Спогади дитинства. Знімаю капелюха. 1960-1970-і рр. Винники (Львівщина).

ЗНІМАЮ КАПЕЛЮХА. Як мій дідо йшов на Винники (а це в центр, так ми говоримо). 1960-і – 1970-і рр.

- О! Пане Юрко! (підносить капелюх). Як ся маєте? Давно не бачив.

 - Пане Соболь, я вас теж. Як там худоба ваша?

- Дякувати Богу!!!

Через кілька десятків метрів. Проходить баюру (калюжу) і зупиняється.

- О! Пані Ганко! (підносить капелюх). Як жиєте?

- Та дякувати Богу, добре.

- Вітання Юркові.

Через 100 метрів.

 - Слава Богу пане Врецьона.

 - Слава навіки пане Соболь.

 - Там десь вчора наші йолупи малі билися.

- Так. Мій прийшов замурзаний, а ваш теж я бачив...

- Побилися і помиряться, бо колєги. Виростуть на кавалєрку разом ходити будуть.

-Так... Вітання пані Ганці.

 - І вам добра....

Через кілька десятків метрів.

- О! (знов знімає капелюха). Пані Муруся! Як там Стефко?

- Та трохи хворий.

- Бог дасть - виздоровіє!!!

- Там нагадайте йому про васервагу.

- Файно є. Нагадаю.

І такий «марафон» в 1 км  тривав годину!!!

Дідо Олег (другий зліва) в Німеччині. 1943 р.