Географія кедрових лісів Українських Карпат

Сосна кедрова європейська, або сосна європейська, або кедр європейський (Pinus cembra L.) — хвойне вічнозелене дерево родини соснових. Максимальна тривалість життя — 1000 років, висота — до 25 м, діаметр стовбура — до 1,5 м. Занесена до Червоної книги України. Сосна європейська охороняється в Карпатському біосферному заповіднику, загальнодержавних заповідниках «Кедринський» в Закарпатській і «Яйківський» в Івано-Франківській області (у останньому знаходиться найбільша ділянка сосни кедрової європейської природного походження), а також в деяких інших об'єктах. Найбільші екземпляри кедра виявлені у природному заповіднику «Ґорґани» (34 м висотою і діаметром 108 см) та заказнику «Яйківський» (діаметр 98 см). Орієнтовний вік дерев ― понад 500 років.  За свідченнями очевидців в заказнику «Яйківський» виявлено екземпляр діаметром 145 см, якому ймовірно 750 років.

Кедрова сосна європейська була широко поширена в Карпатах в холодні фази кінця плейстоцену і раннього голоцену. Починаючи з середнього голоцену, сосна кедрова витіснялася більш пристосованими до змінених кліматичних умов видами - ялиною, подекуди ялицею та буком, в останні століття зникнення її значною мірою сприяли вибіркові рубки з метою заготівлі цінного кедрової деревини.

В даний час сосна кедрова росте на обмежених територіях в Ґорганах і частково в Чорногорі, переважно в холодних кам'янистих ПТК. Вона зустрічається на висотах 1205-1626 метрів над рівнем моря, що свідчить про її хороше пристосування до суворих кліматичних умов. Основні осередки сосни кедрової знаходяться в більш теплій підзоні холодної термічної зони зі сумою активних температур 600-1000 °С, характерної для поясів буково-ялицево-ялинових лісів. В післяльодовиковий період ця порода доходила до верхньої межі смерекових лісів. Про це свідчать збережені в Чорногорі (урочища Гаджина і Кедроватий) острівні осередки кедрово-ялинових угруповань на висоті 1335-1596 метрів над рівнем моря. У Високих Татрах кедрова сосна європейська часто зустрічається на контакті ялинових лісів та гірсько-лісового криволісся на висоті 1380-1700 метрів над рівнем моря.

Основні осередки росту сосни кедрової збереглися на північно-східних макросхилах Ґорган в верхів'ях басейнів Свічі, Ломниці, Бистриць Солотвинської та Надвірнянської. На закарпатських схилах кедровники зустрічаються рідше. Вони відзначені на схилах гір Попадя, Малий і Великий Ґорган. Унікальний їх масив зберігся в урочищі Кедрин (верхів'я річок Мокрянка і Брустурянка) на території Усть-Чорнянського лісокомбінату.

Реліктові насадження сосни кедрової європейської  утворюють чисті й змішані з березою, смерекою, ялицею насадження різних типів лісу. На бідних кам'янистих ґрунтах, подібних до передборового комплексу, формуються вологі й сирі карпатські бори (А3, А4), соснові мшари (А5); в суборевих типах на кам'янистих і торф'янистих ґрунтах утворилися вологі сосново-смерековий і кедрово-смерековий субори (В3), сирий сосновий і ялиново-кедровий субір (В4), сосновий сумшар (В5). На верхній межі лісу до складу смерекових деревостанів входить кедр, який формує вологу кедрову сусмеречину (С5, к См). З соснових лісів найпоширенішим є смереково-сосновий субір, який має двоярусний деревостан: у першому ярусі росте сосна ІІ-ІП бонітетів, у другому - смерека з домішкою берези, деінде з домішкою ялиці; у підліску - горобина. Живий ґрунтовий покрив представлений зеленими мохами — плевроцієм Шребера, гілокоміем проростаючим, зозулиним льоном, рітідіадельфусом трикутним тощо. Багато чорниці, брусниці, орляка. З кедрових лісів поширений вологий смереково-кедровий субір. У першому ярусі росте кедрова сосна (II бонітету), в другому - смерека, в підліску - горобина, куртини гірської сосни. Трав'яний покрив подібний до смереково-соснового субору. Усі насадження описаних типів лісу відносяться до першої групи лісів і виконують важливу ґрунтозахисну й водорегулювальну роль.

Сосна кедрова європейська трапляється в зоні верхньої межі лісу на дуже крутих кам'янистих схилах та малопотужних сильноскелетних ґрунтах у смугах проходження потужних безкарбонатних пісковиків і гравелітів, що важко піддаються звітрюванню (ландшафти Ґорґан, Чорногора).

Досить великі зарості сосни кедрової у Чорногорі на північних схилах урочища «Ґаджина» на висоті 1495–1575 м.р.м. описав Г. Запалович (1889). Л.Мілкіна (1990) зазначає, що сосна кедрова трапляється в п'ятьох ізольованих осередках загальною площею близько 10 га в урочищах «Ґаджина» та «Кедруватий» у кварталах шостого-восьмого Бистрецького лісництва КНПП. А. Сьродонь (1946) повідомляв про проростання поодиноких кедрів на північно-східних схилах урочища «Ґаджина» (1335–1520 м в.р.м.).

Карликові екземпляри трапляються тут на висоті 1626 м в.р.м. Найбільший у Чорногорі осередок сосни кедрової зберігся на дуже крутих сильно- кам'янистих схилах урочища «Кедруватий». Місцеве населення називає це місце Довбушевим Сідлом. Верхня межа лісу тут проходить на висоті 1560 м.

На дуже крутих зсувних схилах північної експозиції хребта Кедровата Погорілка верхню межу лісу на висоті 1530–1560 м н.р.м. утворюють кедрово-смерекові угруповання. Вище поширені гірська сосна і вільха зелена. В урочищі «Ґаджина» трапляються тільки поодинокі кедри. На південно-східних схилах г. Шпиці вони зовсім не збереглися, хоча А. Сьродонь (1946) зазначав, що вони проростають на висоті 1445 м в.р.м.

А. Златник в 30-х рр. ХХ ст. спостерігав поодинокі відмерлі смереки кущової форми на висоті 1880 м на схилах г. Піп Іван Мармароський (1940 м). В. І. Комендором (1966) на північному схилі г. Петрос (ландшафт Чорногора) на висоті 1700 м у заростях вільхи зеленої було знайдено 14 екземплярів сосни кедрової європейської. В. І. Комендар 14 екземплярів кедра знайшов у заростях вільхи зеленої на північному схилі г. Петрос на висоті 1700 м в.р.м., кілька особин — на північно-східному схилі полонини Гармонєска на висоті 1400 м в.р.м.

Збереження сосни кедрової у приполонинських ПТК Горган є наслідком відсутності з давніх часів практично природних полонин (субальпійські ПТК покриті переважно греготами), і як наслідок — виключення з господарської діяльності верхньогірсько-лісових геосистем. На північно-східних схилах Ґорґан кедр поширений до висоти 1630 м (Sulma,1929); на південно-західних- до 1495 м - г. Тавпіш, хребет Тавпіширка (Jakob, 1937 ; Hilitzer, 1932).

Розповсюджені кедрово-смерекові ліси у ландшафтах Горган всіх експозицій в межах висот 1180–1500 м н. р. м. До висоти 1600–1650 м проростають лише поодинокі біогрупи кедру. Колись приполонинські природні комплекси з сосною кедровою займали значно більші площі, ніж сьогодні, але внаслідок антропогенної діяльності зазнали сильних змін, а сам ареал сосни кедрової дуже звузився (у високогірних районах гуцули використовують вершки кедра у весільних обрядах).

Карпатські ліси з сосни кедрової відносяться до двох субформацій: чистим кедровим і ялицево-кедровим лісам. Перша (Cembreta) зустрічається дуже рідко. Вона формується в оліготрофних едафічних умовах на кам'янистих розсипах (вологий оліготрофний гірськососновий кедрач чорничний) і гірських заболочених ділянках (сирий оліготрофний кедрач чорнично-сфагновий). У таких едатопах ялина зазвичай не поселяється, сосна кедрова утворює розімкнуті деревостани повнотою 0,4 - 0,5, V-Va бонітету, досягаючи у віці 150 років висоти 8-10 метрів і діаметра 25-35 см.
Незначну домішку складає сосна гірська, рідше горобина. У трав'яному покриві переважають виключно бореальні види, серед яких зустрічаються і такі рідкісні, як журавлина дрібноплідна, плаун баранець, водяника чорна.

У субформацій ялиново-кедрових лісів (Piceeto-Cembreta) дещо краще едафічні умови, в зв'язку з чим в ній поширюється ялина, яка разом з кедрової сосною європейською формує ценотичний стабільний деревостан IV-V бонітету, повнотою 0,5-0,6, що досягають в 150 років висоти 10-14 м і діаметра 30 - 40 см. У надґрунтовому покриві переважає чорниця, помітна участь брусниці, плеуроціум Шребера, зрідка зустрічається ожина лісова, кочедижник альпійський. Субформація представлена ​​асоціацією - вологий оліготрофний ялиновий кедрач чорничний.

Охороняють в ПЗ "Ґорґани", Карпатському НПП, в заказниках загальнодержавного значення "Грофа", "Тавпіширський", "Яйківський", (Івано-Франківська обл.), "Брадульський", "Ґорґани" і "Тавпишірка", "Кедринський" (Закарпатська обл.).

У заповіднику «Ґорґани» є 2 300 дерев кедра. Поодинокі дерева, які ростуть на кам’яних розсипах південних експозицій, піднімаються на Добошанці аж до відмітки 1730 м над рівнем моря. Смереково-кедрові та кедрово-смерекові ліси у заповіднику поширені в межах висот 965-1580 м н.р.м. і зростають, переважно, на стрімких схилах південних експозицій, де утворюють деревостани з перевагою кедра. На бідних кам’янистих грунтах, вкритих торф’янистим шаром органічного відпаду, формуються пралісові ценози субформації Pineto (cembrae)-Piceetum (abietis), які у заповіднику поширені на площі 539 га. Кедрові ліси (Pineta cembrae) представлені асоціаціями Piceeto (abietis) – Pinetum (cembrae) sphagnosum, Piceeto (abietis)–Pinetum (cembrae) vaccinoso (myrtilli)–hylocomiosum, Piceeto (abietis)–Pinetum (cembrae) vaccinoso (myrtilli) – sphagnosum. Вони трапляються спорадично у верхніх (1100-1535 м н.р.м) частинах переважно південних та південно-західних схилів на щебенисто-кам’янистих буроземах. Фітоценози занесені до Зеленої книги України (2002).  

Необхідно взяти під охорону всі місцезнаходження виду. Заборонено вирубування дерев.

Історична довідка. Те, що в народі називають кедром,  відносять до  роду Сосна (Рinus). Це так звані "кедри" європейський - Рinus cembra, сибірський - Рinus sibirica, корейський - Рinus koraiensis і  кедровий сланник - Рinus pumila (насіння "кедрові горіхи" яких вживаються в їжу).

Кедр (Cedrus) — рід класу хвойних (Coniferopsida або Pinopsida) родини соснових (Pinaceae), роду Кедр (Cedrus); найбільш пов'язаний з ялицею (Abies).  Головними районами поширення кедру є Середземномор'я (висоти 1000—2200 м) та Гімалаї (1500-3200 м).

За прийнятою класифікацію рід поділяється на два види рослин, що разом складаються з 5 підвидів:

• Гімалайський кедр (Cedrus deodara)
• Ліванський кедр (Cedrus libani)
• Атласький кедр (Cedrus libani var. atlantica)
• Ліванський кедр (Cedrus libani var. libani)
• Кіпрський кедр (Cedrus libani var. brevifolia)
• Турецький кедр (Cedrus libani var. stenocoma)

Клімат України надто суворий для зростання справжніх кедрів. Однак у Нікітському ботанічному саду можна побачити кедрів: атласький, гімалайський, кіпрський і ліванський.

Головним чином плутанина назви сталася завдяки Петру I. Він проявив зацікавленість до закордонного способу життя, наукам навчався в Європі, а мистецтво кораблебудування цар освоював на голландських верфях. Як правило, для обшивки днища судна голландці застосовували кедрову дошку, доставляючи дорогу деревину морським шляхом з Північної Африки: гори Атлас - батьківщини атласського кедра. Кедрова деревина цінна тим, що не гниє у воді, не піддається обростанню водоростями та молюсками, а також не пошкоджується термітами. В епоху вітрильного флоту кораблі будували з кедра. Це була найкраща деревина для кораблебудування. Повернувшись на Батьківщину і бажаючи побудувати потужний флот, Петро I відправив до Сибіру кілька експедицій шукати свій кедр. Для зразка дав спил деревини, і ще люди знали, що дерево хвойне. Була знайдена сосна сибірська, їстивне насіння якої експортувалися з Росії в Англію та інші країни, ще за часів Івана Грозного. І Петро I видав указ: "іменувати це дерево кедром сибірським", а також, підписав указ, що забороняв рубати їх під страхом смерті. Однак могутні і красиві кедри, корінні жителі Північної Африки, Лівану, Гімалаїв не ростуть в Сибіру і мають неїстівні плоди. А слідом за Петром I вся династія царів Романових мала величезний прибуток від торгівлі деревиною "сибірського кедра" на європейських ринках. Адже кедр був стратегічною сировиною, країна, що володіє кедровими лісами, мала суттєве джерело поповнення бюджету.

В російській мові за ним закріпилася назва "кедр", хоча він знаходиться у віддаленому спорідненні зі справжніми кедрами. Так як з наукової точки зору цей вид належить до роду Сосна (Pinus) та є близьким родичем сосни звичайної, а не справжніх кедрів роду Cedrus - (атласського, ліванського, гімалайського та кіпрського). Трохи згодом його стали називати "кедровою сосною". Це твердження також не є вірним адже "кедрова сосна" - лише умовне найменування роду Сосна (Pinus), насіння ("кедрові горіхи") яких вживаються в їжу. "Кедрових" сосен кілька видів і ще кілька мають їстівні насіння, при цьому, не будучи "кедровими" (напр. Сосна Ламберта, Сабіна і ін.) Ось і виходить, що російський "кедр" - це звичайна сосна сибірська, "кедр" корейський - сосна корейська, а кедровий сланик - сосна карликова (https://prolisok.com.ua/tsikavo-znati/shcho-take-kedr)

Отже, справжнім кедром є хвойне дерево родини Соснові (Pinaceae), роду Кедр (Cedrus).

ЛІТЕРАТУРА

Байцар Андрій. Типи верхньої межі лісу в Українських Карпатах та їх охорона // Вісник Львів. ун-ту серія географ. Вип. 40. Частина І. — Львів, 2012, с. 101–107.

Байцар Андрій. Еколого-географічні та біоенергетичні особливості Верхньої межі лісу в Українських Карпатах // Експериментальна екологія. Методи, теорія, практика. Вісник Західного центру екології. Випуск 2. Львів 1999, с. 45-51.

Генсірук С. А., Ліси України. Наук. тов. ім. Шевченка, УкрДЛТУ. - Львів, 2002.  495 с.

Природа Українських Карпат / Голубець М. А., Гаврусевич А. Н. Загайкевич І. К. - Київ: Наукова думка, 1988. 208 с.