З історії ВИННИКІВСЬКОГО ПИВА. Броварня Крупицького.

 

Броварня Крупицького знаходилася на теперішній вул. Шевченка (навпроти пам’ятника Т. Шевченку). 

Ще в сиву давнину у 1425 р. у Львові створили Гільдію пивоварів – перше професійне об’єднання майстрів. Вони мали свій статут та герб із зображенням, що символізувало три супутні конфесії – пивоваріння, солодовню і медоварню, а вже з 1533 р. пивоварництво регламентувалось королівським указом. У 1670-х Львовом прокотилося декілька пивних воєн, у яких «офіційні» пивовари вели боротьбу з нелегалами, котрі працювали довкола міста й виготовляли підпільний, значно гіршої якості продукт. Утім, невеличкі хороші пивоварні працювали і в прилеглих містечках – Винниках, Жовкві. У 1797 р. при Винниківській тютюновій фабриці була броварня на 40 бочок та ґуральня (винокурня) з трьома котлами. Продукцію постачали у заїжджий двір при дорозі до Бродів та у корчмах, які були при королівській фабриці тютюну.

У 1870-х роках жвавий рух панував на Винниківському шляху, особливо у день відпусту (15 серпня) у тамтешньому костелі. Піші та кінні поспішали до Винник, де окрім сакральної мети подорожі, додатковою принадою містечка було пиво. Темне пиво у Винниках варила броварня Крупицького. А на зворотному шляху, в урочищі Ялівець, при шляху на землях, що належали громаді Лисинич, мандрівники відвідували ресторан. Ресторан, прозваний «Лісничівкою» (Jägerhaus), знаходився біля броварні у великому дерев’яному павільйоні де, окрім пива, подавали різноманітні закуски й чудових смажених курчат. По полудні у залі грала музика. У вході до ресторану був напис: «Вхід на залу босо суворо заборонений!».

Отже, слава винниківського пива поступово занепадає, бо її затьмарила нова броварня Ґрунда. Чиста вода з навколишніх джерел сприяла якості вареного там напою. В цих роках пиво «від Ґрунда» називали навіть Лисиницьким  «праздроєм», порівнюючи його з відомою маркою чеського пива. 

Станом на кінець XVIII ст. в Чишках згадується “новий бровар”, отже до того мав бути старий.

Світлина В. Квурта (2020 р., квітень). Стіни колишньої броварні

Дорога на Винники. 1890 р. Броварня Ґрунда.

       У 1870-х роках жвавий рух панував на Винниківському шляху, особливо у день відпусту (15 серпня) у тамтешньому костелі. Піші та кінні поспішали до Винник, де окрім сакральної мети подорожі, додатковою принадою містечка було пиво. Темне пиво у Винниках варила броварня Крупицького. А на зворотному шляху, в урочищі Ялівець, при шляху на землях, що належали громаді Лисинич, мандрівники відвідували ресторан. Ресторан, прозваний «Лісничівкою» («Jägerhaus»), знаходився біля броварні у великому дерев’яному павільйоні де, окрім пива, подавали різноманітні закуски та чудових смажених курчат. По полудні у залі грала музика. У вході до ресторану був напис: «Вхід на залу босо суворо заборонений!».

Австрійський підприємець Ґрунд у 1870-х рр. збудував  на землях сільської громади Лисинич бровар.  Слава винниківського пива поступово занепадає, бо її затьмарила нова броварня Ґрунда. Чиста вода з навколишніх джерел сприяла якості вареного там напою. Вода спеціальним водогоном доставлялася із джерел у Винниківському лісі (броварня використовувала воду із річки Маруньки, яка мала витоки  в урочищі Майорівка). В цих роках пиво «від Ґрунда» називали навіть Лисиницьким  «праздроєм», порівнюючи його з відомою маркою чеського пива.

Подейкують, що саме Ґрунд у своєму закладі першим у Львові запровадив використання костерів (від coaster – підставка під горнятко), які підкладали під гальби із пивом. Костери, з однієї сторони, захищали столи ресторації від подряпин, а з іншої сторони слугували для обліку пива, випитого клієнтами – офіціанти робили на них позначки після кожної гальби пива.

«Jägerhaus» (будинок мисливця)  вперше позначено на австрійській карті 1855 р. («Administrativ Karte von den Königreichen Galizien und Lodomerien...» (Адміністративна карта Королівства Галичини та Лодомерії...). Аркуш «21. Umgebungen von Lemberg Winniki Kulikow Busk und Gliniany»). І знаходився він не в районі теперішнього дріжджзаводу, а в урочищі Млинівці. Але поступово ця назва перенеслася на броварню австрійця Ґрунда. На австрійській карті 1898 р. («Spezialkarte der österreichisch-ungarischen Monarchie» (Нова спеціальна карта Австро-Угорської монархії та приєднаних областей). Аркуш «ZONE 6 СOL XXX LEMBERG») броварня Ґрунда позначена вже як «Brauhaus» (пивоварня).

У 1898 році три великих пивоварні – Кляйна, Ґрунда та колишня єзуїтська при вулиці Клепарівській об’єдналися У Львівську акціонерну спілку броварів, 60% акцій якої були у власності міської влади Львова. Завдяки об’єднанню в одну компанію пивовари змогли успішно протистояти конкуренції й розвивати виробництво. Відповідно до статуту акціонерної спілки, в розпорядження компанії відійшли ґрунти на території громад Винників і Лисинич із будинками та пивоварнею; ґрунти на Погулянці разом із броварем «Ян Кляйн», які належали його спадкоємцям Роберту та Юліанові Кляйнам, а також бровар «Лілієнфельд і спілка» та землі із будівлями обіч вулиці Клепарівської, власниками яких були Герш Горовіц, Еміль і Філіп Ямполєри, Симеон Шаф та Герман Клярфельд. З великих пивоварень Львова до акційної спілки не увійшла лише броварня Макса Вікселя, який не витримавши конкуренції, зайнявся продажами у Львові імпортного пива, а також вин різних виробників під маркою «Віксель і син». Ця фірма навіть мала гордий статус «цісарсько-королівського постачальника напоїв»!

Зміна власників не відбилася ані на якості продукції закладу, ані на його популярності. Він і далі називався «броваром Ґрунда» і навіть дав своє ім`я у 1908 р. залізничній станції лінії «Львів-Підгайці». Початок І світової війни став початком занепаду броварні. Воєнні дії не сприяли розвитку пивоваріння.  Після І світової війни, у 1922 р., бровар було переобладнано на фабрику пресованих дріжджів.