Андрій Байцар: Винниківське озеро. Олені (світлини 1950-2000-их рр.)

понеділок, 6 травня 2019 р.

Винниківське озеро. Олені (світлини 1950-2000-их рр.)

З історії. Винниківське озеро — колишній став на річці Маруньці, неподалік від східних околиць м. Львова, в західній частині м. Винник (звідси й назва). На північ від озера розташована траса Львів—Винники (автошлях Н 02) і лісиста Давидова гряда, на якій розташована пам'ятка природи — Чортові скелі (за 2 км на північ від озера).

Ще за Австрії (карта Міґа 1783 р.) озеро складалося з двох частин (основне і «технічне» (поряд основного). Недалеко від сучасного озера був став з млином в Млинівцях (теперішня вул. Б. Хмельницького), а також став біля сучасного дріжджзаводу. На південний схід від озера теж був став (початок урочища «Забава»). В кінці 1920-их років тут утворили табір для навчання і відпочинку польських харцерів (польський варіант «Пласту»). При перших «совітах» (1939-1941 рр.) це вже був піонер табір. В 1953 р. поновили дамбу, відбудували будинок водної станції.

За спогадами українського поета, корінного винниківчанина Івана Врецьони (1930 р. н.): «Колись Винниківське озеро було ставком п. Станіслава Ліпського, де до недавнього часу були шлюзи – колись був млин, в мене збереглася світлина тих часів. Ми в молоді роки ходили купатися, квиток на увесь день коштував 20 грош. Брат Ліпського теж мав ставок (нижче Винниківського озера), але менший, який пізніше перетворили на грабарню. В 1947 р. брати Ліпські виїхали до Польщі. За «других большевиків» озеро спробувала облаштувати тютюнова фабрика, але з того нічого не вийшло».

Озеро облаштували як рекреаційну зону 1953 р., тоді ж були облаштовані водна та човнова станції, пляжі. З 1968 р. і до кінця 1970-х років до озера ходив дизельний локомотив (62М (односекційний) від станції «Личаків». До початку 1990-х років озеро мало назву Комсомольське озеро. 1950—1970-і рр. озеро – одне з улюблених місць відпочинку винниківчан та львів'ян. У 1970-х рр.. на околиці озера був військовий спортивний табір.