З дитинства і юності. Хокей. 1960-1980-і рр. Хокей грали всі. Першу клюшку приніс мені Св. Миколай (мав десь 3-4 роки) і до тепер вірю і чекаю Св. Миколая 19 грудня. Зима починалася ще в листопаді. Ковзанки заливали в містах і селах, і на стадіонах. В нас у Винниках було десятки катків. Від «Загороддя» і «Розлавки» (від колишньої електровні на тепер. вул. Стрілецькій) до кільцевої був лід і там були сотні дітей на ковзанах, зима була мінімум З місяці. Ковзанка на "Розлавці"-центральна льодова арена, як на мене, на ті часи!
Грали хокей на ковзанах і без, в кирзаках (чоботи які класно їхали по льоді). Головне – Клюшка. Ціна – 1 руб. 50 коп. – доступна ціна. «Крута» мукачівська – 4 руб. 90 коп. (не всім доступна). А пластикова – 6 руб. Це бомбезно! Інколи шайби вирізали з танкової гуми. Ковзани (коньки, так у нас називали) були дорогі і купити було важко. Часто передавалися від старших молодшим. Ковзани «ботаси» - було щось надзвичайним. Ну, саме так наш хокей і виглядав. До ночі ганяли. Взагалі, командні ігри для пацанів – це добре. У них не закосиш, там тебе швидко виправлять, якщо щось не так. Бійки особливо не пам'ятаю, все можна було пояснити і так. Всім потім знадобилося.
На території радгоспу, в цих роках, заливали справжню хокейну «коробку» завдяки Едуарду Антоновичу. Завдяки його старанням була створена серйозна хокейна команда у 1970-их - 1980-их рр. Дуже вболівали за київський "Сокіл", який трощив іменитих москалів: ЦСКА, «Торпедо», «Динамо», ленінградський «Зеніт», башкирський «Салават-Юлаєв», «Хімік» з Воскресенська... А який у «Сокола» був воротар - Юрій Шундров ! Неперевершений!!!Так зростав наш юнацький націоналізм!
ВИННИКИ
Винники — одне з найдавніших поселень біля Львова, ще у XXV тис. до н. е. людина вперше заселила околиці Винник. Місто розташоване на шляху, що споконвіку єднав два величні українські міста: Львів та Київ.
Винники розкинулося на Головному Європейському вододілі, що ділить річкові системи Балтійського та Чорного морів. В околицях міста знаходиться каскад озер та джерел.
Винники знаходяться на схід за 6 км від Львова над річкою Марунькою і відокремлене від нього великим лісовим масивом. Населення близько 20 000 осіб.
На заході місто межує зі Львовом, на півночі – з селами Лисиничі й Підбірці, на сході – з селами Підберізці й Чишки, на півдні – з селами Волиця та Чишки. Координати Винник 49° 48' 56" Пн. ш. і 24° 07' 47" Сх. д. Площа міста — 667 га. У Винниках близько 130 вулиць. Найдовша вулиця — Івана Франка (170 будинків), а найкоротша — Жупан (5 будинків). Найчисленніша за кількістю мешканців вулиця Кільцева — понад 3 500 осіб.
Місто лежить на відстані бл. 80 км від кордону з Польщею.
Найвища точка Винниківщини — гора Чортові скелі (414 м над рівнем моря).
Герб Винник — офіційний геральдичний символ, затверджений 17 лютого 1992 р. Автор ескізів — Тарас Левків. Розроблений Андрієм Гречилом та Іваном Сварником за мотивами старої печатки. Опис — у золотому полі синє гроно винограду з зеленими листочками. Щит обрамований декоративним картушем і увінчаний срібною міською короною.
Герб м. Винники встановлений на фасаді будинку міської ради, а хоругва зберігається в кабінеті голови Винниківської міської ради та встановлюється в залі під час проведення сесій Винниківської міської ради поряд із Державним прапором. Відповідно до геральдичних правил і традицій українського прапорництва, хоругва — прямокутне полотнище зі співвідношенням сторін 1x1 м, на жовтому тлі — синє гроно винограду із зеленими листочками; з трьох сторін хоругву обрамляють синьо-жовті лиштви. Вже в середині XIX ст. виготовлялися печатки із зображенням виноградного грона, такий же герб зображено і на документах 1894—1906 рр.
Місто Винники має вигідне географічне положення, яке сприяє розвитку туризму та сфери послуг, багате на історико-археологічні, культурні та природні туристично-краєзнавчі ресурси. Винники мають добре транспортне сполучення. Через місто та околиці проходять автомобільні дороги Львів‒Тернопіль (Н-12) та Київ‒Чоп (М-06). Це транспортні артерії, якими здійснюються основні туристичні перевезення: за маршрутами «Золота підкова», а також поїздки до Галича, Коломиї, Яремче, Ворохти, Косова тощо. Територіально Винники розміщені на межі Грядового Побужжя і Давидівського пасма.
Горбиста місцевість та дубово-грабові ліси, що її покривають, надають неповторного природного колориту околицям Винник, що свого часу дало привід назвати їх «Малою Швейцарією».
Винники було засновано у другій половині XIII ст. руським (українським) королем Левом Даниловичем. Спочатку місто мало назву Малі Винники. За часів Галицько-Волинської держави першим відомим власником Винник був Бертольд Штехер (перший німецький війт Львова за часів короля Лева Даниловича). За свою працю на благо міста він отримав у винагороду від короля Лева млин Сільський Кут, озера та два невеликі маєтки в Малих Винниках та Підберізцях. Матеус (Матвій) Штехер — син Бертольда — також був війтом Львова і володарем Винник на поч. XIV ст.
Право на володіння Винниками, нащадкам Бертольда, згодом підтвердив польський король Казимир III своїм привілеєм від 22 серпня 1352 р. Ця грамота містить першу письмову згадку про Винники.
17 травня 1666 р. польський король Ян II Казимир дозволив Стефанові Замойському перетворити Винники на місто, надавши йому Магдебурзьке право, створити тут купецьке братство і ремісничі цехи та двічі на рік проводити у місті великі ярмарки - на Михайла та Зелені свята.
23 серпня 1992 р. — перше святкування дня міста Винники.
1973 р. З архіву Юрія Карманчука
1982 р. Зимова спартакіада Львівської обл. Новий Розділ, срібні призери команда Винник. З архіву Юрія Карманчука
Немає коментарів:
Дописати коментар