середа, 25 листопада 2020 р.

УКРАЇНА та Велика Тартарія (Московська, Китайська, Східна). Карта Азії 1690 р. Жана Батиста Нолена

 

Фредерік де Віт. (1680) один із перших картографів що виділив Велику Тартарію (Tartaria Magna) – територію від Каспійського моря до Тихого океану (включаючи Центральну Азію).

 На карті 1690 р. «Азія» (L'Asie selon les memoires les plus nouveaux dressée) Жана-Батиста Нолена  Велика Тартарія (Grande Tartarie) включала Московську (Сибір), Східну і Китайську Тартарію. Середня Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) позначена як Vkranie ou Pays des Cosaqyes (Україна або Земля (Країна) Козаків). Кримське ханство - Petite Tartarie (Мала Тартарія).

Тартарія (Татарія; лат. Tartaria, фр. Tartarie, англ. Tartary, нім. Tartarei) – географічний термін, який використовували в західноєвропейській літературі й картографії щодо великих областей від Чорного моря до Тихого океану і до кордонів Китаю та Індії. Використання терміна простежується з XII і аж до XIX ст. Вперше термін «Тартарія» з'являється близько 1173 р. в подорожніх нотатках наваррського мандрівника Веніаміна Тудельського, який писав про «тибетську провінцію Тартарію ... осторонь Туркестану і Тангутів, на півночі Могулистана». На європейських географічних картах термін «Тартарія» з'являється у XIII ст.

В уявленні європейських картографів кордони Тартарії були обмежені Московією, Польщею, Литвою, Руссю та Молдовою на Заході; Кавказом (Черкесією та Кабардою), Персією, Індією та Китаєм на Півдні. На Півночі Тартарія виходила до Північного океану, на Сході — до Тихого океану. Відтак Тартарія простягалася від Херсонської області до Тихого океану, від Північного океану — і до Тибету.

Велика Тартарія (Magne Tartary) — територія від Каспійського моря до Тихого океану (включаючи Центральну Азію). Межі її добре демонструє карта з малюнками 1725—1730 рр., зроблена Вітусом Берінгом (1681—1741) під час першої експедиції на Камчатку за дорученням царя Петра I, метою якої було встановити, як Сибір межує з Америкою. Карта намальована під час мандрівки з Петербурга через Тобольськ, столицю Сибірської Тартарії. Поділяється на ТРИ складові частини: МОСКОВСЬКУ ТАРТАРІЮ (Tartarie Moscovite), НЕЗАЛЕЖНУ ТАРТАРІЮ (Tartarie Independante) і КИТАЙСЬКУ ТАРТАРІЮ (Tartarie Chinoise).

1700 р. Гійом Деліль, на карті «Азія», один із перших розділив Велику Тартарію (Grande Tartarie) на ТРИ складові частини: МОСКОВСЬКУ ТАРТАРІЮ (Tartarie Moscovite), НЕЗАЛЕЖНУ ТАРТАРІЮ (Tartarie Independante) і КИТАЙСЬКУ ТАРТАРІЮ (Tartarie Chinoise).

На карті «Велика Тартарія згідно з новими спостереженнями» 1700 р. Пітера ван дер Аа Велика Тартарія (Grande Tartarie) – Tartarie Moscovite (Тартарія Московська), Petite Tartarie (Мала Тартарія), Tartarie Independante (Тартарія Незалежна), Tartarie Chinoise (Тартарія Китайська).

В останній третині XVII ст. на французьких картах закріпилася назва «Grande Tartarie»; на англійських – «Great Tartaria»; на німецьких – «Tartareij», латинською мовою – «Tartaria Magna».

Московська Тартарія (Tartarie Moscovite) – колишні Астраханське та Казанське ханства та прилеглі землі. На деяких картах XVIII ст. Московська Тартарія – це територія Сибіру, аж до Тихого океану. Московська Тартарія зі столицею в Тобольську, згідно з Британською Енциклопедією (Encyclopaedia Britannica) 1771 р., була найбільшою державою світу. Розділ «Географія» Британської Енциклопедії містить вельми цікаву таблицю, в якій перераховані основні країни тодішнього світу із зазначенням їх площі, назви столиці, відстані від столиці до Лондона, і різниці в часі в порівнянні з Лондоном («Encyclopaedia Britannica», с. 682-684). Головні міста: Астрахань, Тобольськ.

Китайська Тартарія — Тибет, Східний Туркестан, Монголія, Маньчжурія. На багатьох картах добре видна китайська стіна, і власне Китай знаходиться за нею, а до неї розташувалася територія Китайської Тартарії. Головні міста: Ласса, Шеньян.

Східна  Тартарія —  Далекий Схід.

Жан-Батист Нолен (Jean-Baptiste Nolin; 1657—1708), французький картограф, гравер та видавець. Мав звання з 1694 р. Географа Герцога Орлеанського (1674-1723) та Гравера (з 1701 р.) короля Франції Людовика XIV (1638-1715). Автор карти “Le Globe Terreste” (Земна куля; 1700 р.). Карта є однією з вершин картографічного мистецтва. Можливо, однією з останніх в старовинному жанрі майстерно і розкішно ілюстрованих карт. Вона прикрашена 6 сценами зі Старого Завіту, півкулі тримають на плечах чотири пори року, в полі карти зображено 6 днів творіння Світу.

Жан-Батист Нолен організував сімейний видавничий бізнес у Парижі на вул. Сен-Жак, де він гравіював та продавав великий асортимент географічних карт. Неодноразово Нолен незаконно користувався “брендовими” клеймами “Гравер Короля” та “Географ герцога Орлеанського”. За скаргою Гійома Деліля (1675—1726; французький географ, картограф, член Паризької АН) Нолен був звинувачений та засуджений за плагіат (незаконне використання товарних знаків). Однак бізнесу цей непривабливий факт не завадив зовсім – сімейна фірма продовжувала процвітати. Процвітала і після смерті батька-засновника. Багато карт Нолена  створено на основі робіт Вінченцо-Марія Коронеллі (1650-1718), а також на роботах французького географа Jean Nicolas Du Tralage (?-1699).

Жан-Батист Нолен II (Jean Baptiste Nolin II; 16861762), син Жана-Батиста Нолена, французький гравер і видавець займався сімейним бізнесом протягом багатьох років, і підготував знаменитий Загальний Атлас (Globe Celeste da Atlas General), виданий посмертно 1783 р. Він був одружений з Елізабет Пікарт, дочкою гравера та торговця гравюрами П’єра Пікара, таким чином поріднившись із сім’єю Валле, граверами короля.

Цит. за К. Галушко: “Цікавим також є означення України на карті “Королівства Польського” французького картографа Жана-Батиста Нолена (1742). На ній ми бачимо три Русі. Одна – “Русь польська або червона” (суч. Україна), друга – південно-східна Білорусь (решта Білорусі – “Литва”), третя – “Московія або Велика Русь”. “Україна” на карті – це Поділля і Наддніпрянщина. Фігурує також прикметник “Мала” (Petite), але незрозуміло, до чого він відноситься, адже “Мала Польща” вже показана у районі Кракова та Любліна, імовірно – це Мала Русь. Розлогий поземельний коментар до карти пояснює вжиті назви:

“Русь Польська, яка також має назву Мала Русь, поділяється на Русь Литовську і Русь Червону. Далі ми говоримо (уточнюємо), що Русь Литовська належить державі Литовській.

Русь Червона є частиною держави Польської і поділяється на Русь окрему (Russie particuliere) та Україну (Ukraine).

Русь Окрема – це воєводства (palatinates) Хелма, Белза і Русі.

Україна – це землі козаків, що охоплюють провінції Волинь і Поділля або козаків польських, козаків московських і козаків турецьких.

Провінція Волинь, яка поділяється на Верхню та Нижню Волинь, містить воєводства Луцьке і Київське; з додачею великої частини, що належить московитам.

Провінція Поділля, яка поділяється на Верхнє та Нижнє Поділля, містить воєводства Кам’янецьке і Брацлавське; з додачею великої частини Кам’янця у турків з 1672”. 

*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020.  640 с.

*Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022.  328 с. 

*Байцар Андрій. НАЗВИ УКРАЇНИ АБО ЇЇ ЧАСТИН НА ГЕОГРАФІЧНИХ КАРТАХ (XII–XIX ст.) / Сучасні напрямки розвитку географії України: монографія / [за заг. редакцією проф. Лозинського Р. М. Львів, 2022. С. 29-91.

*Байцар Андрій. ГЕОГРАФІЯ ТА КАРТОГРАФІЯ УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ ЗЕМЕЛЬ (XII ст. – поч. XX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2023. 295 с.

 


Немає коментарів:

Дописати коментар