Андрій Байцар: Українські історико-географічні землі на картах Герарда та Корнеліса де Йоде (XVI ст.)

Голландська родина вчених та типографів-видавців де Йоде.

Герард де Йоде (Gerard de Jode; 1509—1591) – голландський художник, видавець та картограф, конкурент А. Ортеліуса. Представник відомої родини фламандських художників та граверів Йоде. Батько Корнеліса де Йоде та Пітера де Йоде-старшого. Дід Пітера де Йоде-молодшого.

Ще у молодих роках проміняв військову службу на заняття наукою та мистецтвом. Твори його відрізняються грубуватістю, властивою сучасній нідерландській школі, і водночас визначеністю малюнка.

У 1547 р. став членом гільдії Святого Луки в Антверпені. Тоді ж зайнявся видавничою діяльністю та книготоргівлею. Часто друкував роботи інших картографів, у тому числі в 1555 р. - карту світу Гастальді, в 1558 р. - карту Якова ван Девентера (Брабант), в 1564 р. - карту світу Ортеліуса з 8 аркушів, карти Бартоломеуса Мусінуса і Фернандо Альварес Секо.

У 1572 р. він опублікував свій власний атлас, але його версія ніколи не продавалася добре як атлас Ортеліуса, попри репутацію автора.

Найвидатніша робота Г. де Йоде – видання двотомного атласу «Speculum Orbis Terrae», опублікованого у 1578 році. У 1593 р. його син Корнеліс видав друге видання цього атласу.

Фахівці вважають, що багато карт де Йоде перевершують карти Ортеліуса як за деталями, так і за стилем. При побудові своєї карти світу «Hemispherium Ab Æquinoctiali Linea, Ad Circulum Poli Arctici», опублікованої в 1593, де Йоде знаходився під враженням полярної планісфери Гійома Постеля 1581 (Polo aptata Nova Charta Universi). Герард де Йоде, ймовірно, був творцем глобуса, зробленого в Антверпені, який також багато в чому завдячує космографічним ідеям Гійома Постеля.

Атлас «Speculum Orbis Terrae».

Атлас «Speculum Orbis Terrae» - одна з трьох найважливіших публікацій з нідерландської картографії, опублікованих у 16 столітті (інші — «Theatrum orbis terrarum» А. Ортеліуса та «Atlas sive Cosmographicae mediatationis de fabrica mundi et fabricati figura...» Герарда Меркатора з 1595 року).

Герард де Йоде, ймовірно, почав працювати над «Speculum Orbis Terrae» на рубежі 1560-х і 1570-х років, як свідчать датовані карти: дві з 1569 року та одна з 1570 року, включені до першого видання атласу. Першою була завершена друга частина роботи, про що свідчить надрукований у ній церковний імприматур від 13 вересня 1573 року.

Однак публікація атласу затрималася. Лише в 1575 р. Герард де Йоде отримав від імператора видавничий привілей, дійсний протягом 10 років, а в 1577 р. — від короля Іспанії та Нідерландів право видавати географічні праці (термін дії — 8 років). Датою публікації першого видання «Speculum Orbis Terrae» 1578 р., оскільки цей рік вказано в друкованій присвяті Філіпу де Лаленгу.

Продаж атласу також зіткнувся з труднощами, ймовірно, через А. Ортеліуса (1527-1598). Два картографи спочатку були друзями та співпрацювали один з одним. Де Йоде публікував праці Ортеліуса (зокрема восьмиаркушеву карту світу 1564 р.), і останній, ймовірно, часто використовував зібрану де Йоде колекцію табличок з картами Нідерландів і Німеччини. Однак коли Ортеліус почав працювати над виданням «Theatrum orbis terrarum» — першої впорядкованої колекції карт, — він вважав подібну ініціативу де Йоде небезпечною конкуренцією. Ортеліус опублікував свою роботу в 1570 році, але, використовуючи свої зв'язки, він ускладнив де Йоде отримання дозволу на друкування «Speculum orbis terrarum», щоб забезпечити «Theatrum...» монополію на ринку книготоргівлі. Ба більше, в 1579 році він отримав 10-річне продовження ліцензії на друкування карт з описами, що дозволило йому значно обмежити розповсюдження атласу де Йоде. Був навіть судовий спір, який закінчився в 1588 р. Ортеліус заплатив де Йоде 265 флоринів за повне вилучення «Speculum...» з ринку.

У 1593 році син Герарда де Йоде, Корнеліс (1568-1600), опублікував друге видання атласу свого батька, ймовірно, бажаючи порушити монополію Ортеліуса. Проте на ринку повністю домінував «Theatrum orbis terrarum», з якого до 1593 року було опубліковано 21 видання різними мовами. Хоча друге видання «Speculum...» було багато в чому краще за оригінал, воно не набуло багато покупців. Після смерті Корнеліса пластини з картами придбав Жан Батіста Вріент (Joan Baptista Vrient; 1552-1612), який також придбав пластини Ортеліуса. Дослідники припускають, що він або планував опублікувати спільну роботу обох картографів, або хотів запобігти перевиданням роботи Герарда та Корнеліса де Йоде.

Тираж обох видань атласу невідомий. Пьотр Павловський обережно вважає, що першого видання могло бути не більше 50 примірників і, можливо, трохи більше другого. Деякі з копій, ймовірно, не були зшиті, а карти, які вони містили, продавалися окремо. Відповідно до тогочасної практики, вони були комерційно доступні одночасно з розповсюдженням обох видань атласу, що ще більше ускладнює визначення тиражування «Speculum orbis terrae». Проте атлас був високо оцінений сучасними вченими: Петрус Монтанус у передмові до атласу «Germania inferior» Петруса Каерія поставив роботу де Йодиха в один ряд із «Theatrum...» Ортеліуса й «Atlas sive Cosmographicae mediatationis de fabrica mundi et fabricati figura... Герарда Меркатора (1512-1594) з 1595 року [Piotr Pawłowski: Włocławski egzemplarz atlasu Speculum orbis terrarum(terrae) Gerarda & Cornelisa de Jode edycja II, Antwerpia 1593 r.. W: Piotr Nowakowski (red.): Atlas świata Speculum Orbis Terrae i jego włocławski egzemplarz. Materiały posesyjne. Włocławek: Muzeum Ziemi Kujawskiej i Dobrzyńskiej we Włocławki, 2009; Kazimierz Kozica: Atlas Speculum Orbis Terrarum Gerarda de Jode z 1578 r. i z 1593 r. oraz dwie jego mapy Polski z ok. 1573 r. i z 1576 r.. W: Piotr Nowakowski (red.): Atlas świata Speculum Orbis Terrae i jego włocławski egzemplarz. Materiały posesyjne. Włocławek: Muzeum Ziemi Kujawskiej i Dobrzyńskiej we Włocławki, 2009].

Труднощі з продажем обох видань атласу де Йода призвели до того, що до наших днів збереглося лише кілька, часто неповних, примірників. Пітер ван дер Кроґт виявив у публічних колекціях 31 примірник першого видання та 45 другого видання.

Перше видання 1578 р. Перше видання атласу було опубліковано в Антверпені під назвою «SPECVLVM | ORBIS | TERRARVM». Дата публікації, прийнята в літературі, наведена на основі дат присвят, наведених в атласі. Твір надруковано у видавництві антверпенського друкаря Герарда Смітса (Gerarda Smitsa). Автором першої присвяти був Ганс (Ян) ван Шілле (Hans (Jan) van Schille; ?-1586) – інженер і географ з Антверпена. Присвятний лист, адресований Філіпу де Лалаінгу, губернатору Ено, вступ і опис карти підготував Даніель Целларіус (Келлер) – німецький лікар і географ, який оселився в Нідерландах. Більше половини табличок вигравірували брати Йоганнес і Лукас ван Дейтекум (Doetechum, Doetichum, Doetechum, Doet). Приблизно з 1563 року вони працювали в Антверпені на Герарда де Йоде та інших видавців. Атлас включав карти, розроблені Герардом де Йоде та видатними картографами того часу, зокрема: Джакомо Гастальді, Пірро Лігорія, Альвра Секо, Генріх Целль і Вольфганг Лазіно.

Атлас складається з двох частин з окремими титульними аркушами (фронтисписами), двома присвятами, списком 92 авторів, чиї праці використано в атласі (головним чином для розробки описів на зворотах карт. Загалом містить 65 таблиць із 90 картами, але лише 4 карти мають дати створення (дві з 1569 р. і одна з 1570 р. та одна з 1577 р.). Окремі таблиці були пронумеровані римськими цифрами, а більшість карт мали латинські пояснення на звороті. Перша частина містить на 27 таблицях 43 карти (карту світу та його окремих частин, південної та західної Європи (Греція, Італія, Франція, Іспанія, Португалія, Велика Британія), Святої Землі та Туреччини. У другій частині під назвою «SPECVLVM | GEOGRAPHICVM | TOTIVS | GERMANIAE | IMPERIVM REPRAE SENTANS» включав 38 таблиць із 47 картами, серед інших: території сучасної Німеччини, Північних країн, Росії, Чехії, Угорщини, Австрії, Нідерландів та Бельгії.

Українські й польські землі зображені на картах: «PRVSSIAE SEV | Pruteniae chorogra» (Пруссія, тобто Гданськ/Східна Померанія, Вармія, Мазури), «POLONIAE | AMPLISSIMI | REGNI TYPVS | GEOGRAPHICUS» (Польща, Литва, Білорусь, Україна), «SILESIAE DVCATVS TYPICE» (Сілезія) та ін.

Друге видання 1593 р. Друге видання було опубліковано в Антверпені та надруковано Арнутом Корніксом (Arnold Coninx). Існує два варіанти цього видання, що відрізняються головною титульною сторінкою: в одній версії назва була: «SPECVLVM | ORBIS | TERRARVM», а в другому: «SPE= | CVLVM | ORBIS | TERRAE».

Матеріали були частково підготовлені ще за життя Герарда де Йоде, про що свідчать підписи на багатьох картах. Проте лише 5 карт датовані (у частині 1: фоліо 1 – 1589, фоліо 7 – 1593, фоліо 11 – 1583, у частині 2: фоліо 33 – 1569, фоліо 39/45 – 1579).

Спадкоємці Герарда де Йода. Дослідники встановили, що, окрім деЙода, авторами карт атласу були понад тридцять картографів, імена понад двадцяти з яких надруковані на картах. Це видання також побачило великий внесок від Яна та Лукаша ван Дейтекумів, тоді як одна з двох таблиць із зображенням держав Священної Римської імперії німецької нації підписана Антоном Віріксом.

Корнеліс де Йоде взявся за підготовку нового фронтиспису для другої частини. На початку атласу він також включив присвяту єпископу Бамберга Нейдхарду фон Тюнгену, який, швидше за все, значно допоміг у перевиданні атласу. Корнеліс також додав вступ до геодезії Мішеля Куаньє під назвою «Introductio mathematica in pulcherrrimas ac certissimas huius Speculi orbis terrarum tabulas geographicas...» (Чудовий і заслуговує на довіру математичний [тобто геодезичний] вступ до географічних карт, що містяться в Speculum orbis terrarum) і список авторів, чиї праці використано в текстах, надрукованих на зворотах карт. Їх зміст також було перередаговано та скорочено, а не доповнено. У другому виданні «Speculum orbis terrae» окремі пластини пронумеровані арабськими цифрами. Зрештою, він містив 84 пластини зі 110 картами та – у частині 2 – дві пластини з уособленнями держав Священної Римської імперії німецької нації, зображених у вигляді розкішно одягнених чоловіків.

Тематичний обсяг обох частин атласу порівняно з першим виданням суттєво не змінився, хоча вихідний матеріал оновлено та доповнено новими картами. Серед іншого варто відзначити: карта світу в системі півкуль за Петром Планцієм, не включена до видання 1578 року. Серед іншого, нещодавно розроблено: карти Європи, Азії, Африки, Франції, Німеччини та Нідерландів. Частина 1 містить 33 пронумеровані картки та одну ненумеровану картку з картою Китаю. Тоді як 2 частина під назвою «GERMANI- | A | GEOGRAPHICIS | TABVLIS | ILVSTRATA» містить 51 таблицю, зокрема 2 таблиці зі згаданими державами Імперії (фоліо 1-2) та дублікат таблиці 3 з додатковим описом карти Імперії (De mari germanico).

За словами Пьотра Павловського, друге видання атласу «Speculum orbis terrae» є кращим: воно містить менше помилок в описах карт, а картографічні проєкції точніші[Piotr Pawłowski: Włocławski egzemplarz atlasu Speculum orbis terrarum(terrae) Gerarda & Cornelisa de Jode edycja II, Antwerpia 1593 r.. W: Piotr Nowakowski (red.): Atlas świata Speculum Orbis Terrae i jego włocławski egzemplarz. Materiały posesyjne. Włocławek: Muzeum Ziemi Kujawskiej i Dobrzyńskiej we Włocławki, 2009].

Корнеліс де Йоде (нідерл. Cornelis de Jode; 1568, Антверпен - 17 жовтня 1600, Монс) - фламандський рисувальник-орнаменталіст, гравер, картограф, і видавець епохи «Золотого віку Нідерландів». Представник відомої сім'ї фламандських живописців та граверів де Йоде

Знання з математики і геометрії отримав в університеті Дуе. Після смерті батька в 1591 році, Корнеліс де Йоде взяв на себе роботу над незавершеним атласом географічних карт батька, який він зрештою опублікував у 1593 році під назвою «Speculum Orbis Terrae» (Дзеркало країн світу), покращене та збільшене видання з 65 до 109 карт. Для нового видання Корнеліс взяв понад 50 карт із першого видання 1578 року і доповнив їх новими, наприклад, картами Китаю та деяких частин Америки. Тоді ж він опублікував «Quiviræ Regnum cum aliis» та «Boream» із «Дзеркала країн світу». Одна з карт є одним із ранніх зображень західного узбережжя Північної Америки і заснована на карті світу Петра Планціуса, опублікованої в 1592 .

У 1594 Корнеліс опублікував трактат з геометрії «Теорія і практика геометричного квадранта» (Theoria Et Praxis Quadrantis Geometrici).

У 1595 Корнеліс де Йоде став членом Гільдії Святого Луки в Антверпені.

Коли Корнеліс де Йоде передчасно помер у віці тридцяти двох років, видавець з Антверпена Хоан Батіста Вріент (Joan Baptista Vrient) викупив друковані форми «Speculum Orbis Terræ». Оскільки раніше Врієнт придбав друковані форми знаменитого атласу «Theatrum Orbis Terrarum» Абрагама Ортеліуса, який мав значний успіх, можна припустити, що Врієнт купив друковані форми де Йоде виключно для того, щоб уникнути небажаної конкуренції.

1578 р. Карта «POLONIÆ AMPUSSIMI REGNI TYPVS GEOGRAPHICVS» (Найпросторіше Королівство Польщі в географічному зображенню). Масштабу близько 1:1 800 000. На карті показано окремі воєводства на західноукраїнських землях .

Карта, мідну гравюру якої створив Г. де Йоде у 1576 р., друкувалася в його атласах «Speculum Orbis Terrarum» у 1578 і 1593 рр. Ще раніше, приблизно у 1573 р., Г. де Йоде видав карту Польщі цього ж масштабу з аналогічною назвою, проте на ній не були зображені межі воєводств.

На карті – зліва портрет короля Стефана Баторія, який був замінений у виданні 1593 р. портретом Сиґізмунда III. Українські землі представлені Руссю (Rvssia) та Волинню (Volbinia). Густа мережа населених пунктів показана без поділу на категорії: Львів (Leopolis), Холм (Cbolmo), Самбір (Sanabor), Золочів (Sloczow), Добротвір (Dobrodwor), Скала (Skala), Заслав (Saslaw), Дубровиця (Dubrotvicza), Кам’янка-Бузька (Kamionka Buska), Олесько (Oleska) та ін.

Грубою помилкою було розміщення на цій карті підпису «Поділля» (Podoliæ) північніше Волині. На карті, вміщеній у видрукуваному в Антверпені атласі 1593 р., межі воєводств відображені пунктирною лінією з крапок. Таким же умовним знаком позначено й державні кордони. На карті, загалом невисокої якості географічної відповідності (до того ж, на сході відсутня значна територія, що відійшла від Великого князівства Литовського до Польського королівства), відображені Руське (Rvssia) та Волинське (Volhinia) воєводства. Привертає увагу простягання території Волинського воєводства до річки Дністер, що не відповідало дійсності [Р. Сосса. ПЕРШІ КАРТИ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ З ПОЛІТИКО-АДМІНІСТРАТИВНИМ ПОДІЛОМ. 2019].

1578 р. Ентоні Дженкінсон та Герард де Йоде.

Карта «Московія, найпросторіше велике князівство. Опис із місцевостями автора Ентоні Дженкінсона» (Moscoviae maximi amplissimi qve dvcatvs. Autore Anthonio Jankinfono Angolo.). Карта є однією з двох відомих переопрацювань першодрукованої карти англійського мандрівника Е. Дженкінсона, датованої 1562 роком. Також окрім Герарда де Йоде карту Е. Дженкінсона перепрацював і друкував у своїх атласах А. Ортеліус (1570).

Віднайдений у 1987 р. оригінал карти дав можливість дослідити пам'ятку і зіставити її з відомими переопрацьованими варіантами карти. Перероблення Герарда де Йоде, яка вперше з'явилась в атласі лат. «Speculum Orbis Terrarum» 1578 р., а пізніше перевидана його сином Корнеліусом де Йоде в атласі 1593 р. суттєво відрізняється від оригіналу. Карта охоплює значно меншу територію, представляючи тільки північно-західну частину оригінальної карти. На карті Г. де Йоде відсутні пояснювальні тексти й батальні сцени, якими багата карта Дженкінсона що містить 27 текстів.

Гравери карти 1593 р.: Ян ван Детекум (лат. Jan van Deutecum) та Лукас ван Детекум (лат. Lucas van Deutecum). Опублікована в Атласі (лат. SPECULUM ORBAIS TERRAE - ANTVERPIAE SUMTIBUS VIDUAE ET HEREDES GERARDI DE IVDAEIS, SVIS SVMTIBYS HOC OPYS GEOGRAPHICUM CVARAVERE IMPRIMA - ANNO MDXCIII - T.2.-P.9).

Заголовок карти розташовано у лівому верхньому куті, у прямокутному стилізованому картуші. Карта має дволінійну рамку зі стилізованим орнаментом. Сторони світу підписано на полі карти: лат. «Septentrio», «Meridies», «Occidens», «Oriens». Під картушем із заголовком — шкала лінійного масштабу. На Лівобережжі сьогоднішньої України між Дніпром і Азовським морем — зображення постатей двох татар з ведмедем, вище — малюнки оленів, вовків, на Північному Кавказі намальовано дві кибитки, запряжені верблюдами з погоничем. У правому верхньому куті, між річками Печорою й Об'ю — малюнок «Золотої Баби». Карта разом із картою Лівонії (лат. «Livinie provincia ac eius») відбита з однієї плити. Карта охоплює територію від Білого моря на півночі, до дельти Волги та гирла Дніпра на півдні, від Києва на заході до витоку Ками на сході.

На обороті карти текст латинською мовою «Moscovia».

Землі України представлені Подніпров'ям і Приазов'ям (без назв), на цій території позначені річки Дніпро (лат. Boristine uel Neper flu.,лат. Boristine flu.), Десна (лат. Desna fluvius), Сож (лат. Solf fluvius), міста Київ (лат. Kiou), Стародуб (лат. Stara dowbe). Приазов'я помилково назване Кримом (лат. Crimea), вздовж всієї території розміщено підпис лат. «Livania Pars».

1593 р. Корнеліс де Йоде. Карта світу (Totius Orbis Cogniti Universalis). З атласу «Speculum Orbis Terrae». Видання Arnold Coninx, Антверпен. Українські історико-географічні землі представлені Поділлям (Podoliа).

1593 р. Корнеліс де Йоде. Карта Європи. З атласу «Speculum Orbis Terrae». Видання Arnold Coninx, Антверпен. Українські історико-географічні землі представлені Поділлям (Podoliа).

1593 р. Корнеліс де Йоде. Карта північної півкулі. З атласу «Speculum Orbis Terrae». Видання Arnold Coninx, Антверпен. Українські історико-географічні землі представлені Поділлям (Podoliа).

В центрі карти - Арктика. За тодішніми уявленнями (міфічним, зрозуміло), найпівнічніша Земля складається з чотирьох островів, між якими чисте море, а посередині нього - Polus Arcticus і гігантська скеля. З цього моря витікають чотири повноводні річки.

Детальнішу карту Арктики опублікував Г. Меркатор у 1595 р. Карта «Septentrionalium Terrarum descriptio» стала доповненням, вкладкою до Карти Світу, що вже була видана Меркатором у 1569 році. Вперше арктичний регіон було зображено окремо від інших ділянок земної поверхні; до нього увійшло все, що знаходиться північніше 60-го градуса північної широти, а також те, що не знаходиться ніде взагалі.

1593 р. Корнеліс де Йоде. Карта південної півкулі. З атласу «Speculum Orbis Terrae». Видання Arnold Coninx, Антверпен.

В центрі карти – Ter. Australis Incognita.

Terra Australis Incognita (лат. «невідома південна земля»), Terra Australis, Terra Australis Nondum Cognita, Brasiliae Australis, Magallanica або Magellanica (земля Магеллана), La Australia del Espíritu Santo (Південна земля Святого Духа) та ін. Згодом ці топоніми дали назву континенту Австралія.

Terra Australis Ignota — гіпотетичний континент, який з'являвся на картах Європи з XV по XVIII століття і сягає поняття, введеного Арістотелем. Він був зображений на картах Дьєпа середини XVI століття, де його берегова лінія пролягала на південь від островів Ост-Індії; вона часто була детально накреслена з великою кількістю вигаданих деталей. Відкриття зменшили територію, де міг бути знайдений континент; однак багато картографів, які дотримувалися думки Арістотеля, як-от Герард Меркатор (1569), Герард де Йоде (1593) та Олександр Далрімпл навіть у 1767 році, стверджували його існування, використовуючи такі аргументи, як те, що в Південній півкулі повинна бути велика суша як противага відомим масивам суші в Північній півкулі. Коли відкривалися нові землі, їх часто вважали частинами цього гіпотетичного континенту.

На більшості карт ще з античних часів навколо Південного полюса зображувався великий масив суші, який, за уявленням стародавніх, мав урівноважувати величезні материкові маси Північної півкулі. Обриси материка зображувалися довільними, часто поєднувалися з Південною Америкою або Австралією, на неї нерідко наносили гори, ліси та річки. У XVIII ст., коли вимоги до вірогідності вихідних даних для складання карток зросли, передбачуваний континент перестали наносити на карти.

Відкрита Антарктида була у 1820 р. російською експедицією під керівництвом Фаддея Беллінсгаузена та Михайла Лазарєва.

Історія картографування Невідомої Південної землі – Антарктиди є рідкісним випадком, коли вигадана територія виявилася насправді реальною.

*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 640 с.

*Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022. 328 с.

*Байцар Андрій. НАЗВИ УКРАЇНИ АБО ЇЇ ЧАСТИН НА ГЕОГРАФІЧНИХ КАРТАХ (XII–XIX ст.) / Сучасні напрямки розвитку географії України: монографія / [за заг. редакцією проф. Лозинського Р. М. Львів, 2022. С. 29-91.

*Байцар Андрій. ГЕОГРАФІЯ ТА КАРТОГРАФІЯ УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ ЗЕМЕЛЬ (XII ст. – поч. XX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2023. 295 с.

*Байцар Андрій. ІСТОРИЧНА КАРТОГРАФІЯ. УКРАЇНА НА КАРТАХ МОСКОВІЇ (XV–XVII ст.) ТА ТАРТАРІЇ (XIII–XIX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2025. – 290 с.