Броварня Крупицького знаходилася на теперішній вул. Шевченка (навпроти пам’ятника Т. Шевченку).
Ще в сиву давнину у 1425 р. у Львові створили Гільдію пивоварів – перше професійне об’єднання майстрів. Вони мали свій статут та герб із зображенням, що символізувало три супутні конфесії – пивоваріння, солодовню і медоварню, а вже з 1533 р. пивоварництво регламентувалось королівським указом. У 1670-х Львовом прокотилося декілька пивних воєн, у яких «офіційні» пивовари вели боротьбу з нелегалами, котрі працювали довкола міста й виготовляли підпільний, значно гіршої якості продукт. Утім, невеличкі хороші пивоварні працювали і в прилеглих містечках – Винниках, Жовкві. У 1797 р. при Винниківській тютюновій фабриці була броварня на 40 бочок та ґуральня (винокурня) з трьома котлами. Продукцію постачали у заїжджий двір при дорозі до Бродів та у корчмах, які були при королівській фабриці тютюну.
У 1870-х роках жвавий рух панував на Винниківському шляху, особливо у день відпусту (15 серпня) у тамтешньому костелі. Піші та кінні поспішали до Винник, де окрім сакральної мети подорожі, додатковою принадою містечка було пиво. Темне пиво у Винниках варила броварня Крупицького. А на зворотному шляху, в урочищі Ялівець, при шляху на землях, що належали громаді Лисинич, мандрівники відвідували ресторан. Ресторан, прозваний «Лісничівкою» (Jägerhaus), знаходився біля броварні у великому дерев’яному павільйоні де, окрім пива, подавали різноманітні закуски й чудових смажених курчат. По полудні у залі грала музика. У вході до ресторану був напис: «Вхід на залу босо суворо заборонений!».
Отже, слава винниківського пива поступово занепадає, бо її затьмарила нова броварня Ґрунда. Чиста вода з навколишніх джерел сприяла якості вареного там напою. В цих роках пиво «від Ґрунда» називали навіть Лисиницьким «праздроєм», порівнюючи його з відомою маркою чеського пива.
Станом на кінець XVIII ст. в Чишках згадується “новий бровар”, отже до того мав бути старий.
Немає коментарів:
Дописати коментар