середа, 24 червня 2020 р.

Нещадна вирубка лісу в Карпатах – основна причина катастрофічних повеней




У ці дні увага громадськості України прикута до Карпатського регіону. Велике стихійне лихо (повінь надзвичайних масштабів) спіткало жителів цього краю.
Повінь (водопі́лля) — фаза водного режиму річки, яка щороку повторюється в даних кліматичних умовах в один і той самий сезон року, характеризується найбільшою водністю, високим і тривалим підйомом та спадом рівнів води в річці, озері, водосховищі.

Паводок — значне підвищення водності річки в межах річного циклу, що виникає нерегулярно; утворюється під час сильних дощів чи під час відлиги. На відміну від повені, паводки виникають нерегулярно.
 Отже, паводки — це природне явище. Річки тисячоліттями розливались і виходили з берегів і формували заплаву — територію, яка періодично затоплюється водою. Запобігти паводкам в принципі неможливо.
Оскільки Карпатський регіон відносяться до зливонебезпечних районів Європи і в зв’язку з цим тут завжди є потенційна небезпека виникнення паводків. Дослідження науковців показують, що більші чи менші паводки в Карпатах повторюються 4-5 разів на рік. Повені великої руйнівної сили після II світової війни  повторилися 19 разів (1947, 1948, 1955, 1957, 1959, 1964, 1969, 1970, 1973, 1978, 1980, 1982, 1989, 1990, 1998, 2001, 2008, 2017, 2020), основною причиною - нещадна вирубка лісу в Карпатах. За попередні 250 років лише — 17 разів (1700, 1730, 1779, 1864, 1882, 1887, 1895, 1900, 1902, 1911, 1912, 1913, 1925, 1926,1927, 1933, 1941). Катастрофічними для Прикарпаття стали паводки у 1864, 1867, 1911, 1927, 1941, 1955, 1969, 1980 і 2008 роках, для Закарпаття – у 1888, 1926, 1947, 1957, 1970, 1998, 2001 рр.
За даними стаціонарних експериментальних досліджень науковців Українського науково-дослідного інституту гірського лісівництва деревостани в горах при певних сприятливих для водорегулювання умовах здатні до 4 разів зменшувати піки паводків. Для відновлення водозахисних функцій лісів після суцільних рубок треба 25-40 років.

 Ліс – це губка, яка втягує дощову воду і поступово віддає її рікам чи повертає в атмосферу. Дощ затримується вже кронами, причому смереки збирають опадів більше за буки. Щоправда, лише дрібний дощ може «зависнути» в гіллі - до 5 мм опадів. Ще 7-10 мм прийме лісова підстилка з листя й хвої. Найбільше води здатен стримати грунт – понад 100 мм опадів. Внутрішьоґрунтовим стоком ця вода поступово сходитиме в ріки і навіть у посушливу погоду надійно живитиме їх. Як показують дослідження, навіть при оптимальних для водорегулювання показниках лісостанів, ґрунтових і передпаводкових метеорологічних та інших умовах водорегулююча роль лісу має певну межу. В умовах надмірних опадів і високій насиченості вологою ліс і при 100% лісистості регіону не може повністю перевести поверхневий стік у внутрішньогрунтовий і зрегулювати паводкові процеси.
Аналіз експериментальних даних показує, що для стиглих лісостанів такою межею є добова величина опадів 175 мм , а при інтенсивних зливах 100 мм. Перевищення цих показників викликає катастрофічні повені навіть там, де господарська діяльність у лісах не велась.
Слід також відмітити, що повені значної руйнівної сили спостерігаються не тільки в Україні, але і в таких багатолісистих країнах Європи як Німеччина, Австрія, Польща, Чехія, Словаччина та ін.




Немає коментарів:

Дописати коментар