В історії картографії, особливо в XVI – XVII ст., ранньомодерна нідерландська (голландська та фламандська) картографія, як наука, так і мистецтво, займає особливе місце. Як з національного, так і з міжнародного погляду, ранньомодерні нідерландські картографи, географи, дослідники та мореплавці відіграли надзвичайно важливу історичну роль – вони допомогли здійснити революцію та сформувати картографічні, географічні, геодезичні, навігаційні, гідрографічні, космографічні та астрономічні знання про світ, який ми знаємо сьогодні.
Наприклад, концепція та жанр «атласу» в його сучасному розумінні були дітищем і одним із перших вкладів нідерландських картографів, географів та космографів раннього Нового часу; перш за все Герарда Меркатора (який першим використав термін «атлас» для колекції карт) та Авраама Ортеліуса (автора першого справжнього атласу у сучасному розумінні). У золотому віці голландських досліджень і відкриттів (приблизно 1590–1690-і рр.), використовуючи свій досвід у веденні бізнесу, картографії, суднобудування, мореплавання та навігації, голландці подорожували в найвіддаленіші кутки світу, залишаючи свою мову включеною в назві багатьох міст. Голландські мореплавання сприяють нанесенню на карту і відкривають значною мірою невідомі величезні масиви суші та океану, і безумовно, нанесли ці назви в опубліковані атласи. У міру того як голландські кораблі заходили в незвідані куточки земної кулі, голландські картографи використовували нові відкриття в своїй роботі. Замість того, щоб таємно використовувати інформацію, вони її опублікували, так що кількість карт швидко збільшувалась. Майже 200 років голландці домінували у світовій торгівлі. Голландські кораблі перевозили товари, але вони також відкривали можливості для обміну знаннями. Комерційні мережі голландських транснаціональних компаній, наприклад, Голландської Ост-Індської компанії / Об'єднаної Ост-Індської компанії (VOC) (1602 р.) і Голландської Вест-Індської компанії (WIC / GWIC) (1621 р.), забезпечують інфраструктуру, доступну для людей, які виявляють науковий інтерес до екзотичного світу.
У 1556 р. в результаті династичного розділу Священної Римської імперії територія Нідерландів опинилася під владою Іспанії. Спроба введення іспанських порядків натрапила на опір місцевого населення. Розгорнулася антиіспанська боротьба під прапором кальвінізму.
У 1568 році, 7 провінцій, що пізніше утворили Утрехтську унію, підняли повстання проти Філіпа II яке спричинило Вісімдесятирічну війну. Англо-іспанська війна 1585—1604 років тимчасово зупинила іспанське просування і після захоплення Антверпену 17 серпня 1585 року було остаточно утверджено поділ на Північні та Південні Нижні землі (в основному територія сучасної Бельгії).
26 липня 1581 року була проголошена незалежність країни, яка була офіційно визнана іншими країнами після Вісімдесятирічної війни (1568—1648). До 1581 р., територія історичних Нідерландів складалася з князівств, графств та незалежних єпархій; деякі з них, проте не всі, входили до складу Священної Римської імперії. Сьогодні, ця територія розподілена між такими державами, як Нідерланди, Бельгія, Люксембург та частини територій Франції та Німеччини.
Сполучені провінції продовжували боротьбу до Дванадцятирічного перемир'я яке, втім не завершило війну остаточно. Лише Вестфальський мир 1648 року що завершив Вісімдесятирічну війну між Голландською республікою та Іспанією, а також Тридцятилітню війну між іншими Європейськими державами, призвів до формального визнання незалежності Нідерландів від Іспанської імперії.
До падіння Антверпена (1585) голландці і фламандці зазвичай вважалися одним народом. У той час Антверпен, розташований в сучасній Бельгії, був не тільки найбільшим голландським містом, а й культурним, економічним і фінансовим центром Сімнадцяти провінцій і північно-західної Європи.
Період кінця XVI й більшої частини XVII століття (приблизно 1570-1670-ті роки) був названий «Золотим століттям нідерландської (голландської й фламандської) картографії».
Золотий вік Нідерландів вважається одним із найчудовіших періодів в історії картографії та географії в цілому. Під час Золотого століття нідерландської картографії голландськомовні народи стали домінувати в мистецтві та індустрії картографії в ранньому сучасному світі. Вони були лідерами в постачанні карт і схем майже для всієї Європи. В якості особливої частини нідерландського мистецтва раннього модерну деякі картографічні твори Золотого століття, такі як монументальні атласи «Theatrum Orbis Terrarum» (Театр усього світу; А. Ортеліус, 1570, Антверпен), «Spieghel der Zeevaerdt» (Дзеркало морів, Лука Янсен Вагенер, 1584), «Speculum Orbis Terrae» (Дзеркало світу; Корнеліс де Джоде; 1593, Антверпен), «Tresorerie ou cabinet de la Roytte marinesque» (Лука Янсен Вагенер, 1601), «Mercator-Hondius Atlas» (Атлас Меркатор-Гондіус, 1606 р.), Atlas Blaeu-Van der Hem, Atlas Novus (Ян Янсон, 1638 р.), «Atlas Maior», «Atlas van Loon», «Klencke Atlas» і «Harmonia Macrocosmica» також вважаються художніми шедеврами.
Як зазначає Джеймс А. Велу (1987): «Приблизно століття, з 1570 по 1670 рік, картографи, які працювали в Нідерландах, домоглися безпрецедентного прогресу в мистецтві картографії. Карти, діаграми й глобуси, випущені в цей період, за адресою: спочатку в Антверпені, а потім в Амстердамі, вони відрізняються не тільки точністю, відповідного знання того часу, а й багатством орнаменту, поєднанням науки й мистецтва, яке рідко можна було перевершити в історії картографування».
Центром картографічної діяльності в Нідерландах XVI ст. був Антверпен, місто друкарів, книготорговців, граверів і художників. Але Левен був центром навчання і місцем зустрічей вчених і студентів в університеті. Математика, виготовлення глобусів і приладобудування практикувалися в Левенському університеті й за його межами ще в перші десятиліття XVI ст. Університет був найстарішим в Нідерландах (тепер Бельгія) і найстарішим центром як наукової, так і практичної картографії. Без впливу таких видатних вчених Левенського університету як Гемма Фрізіус Реньєр, Герарда Меркатора і Якоба ван Девентера картографія в Нідерландах не досягнула б таких вершин.
Відомі діячі нідерландської школи картографії та географії (1500 —1600-і роки): Франциск Монах (біля 1490—1565), Якоб Рулофс ван Девентер (бл. 1500/1505—1575), Гемма Фрізіус Реньєр (Gemma Frisius; 1508—1555), Герард де Йоде (Gerard de Jode; 1509—1591), Герард Меркатор (лат. Gerhardus Mercator, нім. Gerhard Kremer; 1512—1594), Авраам Ортеліус (Abraham Ortelius; 1527—1598), Гаспард ван дер Гейден (Gaspar Van Der Heyden; 1530—1586), Лука Янсен Вагенер (Лукас Вагенаер, Lucas Janszoon Waghenaer, 1533/1534—1605/1606), Петрус Планціус (Petrus Plancius; 1552—1622), Йодокус Гондіус (Jodocus Hondius; 1563-1612), Корнеліс де Джоде (1568—1600), Віллем Блау (Willem Janszoon Blaeu; 1571—1638), Гессель Ґеррітц (Hessel Gerritsz; 1581—1632), Ісаак Абрахамсон Маса (Isaac Abrahamszoon Massa; 1586—1643), Йоганн Янсоніус (Ян Янсон, Johannes Janssonius; 1588—1664), Ян Блау (Jan (Joan) Willemsz. Blaeu; 1596—1673), Андреас Целларій (Andreas Cellarius; близько 1596—1665), Генрік Гондіус (Henricus Hondius; Hendrik Hondius I; 1597—1651), Вільгельм Гондіус (Gviliemvs Hondivs; біля 1598—1652 або 1658), Ніколас Вісшер старший (Nicolaes Visscher I; 1618—1679), Фредерік де Віт (Frederick De Wit; 1629/1630—1673), Юстус Данкертс (Justus Danckerts; 1635—1701), Ніколас Вісшер молодший (Nicolaes Visscher II; 1649—1702) та ін.
XVI ст. відзначене діяльністю двох з найвидатніших його дійових осіб. Один з них – Герард Меркатор; другий – Абрагам Ортеліус. Технічно вони були конкурентами, насправді – колегами. Разом вони вписали в історію важливу главу, причому кожен вніс свій особливий внесок, відповідно до фаху та умінь. Ортеліус жив і працював в Антверпені (нині місто в Бельгії), Меркатор – у Дуйсбурзі, в 60 милях від столиці.
Аврагам Oртеліус загальновизнаний як творець першого у світі сучасного атласу (1570), для якого були викарбувані спеціальні мідні друковані форми. Іноді його називають коротким викладом картографії XVI ст. Перший друкований атлас з морських навігаційних карт був створений Лукою Вагенером в Лейдені (1584). Атлас був першою спробою систематизувати навігаційні карти. Англійський переклад роботи Вагенера був опублікований в 1588 р. і став дуже популярний. Герард Меркатор вважається одним з основоположників сучасної картографії з його винаходом проєкції Меркатора. Меркатор був першим, хто використав термін «атлас» (в географічному контексті) для опису переплетеної збірки карт з його власної колекції під назвою «Atlas sive Cosmographicae meditationes de fabrica mvndi et fabricati figvra» (1595). Гіпотеза, що материки могли «дрейфували» була вперше висунута Авраамом Ортеліусом (1596).
Три найважливіші публікацій з нідерландської картографії, опублікованих у XVI столітті: «Theatrum orbis terrarum» (1570) А. Ортеліуса, двотомний атлас «Speculum Orbis Terrae» (1578) Герарда де Йоде (1593 р. його син Корнеліс видав друге видання цього атласу) та «Atlas sive Cosmographicae mediatationis de fabrica mundi et fabricati figura...» Герарда Меркатора (1595 ).
Фламандська картографічна школа XVI ст., найвидатнішими представниками якої були Ортеліус і особливо Меркатор, зіграла велику роль історії картографії. Центром, де вона виникла та розвинулася, був Антверпен. Її розвиток саме тут пов'язаний з тим значенням, яке мало це місто у міжнародній торгівлі другої половини XVI ст.
Як відомо, Антверпен був найбільшим центром торгівлі колоніальними товарами. Як свідчить історик фламандської картографічної школи бельгійський учений Воверманс (Wauwermans), Антверпен був містом учених. Картографія виникла там із практичних потреб, із потреби у картах для торгових подорожей.
Її зростанню в цьому місті вельми сприяв той факт, що в другій половині XVI ст. Антверпен став найбільшим центром друкарства.
Особливо значну роль у книжковій справі Антверпена цієї епохи грала фірма Плантена, діяльність якої мала загальноєвропейське значення.
Антверпенська фірма Плантенів «Officina Plantiniana», що мала філії в Лейдені та Парижі, була одним із найвпливовіших і найпродуктивніших поліграфічно-видавничих підприємств ранньомодерної Європи. Засновника фірми Крістофа Плантена (1514/20–1589) називають зачинателем золотої доби нідерландського книговидання.
Плантени.
Плантени — стародруки, видані нідерландським книгодрукарем Крістофом Плантеном (1514—1589), який 1555 р. заснував у Антверпені друкарню. За 34 роки діяльності фірма Плантена видала понад 1600 творів різними мовами високої поліграфічної якості з мідьоритами. За змістом це була наукова література: з анатомії, ботаніки, географії, історії, антична й теологічна спадщина. Шедевром вважається 8-томна королівська Біблія, видана 4-ма мовами 1569—1573. Видавцю з великими труднощами вдалося уникнути переслідувань інквізиції, допоміг іспанський король Філіпп II Габсбург, який опікав його. Друкарський знак Плантена — рука, яка тримає циркуль, і гасло «Працею і постійністю».
Плантен був найбільшим із книговидавців XVI ст. Його підприємство було значно більше, ніж підприємства двох інших відомих видавничих фірм — Альда Мануція та його наступників у Венеції та фірми Етьєнів у Франції. Підприємство Плантена було типовою мануфактурою значних розмірів із дуже потужним на той час друкарським обладнанням. У роки розквіту фірми на неї працювало одночасно близько 160 осіб, частково у приміщенні фірми, частково вдома. Крім того, на замовлення Плантена працювали друкарні й інших власників і до того ж не тільки в Антверпені, а й у Лувені, у Генті.
В друкарні Плантена 1250 аркушів друкували на одному верстаті за день. Така продуктивність зумовила те, що найчастішим став тираж бл. 1200 примірників або трохи більше, оскільки підмайстри друкували для себе — з дозволу або й без нього — «прикладки», тобто додаткові примірники. Друкувати більші тиражі було невигідно, бо продаж їх блокував би повернення коштів, потрібних для купівлі паперу на дальші друки. У зв’язку з обмеженістю запасів шрифту, треба було якнайшвидше розбирати друкарські форми, бо майстри потребували літер для набору наступних сторінок. Саме тому коректура велася під час друкування, чим і пояснюються значні відмінності між примірниками.
Хоча Плантен зазвичай розглядається в історіографії як друкар, видавець і книготорговець, він активно займався іншими видами виробничої та торгової діяльності, яка не мала прямого відношення до літератури. Його торгівельний будинок приносив значну частину прибутку, а перший період життя в Антверпені був основним джерелом доходів. Зазвичай він займався реалізацією книг, гравюр та карт інших видавців, тоді як його дружина та дочки займалися торгівлею шовком та оксамитом.
Крім того, Еге Кунер зазначав, що Плантен торгував полотняним товаром, фруктами і винами, виробленими у Франції. Займався він і постачанням на індивідуальні замовлення, наприклад дзеркал, виробів зі шкіри та іншого.
У торговому Антверпені, розташованому на перетині морських шляхів, чималий прибуток приносив продаж навігаційних інструментів та карт, тоді ж поширилася мода на глобуси.
З 1559 р. партнером Плантена став Герард Меркатор, який до 1589 р. реалізував в його магазинах 1 150 карт і глобусів, вартість яких могла досягати 24 флоринів. Заняттям продавця сприяла велика вартість інструменти: тільки приїхавши до Антверпена, Аріас Монтано купив астролябію за 40 флоринів, що, за його оцінкою, було втричі дорожче, ніж у Іспанії.
Навігаційні інструменти виготовлялися для Плантена у Лувені фірмою Арсенія; вони винайшли астролябію, поєднану з компасом.Хоча Плантен публікував карти Меркатора, у тому числі відому карту Європи 1572, і мав виняткові права на їх продаж на території Нідерландів, він не публікував його атласів, співпрацюючи в цьому відношенні з А. Ортеліусом.
Вперше ім'я Ортеліуса з'являється у бухгалтерських книгах Плантена в 1558 році, і з цього часу він почав збувати через «Золотий циркуль» свої кольорові та чорно-білі карти, співпрацювали вони і на Франкфуртському ярмарку.
Окрему історію склала публікація «Theatrum Orbis Terrarum» - першого сучасного атласу земної кулі, що містить актуальну на той момент картографічну інформацію, всі карти в якому були однакового формату, масштабу та проєкції.
Вперше Ортеліус опублікував його в 1570 р. своїм коштом в іншій антверпенської друкарні - у Жиля Коппенса ван Діста, але, мабуть, Плантен поставив для нього папір на суму 225 флоринів. У друкарні Плантена атлас друкувався з 1579 р. також коштом автора, і тільки в 1588 р. був опублікований коштом видавця. Кольорові карти розмальовувалися у друкарні Плантена від руки його штатними художниками.
Крім карт Меркатора та Ортеліуса, Плантен друкував карти де Йоде, А. Нікола та Дж. Кока. Карти видавництва Плантена збувалися через магазини в Парижі, Аугсбургу та Лондоні, а також були двічі на рік представлені на Франкфуртському книжковому ярмарку. Не меншим був обсяг гравюр роботи французьких і голландських майстрів: в одному Лондоні їх поширенням займалося 4 лавки. Плантен займався виготовленням друкованих шрифтів для друкарень Франції, Нідерландів та Німеччини.
Ще в липні 1567 р. Плантен писав Порре, щоб той купив для нього в Парижі набір пуансонів для грецького шрифту; збереглися документи Франкфуртського ярмарку 1579 року, де друкар залишив у закладі набори своїх шрифтів. Ця сторона діяльності Плантена зіграла величезну роль у поширенні в Німеччини антикви (вид латинського друкарського шрифту з вертикально оформленим накресленням) французького типу. Судячи з бухгалтерських книг будинку Плантена, його видавництво мало магазини та представників по всій території Нідерландів та Німеччини, навіть Польщі, Англії та Шотландії, Швейцарії, Італії, Франції, Іспанії та Португалії, кількість постійних агентів обчислювалася сотнями. У 1566 році єврейська Біблія Плантена стала продаватися в Марокко та Алжирі в єврейській діаспорі через посередництво Я. Хофтмана та Я. Радемакера
Видання карт, а особливо такого великого їх набору, яким був «Theatrum Orbis Terrarum» Ортеліуса, вимагало значних коштів і потужної поліграфічної бази. Тому невипадково, що Ортеліус та інші представники фламандської картографічної школи користувалися послугами Плантена для видання своїх праць. Фірма, започаткована Плантеном, проіснувала три століття. У 1876 р. друкарня з колекцією старовинних знарядь виробництва та архівом була придбана за 1200 тис. франків спільно управлінням Антверпена і бельгійським урядом та перетворилася в музей.
Під час Золотого століття голландських географічних досліджень та відкриттів (бл. 1590—1720-ті рр.) і Золотого століття голландського / нідерландської картографії (бл. 1570-1670-ті рр.) голландські мореплавці, дослідники, географи та картографи були першими, хто наніс на карту багато невідомих регіонів суходолу та океану. Протягом приблизно століття нідерландські (голландські й фламандські) картографи зробили важливий внесок в науку і мистецтво створення карт. Їх публікації – чудові віхи в історії картографії. Ці збережені видання є не тільки цінними джерелами сучасних географічних знань, а й чудовими творами мистецтва. Основну роль в цьому зіграла особлива художня атмосфера Нідерландів XVI та XVII ст. Унікальна атмосфера зробила картографування видом мистецтва. Картографія та образотворче мистецтво були взаємопов'язаними видами діяльності: мистецтво і картографування взаємодіяли один з одним: багато картографічних елементів, такі як зображення, колір і написи, були спільними з мистецтвом; інструменти та методи, що використовувалися для створення карт і художніх творів, були дуже схожі в гравюрі та картографуванні: гравюри на мідній пластині, які пізніше розфарбовувалися вручну, вимагали певних художніх навичок.
*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 640 с.
*Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022. 328 с.
*Байцар Андрій. НАЗВИ УКРАЇНИ АБО ЇЇ ЧАСТИН НА ГЕОГРАФІЧНИХ КАРТАХ (XII–XIX ст.) / Сучасні напрямки розвитку географії України: монографія / [за заг. редакцією проф. Лозинського Р. М. Львів, 2022. С. 29-91.
*Байцар Андрій. ГЕОГРАФІЯ ТА КАРТОГРАФІЯ УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ ЗЕМЕЛЬ (XII ст. – поч. XX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2023. 295 с.
*Байцар Андрій. ІСТОРИЧНА КАРТОГРАФІЯ. УКРАЇНА НА КАРТАХ МОСКОВІЇ (XV–XVII ст.) ТА ТАРТАРІЇ (XIII–XIX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2025. – 290 с.
*Байцар Андрій, Манько Андрій. Назва «Україна — Держава (Земля) козаків» на Європейських картах XVII ст. // International scientific innovations in human life. Cognum Publishing House, Manchester, United Kingdom. 2022. С. 299—308.
*Байцар Андрій. Походження назви «Україна»: документи та географічні карти https://baitsar.blogspot.com/2021/09/blog-post_15.html
*Байцар Андрій. Назва «УКРАЇНА» на географічних картах XVI ст. https://baitsar.blogspot.com/2017/01/xvi.html
*Байцар Андрій. Назва «УКРАЇНА», «Окраїна» та «Козаки» на географічних картах (перша пол. XVII ст.) https://baitsar.blogspot.com/2017/01/xvii.html
*Байцар Андрій.. Назва «Україна» на географічних картах друг. пол. XVII ст. (1650-ті рр. -1680-ті рр.) https://baitsar.blogspot.com/2017/01/xvii-1650-1680.html
*Байцар Андрій. Назва «Україна» на географічних картах (друга пол. XVII ст.) https://baitsar.blogspot.com/2017/02/xvii_13.html
*Байцар Андрій.. Назва «Україна» на географічних картах (перша пол. XVIII ст.) https://baitsar.blogspot.com/2017/01/1700-1750.html
*Байцар Андрій. Назва «Україна» на географічних картах (друга пол. XVIII ст.) https://baitsar.blogspot.com/2019/09/1750-1799.html
*Байцар Андрій. Назва «Україна» на географічних картах XIX ст. https://baitsar.blogspot.com/2023/06/xix.html
*Байцар Андрій. Україна на картах Гійома Боплана (XVII cт.). https://baitsar.blogspot.com/2017/01/xvii-c.html
*Байцар Андрій. Назва «УКРАЇНА» на картушах карт (XVII—XVIII ст.) https://baitsar.blogspot.com/2021/09/xvii-xviii.html
*Падюка Н. КАРТИ Й АТЛАСИ АМСТЕРДАМСЬКОГО ВИДАВНИЦТВА ГОНДТІВ-ЯНССОНІВ (XVII ст.) У ФОНДІ КАБІНЕТУ КАРТОГРАФІЇ ЛЬВІВСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ НАУКОВОЇ БІБЛІОТЕКИ УКРАЇНИ імені В. СТЕФАНИКА. 2016. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.lsl.lviv.ua/wp-content/uploads/Z/Z2016/JRN/PDF/13.pdf
1589 р. Spieghel der Zeevaerdt (Дзеркало морів, Лука Янсен Вагенер)
1593 р. Speculum Orbis Terrae (Дзеркало світу; Корнеліс де Джоде; Антверпен)
1606 р. Abraham Ortelius: Theatrum Orbis Terrarum
1634 р. MERCATOR/HONDIUS ATLAS
