирон Білінський. В-во "Український самостійник". Мюнхен. 

Еміграційна листівка періоду УПА

Святослав Гординський «Христос родився!» (Троє партизан) (видавництво «Український книгар», Лондон)

Зворотній бік листівки "ПОСТІЙ". 06.01.1949 р.

Машинопис друк

Привітання повітового проводу СБ з Різдвом Христовим

01.01.1945 р. Спосіб відтворення:  машинопис

"ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ!". БЕЗ ДАТИ. Зображення відвідин Новонародженого Ісуса в яслах трьома воїнами – князівським дружинником, запорожцем та упівцем.

"ХРИСТОС РАЖДАЄТЬСЯ!"

Львівщина, січень 1951 р. Різдвяна листівка із вітальним підписом Жовківського найдрайонного провідника ОУН Романа Щипанського – «Буй-Тура». Архів ЦДВР. «З нагоди (?) Рождества Христового Веселих Свят, щастя, здоров'я, многих літ та успіхів у боротьбі — для Вас і вашого війська зичить Буй-Тур»
Малюнок - ялинкова гілка, свічка і два повстанці. 

1944 р. "З РІЗДВОМ ХРИСТОВИМ!"

Листівка ручної роботи. Кольорові олівці. Привітання з Різдвом.  

Організація-видавник: Надрайонний провід ОУН

1944 р. ЗВОРОТНІЙ БІК ЛИСТІВКИ "З РІЗДВОМ ХРИСТОВИМ!"  Машинописный текст. Побажання швидкого одужання адресату і висловлення віри у здобуття УССД.

1950 р. Різдвяна листівка, виготовлена циклостилевим способом у підпільній друкарні ОУН. Архів Центру досліджень визвольного руху

Лемківщина, 1946.  Різдвяна листівка, виготовлена з деревориту підпільного художника Михайла Черешньовського — «Петра». Архів ЦДВР

Різдвяна листівка, виготовлена циклостилевим способом у підпільній друкарні Карпатського Крайового проводу ОУН. 1950. Архів ЦДВР

"ПОСТІЙ".  6.І.1949 р.Кольоровий малюнок олівцями: повстанець у засніженому лісі. Привітання з Різдвом Христовим і Новим роком.

Повстанський дідух з гранатою та гвинтівкою. Свічка на хлібі перев'язана чорною стрічкою по загиблим і закатованим українцям.

Повстанні смиренно поклоняються Добрій Новині, який провіщає ангел з небес. В силуеті церков на задньому фоні можна чітко впізнати собори Святої Софії Київської та Святого Юра у Львові. Діти радіють, жінки плачуть, чи від радості за Добру новину чи від горя за сплюндровану безбожниками Вкраїну.

Гуцул і повстанець з далеких гір з надією дивляться на купол собору Святого Юра у Львові, який довгими століттями був центром духовності Галичини, серцем Української греко-католицької церкви.

 Видана в 1952 р. або напередодні. Художник: Юрій Костів

Ця листівка виконана складаною. На звороті надруковане вітання. Місце, час видання і автор невідомі. Командир вітає посланницю з дому, та про те що йде війна - не забуває, вартовий стоїть між деревами.

Текст на звороті листівки "Біля ватри": "Другові Вадимові! Веселих Свят і Щасливого Нового Року бажає Омелян (?). 1 січня 1946

 

"Біля ватри". Місце, час видання і автор невідомі. Видана до 1946 р.

Повстанський вертеп: вірою і зброєю по сталінському концтабору. Видана у 1947 р. Пресовим Бюро ЗП УГВР. Місце видання та художник невідомі

Листівка спеціально до Нового року  (намальована олівцями). Місце, час видання і автор невідомі

Без місця і часу видання. Автором листівки є художник Мирон Левицький                                                               

Традиційне для повстанської агітації зображення трьох воїнів - упівця, княжого дружинника і козака. Тут вони представлені як три царі, котрі вклоняються Новонародженому. Не вказано місця і часу видання. Автор: художник А. Каника

Бійця УПА вітають попередники у створенні держави - князь і гетьман. Без місця і часу видання. Автор не відомий. На звороті є такий надрук чотирма мовами – українською, англійською, французькою та німецькою: "Поштова листівка. Post card – Carte postale – Postkarte".

Текст на звороті листівки "Гуцул си не журить...": "Веселих Свят і щасливого Нового року бажає Гуцул. 1 січня 1946". Іван Бутковський – "Гуцул", колишній командир Воєнної округи "Говерля" (Івано-Франківщина), а на еміграції керівник Місії УПА при ЗП УГВР привітав із Новорічними святами Володимира Макара – "Вадима", секретаря Миколи Лебедя

"Гуцул си не журить...".  Видана до 1946 р. Місце видання та автор невідомі

Різдвяна листівка УПА.

Скромна святкова вечеря, недогарок свічки, чатовий і малесенька надія у небі. Листівка мала чистий зворот без надруків та подільних ліній. Місце, дата і видавець невідомі.

Йдуть до церкви, не втрачаючи пильності. Листівка видана Пресовим Бюро ЗП УГВР у 1947 р. Місце видання невідоме.

                                                                                                      

1947 р. Видавництво: Пресове Бюро ЗП УГВР. Художник не відомий. 

Різдвяна листівка з табору Мінлаг в Інті, Комі АРСР, початок 1950-х

Янгол вказує партизанам - Свято настало. Видана ймовірно не пізніше 1952 р. Це встановлюється за надруком на звороті такого змісту: "…що буде в 52?? Свободна Україна! Певно: в 53". Автор і місце видання невідомі.

 

Трембітар  з гвинтівкою. Видана до 1947 р. Місце видання та автор невідомі. Ймовірно, автор той же, що й у листівки "Гуцул си не журить..."

* FB  Ustia Stefanchuk

 

Як видно з документів, до 1946 року накази із привітаннями датувалися 14 січня. А з 1946 року вояки УПА теж почали святкувати Новий рік 1 січня, про що свідчить привітання головнокомандувача УПА Романа Шухевича бійців і командирів «Лисоні» від 1 січня 1946 року»

Детальніше читайте на УНІАН: http://www.unian.ua/society/589998-rizdvyani-listivki-upa-spetsialno-privozili-z-myunhena.html

Як видно з документів, до 1946 року накази із привітаннями датувалися 14 січня. А з 1946 року вояки УПА теж почали святкувати Новий рік 1 січня, про що свідчить привітання головнокомандувача УПА Романа Шухевича бійців і командирів «Лисоні» від 1 січня 1946 року»

Детальніше читайте на УНІАН: http://www.unian.ua/society/589998-rizdvyani-listivki-upa-spetsialno-privozili-z-myunhena.html

к видно з документів, до 1946 року накази із привітаннями датувалися 14 січня. А з 1946 року вояки УПА теж почали святкувати Новий рік 1 січня, про що свідчить привітання головнокомандувача УПА Романа Шухевича бійців і командирів «Лисоні» від 1 січня 1946 року», – зазначив В.БІРЧАК.

Детальніше читайте на УНІАН: http://www.unian.ua/society/589998-rizdvyani-listivki-upa-spetsialno-privozili-z-myunhena.html

Як видно з документів, до 1946 року накази із привітаннями датувалися 14 січня. А з 1946 року вояки УПА теж почали святкувати Новий рік 1 січня, про що свідчить привітання головнокомандувача УПА Романа Шухевича бійців і командирів «Лисоні» від 1 січня 1946 року»

Детальніше читайте на УНІАН: http://www.unian.ua/society/589998-rizdvyani-listivki-upa-spetsialno-privozili-z-myunhena.html

Як видно з документів, до 1946 року накази із привітаннями датувалися 14 січня. А з 1946 року вояки УПА теж почали святкувати Новий рік 1 січня, про що свідчить привітання головнокомандувача УПА Романа Шухевича бійців і командирів «Лисоні» від 1 січня 1946 року

Детальніше читайте на УНІАН: http://www.unian.ua/society/589998-rizdvyani-listivki-upa-spetsialno-privozili-z-myunhena.html