Винники (Львівщина) на польській фізичній карті Галичини. 1894 р. Станіслав Маєрський.

Станіслав Юзеф Маєрський (Stanisław Józef Majerski; 1852-1926) – польський педагог, географ та історик, радник Львова, автор першої польської гіпсометричної карти.

Подією в історії картографії стало видання першої польської гіпсометричної (фізичної) карти. На цю карту була опублікована позитивна рецензія Е. Ромера, в якій він вперше виступив на захист гіпсометричних карт.

1894 р. 1910 р. Карта «Mapa ścienna Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem z Księstw: Oświęcimskiem i Zatorskiem» (Настінна карта Королівства Галичини та Лодомерії з Великим Князівством Краківським і Князівством Освєнцімським і Заторським). Масштаб 1: 350 000. Формат 156 x 96 см. Карту надрукувала літографія А. Пшишлака і видала львівська книгарня Губриновича і Шмідта. Мова польська.

На карті позначені: Винники (Wіnniki); Чортова скеля (418); річка Марунька (Marunka) та довкільні села.

ВИННИКИ

Винники — одне з найдавніших поселень біля Львова, ще у XXV тис. до н. е. людина вперше заселила околиці Винник. Місто розташоване на шляху, що споконвіку єднав два величні українські міста: Львів та Київ. Територія Винник та околиць знаходиться на межі Грядового Побужжя і Давидівського пасма. За чудову природу у XIX ст. Винники називали "маленькою Швейцарією", перлиною Львівщини.

Винники було засновано у другій половині XIII ст. руським (українським) королем Левом Даниловичем. Спочатку місто мало назву Малі Винники. За часів Галицько-Волинської держави першим відомим власником Винник був Бертольд Штехер (перший німецький війт Львова за часів короля Лева Даниловича). За свою працю на благо міста він отримав у винагороду від короля Лева млин Сільський Кут, озера та два невеликі маєтки в Малих Винниках та Підберізцях. Матеус (Матвій) Штехер — син Бертольда — також був війтом Львова і володарем Винник на поч. XIV ст.

Право на володіння Винниками, нащадкам Бертольда, згодом підтвердив польський король Казимир III своїм привілеєм від 22 серпня 1352 р. Ця грамота містить першу письмову згадку про Винники.

17 травня 1666 р. польський король Ян II Казимир дозволив Стефанові Замойському перетворити Винники на місто, надавши йому Магдебурзьке право, створити тут купецьке братство і ремісничі цехи та двічі на рік проводити у місті великі ярмарки - на Михайла та Зелені свята.

23 серпня 1992 р. — перше святкування дня міста Винники.

Місто ВИННИКИ ЦЕ:

Перший скульптурний пам’ятник в Україні й у світі Т. Шевченку – 1913 р.

Перший пам’ятник в Україні воїнам УГА – 1922 р.

Винники та Підберізці - перші населені пункти Галичини де було скасовано панщину 1 лютого 1786 р.

1854-1867 р. — Винниківський повіт.

1867 р. — 1918 р. — Винниківський судовий повіт.

Винниківський судовий повіт існував у таких межах (на 1910 р.): Білка Королівська, Білка Шляхетська, Борщовичі, Винники, Виннички, Вовків, Давидів, Дмитровичі, Гаї, Гончари, Глуховичі, Германів, Кам’янопіль, Журавники, Кам'янопіль, Козельники, Кротошин, Лисиничі, Миклашів, Милятичі, Підберізці, Підбірці, Селиська, Сухоріччя, Товщів, Черепин, Чишки, Чарнушовичі, Чижиків, Weinbergen (Винники), Unterbergen (Підгірне).

ЗУНР. 1 листопада 1918 р. — 1919 р. (друга пол. травня) — судовий округ (повіт) Винники.

1921 р. — 1924 р. — сільська ґміна Винники.

1921 р. — 1933 р. — сільська ґміна Вайнберґен.

1924 р. — 1934 р. — міська ґміна Винники.

1924 р. — Польський Сойм приняв ухвалу про зачислення громади Винник до списку містечок.

20 жовтня 1933 р. Винники повторно отримали статус міста.

10 січня 1940 р. — 26 вересня 1959 р. (з перервою під час війни) — Винники центр Винниківського р-ну. До Винниківського району, у різний період, належали села: Виннички, Гончари, Давидів, Черепин, Товщів, Селиська, Великі Кривчиці, Малі Кривчиці, Лисиничі, Підбірці, Ямпіль, Кам’янопіль, Верхня Білка, Нижня Білка, Гаї, Чижиків, Підберізці, Чишки, Дмитровичі, Глуховичі, Козельники, Пасіки Зубрицькі, Кротошин, Сихів, Зубра, Гори.

*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020.  640 с.

*Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022.  328 с. 

*Байцар Андрій. НАЗВИ УКРАЇНИ АБО ЇЇ ЧАСТИН НА ГЕОГРАФІЧНИХ КАРТАХ (XII–XIX ст.) / Сучасні напрямки розвитку географії України: монографія / [за заг. редакцією проф. Лозинського Р. М. Львів, 2022. С. 29-91.

*Байцар Андрій. ГЕОГРАФІЯ ТА КАРТОГРАФІЯ УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ ЗЕМЕЛЬ (XII ст. – поч. XX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2023. 295 с.

*Байцар Андрій. ІСТОРИЧНА КАРТОГРАФІЯ. УКРАЇНА НА КАРТАХ МОСКОВІЇ (XV–XVII ст.) ТА ТАРТАРІЇ (XIII–XIX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2025. – 290 с.

*Кришталович У. Перша топографічна карта Галичини Йозефа Лісґаніґа / У. Кришталович // Боплан і Україна: Зб. наук. пр. – Львів, 1998. – С. 146-154.

*Перші томи топографічної карти Галичини та Володимирії кінця XVIII століття / Капраль М. М. // Вісник геодезії та картографії. — 2013 — № 5 (86) — С. 52-53.

*Петришин Г. П. Карта Ф. фон Міга 1779-1782 р як джерело до містознавства Галичини / Г.П. Петришин. - Л.: Вид-во НУЛП, 2006. — 292 с.

*Сосса Р. І. Історія картографування території України. Від найдавніших часів до 1920 р. К. : Наук. думка, 2000. 248 с.

*Сосса Р. І. Картографування території України: історія, перспективи, наукові основи. К. : Наук. думка, 2005. 292 с., 56 іл.

*Сосса Р. І. Історія  картографування території  України: підручник. К. : Либідь, 2007. 336 с.

*Сосса Р. І. Дослідження з історії картографії України // Укр. іст. журн. – 2008. – № 3. С. 176-202.

*Сосса Р. І. Каталог австрійських топографічних карт українських земель (1870–1918 рр) / Р. Сосса, Н. Падюка, Т. Огородник // Історико-географічні дослідження в Україні : Зб. наук. пр. / Упоряд. С.Б. Хведченя; відп. ред. Г.В. Боряк. К. : Ін-т історії України НАНУ, 2012. - Число 12. С. 155-162.

*Affek A. Georeferencing of historical maps using GIS, as exemplified by the Austrian military surveys of Galicia / A. Affek // Geographia Polonica. Journal. – 2013. – № 86. – p. 375-390.

*Galicja na jozefinskiej mapie topograficznej 1779-1783 / Wyd. W. Bukowski, B. Dybas, Z. Noga / Polska Akademia Nauk, Instutut Historii im. T. Mauntrffla; Uniwersytet Pedagogiczny w Krakowie, Instutut Historii. – Krakow, 2012. – T. 1. – Cz. A. – 324 s.; Cz. B (Sekcje 1-30); T. 4. – Cz. A. – 310 s.; Cz. B (Sekcje 81-87, 109-117, 126-132, 143).

*Konias A. Kartografia topograficzna Slaska Cie szynskiego i zaboru austriackiego od II polowy XVIII wieku do poczatku XX wieku / A. Konias – Katowice, 2000. – 259 s.

*Österreichische Kartographie ꞉ Wiener Schriften zur Geographie und Kartographie / Ingrid Kretschmer // Institut für Geographie und Regionalforschung der Universität Wien Kartographie und Geoinformation – B., 2004 – Вand 15 – 317 s.

*Faluszczak F. P. Кartografia Galicji Wschodniej w latach 1772-1914 / F. P. Faluszczak – Rzeszow, 2011. – 340 s.; Wolski J. Kar tografia topograficzna Bojkowszczyzny Zachodniej 1772-1939 : Bojkowszczyzna Zachodnia - wczoraj, dziś i jutro. T. 1 / Red. J. Wolski – Warszawa, 2016 - s. 107-174 (Monografie IGiPZ PAN; 17).