Вдруге Друга Світова війна прийшла у Львів о 5-й годині недільного ранку 22 червня 1941 року. Перші 10-12 бомбардувальників атакували головний двірець, станцію Підзамче і центральну частину. Одночасно за містом у Скнилові й в Черлянах німецька авіація знищила військові летовища.
29 червня Вермахт уже підійшов до Янівського і Жовківського передмість загрожуючи Львову оточенням. Вдосвіта 30 червня передові частини німецького війська вже крокували львівською бруківкою.
Пізніше маршал Жуков про це писав: "Авиационные налеты на Львов продолжались почти непрерывно несколько дней, притом безнаказанно: наша истребительная авиация понесла большие потери в этом районе на аэродромах в первый же час войны, зенитные средства также вскоре были подавлены. Надо сказать, что вблизи Львова нашей авиации было немало, но жилья для летчиков возле аэродромов не было. Поэтому летный состав почти ежедневно, а в субботний вечер всегда, следовал пригородными поездами на ночлег во Львов, оставляя у боевых машин дежурного. Это обстоятельство оказалось на руку фашистам, начавшим войну рано утром в воскресенье, когда все население, включая и военных, мирно почивал".
Згідно з німецькими оперативними планами вже 23 червня Львів повинна була зайняти 18-та армія. Але її військо зустріло відчайдушний опір прикордонників Сокальського, Рава-Руського й Перемиського загонів. Цей опір затримав прихід німецького війська у Львів майже на тиждень. Загальновідомо, що Червона армія не боронила місто і вуличних боїв з вермахтом не вела. Цей фактор допоміг зберегти місто й уникнути великих жертв.
Вже 22 червня у звітах НКВД говорилось про перестрілку на вулиці Клепарівський, де з території броварні невідомі обстріляли військову вантажівку. До кінця дня було відмічено у звітах, що інтенсивні перестрілки між військом і місцевими мешканцями (у звітах їх називали оунівцями й диверсантами) на Янівському та Жовківському передмістях. Керівництво НКВД терміново почало створювати патрулі, а також виділяти додаткові сили у місця перестрілок. Наступного дня перестрілки у місті не вщухали.Вогонь вівся з дахів будинків, горищ, верхніх поверхів будинків.
Працівник підрозділу спецзв'язку Н. Карпов у своїх спогадах пише: "На второй день войны активизировали свои действия боевые группы ОУН, на улицах началась стрельба. Была повреждена воздушная линия на Тарнополь. Мы выехали устранять повреждения, но два пулемета, установленных в костеле( Матері Божої Остробрамської на Личакові), не давали этого сделать. Только при помощи танка, который направил в наше распоряжение начальник пограничных войск, удалось подавить огневую точку и восстановить связь. Бои становились все более жестокими. ОУНовцы обстреливали территорию Управления НКВД, стреляли по отдельным военным, по частям, размещавшимся на улицах. В некоторых районах Львова еще до вторжения немцев завязались уличные бои".
Інтендант львівського гарнізону Антипенко пише у спогадах: "Обстановка в самом Львове в первые дни войны сложилась крайне напряженная. Противник почти круглосуточно бомбил город, число жертв среди населения росло с каждым днем. Среди военнослужащих были, правда, немногочисленные, жертвы также и от выстрелов из-за угла: активизировалась «пятая колонна» из числа местных шовинистических групп, а также из просочившихся в город немецких диверсантов".
Звіт крайової екзекутиви ОУН рече: “25 червня в казармі на Клепарові стріляв до большевиків відділ партизанів в силі 5 людей. Нікого не зловлено. 26 червня з дому при вулиці Пєрацького ч. 8(Залізнична) обстрілювали українські партизани колону червоних панцирних військ. Большевики поставили проти будинку гармату та зруйнували стріху і другий поверх. Партизани, мабуть, загинули... 24 червня відкритий був по маршируючих большевицьких колонах скорострільний вогонь і то одночасно з кількох пунктів: з Личаківського цвинтаря, з кількох домів по вулиці Курковій та з вежі костьолу Єлисавети. Большевики знищили середину костьолу. Одначе від вівторка до суботи йшов звідти кілька разів вогонь на большевицькі колони”.
У звітах НКВД повідомлялось, що опорним пунктами з яких вівся найбільш інтенсивний вогонь, були: Високий Замок, Личаківський парк, газовня, трамвайне депо, костел Петра і Павла і Катедральний...
У своїй книзі "Поляки у Львові 1939-1944. Щоденне життя" Г.Грицюк пише, що у відповідь на обстріли в центрі міста червоноармійці вели безладний вогонь з усіх видів стрілецької зброї та бронеавтомобілів і танків по усім підозрілим вікнам та горищам. Бої, в яких брали участь міліція, підрозділи НКВД і армійські підрозділи, що рухались через місто, не припинялась ні в день, ні в ночі. Щоб убезпечити своїх солдатів від обстрілів комендатура міста видала наказ, що зобов'язував мешканців центральних вулиць і площ тримати вікна закритими й не підходити до вікон. По усім відкритим вікнам буде вестись прицільний вогонь. Військо пересувалось містом тільки зі зброєю, яка була постійно націлена на вікна та горища. Крім того, починаючи з 25 червня у місті почались облави у підозрілих будинках. Всіх, хто видавався підозрілим, розстрілювали на місці. Але навіть такі репресивні методи не діяли. В районі Замарстинівської особливо інтенсивні обстріли велись з монастиря отців Василіан. Там протягом декількох днів провели шість обшуків, але бійців не знайшли. В різних районах міста продовжували обстрілювати, як окремих військових, так і армійські підрозділи. Бої точились і навколо львівських тюрем.
Немає коментарів:
Дописати коментар