Поміщено 51 давня світлина!
Львів у 1970-х роках — це радянський індустріальний та культурний центр, який активно розбудовувався, зберігаючи свій європейський історичний шарм. Це час брежнєвської забудови, розквіту трамвайної мережі, появи субкультури хіпі, русифікації, але при цьому — збереження інтелігентного духу міста та роботи провідних вишів. Львів залишався потужним освітнім центром. Провідними закладами були Університет імені Івана Франка, Політехнічний інститут та Медичний інститут.
1970-і рр. - початок активного будівництва спальних районів. Старе місто залишалося центром культурного життя, а околиці розросталися панельними будинками. Реконструйовано головний залізничний вокзал, який став важливим вузлом. Мережа трамваїв і тролейбусів була основним громадським транспортом, а вулиці були менш завантажені автомобілями порівняно з сучасністю.
У 1970-х рр. у Львові загалом збудували 200 магазинів. Серед них — мережа спеціалізованих із продажу одягу, взуття, радіо- та електротоварів, а також і фірмові крамниці: "Світоч", "Прогрес", "Електрон" та інші. З’явилися універсами, і значна частина торгівлі перейшла на самообслуговування. А дачникам, які мали приміські садибні ділянки, зробили подарунок: дозволили збільшити площу до 6 соток, щоб ті власноруч вирощували собі їжу.
У поколінні львів’ян 1970-х років формувався ідеологічний і ментальний тренд відрази й часткової ненависти до радянщини, натомість вабило все, що йшло із Заходу — від моди до музики. Так вже від початку 1972-го прокотилася нова хвиля арештів. До слідчого ізолятора КДБ у Львові потрапили відомі письменники та правозахисники — Ірина та Ігор Калинці, В’ячеслав Чорновіл, Іван Гель та багато інших діячів українського правозахисного руху. Як ізолятор попереднього тримання в’язниця "На Лонцького" проіснувала до 1990-х і стала символом "червоного терору" та національної нетерпимости. Але дух свободи стрімко торував собі дорогу до сердець більшости людей. Це й було одним із найважливіших чинників, які привели до краху тоталітаризму та держави СРСР наприкінці наступного десятиліття.
Мода в одязі 1970-х після казенно-сірих 1960-х дивувала барвами та яскравістю. Особливо чоловіча мода, про її фемінізацію говорили всі — від законодавців до карикатуристів. Чоловіки тоді носили доволі "жіночні" картаті сорочки з квітами, туфлі на високих підборах, яскраві кольорові шкарпетки, а головне — довге волосся. Натомість серед жіночих зачісок модними стали перуки, попит на які виник через неякісне обслуговування в перукарнях. Завдяки перукам, що доправляли з-за кордону здебільшого моряки, помітно збільшилась кількість білявок. А ще тоді жодна модна жінка не уявляла себе без взуття на платформі, яка іноді сягала 15 см заввишки. На противагу 1960-м стали модними довжелезні спідниці й сукні максі. А приблизно від середини 1970-х половина Львова ходила в одязі з кримплену. Це були чоловічі й жіночі костюми, демісезонні плащі, мода на які прийшла з НДР. У чоловіків стали популярними "водолазки" — тонкі светри під горло: імпортні — із синтетики, або натуральні радянські, з рукавами, обшитими, наче на спідній білизні. Серед молоді дуже популярними були сорочки-хакі, які до Львова привозили студенти-кубинці з Вищого військового училища.
У 1970-ті роки серед львівської молоді стало модним святкувати уродини й інші свята на лоні природи, наприклад, у Карпатах. Звичай проник до Львова з інших регіонів СРСР і миттєво став популярним серед усіх верств населення. На лісових галявинах смажили шашлики, а подарунком часто були просто гроші (звичай запозичили з весільних традицій). На них соленізант міг купити те, що сам забажає, замість часто непотрібного подарунка. Зауважмо, що серед корінних львів’ян у 1940-1960-х роках було заведено відзначати лише іменини. Звичай святкувати уродини прийшов з Росії і зі сходу України, разом з атеїстичною пропагандою його активно культивувала влада. Тож у 1970-х частина львів’ян, і прибулі теж, стали святкувати й уродини, і іменини. Хоча для вихідців із сіл ні одне, ні друге популярним взагалі не було, іменинника вітала лише найближча родина.
У 1970-ті роки "модні" художні книжки було важко дістати. Щоб отримати 1 талон на книжку підвищеного попиту, мусили здати 20 кг макулатури. Спекулянти продавали талони на ці книжки під книгарнями й магазином підписних видань на теперішній площі Григоренка. За "Анжеліку — маркізу ангелів" спекулянтам віддавали 40 крб, а за томик віршів Марини Цвєтаєвої платили аж 90, тобто, місячну зарплату бібліотекаря чи двірника. Це був абсолютний рекорд. Попит на книжки підвищили нові меблеві стінки, які з’явилися у продажу. Вони були з книжковими шафами в комплекті, які слід було заповнити. Кажуть, задля цього навіть продавали фальшиві корінці книжок, адже читати не було обов’язково.
Важлива ознака Львова 1970-х рр. — хіпі. Хоча їх було небагато, вони стали унікальним явищем в умовах Радянського Союзу. Ідеологія хіпі полягала у відмові від буржуазних цінностей — споживацького ставлення до життя, лицемірного маскування внутрішньої непорядности й бездуховности за солідним костюмом і краваткою.
1972 р.
У 1972 році Львів пережив низку подій, що залишили глибокий слід у його історії — від трагічної аварії до репресій проти української інтелігенції.
* Посилення русифікації у Львові. У 1972 році до 50-річчя СРСР партія повідомляла, що в нас склалася нова спільнота — радянський народ, у якого мова міжнаціонального спілкування — російська. 26 травня на Пленумі ЦК Компартії України: «у зв'язку з призначенням тов. П.Ю.Шелеста заступником Голови Ради Міністрів СРСР» він увільнений від обов'язків Першого секретаря ЦК КПУ та одноголосно обраний Володимир Васильович Щербицький.
* 1972 р. вийшов Указ про заходи боротьби з алкоголізмом, і було вирішено скоротити виробництво горілки. Тоді спиртне продавали з 11-ї до 19 години. Перестали наливати його в буфетах та їдальнях. А ціни на горілку зросли від 2,87 крб до 3,62 і 4,12. Тож ходовими стали, а тим паче на тлі харчового дефіциту, вина типу "бормотуха": "Агдам", "Сонцедар" і "Молдавське міцне". Це були так звані "чорнила" найнижчої якости.
* 1972 року Львів активно демонстрував здобутки соціалістичної індустрії. У документальному фільмі «Місто стародавнє, місто молоде» висвітлювали роботу заводів «Електрон», автобусного заводу (ЛАЗ), кондитерської фабрики «Світоч» та виробничого об'єднання «Прогрес».
* 1972 р. Музичний фільм "Пісні над Львовом" (режисер О. Геринович).
1972 р. Документальний фільм «Місто стародавнє, місто молоде».
* На початку 1972 року до Львова надійшло 9 вузькоколійних трамвайних вагонів «Tatra T4SU» виробництва чехословацького концерну «ČKD». Разом із новими трамваями до Львова приїхали чеські фахівці, які керували випробуваннями нових трамваїв та навчали персонал трамвайного депо № 1 управлінню новими вагонами та їх обслуговуванню та ремонту.
Перші трамвайні вагони «Tatra T4SU» було вирішено випускати на трамвайний маршрут № 7 – на цьому маршруті у 1972 році іще експлуатувалося 7 модернізованих трамвайних поїздів «Sanok», хоча на маршруті було дві ділянки із важкими умовами руху. Протягом 1972 року було проведено ремонт трамвайних колій на вул. Шевченка, вул. Підвальній та площі Торговій, що уможливило експлуатацію на трамвайному маршруті № 7 трамвайних вагонів «Tatra T4SU».
Робота трамвайних вагонів «Tatra T4SU» із пасажирами у Львові розпочалася тільки 19 січня 1973 року, тобто майже через рік після прибуття перших вагонів. Першою вивела трамвай «Tatra T4SU» на маршрут для роботи із пасажирами водійка Л.П. Петляк. У перший день на лінію вийшло три чехословацьких вагони.
*10 січня. Трамвайна аварія на вулиці 1 травня; наймасштабніша аварія в історії львівського трамвая, в якій загинули 26 осіб.
* 12 січня 1972 року Різдвяна коляда для багатьох українських інтелігентів завершилась арештом. КДБ розпочав спецоперацію, другу після 1965 року, проти самвидаву, щоб нейтралізувати інтелектуальну еліту, свідомих українських патріотів. У Львові та Києві кадебісти арештували 19 осіб. Серед них були Василь Стус, Іван Світличний, В’ячеслав Чорновіл, Ірина Калинець, Стефанія Шабатура, Євген Сверстюк та інші шістдесятники.
Новий рік і Різдво у Львові у 1972 році провів поет Василь Стус. Він долучився до учасників вертепу, організованого українською діячкою, лікарем, дружиною В’ячеслава Чорновола Оленою Антонів.
У вертепі 1972 року взяли участь близько 50 колядників. Заколядовані гроші витратили на адвокатів для заарештованих друзів. Вертеп за участі близько 50 людей та гучна коляда під вікнами. Саме так виглядали новорічно-різдвяні свята у Львові у 1972 році Це було викликом владі, емоційною відповіддю на арешти дисидентів 1965 року та порушення прав людини в Україні в 1965-1970-х роках. Усі зібрані кошти тримав у себе Ігор Калинець. Саме у 1972 році заколядоване він розділив між родинами, яких пізніше, 12 січня, ув’язнили за «виготовлення, розповсюдження, зберіганнія літератури наклепницького характеру, участі у вертепах, ворожому ставленні до радянської соціалістичної системи».
* Березень. Відкрито Художньо-меморіальний музей Олекси Новакі́вського (вул. Листопадового чину, 11).
* 7 квітня. Футбольний матч «Карпати» - «Зеніт». «Карпати» програли 0:1. Трибуни стадіону «Дружба» заповнені повністю, до останнього місця, і ще трохи людей у проходах.
* 15 квітня. Футбольний матч «Карпати» (Львів) - «Спартак» (Москва) - 1:0.
* 9 серпня. Футбольний матч «Спартак» (Москва) - «Карпати» (Львів) - 1:3.
* 23 серпня. Згідно розпорядження облвиконкому №574, з 21 серпня встановлені такі ціни на овочі і фрукти за кілограм: Кольрабі - 0,10, кріп для соління - 0,10, буряк столовий обрізний - 0,10, морква обрізна - 0,10, огірки свіжі - 0,12, баклажани - 0,60, перець солодкий - 0,50...
12 червня 1972 р. Панорама північно-західної частини міста з вежі ратуші.
Ліворуч
у верхньому куті височить Кортумова гора, на якій біла пляма, це
пісковий кар'єр. Праворуч видніють Клепарів, Голоско і Підголоско.
Перші новобудови на вул. Ульянівській (тепер Липинського) і Варшавській
(ФБ, Гриць Совків).
1972 р. Вул. Шпитальна, біля ЦУМу.
1972 р. (січень). Вул. Шпитальна, ЦУМ.
.%20%D0%A1%D1%96%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%8C%201972%20%D1%80%D1%96%D0%BA..jpg)
Січень 1972 року. Заклопотані львів'яни на площі позаду театру Заньковецької.
1972 р. (січень). Вул. Городоцька. Поруч з трамваєм Татра-Т4СУ їде тролейбус Київ-4, фото яких збереглось небагато.
* Фотографії Старого Львова
*FB Музей історії фотографії у Львові
*FB Львів стародавній - фото, відео та історії
*FB Ретро-Львів
* Чеські трамваї – півстоліття на службі у львів’ян. Частина перша, “пончики”. Фотографії Старого Львова. 2022 р.
Немає коментарів:
Дописати коментар