Андрій Байцар: З історії площі Митної у Львові (автостанція, квітковий годинник та знищений фонтан). 1880-і рр.

Своє походження площа Митна бере з кінця XVIII століття, давня назва площі - Цлова. У 1933 році її перейменували на честь римо-католицького єпископа-суфрагана Владислава Бандурського і ця назва проіснувала до 1946 року. Однак була перерва у 1942 - 1944 роках, тоді вона була відома як Цолльпляц. У 1945 - 1990 роках площа отримала назву "Радянська", а із 1990 року повернули історичну назву - площа Митна.

Сучасна назва площі походить від того, що з 1782 року в приміщеннях колишнього монастиря кларисок, що на площі Митній, 2, містилась митна адміністрація. За таким призначенням будівля діяла до кінця XIX століття.

У 1899 - 1900 роках відбулася перебудова костелу, а саму споруду призначили для учнівської молоді. Загалом костел неодноразово перебудовували. Сучасного вигляду набув після реставрації у 1937 - 1939 роках.

У 1945 році будівлю передали Львівській картині галереї, а з 1996 року там міститься музей творів Пінзеля. До кінця XIX століття костел оточував кам’яний мур, через це площа перед костелом мала ще менші розміри, ніж зараз.

У 1883 - 1884 роках на площі звели пожежну стражницю. Вона була на місці, де зараз діє підземний перехід та прохід до Бернардинського дворика крізь Глинянську браму. Це була різноповерхова цегляна споруда. Будинок був обладнаний із врахуванням сучасних стандартів для пожежної команди та станції швидкої допомоги, яка також містилась у цій будівлі.

У 1901 році у пожежників з’явилась нова станція. Стара стражниця деякий час залишалась закинутою, але згодом будівлю віддали в оренду військовим, а також вона використовувалася різними установами. Однак до 1920 - 1930 років будинок став аварійним, тому його розібрали.

Коли знесли колишній будинок стражниці, відкрився вигляд з площі Міцкевича на давні монастирські мури. У радянський час їх реставрували, але надали вигляду звичайної житлової будівлі.

Тоді також з’явилась традиція ставити у цьому місці декоративний квітковий годинник, що показував досить точний час. Він був однією з окрас міста. Відновили традицію та встановили сучасний квітковий годинник у Львові у 2010 році. Він розташований майже на тому місці, що і його попередник.

Трамвайні лінії на початку вулиці Личаківської розміщувались дещо інакше. Обидві колії були наближені до непарної сторони вулиці, в той час, як інший бік дороги від колій відмежовувала трамвайна зупинка, що була розміщена практично по середині дороги. Автомобілі таким чином завжди мали вільний проїзд, а не залежали від руху трамваїв. Проте, після сумнозвісної трагедії 1972 року, коли некерований трамвай убив на аналогічній зупинці на Городоцькій 26 людей, усі подібні зупинки наказали ліквідувати. Таким чином трамвайні колії розвели по різні сторони дороги.

У 1976 році для вдосконалення транспортної розв’язки спорудили підземний перехід від площі Митної до непарної сторони вулиці Винниченка. У ході цих робіт архітекторами Андрієм Новаківським та Костянтином Присяжним здійснено реставрацію давнього муру. Було відкопано Глинянську браму та відновлено прохід крізь неї. Житлові надбудови мурів було розібрано, а зі стін здерто штукатурку. Перед муром додатково споруджено імітацію рову.

Будівництво підземного переходу спричинило перебудову і будинку Піллерів, який створили розі вул. Винниченка та Личаківської у 1806 році. Зокрема, поштове відділення, що діяло там на першому поверсі, ліквідували, а замість нього у стінах виконали проходи до спуску у підземний перехід.

Автобусна станція.

У XIX ст. на проїжджій частині площі Митної була кінцева станція кінного трамвая. Через прокладання ліній електричного трамвая у 1894 році вона зникла. Проте кінні екіпажі стояли на площі в очікуванні своїх пасажирів. З початком XX століття їх поступово почали витісняти автомобільні таксі, для яких площа Митна була спеціально виділеною територією для очікування пасажирів.

1960-і рр. Автобусна станція на пл. Радянській (Митній). З площі Радянської у 1960-их рр. - поч. 1970-их рр. курсували автобуси по маршруту Львів-Винники. Автобуси ПАЗ-652 (випускалися серійно у 1958-1968 рр.) та ЛАЗ-695Е.

Квітковий годинник.

Справжнім дивом, викладеним із живих квітів, були великий портрет Кобзаря (на місці пам’ятника Александру Фредру) на проспекті Шевченка (у 1994 році тут встановили пам’ятник Михайлу Грушевському) і величезний годинник під мурами Бернардинського собору. Їх встановили в середині 1950-их років і щороку оновлювали. До того ж стрілки годинника завжди показували точний час. Схожий квітковий годинник 2010 р. відновили трохи північніше.

Фонтан.

Після спорудження підземного переходу у 1976 р. на площі з'явився легендарний фонтан з хлопчиком, який виконали у вигляді прямокутного басейну. Він став справжнім символом епохи та цієї площі. Після реконструкції площі (відкрили у 2017 р.) бронзова скульптура хлопчика нікуди не зникла. Її оновили та встановили на площі. Можна побачити як хлопчик неначе ловить руками воду. Однак сам фонтан став пішохідний - сухий.

Фото Кароля Блейма, бл. 1893 р. Пляц Цлови (нині пл. Митна), та пожежна стражниця ліворуч.

У 1883–1884 роках під стіною Бернардинського монастиря на вул.Чарнецького, 5 (нині Винниченка), навпроти вул. Личаківської, був споруджений новий будинок міської пожежної команди.

1901 року зі спорудженням нової будівлі міської пожежної команди на вулиці Підвальній, 6 пожежники перейшли до нової спеціалізованої споруди. Паралельно будівлю використовує цілий ряд інших установ різноманітних напрямків діяльності. У кінці 1920-х на початку 1930-х років споруда стражниці перетворюється на аварійну, невдовзі, рішенням ради міста її було розібрано.

Кін. XIX ст. Вигляд на колишню пожежну стражницю на площі Митній. Ліворуч мури монастиря Кларисок.

Поч. ХХ ст. Площа Митна

1914 р. Початок вулиці Личаківської. Праворуч мури монастиря Кларисок.

1920 - 1930 рр. Будівля пожежників при бернардинських мурах.

1936-1944 рр. Мури Бернардинського монастиря у напівзруйнованому вигляді.

1938 р. Спорудження дзвіниці костелу Кларисок.

1930-і рр., вулиця Чарнецького №6 (сучасна вул. Винниченка) - кут пл. Митної.

На початку 1930-х років планувалась велика реконструкція площі Митної. Задум був зробити її зручнішою для транспорту і мешканців, додати архітектурі площі функціоналізму. Цю будівлю, що на світлині, розібрали і звели на її місці новий 5-ти поверховий будинок у стилі функціоналізму. Остаточно закінчити і потинькувати завадила Друга світова війна. Тиньк нанесли вже у 1950-х.

Простіше кажучи, той будинок стояв на площі Митній, там де тепер дитяча поліклініка, пивний ресторан "Кумпель", телерадіокомпанія НТА, почесне консульство Німеччини. А може хтось ще пам'ятає в тому будинку піцерію "Кастелярі"? Де львівські студенти та молодь могли скуштувати піцу, що на той час була новинкою. І хоч основа тої піци була твердіша за підошву, а криміналітет чинив там свої гучні розборки, відвідати цей заклад вважалось мейнстрімом (ФБ, Гриць Совків).