Діяльність французьких акціонерних товариств «Олеарта» (з 1912 р.) та «Говерла» (з 1925 р.) у Чорногорі

Під вершиною Гомул, на схилах Данцеру та  Маришевської значної зміни ПТК завдала діяльність французьких акціонерних товариств "Олеарта" (з 1912 р.) та «Говерла» (з 1925 р.), які виробляли ефірну олію шляхом сухої перегонки молодих пагонів та бруньок сосни. Безсистемна експлуатація була причиною деградації і ^: зниження гідрологічних та інших захисних функцій лісових та субальпійських  ПТК. А вже влітку 1927 року, як наслідок, цього після довготривалих дощів утворився селевий потік у верхів'ях Туркульського кару, що призвів до катастрофічної повені у долині р. Гомульський Прут. Селевий потік розвалив фабрику. Металеві казани величезної місткості із перегінного обладнання були перенесені на 20 км. Були і людські жертви. Про негативні наслідки такої експлуатації із закликом до охорони природи чорногорки виступив у той час С. Соколовський (1926 р.).

Червоним контуром показано місце розташування фабрики

 

Світлини з FB Мандруючи старим кордоном

1 травня 1989 р. Львів. Великдень. Демонстрація з синьо-жовтими прапорами

Слава Величко (2020 р., 23 серпня): «На демонстрації Першого травня, що збіглося з Великоднем, десятитисячна колона (у ній також були політехніки Мирослав Ненека, Орест Кунтий, Юрій Вавринюк, Степан Баран, Микола Куліцький) із десятками великих синьо-жовтих прапорів і сотнями малих прапорців, із паскою на вишитому рушнику і портретом Шевченка на чолі колони, долаючи опір і не уникнувши кількох зіткнень із міліцією, пройшла вулицею Городоцькою і центром міста перед трибуною з вигуками: „Христос Воскрес!“, „Народний рух!“.  Відтоді наш прапор замайорів у містах області, селищах і селах, а далі помандрував сусідніми областями». 

З історії. Слава Величко (2020 р., 23 серпня): "У Львові вперше в новітній історії синьо-жовтий прапор з’явився на „чорнобильському“ мітингу біля Порохової вежі 26 квітня 1989 року. Його підняли вгору кілька молодих хлопців, що стояли неподалік від групи політехніків. Кажуть, що в інших місцях було піднято ще два прапори, але мітинг був такий багатолюдний, що не все можна було побачити. І такий чин став сигналом провадити інші зібрання під забороненим в УРСР українським національним прапором".

 

Про цей першотравень дуже добре описав Богдан Панкевич  (Львівський першотравень 1989-го. 2018 р. )https://zbruc.eu/node/79276

 

Богдан Панкевич (2018 р.): "Кілька слів про формат тодішніх радянських демонстрацій у Львові. Групи «трудящих» із підприємств, школярі та студенти збиралися у заздалегідь визначених місцях в радіусі до двох кілометрів від Оперного театру. Там організатори формували колони, які просувалися в бік театру, кожна своїм визначеним маршрутом. Майже всі інші вулиці були перекриті вантажівками і міліцейсько-робітничими заслонами. Колони одна за одною заходили на проспект Леніна (тепер – Свободи) з боку ЦУМу (тепер «Магнус») і щільно одна за одною проходили під трибуною, влаштованою на тротуарі під тодішнім рестораном «Першотравневий» (потім «Бристоль»). На трибунах були всі місцеві компартійні вожді, а з гучномовців лунали музика, дебільні радянські гасла і крики «ура!». Ця хвилина маршу під трибуною коштувала кількагодинного попереднього чекання на вулицях, часто на холоді та під дощем. Тому відразу після проходження трибуни люди вибирали з-поміж себе якусь жертву, котра мала віднести та віддати всі плакати і прапори – це строго контролювалося, за викинутий кусок червоної шмати з лозунгом можна було дорого поплатитися. Ті, хто збувся ідеологічного вантажу заповнювали найближчі «чарочні» та «бутербродні» – примітивні засмальцовані кнайпи, де добре випивали не так за свято, як за зустріч і щоби зігрітися". 

 Світлини з архіву Слави Величко

До Дня Державного Прапора України. З історії національного прапора у м. ВИННИКИ (Львівщина)

18 червня 1989 р.  — перша за післявоєнний час національно-патріотична демонстрація з синьо-жовтими знаменами у Винниках (на Зелені свята). Похід від пам’ятника Т. Шевченка до могили воїнів УГА (на цвинтарі). Виступи українських правозахисників Івана Геля та Ірини Калинець. Українські прапори підняли молоді патріоти: Роман Данилець,  Олег Партика, Володимир Комендяк та ін.

24 вересня 1989 р. — перше екологічне віче з національними українськими прапорами.

1 листопада 1989 р. — мітинг-реквієм на могилі січових стрільців з національними українськими прапорами.

22 січня 1990 р. — День Злуки (тисячі винниківчан з українськими національними знаменами вийшли на центральну вулицю міста).

4 березня 1990 р. — вибори до Верховної ради УРСР, одночасно – перші демократичні вибори до місцевих рад. Депутати від Винник — Львівська обласна  рада – Тарас Левків, Львівська міська рада – Ірина Мисько, Мирон Калатин, В’ячеслава Кирилюк. В цей день, Роман Данилець, вивісив національний (синьо-жовтий) український прапор на виборчій дільниці у Будинку школяра.

15 квітня  1990 р. — на Великдень, винниківчани масово вивісили національні українські прапори на свої будинки.

УКРАЇНА. 1918 р. Карти

Вортман Д., Гордієнко Я., Майоров М., Синица Є., Галушка А., Terra Ucrainica. Історичний атлас України і сусідніх земель. – К.: КСД, 2018. – 224 с. ISBN 978-617-12-3719-3

УКРАЇНА. 1918 р. (кінець грудня). Карта

Вортман Д., Гордієнко Я., Майоров М., Синица Є., Галушка А., Terra Ucrainica. Історичний атлас України і сусідніх земель. – К.: КСД, 2018. – 224 с. ISBN 978-617-12-3719-3