1932 р. Етнографічна карта “Західно- Українські землі”. Микола Кулицький

КУЛИЦЬКИЙ Микола (28. 06. 1903, м-ко Глиняни Перемишлян. пов., нині місто Золочiв. р-ну Львiв. обл. – 26. 10. 1970, м. Чикаґо, шт. Іллінойс, США) – картограф, географ. Дійс. чл. НТШ. Закiн. Яґеллон. ун-т (Краків, 1930). Пiд час 2-ї свiт. вiйни працював картографом в Укр. центр. ком-тi (Кракiв, Львів). Здобув ступ. д-ра географії в УВУ у Мюнхені (1946), де й викладав 1947–49. Емігрував до Чикаґо, де працював у картогр. фірмі. 

Бiльшiсть настiн. карт України та її окремих регiонiв виконав разом із В. Ку­бiйовичем, серед них – «Карта України i сумежних країв» (масш­таб 1:2500 000; Л., 1935), «Фiзич­на карта Українських земель» (масштаб 1:1500 000; Л., 1939), «Лемкiвщина i Надсяння» (масш­таб 1:400 000; Кракiв, 1940), «Фiзична карта Чорноморських країв» (масштаб 1:1500 000; Кракiв; Л., 1942), «Адмiнi­стра­тивна карта Галичини» (мас­­штаб 1:500 000; Краків; Л., 1943). Брав участь у підготовці першого нац. атласу «Атлас України й сумежних країв» (Л., 1937), праці «Географія українських і сумежних земель» (Л., 1938; Краків; Л., 1943), низку карт-iлю­страцiй до «Енциклопедiї українознавства» (усі – за ред. В. Ку­бiйовича). Вивчав форми жител в Українi, зокрема у Карпатах.

Неоніла Падюка «УКРАЇНСЬКА ЕТНОКАРТОГРАФІЯ ГАЛИЧИНИ 30-х років ХХ ст.»:

«У  фонді  кабінету  картографії  Львівської  національної  наукової  бібліотеки  України  імені  В. Стефаника  зберігається  невідома  широкому  колу  дослідників  рукописна  мапа  визначного українського   картографа М.  Кулицького “Західно- Українські землі”, укладена  у 1932 р.  Поки  що  не  вдалось  встановити,  до  якої  події було  виготовлено  цю  карту.  Мапа  з  такою  назвою  не  зафіксована  у  каталозі  виставки “Український  народ,  його  життя  і   праця”, яку  організував  В. Кубійович  у  Львові 1-15 грудня 1935 р.  Можливо,  карта  була  підготовлена  для  якоїсь  іншої  етнографічної виставки чи доповіді про національні відносини в Галичині, зокрема В. Кубійовича.

Мапа “Західно-Українські  землі”  укладена  способом  кольорового фону  і ареалів  у масштабі 1 : 800 000 форматом 100 х 88 см.

Показано  достатньо  велику  кількість  населених  пунктів,  гідро-мережу,  кордони (державні,  крайові,  округів).  Крім  українців зображено  розселення  ще  п’ятьох  сусідніх  народів  та  ареали компактного  проживання  національних  меншин.  Територія  розселення  українців  позначена  червоним  кольором.  Українські  етнічні  межі  збігаються  з  проведеними  на “Етнографічній  карті України  і  сумежних  країв”  (Львів,  1934) ...  Мапа  охоплює  західноукраїнські  землі,  сягаючи  на  сході лінії Турів (Білорусь) — Могилів-Подільський. Українські етнічні межі зображено так:

Українсько-білоруська етнічна межа починається на Нарві на схід від Суража, іде   річкою на схід  і  на південний схід до Пружан, Ясельди,  Берези  Картузької,  далі  на  схід  і  північний  схід  до Вигонівського  озера,  на  схід  до  Цни,  на  південний  схід  попри Великі  Чучевичі  до  Красної  Волі,  переходить  через  річку  Лань  і тягнеться до гирла Случа і далі по Прип’яті на схід.

Українсько-польська  етнічна  межа  починається  на  Нарві  на схід  від  Суража  і  тягнеться  на  південний  захід  до  Нурця,  Сем’ятичів,  досягає  Західного  Бугу  східніше  Дорогичина,  тримаючись  Бугу,  іде   на  південний  схід  до  Берестя,  оминаючи  Терешполь,  повертає  на  південний  захід  до  Коденця  і  Дратова, правим  берегом  Вепру  прямує  на  південний  схід  до  Павлова, Рейовця,  Комарова,  доходить  до  витоків  Гучви,  Солокії,  Рати  і  Танви,  відтак  іде  на  захід  понад  річку  Танву  до  Княжполя  і гирла  Лади,  з  південного  сходу  оминає  польський  півострів  з містом  Тарногород,  повертає  на  південний  захід  до  Сяну  біля Лежайська,  далі  тягнеться  на  південний  схід  понад  Сян  до  Ярослава  і  Радимна,  повертає  на  південний  захід  і  лівим  берегом Сяну  йде  до  Дубецька,  оминає  Динів  і  прямує  Сяном  до  Сяніка,  відтак  тягнеться  на  захід  попри  місцевості  Заршин,  Риманів, Дукля,  Жмигород,  Горлиці,  Грибів  до  Лабової,  звідки  повертається  на  південь  до  кордону  з  Чехо-Словаччиною,  іде  по  ньому на  захід,  утворює  з  польського  боку  український  півострів (Шляхтова, Біла і Чорна Вода, що не позначені на карті).

Українсько-словацька  етнічна  межа  іде  на  південний  схід лівим  берегом  Попраду,  утворює  два  великі  українські  півострови,  перший  з  яких  охоплює  територію  між  правим  берегом Попраду  і  верхів’ям  Ториси,  другий  розташований  на  північ  від Сабінова,  далі  українська  межа,  охоплюючи  витоки  Топлі,  тягнеться  на  північ,  оминаючи  Бардіїв  і  Зборів,  повертається  лівим берегом  Топлі  на  південь  до  Ґіральтівців,  повертає  на  схід  через Ондаву і Лаборець, та на південь до Ужгорода.

Українсько-угорська  етнічна межа тягнеться від Ужгорода на південний  схід  через  Латорицю  до  Лучок,  Мукачевого,  переходить через Боржаву, біля Виноградова— через Тису і доходить до румунського кордону.

Українсько-румунська  етнічна  межа  починається  на  лівому березі  Тиси  на  південь  від  Виноградова  і  Хуста,  тягнеться  на схід  лівим  берегом  Тиси  до  Вишкова  і  Тячева,  між  Тячевом  і Великим Бичковом  утворює на правому  березі Тиси румунський півострів,  йде  на  південний  схід  лівим  берегом  Вишевої,  по-вертає  на  схід  до  Руської  Поляни  і  кордону  з  Галичиною,  відтак прямує  на  південний  схід  цим  кордоном  і   далі  у  тому  ж  напрямку доходить  до  Кирлібаби,  іде   на  схід  до  річки  Молдови  і  Руської Молдавиці,  повертає  на  північний  захід  до  Сучави  і  далі  на  пів-нічний  схід  до  Сторожинця,  оминає  це  місто  і  входить  у  південному  напрямку  вузьким  українським  півостровом  в  румунську територію  до  Глибокої  і  міста  Серет,  повертається  назад  до  Чернівців,  іде ,  звиваючись,  на  схід  до  Сокирян  і  Могилева-Подільського,  охоплюючи  Хотинщину.  Зображена  на  карті  частина Північно-Східної  Бессарабії  зображена  як  мішана  українсько-румунська територія.

Українські острови на карті позначені:

— на польській етнічній території: на Підляшші (обабіч Нурця на  північ  і  на  південь  від  Бранська,  на  лівому  березі  Західного Бугу  доходять  до  Костянтинова,  Білої,  Гадина);  у  Холмщині (на правому березі Вепру); на лівому березі Сяну аж до Вислока.

—  на  словацькій  етнічній  території  практично  по  всій  території Східної Словаччини;

— на  угорській  етнічній  території (біля  Берегового  і  Шарош Патака);

— на румунській етнічній території (Остра, понад Сучавою).

Карта  М. Кулицького “Західно-Українські  землі”  має  непересічне  значення для  української науки, оскільки презентує справжні міжетнічні  відносини  на  західноукраїнських  землях  початку 30-х рр.  ХХ ст.,  на  ній  чітко  позначено  українські  етнічні  межі,  українські острови і колонії серед інших народів».