субота, 6 червня 2020 р.

Володимир Кубійович. 1941 р. «Історичний Атлас України». Етнографічні карти



«Історичний Атлас України з 1941 року», складений на основі «Атласу українських і суміжних країв», виданого В. Кубійовичем у Львові 1937 р. «АТЛЯС УКРАЇНИ Й СУМЕЖНИХ КРАЇВ» – великий картографічний твір за редакцією професора Володимира Кубійовича.  Атлас виданий у 1937 р. (видавець - Український видавничий інститут у Львові). Автори -  українські  географи і вчені суміжних наук в окупованій Галичині (В. Кубійович, В. Дорошенко, Е. Жарський, І. Зелінський, І. Зубик, В. Іванис, І. Іваницький, І. Крип’якевич, М. Кулицький, Л. Лукасевич, Ю. Полянський, М. Мельник, С. Пастернак, В. Садовський, І. Тесля, І. Федів, В. Чередієв, Є. Храпливий та ін.). Приблизно дві третини карт належить В. Кубійовичу (частина з них у співавторстві).

Перемишль, Ярослав, Холм, Брест, Пінськ, Білгород,  Катеринодар, Новоросійськ - українські міста. 

Синттичні праці вченого «Географія українських і суміжних країн» (у 2-х редакціях – 1938 і 1943) і «Атлас України і суміжних земмель» (1937) – зробили вченого визнаним фахівцем у наукових колах світу.

Потрібно відмітити той факт, що В. Кубійович на всіх своїх картах вживав інтернаціональну транскрипцію українських назв, місцевостей, рік, країв латиною, але ніколи не допускав германізації цих назв чи русифікації назв міст й країв. Виключення – німецьке видання 1941 р. (Історичний атлас). Тут деякі пояснення під картами суперечать поглядам автора цієї серії оригінальних карт. Можливим то сталося через те, що матеріали Кубійовича зазнали в німецькому «Інституті студій кордонів і закордонних проблем» (Берлін)  редагування, бо окремі принципові питання ніяк не узгоджуються з поглядами автора, який свого часу ніколи не йшов на компроміс.

«На основі «Атласу» і зібраного додаткового матеріалу – географічного, демографічного, статистичного й картографічного спрямування, 1941 р. В. Кубійовіч опрацював серію карт з аналізом історичного розвитку України, представив склад населення України, визначив і подав його економічний потенціал. Створені на передодні ІІ світової війни в «Інституті студій кордонів і закордонних проблем» у Берліні за участю німецьких спеціалістів, ці карти певною мірою несуть відбиток ідеологічно спрямування студій даної установи та Східної Європи, а тому не позбавлені данини обставинам. Серія карт, опрацьована вченим, не була використана через орієнтацію німецьких вчених на нацистську ідеологію, на суттєві зміни що до «українського питання». Адже зібраний, упорядкований, проаналізований матеріал, який мав чітку спрямованість – послужитися головним цілям українства, стати переконливим документальним свідченням у заходах створення Української держави, виходив далеко за межі тих завдань, які Німеччина мала намір реалізовувати в Україні. Тож трапилося так, що значна частина карт Кубійовича довгий час взагалі вважалося втраченою і тільки 1988 р. до Українського Вільного Університету в Мюнхені їх добірку передала вдова професора Олександра Нікурадзе (1900 – 1981), який перейшов у власність Наукового Товариства ім. Т.Шевченка, презентантом якого був довгий час Кубійович, оскільки ініціював його відновлення в м. Мюнхен 1947 р. і став головою центральної оселі НТШ в Європі» (Марія Дмитрієнко. ІСТОРИЧНИЙ АТЛАС УКРАЇНИ ВОЛОДИМИРА КУБІЙОВИЧА).

«Історичний Атлас України. Німецький документ з 1941 року» - книга, яку видано 1993 р. (Мюнхен – Париж) має 2 томи: власне атлас (38 карт німецькою мовою) та супровідний том англійською та українською мовами.

Отже, до «Історичного Атласу України» ввійшло 38 листів карт і діаграм, які за
своїм змістом поділяються на 13 історичних, 14 антропогеографічних (про населення), 8 економічних, 1- фізико-георафічну, 1 політичну. З переліку видно, що головна мета зібраних карт і діаграм – представити історичний розвиток України, її
населення та економічний потенціал. Важливо зауважити, що на всіх картах зазначені етнічні кордони територій, заселені українцями. Окрім основної української території, визначеної за етнічним принципом (на 1941 рік державно-республіканським кордоном УРСР, що не охоплював всіх українських земель), на картах позначено і суміжні країни, сягаючі на північ – до Москви, на південь – до Стамбула, на захід до – Бреслава, на схід – до Астрахані. Цікава за своєю інформацією та ідейною спрямованістю карта з аркуша 38 «Українська пропозиція для майбутніх кордонів України», що не належить Кубійовичу, де представлено дані, які обстоювали радикальні україністи, щодо кордонів майбутньої української держави. Згідно тверджень авторів даної карти, кордони на заході (з Румунією, Угорщиною, Чехо-Словаччиною, Польщею) мали б покриватися етнічними територіями, натомість на півночі протягнуто лінію від Білостоку через Гомель, Курськ, Вороніж, Вольськ над Волгою; на сході кордон йде на схід від Волги, Каспійським морем; на Кавказі – через Кавказькі гори..»

1 коментар: