1932 р. Етнографічна карта “Західно- Українські землі”. Микола Кулицький

КУЛИЦЬКИЙ Микола (28. 06. 1903, м-ко Глиняни Перемишлян. пов., нині місто Золочiв. р-ну Львiв. обл. – 26. 10. 1970, м. Чикаґо, шт. Іллінойс, США) – картограф, географ. Дійс. чл. НТШ. Закiн. Яґеллон. ун-т (Краків, 1930). Пiд час 2-ї свiт. вiйни працював картографом в Укр. центр. ком-тi (Кракiв, Львів). Здобув ступ. д-ра географії в УВУ у Мюнхені (1946), де й викладав 1947–49. Емігрував до Чикаґо, де працював у картогр. фірмі. 

Бiльшiсть настiн. карт України та її окремих регiонiв виконав разом із В. Ку­бiйовичем, серед них – «Карта України i сумежних країв» (масш­таб 1:2500 000; Л., 1935), «Фiзич­на карта Українських земель» (масштаб 1:1500 000; Л., 1939), «Лемкiвщина i Надсяння» (масш­таб 1:400 000; Кракiв, 1940), «Фiзична карта Чорноморських країв» (масштаб 1:1500 000; Кракiв; Л., 1942), «Адмiнi­стра­тивна карта Галичини» (мас­­штаб 1:500 000; Краків; Л., 1943). Брав участь у підготовці першого нац. атласу «Атлас України й сумежних країв» (Л., 1937), праці «Географія українських і сумежних земель» (Л., 1938; Краків; Л., 1943), низку карт-iлю­страцiй до «Енциклопедiї українознавства» (усі – за ред. В. Ку­бiйовича). Вивчав форми жител в Українi, зокрема у Карпатах.

Неоніла Падюка «УКРАЇНСЬКА ЕТНОКАРТОГРАФІЯ ГАЛИЧИНИ 30-х років ХХ ст.»:

«У  фонді  кабінету  картографії  Львівської  національної  наукової  бібліотеки  України  імені  В. Стефаника  зберігається  невідома  широкому  колу  дослідників  рукописна  мапа  визначного українського   картографа М.  Кулицького “Західно- Українські землі”, укладена  у 1932 р.  Поки  що  не  вдалось  встановити,  до  якої  події було  виготовлено  цю  карту.  Мапа  з  такою  назвою  не  зафіксована  у  каталозі  виставки “Український  народ,  його  життя  і   праця”, яку  організував  В. Кубійович  у  Львові 1-15 грудня 1935 р.  Можливо,  карта  була  підготовлена  для  якоїсь  іншої  етнографічної виставки чи доповіді про національні відносини в Галичині, зокрема В. Кубійовича.

Мапа “Західно-Українські  землі”  укладена  способом  кольорового фону  і ареалів  у масштабі 1 : 800 000 форматом 100 х 88 см.

Показано  достатньо  велику  кількість  населених  пунктів,  гідро-мережу,  кордони (державні,  крайові,  округів).  Крім  українців зображено  розселення  ще  п’ятьох  сусідніх  народів  та  ареали компактного  проживання  національних  меншин.  Територія  розселення  українців  позначена  червоним  кольором.  Українські  етнічні  межі  збігаються  з  проведеними  на “Етнографічній  карті України  і  сумежних  країв”  (Львів,  1934) ...  Мапа  охоплює  західноукраїнські  землі,  сягаючи  на  сході лінії Турів (Білорусь) — Могилів-Подільський. Українські етнічні межі зображено так:

Українсько-білоруська етнічна межа починається на Нарві на схід від Суража, іде   річкою на схід  і  на південний схід до Пружан, Ясельди,  Берези  Картузької,  далі  на  схід  і  північний  схід  до Вигонівського  озера,  на  схід  до  Цни,  на  південний  схід  попри Великі  Чучевичі  до  Красної  Волі,  переходить  через  річку  Лань  і тягнеться до гирла Случа і далі по Прип’яті на схід.

Українсько-польська  етнічна  межа  починається  на  Нарві  на схід  від  Суража  і  тягнеться  на  південний  захід  до  Нурця,  Сем’ятичів,  досягає  Західного  Бугу  східніше  Дорогичина,  тримаючись  Бугу,  іде   на  південний  схід  до  Берестя,  оминаючи  Терешполь,  повертає  на  південний  захід  до  Коденця  і  Дратова, правим  берегом  Вепру  прямує  на  південний  схід  до  Павлова, Рейовця,  Комарова,  доходить  до  витоків  Гучви,  Солокії,  Рати  і  Танви,  відтак  іде  на  захід  понад  річку  Танву  до  Княжполя  і гирла  Лади,  з  південного  сходу  оминає  польський  півострів  з містом  Тарногород,  повертає  на  південний  захід  до  Сяну  біля Лежайська,  далі  тягнеться  на  південний  схід  понад  Сян  до  Ярослава  і  Радимна,  повертає  на  південний  захід  і  лівим  берегом Сяну  йде  до  Дубецька,  оминає  Динів  і  прямує  Сяном  до  Сяніка,  відтак  тягнеться  на  захід  попри  місцевості  Заршин,  Риманів, Дукля,  Жмигород,  Горлиці,  Грибів  до  Лабової,  звідки  повертається  на  південь  до  кордону  з  Чехо-Словаччиною,  іде  по  ньому на  захід,  утворює  з  польського  боку  український  півострів (Шляхтова, Біла і Чорна Вода, що не позначені на карті).

Українсько-словацька  етнічна  межа  іде  на  південний  схід лівим  берегом  Попраду,  утворює  два  великі  українські  півострови,  перший  з  яких  охоплює  територію  між  правим  берегом Попраду  і  верхів’ям  Ториси,  другий  розташований  на  північ  від Сабінова,  далі  українська  межа,  охоплюючи  витоки  Топлі,  тягнеться  на  північ,  оминаючи  Бардіїв  і  Зборів,  повертається  лівим берегом  Топлі  на  південь  до  Ґіральтівців,  повертає  на  схід  через Ондаву і Лаборець, та на південь до Ужгорода.

Українсько-угорська  етнічна межа тягнеться від Ужгорода на південний  схід  через  Латорицю  до  Лучок,  Мукачевого,  переходить через Боржаву, біля Виноградова— через Тису і доходить до румунського кордону.

Українсько-румунська  етнічна  межа  починається  на  лівому березі  Тиси  на  південь  від  Виноградова  і  Хуста,  тягнеться  на схід  лівим  берегом  Тиси  до  Вишкова  і  Тячева,  між  Тячевом  і Великим Бичковом  утворює на правому  березі Тиси румунський півострів,  йде  на  південний  схід  лівим  берегом  Вишевої,  по-вертає  на  схід  до  Руської  Поляни  і  кордону  з  Галичиною,  відтак прямує  на  південний  схід  цим  кордоном  і   далі  у  тому  ж  напрямку доходить  до  Кирлібаби,  іде   на  схід  до  річки  Молдови  і  Руської Молдавиці,  повертає  на  північний  захід  до  Сучави  і  далі  на  пів-нічний  схід  до  Сторожинця,  оминає  це  місто  і  входить  у  південному  напрямку  вузьким  українським  півостровом  в  румунську територію  до  Глибокої  і  міста  Серет,  повертається  назад  до  Чернівців,  іде ,  звиваючись,  на  схід  до  Сокирян  і  Могилева-Подільського,  охоплюючи  Хотинщину.  Зображена  на  карті  частина Північно-Східної  Бессарабії  зображена  як  мішана  українсько-румунська територія.

Українські острови на карті позначені:

— на польській етнічній території: на Підляшші (обабіч Нурця на  північ  і  на  південь  від  Бранська,  на  лівому  березі  Західного Бугу  доходять  до  Костянтинова,  Білої,  Гадина);  у  Холмщині (на правому березі Вепру); на лівому березі Сяну аж до Вислока.

—  на  словацькій  етнічній  території  практично  по  всій  території Східної Словаччини;

— на  угорській  етнічній  території (біля  Берегового  і  Шарош Патака);

— на румунській етнічній території (Остра, понад Сучавою).

Карта  М. Кулицького “Західно-Українські  землі”  має  непересічне  значення для  української науки, оскільки презентує справжні міжетнічні  відносини  на  західноукраїнських  землях  початку 30-х рр.  ХХ ст.,  на  ній  чітко  позначено  українські  етнічні  межі,  українські острови і колонії серед інших народів».

Карти Західної України Володимира Кубійовича в "Енциклопедії Українознавства" . 1949-1984 рр.

Володимир Михайлович Кубійович (23. 09. 1900 –02. 11. 1985) – географ, демограф, картограф, громадсько-політичний діяч, один з організаторів української науки на Заході в 1950–1980-х рр. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (1931) та Української вільної академії наук. Професор (1940). Дослідник і популяризатор географії, українського етносу на теренах України та поза ними. Обґрунтував концепцію відродження національної держави в її етнічних межах. З його ім'ям пов'язані підготовка та вихід у світ «Енциклопедії українознавства» та англомовної «Енциклопедії України». Голова Наукового товариства імені Шевченка в Європі (1952-1985). 

В. Кубійович зазначав, що для укладання етнографічних карт було використано результати таких переписів населення: радянського 1926 р. (українсько-білоруська та українсько-російська межі),  чехословацького 1930 р. (українські  межі  у Закарпатті),  угорського 1910 р. (українсько-словацький кордон),  австрійського 1910 р.  (для  Галичини й  Буковини);  для  зображення  розміщення  українців  у Бессарабії  було  взято  за  основу  працю  Л. Берґа,  для  Холмщини й Підляшшя — праці В. Францева, для Волині й Полісся — польську  статистику 1921 р.,  для  визначення українсько-білоруської межі — дослідження  мовознавців та  етнографів, передусім Є. Карського.

Основні карти:

1934 р. «Етнографічна карта України і сумежних країв» та «Карта  розміщення українського населення».

Автори: В. Кубійович, М. Кулицький.  Масштаб 1 : 5 000 000.. Обидві  карти  надруковані  у  Львові  літографічним  закладом “Унія”. Формат: 25 х45 см. Ці етнічні  мапи  були  долучені  до  третього  тому “Української  Загальної  Енциклопедії”.   Вказані державні та адміністративні межі Української соціалістичної республіки, населені пункти розподілені за людністю.

Фізична карта Чорноморських країв [Карти] / В. Кубійович, М. Кулицький. – 1 : 1500000. – Краків ; Львів : Укр. вид-во, 1942. – 1 к. : кольор. ; 87х160 см, в обкл. 31х19 см. Фізична карта Чорноморських країв [Карти] / В. Кубійович, М. Кулицький. – 1 : 2500000. – Краків ; Львів : Укр. вид-во, 1942. – 1 к. : кольор. ; 55х93 см, в обкл. 31х19 см. Є дві "Фізичні карти Чорноморських країв", авторства В. Кубійовича та М. Кулицького. Одна з них видана У 1942 році, масштабом 1:1500000, формат карти 87х160 см. Друга карта видана у 1942 році масштабом 1:2500000, формат карти 55х93 см, має деякі доповнення. Карти видані Українським видавництвом у Кракові та друкарнею № 1 у Львові. Мапи відображають фізико-географічні території, мережу шляхів та населені пункти. Карти повністю охоплюють територію України.

Кубійович В. Адміністративна карта Галичини [Карти] / В. Кубійович, М. Кулицький. – 1 : 500000. – Краків : Укр. вид- во, 1943. -1 к. : кольор.; 74х76 см. 1943 р. Володимир Кубійович та Микола Кулицький публікують "Адміністративну карту Галичини". Величина масштабу цієї карти дозволяла нанести значну кількість населених пунктів та відобразити детальний адміністративний поділ території до найменших одиниць – ґмін (самоврядних територіальних громад у Польщі). Велика кількість нанесених населених пунктів робить карту інформаційно насиченою.

Фізична карта України = Physical map of Ukraine [Карти] / уклад. В. Кубійович, М. Кулицький. – 1: 5000000; . – [Мюнхен] : Molode Zyttja ; [Нью-Йорк], [1949]. – 1 к. : багатокольор. ; 24х44 см. Карта є ілюстрацією до статті 1-го тому "Енциклопедії Українознавства". Видана у 1949 р. у видавництві "Молоде життя" (Мюнхен, Нью-Йорк).

Кубійович В. Етнічні групи Південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 р. Ч. 1. Етнографічна карта Південнозахідньої України (Галичини) [Карти] : наукове видання / В. Кубійович. – Лондон ; Мюнхен ; Нью-Йорк : Наук. Т-во ім. Шевченка, 1953. – 1 к. Кубійович В. М. Етнографічна карта Південнозахідньої України (Галичини) [Текст] : пояснення / Володимир Кубійович ; Наук. т- во ім. Шевченка, Ін-т нац. дослідів. – [Лондон [etc.] : б. в., 1953]. – 15 с. Карта видана коштом і заходами Об’єднання бувших вояків Українців у Великій Британії. Рідкісне малотиражне науково- картографічне видання української діаспори. У праці подано етнічний склад населення Галичини зібраний станом на 01.01.1939 р. У таблицях подано статистичний опис 58 повітів. Подається чисельність: а) всього населення; б) українців; в) українців з польською розмовною мовою; г) поляків; д) польських колоністів; е) латинників; є) євреїв; ж) німців та інших. Це настінна великоформатна (141х150 см) карта на основі тканини. Карта відображає територію Галичини, по кордонах розміщені інші історичні області: Холмщина, Буковина, Карпатська Україна, Волинь. В лівому нижньому куті представлена таблиця "Етнографічний склад людности Української Галичини на 1.1. 1939, дані подано в тисячах осіб та відсотках". Подана також схематична етнографічна карта Галичини (назва на анг.), дві карти положення Галичини у Європі за 1938 та 1952 роки. Наявна спеціальна видавнича папка для одночасного зберігання даного комплекту (карти у складеному вигляді та книга).

В.Кубійович є автором цілого ряду статей з проблем географії України в енциклопедіях багатьох країн. Дослідження В.М.Кубійовича присвячені життю і особливостям розвитку населення Західної України. У своїй 10-ти томній “Енциклопедії Українознавства” він представляє загальну фізичну карту Волині, адміністративну карту Галичини, економічну карту Буковини та Галичини.

«Енциклопедія українознавства» (англ. Encyclopedia of Ukraine) — фундаментальна праця з україністики, створена під егідою французького Наукового товариства ім. Шевченка у Сарселі.

Всього енциклопедія складається з 14 томів. По аналогії з Encyclopædia Britannica, ЕУ складається з кількох типів томів. Перший тип томів - це три томи так званої "Macropædia" (1949) також відомих як "ЕУ-I", де фактично розміщена одна велика розлога стаття про Україну на 1 200 сторінок (нумерація всіх трьох томів наскрізна). Другий тип томів - це 10 томів так званої "Micropædia" (1955—1995) також відомих як "ЕУ-II", де розміщуються короткі статті та плюс 11-ий том з виправленнями та доповненнями. Усього енциклопедія містить понад 20 000 термінів.

У 1993-2003 роках всі 14 томів було перевидано як "репринтові видання" в Україні у Львові (НТШ у Львові, лише "ЕУ-II") та Києві (Інститут археографії НАН України, лише "ЕУ-I"). Паралельно з НТШ у Львові, у Києві альтернативну версію репринтового видання зі своїми власним художнім оформленням зробила харківська друкарська фабрика «Глобус» (Вікіпедія).

 Кордони Галичини

1. – Українська Галичина (рівночасно ЗУНР 1918 –23 рр.); 2. – Кордони Галицького Князівства; 3. – Межі Руського і Белзького воєводства за польської доби; 4. – Межі Галичини за австрійської доби; 5. –Західні межі Тернопільщини в 1809- 1815 рр; 6. – Українсько-польська етнографічна межа; 7. – Межа Львівського й Краківського апеляційних судів за Австрії; 8. – Лінія Керзона; 9. – Межа Львівського й Краківського воєводств 1923-9; 10. – Зах. і півн.-зах. Галицького дистрикту 1941-44; 11. – Кордони УССР; 12. – Крем’янеччина в межах Тернопільської області. 

Людність з українською розмовною мовою в Галичині

( у % всього населення )

Пояснення

А- більше 85 В- 80 –84,9 С- 75 –79,9

D- 70- 74,9 Е- 65- 69,9 Н- 55- 59,9

І- 50- 54,9

     1.  – Кордони держав; 2. – Границі Галичини в межах Австрії; 3. – Українсько- Польська етнографічна межа; 4. – Границі воєводств; 5. – Границі повітів; 6. – Воєводські міста; 7. – Повітові міста

Етнографічна й адміністративна карта Буковини

1.2. – Межі Буковини за австр. (1) і рум. (2) окупації. 3 – Кордони УССР. 4,5 – Межі повітів за австр. (4) і рум. (5) окупації. 6. – Межі районів у Чернівецькій області. 7 – 12 – Оселі з числом мешканців (1910 р): 0 – 1000 (7), – 2500 (8), – 5000 (9), – 10000 (10), - 20000 (11), - 100000 (12). 13. – Міста: U – українці, R – румуни, G – німці, J – жиди, L – липовани, H – угорці, P – поляки, O – іншіі.

Врізки: А – за Австрії (1 – Австро-Угорщина, 2 – Росія, 3 – Румунія); В – за Румунії (1 – Польща, 2 – Румунія, 3 – УССР).

Фізична карта Волині