Зібрано 79 унікальних світлин Винник і Винниківчан!
ВИННИКИ.
Винники — одне з найдавніших поселень біля Львова, ще у XXV тис. до н. е. людина вперше заселила околиці Винник. Місто розташоване на шляху, що споконвіку єднав два величні українські міста: Львів та Київ. Територія Винник та околиць знаходиться на межі Грядового Побужжя і Давидівського пасма. За чудову природу у XIX ст. Винники називали "маленькою Швейцарією", перлиною Львівщини.
Винники було засновано у другій половині XIII ст. руським (українським) королем Левом Даниловичем. Спочатку місто мало назву Малі Винники. За часів Галицько-Волинської держави першим відомим власником Винник був Бертольд Штехер (перший німецький війт Львова за часів короля Лева Даниловича). За свою працю на благо міста він отримав у винагороду від короля Лева млин Сільський Кут, озера та два невеликі маєтки в Малих Винниках та Підберізцях. Матеус (Матвій) Штехер — син Бертольда — також був війтом Львова і володарем Винник на поч. XIV ст.
Право на володіння Винниками, нащадкам Бертольда, згодом підтвердив польський король Казимир III своїм привілеєм від 22 серпня 1352 р. Ця грамота містить першу письмову згадку про Винники.
17 травня 1666 р. польський король Ян II Казимир дозволив Стефанові Замойському перетворити Винники на місто, надавши йому Магдебурзьке право, створити тут купецьке братство і ремісничі цехи та двічі на рік проводити у місті великі ярмарки - на Михайла та Зелені свята.
23 серпня 1992 р. — перше святкування дня міста Винники.
Місто ВИННИКИ ЦЕ:
Перший скульптурний пам’ятник на Україні й у світі Т. Шевченку – 1913 р.
Перший пам’ятник на Україні воїнам УГА – 1922 р.
Винники та Підберізці - перші населені пункти Галичини де було скасовано панщину 1 лютого 1786 р.
1854-1867 р. — Винниківський повіт.
1867 р. — 1918 р. — Винниківський судовий повіт.
Винниківський судовий повіт існував у таких межах (на 1910 р.): Білка Королівська, Білка Шляхетська, Борщовичі, Винники, Виннички, Вовків, Давидів, Дмитровичі, Гаї, Гончари, Глуховичі, Германів, Кам’янопіль, Журавники, Кам'янопіль, Козельники, Кротошин, Лисиничі, Миклашів, Милятичі, Підберізці, Підбірці, Селиська, Сухоріччя, Товщів, Черепин, Чишки, Чарнушовичі, Чижиків, Weinbergen (Винники), Unterbergen (Підгірне).
ЗУНР. 1 листопада 1918 р. — 1919 р. (друга пол. травня) — судовий округ (повіт) Винники.
1921 р. — 1924 р. — сільська ґміна Винники.
1921 р. — 1933 р. — сільська ґміна Вайнберґен.
1924 р. — 1934 р. — міська ґміна Винники.
1924 р. — Польський Сойм приняв ухвалу про зачислення громади Винник до списку містечок.
20 жовтня 1933 р. Винники повторно отримали статус міста.
10 січня 1940 р. — 26 вересня 1959 р. (з перервою під час війни) — Винники центр Винниківського р-ну. До Винниківського району, у різний період, належали села: Виннички, Гончари, Давидів, Черепин, Товщів, Селиська, Великі Кривчиці, Малі Кривчиці, Лисиничі, Підбірці, Ямпіль, Кам’янопіль, Верхня Білка, Нижня Білка, Гаї, Чижиків, Підберізці, Чишки, Дмитровичі, Глуховичі, Козельники, Пасіки Зубрицькі, Кротошин, Сихів, Зубра, Гори.
ВИННИКИ. Хронологія подій
1950-ті рр. — багатотиражна газета «Голос робітника» на тютюновій фабриці.
1950-ті рр. — підприємства та установи: тютюнова фабрика, дріжджовий завод, швейна фабрика, молокозавод (маслозавод), МТС, пошта та телеграф (вул. Леніна, 30; тепер житловий будинок біля музею; керівник - п. Манзевич), автостанція по теперішній вул. Галицькій, 40 (навпроти теперішнього ресторану "Гетьман"), Львівський лісгосп, цегельний завод (1959—1961 рр. переобладнано та механізовано; працювало 58 робітників, випускали 9 млн штук цегли на рік), млин, завод цвяхо-ливарний, райпромкомбінат, райпродкомбінат, друкарня, артіль 1-го Травня (колишня приватна майстерня з виготовленням меблів Біньовського; з 1959 р. – Винниківський цех №3 Львівської меблевої фабрики де працювало 116 робітників на в-ві кімнатних буфетів та столиків під радіо), банк по вул. Галицькій (тепер історико-краєзнавчий музей), електровня (на Розлавці), фотоательє (Василь Висоцький, п. Бочковський; навпроти теперішньої пошти по вул. Галицькій, діяло ще в 1960-их рр.), бойня (на Загородді), пожежна станція та ін.
1950-ті рр. — станція юних натуралістів на теперішній вул. О. Любич-Парахоняк (у будинку Василя Обаранця, сім’я якого була виселена в Сибір).
1950 р. — 1996 р. (жовтень) — розміщення торгового закладу у приміщенні німецької кірхи.
1950 р. — колектив тютюнової фабрики — 1 016 осіб; працювало 126 машин; тютюнових виробів — 4,7 млрд штук.
20 квітня 1950 р. — рішення виконкому Винниківської районної ради «Про впорядкування рогу вулиць Леніна та Шевченка» (підірвано фігуру Божої Матері).
4 липня 1950 р. — загинув останній керівник ОУН на Винниківщині районний провідник «Сталевий» (у Давидові).
9 липня 1950 р. — загинув районний референт СБ «Богдан»-«Марко», родом із Закерзоння (в лісі між Давидовом і Черепином).
1950 р. (літо) — ОУН у Винниківському районі припинила своє існування (Винниківщину приєднано до Бібрецького району ОУН).
16 листопада 1950 р. — народився Ярослав Грисьо (український футбольний суддя та функціонер).
1951 р. — перший випуск у Винниківській семирічній школі №3 (тепер — СЗШ №47); директори: Михайло Васильвич Рой (1949—1951 рр.), Зоя Никифорівна Гавришева (Берендєєва) (1951—1952 рр.), Катерина Федорівна Крейденкова (1952—1958 рр.), Аркадій Григорович Дорман (1958—1971 рр.).
1951 р. — 1973 р. — Винниківська середня школа робітничої молоді №21 (з 1946 р. — вечірній клас при семирічній школі №1). Директорами були: Чеславський Михайло Степанович, Манілов Володимир Андрійович, Кухто Леонід Васильович, Кащук Любов Самсонівна, Гайворонюк Дмитро Тихонович, Романюк Володимир Федорович. Заступником директора працювали: Гайдар Лідія Дмитрівна, Лазаренко Людмила Олександрівна.
4 лютого 1951 р. — у с. Сихів Винниківського району ліквідована на горищі місцевої мешканки Пелих Марії Василівни (1901 р. н.), як твердить МДБ, кур’єрська група крайового проводу в складі: «Зенко» (керівник групи), «Ромко» (Володимир Гірняк, 1925 р. н., с. Виски Сяноцького пов., Польща; бойовик) і «Влодко» (бойовик).
1952 р. — 1953 р. — проживав Нудьга Григорій Антонович (український письменник, фольклорист, літературознавець, історик української літератури). Працював обліковцем на Винниківській швейній фабриці.
1952 р. — 1959 р. — бібліотека для дорослих на вул. Леніна (тепер вул. Галицька, 23).
1952 р. — 1953 р. — газета «Сталінець» Винниківської МТС.
1952 р. — 1954 р. — проживав і працював на швейній фабриці у Винниках Григорій Нудьга (український письменник, фольклорист).
1953 р. — з сім’єю поселився Покора Роман Михайлович (український футболіст та тренер; виступав у клубах «Карпати» (Львів), «Металіст» (Харків), «Спартак» (Івано-Франківськ); володар Кубка СРСР 1969 р.; майстер спорту СРСР).
1953 р. — відкриття Комсомольського (Винниківського) озера.
1953 р. — будинок піонерів на вул. Леніна (тепер вул. Галицька, 26). Директор Ганна Прокопівна Герман.
1953 р. — ФК «Харчовик» (Винники) володар кубка Львівської області (Богдан Маркевич). У фіналі винниківчани перемогли яворівський «Спартак» — 5:2.
1953 р. — ФК «Прапор» (Винники) брав участь у Кубку УРСР.
27 лютого 1953 р. — загинув останній повстанець з Винниківського району (Михалина Іван Семенович («Гриць») 1921 р. н. з с. Дев’ятир Рава-Руського району; переселений до с.Зубра Винниківського району. Пішов у підпілля весною 1950 р.; був бойовиком при районному провідникові Бібреччини «Павлові» (Федір Кононович), потім при надрайонному провідникові «Михайлові» (Дмитро Цура). За даними МДБ загинув разом з «Михайлом» в с. Волощина Бібрецького району.
31 липня 1953 р. — 30 серпня 1954 р. — Володимир Грабовецький директор Винниківської СШРМ.
1954 р. — завершено будівництво нового стадіону на вул. Спортовій (за польської окупації там знаходилося польське спортивне товариство «Зоря»).
1955 р. — 1980-ті рр. — перукарня по теперішній вул. Галицькій, 21 а (перукар п. Куліковський, п. Янко (Іван) Пивовар, Звінська Аня; було там 3 майстри для чоловіків і один дамський; 1939-1941 рр. — магазин культтоварів). Початково перукарня була у будинку п. Грицка (біля теперішньої «Фортуни»). Фризієрський вишкіл п. Янко (Іван) Пивовар пройшов у закладах винниківчанина Романа Секети, який мав їх У Львові декілька. Хамську "технологію" бризкати на голову з пульверизатора зимною водою перед стрижкою тоді не застосовували,а зволожували теплим мокрим рушником, або ніяк.
1955 р. — Винниківська школа №3 брала участь у Всесоюзній сільськогосподарській виставці навчально-дослідних ділянок і була нагороджена медаллю.
1955 р. (січень) — кіножурнал «Передова МТС» (про вручення колективу перехідного Червоного прапора Ради Міністрів СРСР).
17 серпня 1955 р. — Борис Возницький був зарахований у Винниках вчителем креслення та малювання (проживав тут 1955—1956 рр.).
1956 р. — кімната-музей у Будинку піонерів (створена Борисом Возницьким).
1956 р. — ФК «Харчовик» (Винники) володар кубка сімсотріччя Львова.
1956 р. (серпень) — пам'ятник І. Франкові (вул. Шевченка).
1957 р. — завершення газифікація міста.
1957 р. — пам'ятник на братській могилі радянських воїнів (вул. Шевченка).
1957 р. — 1962 р. — проживав Роман Прокопович-Орленко (співак Віденської та Празької опери, диригент, композитор, громадський діяч).
1957 р. — 1958 р. — виселення польського населення (друга хвиля).
1958 р. — тютюнова фабрика одержала пожежну машину.
1958 р. — дитяча футбольна школа при ЛТФ (Богдан Маркевич).
1958 р. /1959 р. — першість Львівської області з мотокросу. Траса —Винниківське озеро — кар’єр «Пісковня» — Чортові скелі — Винниківське озеро. Видатні мотогонщики-винниківчани: Віктор Вінцкевич (1939 р. н.), Андрій Шемечко (1946 р. н.), Зенон Оприск (1949 р. н.), Володимир Гундяк, Любомир Романишин (1951 р. н.), Володимир Ціж (1951 р. н.) та ін.
1959 р. — бібліотека для дорослих у приміщенні на вул. Леніна, 49 (раніше — на вул. Леніна, 23). 1958 р. — 1962 р. завідувачами бібліотеки були Маєвська, Шевчук, Сидорова В., Онищенко Г. Протягом 1962—1998 рр. завідувач — Ільчишин О. І., 1998—2011 рр. — Ловчій Л. В., з 2011 р. — Андрухів І. О.
1959 р. — перепис населення: українців – 5 922 особи (82,3%), росіян – 722 (10%), євреїв – 30 (0,4%), поляків – 302 (4,2%), білорусів – 32 (0,4%), інші – 186 (2,6%). Разом – 7 194 особи.
1959 р. — 5 листопада 1975 р. — 10-та міська Винниківська лікарня.
16 червня 1959 р. — помер Василь Сидурко (скульптор першого в Україні пам’ятника січовим стрільцям у Винниках).
11 вересня 1959 р. — помер Яків Нагляк (доктор, старшина австрійської армії під час Першої світової війни, підхорунжий УСС).
26 вересня 1959 р. — Винниківську міську раду підпорядковано Ленінській районній раді Львова.
*Байцар Андрій. Видатні винниківчани: Науково-краєзнавче видання. Львів-Винники, 2012. — 88 с.
*Байцар Андрій. Винники: Науково-популярне краєзнавче видання. Львів-Винники: ТзОВ ВТФ «Друксервіс», 2015. — 100 с.
*Байцар Андрій. Винники туристичні. Науково-краєзнавче видання. Винники: Друксервіс, 2016. 312 с.
*Байцар Андрій. Історія Винник в особах. Науково-краєзнавче видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2017. 180 с.
*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 640 с.
*Байцар Андрій. Природа та історія м. Винники й околиць. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 420 с.
1952 р. Гурток юних духовиків при тютюновій ф-ці (З архіву Світлани Голіян)
1952 р. (з архіву Лесі Пархети)
1953 р. З архіву Галини Бояркіної
1953 р. Винниківське озеро.
1955 р. СШ №1 (29)
1956 р. (з архіву Лесі Пархети)
1956 р. Винниківська районна лікарня. З архіву Мар'яни Прокопович
,%20%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%20%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8%D0%B4%D0%BB%D0%BE%20.jpg)
.%20%D0%A1%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D1%87%D0%BE%D0%BA%20%D1%82%D1%8E%D1%82%D1%8E%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%97%20%D1%84%D0%B0%D0%B1%D1%80%D0%B8%D0%BA%D0%B8%20%20(%D0%B7%20%D0%B0%D1%80%D1%85%D1%96%D0%B2%D1%83%20%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%96%D1%97%20%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D1%88%D0%BB%D0%B8%D0%BA)%20(1).jpg)
.%20%D0%A1%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D1%87%D0%BE%D0%BA%20%D1%82%D1%8E%D1%82%D1%8E%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%97%20%D1%84%D0%B0%D0%B1%D1%80%D0%B8%D0%BA%D0%B8%20%20(%D0%B7%20%D0%B0%D1%80%D1%85%D1%96%D0%B2%D1%83%20%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%96%D1%97%20%D0%9A%D1%80%D0%B8%D0%B2%D0%BE%D1%88%D0%BB%D0%B8%D0%BA)%20(2).jpg)
1950-і роки. Винники. Футбольна команда ЛТФ
1950-і рр. Винниківське озеро. З архіву Івана Врецьони
.
1950-і роки. Вулиця Леніна (Галицька)
1950-і рр. Світлини з архіву Лесі Пархети. Телефонна і телеграфна станція на вул. Леніна, 30
1950-і рр. Біля пам'ятника Т. Шевченка
1950-і рр.Винниківська дітвора з "Кута". З архіву Юрія Домазара
Поч. 1950-х рр. Центральна зупинка
1950-і рр. Друкарня на вул. Танкістів (тепер вул. Івасюка). Світлина Люди Безуглої
Немає коментарів:
Дописати коментар