Спогади про ВИННИКІВСЬКУ баню! Так, баню не лазню! Баня на вул. І. Франка, 44 (біля "Бойні"). Баня була атрибутом Винник. Похід в баню був ритуальний, десь так, як похід в кінотеатр "Карпати" на індійський фільм у неділю. Баня знаходилася в старому будинку, який був збудований ще на поч. 1900-х рр. Це був винниківський єврейський район. Поряд, за кілька метрів, колись стояла синагога (зараз там приймають металолом). Баня проіснувала з 1940-х рр. (післявоєнних) до кінця 1970-их рр. Вхідний квиток – 16 коп. (буханка хліба в 1970-1980-их рр.). Дерев'яні сандалі, які видавав банщик називали щеблєтами. Воду привозив молоковоз, а коли не привіз – баня не працювала. Перед Різдвом і Паскою були довжелезні черги, треба було стояти до 3 год. В буфеті, в бані, продавали спиртні напої (горілка, пиво) та холодні легенькі закуски.
Юрій Карманчук (корінний винниківчанин): «Це було дійство. Свята субота і неділя! В бані була черга. Сиділи всі чемно, чекали поки викличуть по квитку. Банщик викликав і давав номер шафи й деревʼяні сандалі. Вже всередині шукав вільну миску в душ. Жива черга і парня. Головне туман, нічого не видно і декілька рядів сходів, Запах пахучих віників з берези або дуба. Лиця червоні та усміхнені. Після миття - похід до пані Олі, хто водичку, а хто пивце. Атмосфера розмовна і спокійна. Все культурно. До речі, жінки милися в четвер і пʼятницю. Баню Винники любили!!!».
Немає коментарів:
Дописати коментар