Андрій
Лагодовський (помер 1653
р., або 1654 р.) — український галицький шляхтич, представник роду Лагодовських гербу Корчак,
староста бібрецький (1649
р.), дерпіський підкоморій (1654 р.), володар Винник (1620-ті рр. - 1631 р.),
військовий діяч, дідич, зокрема, Затурців (їх у 1642 р.
продав). Батько —
Лагодовський
Іван, волинський каштелян. Мати — дружина батька княжна
Ізабелла Олександра Вишневецька, донька волинського воєводи
та каштеляна Андрія Вишневецького,
перша дружина луцького старости князя Юрія Чорторийського,
з яким розлучилась.
Свою молодість провів у воєнних походах. Служив в
іспанській армії Філіпа II, воював у Швейцарських Альпах, був у Бельгії. Там у
м. Лювен написав латинською мовою гучний панегірик (похвальну промову) на честь
Зигмунда III, надрукувавши його у 1620 р. Повернувшись на батьківщину,
продовжує боротися, але вже з родиною, сусідами, монахами, міщанами, селянами
та й з усіма з ким мав тільки якісь стосунки.
За Романом Бучко: "Андрій у Львові чинить бешкет
з приводу визволення з ясиру хлопчика (1624 р.) і нападає на село Якторів,
поблизу Унева, який вважав своєю спадщиною (1627 р.). Під час нападу він вбив
селянина, а худобу забрав до Винник. Не один раз він разом з другим чоловіком
своєї сестри – Боратинським нападав на Унівський монастир, де спочивали вічним
сном його предки. Робив він напад на корчму у Млинівцях. Князь Пронський
звинувачує його за гроші (5 000 злотих), що Андрій узяв на вербування війська
проти шведів і не повернув. А Куропатинський оскаржує його за викрадення
грошового зобов'язання на 3 000 злотих. У 1629 р. він ледь врятувався від
екзекуції, бо вже мав інфамію і беніцію, як і його брати, та добивається
відкладення кари, щоб продати маєтки – Винники, Підберізці, Млинівці, Завадів і
Бартошівку хорунжому Вацлаву Замойському, гербу Єліта".
Сам він купує село Краківець і там також бешкетує
(1631 р.). У 1647 р. король Владислав IV затверджує село Княже на користь
Андрія і Анни Лагодовських, але вони продають його у 1649 р. Чермінським.
Петрушевич пише, що після відходу козаків
Хмельницького Андрій наказує осліпити священика села Краківець та відрубати
йому голову, а кількох селян повісити. Така жорстока кара спіткала цих людей за
їхню прихильність до козаків. Він також наказав розібрати церкву. У 1650 р.
Андрій мав суперечку з майбутнім польським королем Яном Собєським за село
Порубне (тепер с. Калинівка, Яворівський район). Та останній прогнав його.
У 1650-их рр. володів «Бібрською державою» (Бібрка із
селами Лани, Ланки, П'ятничани і Серники).
1631 р. Андрій Лагодовський за борги продав Винники,
Підберізці, Млинівці, Завадів і Бартошів львівському каштеляну Вацлаву
Замойському, гербу
Єліта. Сам перебирається у Краківець біля Яворова.
Дружина — Анна Даровська (вийшла заміж 1637 р.).
Діти (правдоподібно, за даними А. Бонецького, останні Лагодовські, про яких
були згадки в актах):
* Казимир — дідич Порудна і Поруденка
(Перемиський повіт, тепер Яворівський район);
* Тереза, її чоловік —
таборівський староста Пйотр Яніцький;
* Іванна — дружина Пйотра
Снопковського, заставна посесорка Кривого (Сяніцький повіт).
За Романом Бучко: «У заповіті 1653 року Андрій пише:
«А моєму сину Казимиру дати таку освіту, яку почав за життя мого. Після курсу
риторики післати в Інгольштат або Грац, потім знову риторику і на службу до
короля, потім на військову службу на три роки. На закордонну освіту – 100 зл, у
короля — 300 зл, а у війську не більше – 100 зл. Спорядити почет з 6 расових
коней, добрий впоряд і три пари одягу. А якщо не захоче вчитися, то не
витрачати на нього грошей, а віддати на службу в чужий край, аби пізнав нужду,
або зробити так, як вирішать опікуни — кн. Михайло Чорторийський, Ян Замойський
і кн. Пражмовський і брат Юрій Лагодовський, а щодо дочки, То бажаю, щоб
навчилась читати і писати, а також грати на лютні, а коли їй сповниться 12,
віддати її на двір королеві, а її вчительці пані Мотидловській виплачувати
платню... Моє майно на Інфлянтах Дільфарт і Кульчинта всі мої землі і села,
щодо них належать, хай успадкує син Казимир, або діти поділяться».
ДЖЕРЕЛА
* Байцар Андрій. Видатні винниківчани:
Науково — краєзнавче видання. — Львів—Винники, 2012. — 88 с.
* Байцар Андрій.
«Винники» (науково-популярне краєзнавче видання). 2015 р.
* Байцар Андрій.
Історія Винник в особах: Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники;
Львів: ЗУКЦ, 2017. — 180 с.
* Boniecki
Adam. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach
szlacheckich. — Lwów, 1912. — Cz. 1. — t. 15. — S. 163—165. (пол.)
* Łoziński W. Prawem i lewem. Obyczaje na Czerwonej Rusi w pierwszej
połowie XVII wieku. — Lwów : nakładem księgarni H. Altenberga, 1904. — T. 2. —
S. 33—45. (пол.)
Немає коментарів:
Дописати коментар