Абрагам Ортеліус (Abraham Ortelius; 1527–1598) — фламандський географ та картограф, творець першого географічного атласу в сучасному розумінні, який був надрукований в Антверпені 20 травня 1570 р. Атлас був названий «видовище земної кулі» (лат. Theatrum Orbis Terrarum) і відображав стан географічних знань на той час. Цей атлас неодноразово доповнювався і перевидавався і став свого роду «географічною Біблією» для мореплавців кінця 16 — початку 17 століть. Разом з атласом Меркатора він зіграв важливу роль у розвитку картографії.
Бельгійський вчений ван дер Лінден (van der Linden) у вступній промові при відкритті першого міжнародного конгресу з історичної географії в 1930 р. вказав на Ортеліуса, як на «предтечу історичної географії». Аналогічну думку висловив у 1935 р. великий італійський фахівець з історії географічної науки Альмаджа (АІmagiа), який у статті про Ортеліуса в «Італійській енциклопедії» характеризував його як «одного із засновників історичної географії».
Вважається також, що він був першим картографом, який уявив, що раніше всі континенти були об'єднані в один великий материк, згодом дрейфувавши до сучасного їх положення.
Другу Г. Меркатора Абрагаму Ортеліусу не так пощастило, він не отримав академічної освіти. Проте вчені всієї Європи високо цінували його.
У віці двадцяти років (1547 р.) А. Ортеліус став членом гільдії Святого Луки в якості художника-ілюмінатора карт (afsetter van kaerten). Через сім років помер його батько, і молодій людині довелося взяти на себе утримання матері й двох сестер. Заради додаткового доходу він почав купувати карти на стороні. Його сестри закріплювали їх на полотні, а Абрагам розфарбовував і продавав на ярмарках у Франкфурті та інших великих містах.
На Франкфуртському книжковому ярмарку він зустрів Герарда Меркатора у 1554 році. Подорож у 1560 році з Меркатором в Трір, вплинула на його кар'єру наукового географа. З 1564 р. займався виданням географічних карт.
У 1564 році він опублікував свою першу карту «Typus Orbis Terrarum», настінну карту світу з вісьмома пелюстками, на якій він ототожнив Regio Patalis з Locach як північне продовження Terra Australis, що доходить до Нової Гвінеї. Ця карта згодом з'явилася в зменшеному вигляді в «Terrarum», (єдина збережена копія знаходиться в Бібліотеці Базельського університету). Він також опублікував карту Єгипту на двох аркушах в 1565 р., план замку Брітенбург на узбережжі Нідерландів в 1568 р., карту на восьми листах «Азія» в 1567 р. і карту Іспанії на шести аркушах до появи його атласу.
1570 р. Абрагам Ортеліус - “Theatrum Orbis Terrarum”
У 1575 р. Абрагам Ортеліус був відзначений званням Географа короля Філіпа II.
У 1578 році він заклав основу критичного підходу до стародавньої географії у своїй «Synonymia geographica» (надрукованої видавництвом Plantin в Антверпені) і перевиданої в розширеному вигляді як «Thesaurus geographicus» в 1587 році і знову розширеної в 1596 р. Розглядав можливість дрейфу материків (теорія виявилася вірною лише на початку 20 століття).
1570 р. Карта «EVROPAE» (Європа). Карта опублікована в атласі “Theatrum Orbis Terrarum” й неодноразово перевидавалася. Українські історико-географічні землі представлені Руссю (Russia) – напис біля Львова (Leopolis), Поділлям (Podolia), Сіверщиною (Zevera), Приазов’ям (Сumani), Кримським півостровом (Gazaria).1570 р. Абрагам Ортеліус. “Theatrum Orbis Terrarum” (Театр Земного Кола) – систематичні зібрання карт, об’єднаних в одному томі й надрукованих в одному форматі, які, по суті, складали перший у світі географічний атлас – ще до того, як видатний картограф Г. Меркатор (1512–1594) використав термін “атлас” у назві свого твору. Атлас був виданий у видавництві Коппенса ван Діста (м. Антверпен, тепер Бельгія). Багато карт до Атласу було вигравіювано фламандським графіком та картографом Францом Гогенбергом (Frans Hogenberg; 1535—1590). Чудовою особливістю «Театру» був складений редактором каталог авторитетних вчених (catalogus auctorum tabularum), що містив 87 імен географів і картографів, чиї роботи були використані або скопійовані. Цей список не тільки створив прецедент етичної поведінки при виданні карт, але і поширив імена багатьох картографів, які могли інакше залишитися маловідомими або зовсім невідомими на батьківщині або за кордоном.
Ортеліус поклав кінець тому змішанню давньої й нової географії, яке було властиво географії XV-XVI ст.
Ортеліус був одним із перших, хто започаткував радикальну реформу Птолемеївської географії. Як перший крок він відокремив давню географію від географії сучасної, цілком розуміючи їх зв'язок і необхідну взаємозалежність. Це відокремлення стародавньої географії від сучасної йому Ортеліус зробив виданням атласу сучасної географії, яке він назвав «Theatrum Orbis Terrarum».
Виникнення атласу Ортеліуса було не тільки назрілим етапом у розвитку географії, викликаним великими географічними відкриттями, а й пов'язане з практичними економічними потребами епохи.
Архів Ортеліуса та його племінника, який прийняв на честь дядька прізвище Ortelianus, зберігся у Лондоні, куди Ортеліан емігрував, рятуючись від іспанської інквізиції. Матеріали цього архіву, опубліковані Хессельсом в Кембриджі, дають можливість з'ясувати, як в Ортеліуса виникла думка створити «Theatrum Orbis Terrarum».
У листах до Ортеліана, який цікавився історією виникнення атласу свого дядька, старий друг Ортеліуса Радемакер, який служив довго в антверпенській торговій фірмі Гофтмана, розповідає, що його господар Гофтман збирав звідусіль карти для складання маршрутів для своїх прикажчиків, яких він посилав у торгових справах. Для зручності користування Радемакер порадив господареві, підібравши карти подібних розмірів, переплести їх разом. «Для цієї мети,— писав Радемакер,— він мені доручив дістати йому через Ортеліуса всі карти Франції та Італії, які можна дістати розміром не більше аркуша паперу, і зібрав таким чином том, складений приблизно з тридцяти карт, який перебуває досі у спадкоємців Гоофтмана».
В іншому листі Радемакер повідомляє Ортеліану, що він отримав том карт Гоофтмана, «який послужив зразком для Theatrum Ортеліуса». У цьому томі було 38 карт, головним чином надрукованих у Римі, але вісім карт було нідерландських. На жаль, цей прототип атласу, який наштовхнув Ортеліуса на думку скласти його Theatrum Orbis Terrarum, не зберігся.
Перш ніж узятись за справу, Ортеліус радився з низкою осіб, зокрема з Меркатором, який, схваливши його намір, дозволив йому надрукувати свої карти Європи та Фландрії. «Theatrum Orbis Terrarum» побачив світ 20 травня 1570 р. і був присвячений іспанському королю Філіппу II, під владою якого перебували тоді Нідерланди.
Ортеліус не був автором карт, включених ним у свій атлас. Його робота складалася з підбору карт, які він вважав кращими, і в їх редагуваннях. Географи кінця XIX ст. високо оцінювали редакторську роботу Ортеліуса. 'Гак, один з основоположників геоморфології, Ріхтгофен, вказував, що Ортеліус умів вибрати найбільш вірогідні карти. На кожній карті, що ввійшли в атлас, Ортеліус вказав її автора. Крім того, до атласу було додано список географів, карти яких були використані Ортелієм при складанні атласу.
Цей «Catalogue auctorum tabularum geographicarum» Ортеліуса є цінним джерелом для історії географічної науки.
«Theatrum Orbis Terrarum» Ортеліуса мав величезний успіх. Він задовольняв як практичним потребам, і культурним потребам суспільства на той час. Вже в тому ж 1570 р. знадобилося три нові видання, і потім атлас перевидавався десятки разів.
Атлас Ортеліуса витримав безліч видань, в кожне з яких картограф вносив додаткові уточнення. Перше видання було випущено латинською мовою. Перший тираж «Театру» незабаром був розпроданий, і через три місяці у 1571. вийшло друге видання з декількома незначними змінами (фламандською мовою).
В 1572 р. він був перекладений французькою і німецькою мовами, пізніше іспанською (1588 р.), англійською (1606 р., вже після смерті автора) та італійська (1608 р.) мови. Цими мовами атлас неодноразово перевидавався. Зник список друкарських помилок, були зроблені деякі необхідні зміни в тексті. До списку картографів було додано чотири імені; кілька сторінок тексту були набрані заново, і в цілому текст подовжився на три сторінки. Цей тираж теж швидко розійшовся.
Всього досі відомо 21 видання латинською мовою (1570 р.— чотири видання, по одному 1571, 1573, 1574, 1575, 1578, 1579 рр., 1584 — два видання, по одному 1589, 1591, 1595, 1601, 1603, 1607, 1609, 1612 рр.), шість французьких видань (1572, 1574, 1578, 1581, 1587, 1598 рр.), п'ять німецьких (два в 1572 р. і по одному в 1572) ), чотири іспанських (1588, 1600, 1602 і 1612 рр.), два фламандських (1571 і 1598 рр.), два італійських (1608 і 1612 рр.) та одне англійське (1606 р.). Останнє видання видав дім Плантена в 1612 р., через чотирнадцять років після смерті автора. Це видання вийшло під редакцією Балтазара Морета з фірми Плантена.
Окрім видань in folio, видавалося також багато разів як латинською, так і на нових мовах так зване «Epitome Theatri Orbis Terrarum», тобто. видання атласу Ортеліуса малого формату.
Ортеліус все життя не припиняв працювати над своїм атласом. Численні видання «Theatrum Orbis Terrarum» не були простим передруком першого видання. Карти атласу перероблялися Ортеліусом. До раніше опублікованих карт додавалися нові, і обсяг атласу збільшувався.
У першому виданні Theatrum Orbis Terrarum було 70 карт, надрукованих на 53 аркушах. Посмертне видання 1603 р. складається вже зі 107 карт на 118 аркушах. Список географів зріс із 87 до 183 імен.
Першою в атласі Ортеліуса було вміщено мапу земної кулі («Туpus orbis terrarum»). За нею йшли карти частин світу та окремих країн. Основне місце відведено країнам Європи. Деяким із них було присвячено цілу низку карт. Так було в посмертному виданні 1603 р. Італії було відведено 20 аркушів (у першому виданні 6), Нідерландам 14 (у першому виданні 7), Франції 15 (у першому виданні 4).
У першому виданні містилося 70 карт і 87 посилань на джерела (багато з яких нині втрачені), а в 31-му виданні 1612 р. — вже 167 карт з відсиланням до 183 джерел.
Серед карт Європи була і мапа Росії-Московії. Ортеліус користувався при цьому картою Дженкінсона, що він передрукував під назвою «Russiae, Moscoviae et Tartariae descriptio Auctore Jenkinsono Anglo, edita Londini anno 1562».
Вчені сучасники Ортеліуса зустріли «Theatrum Orbis Terrarum» зі схваленням, у тому числі і Меркатор, якому Ортеліус надіслав атлас і чиєю думкою він особливо дорожив. У списку географів, карти яких використано для «Theatrum Orbis Terrarum», Ортелійус додав до імені Меркатора епітет — nostri saeculi Ptolemaeus (Птолемей нашого століття), що в очах учених тієї епохи було найвищою похвалою для географа.
Лист Меркатора, де він дає високу оцінку «Theatrum Orbis Terrarum» Ортеліус, останній систематично передруковував у наступних виданнях атласу.
Успіх атласу сприяв наданню Ортеліусу почесного звання Королівського географа. Сам кровавий герцог Альба, нещадний, але безрезультатний придушенням Нідерландської революції, особисто вручив йому в 1573 р. наказ про нагороду іспанського короля Філіпа II, якому Ортеліус присвятив атлас. Це було, як зауважує Бовермане, винятковою честю.
При всіх недоліках «Театр» Ортеліуса мав повний успіх, в тому числі комерційний. Звичайно, деякі карти несли на собі сліди Птолемеєвої традиції, а інші були трохи краще звичайних малюнків; проте колекція в цілому виявилася досить повною, а головне – добре документованою. Це було видання нового роду – портрет світу в одному томі – серія карт, зменшених до зручного розміру, привабливо оформлених і акуратно вигравіюваних. Споживачам це сподобалося. Атлас був цікавий усім; це було міжнародне видання, складене дипломатом і вченим. На художньо оформленій титульній сторінці замість звичайних трьох фігур, які символізують три континенти світу, були зображені чотири фігури, «і таким чином в цій книзі Америку вперше визнали, взяли і символічно зобразили рівній іншим трьом частинам земної кулі». Загальний план Атласу й відбір карт були не менш древніми, ніж «Географія» Птолемея, і не менш сучасними, ніж будь-який географічний атлас XX в.
1571 р. вийшло третє видання на латині та голландській мові, до кінця 1572 р. з'явилися переклади атласу на німецьку та французьку мови. За три роки Ортеліус отримав стільки нових карт, що йому довелося випустити доповнення до «Театру» (Additamentum) з 17 карт, які він пізніше включив до складу основного тому. 1579 р. Ортеліус доповнює Атлас розділом історичних карт, які він сам склав, — «Parergon Theatri», який видавався й окремо.
Атлас став свого роду «географічною біблією» для мореплавців кінця XVI — початку XVII ст. Разом з атласом Меркатора він зіграв важливу роль у розвитку картографії. У XVII ст. під тією ж назвою і з тих самих лекал друкувала свої атласи голландська фірма Блау.
Під кінець життя Ортеліуса, в 1596 р., його заслуги були відзначені і громадянами його рідного міста Антверпена: управління міста піднесло йому розкішну срібну визолочену вазу, подібну до тієї, що через кілька років отримав від своїх співгромадян знаменитий фламандський художник Рубенс. Через сотні років, в 1890 р., місто Брюссель вшанував пам'ять Ортеліуса, поставивши його статую поруч зі статуєю Меркатора в національному пантеоні.
Робота над «Theatrum Orbis Terrarum» наштовхнула Ортеліуса на заняттям історичною географією. Передмову до атласу він починає, називаючи географію «очима історії», із зазначення необхідності знання географії для правильного розуміння історичних подій.
Таким чином, вже при випуску «Theatrum Orbis Terrarum» перше, на що він хоче звернути увагу читача, це — на допомогу, яку може принести його праця при занятті історією. Природно, що, відокремивши сучасну географію від стародавньої і видаючи атлас сучасної географії, Ортеліус мав ясно усвідомлювати, що для занять з історії потрібніша карта історична, ніж сучасна. У тому напрямі Ортеліуса штовхали його власні історичні інтереси.
*Байцар Андрій. Географія та картографія Винниківщини. Наукове видання. Винники; Львів: ЗУКЦ, 2020. 640 с.
*Байцар Андрій. УКРАЇНА ТА УКРАЇНЦІ НА ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕТНОГРАФІЧНИХ КАРТАХ. Монографія. Львів: ЗУКЦ, 2022. 328 с.
*Байцар Андрій. НАЗВИ УКРАЇНИ АБО ЇЇ ЧАСТИН НА ГЕОГРАФІЧНИХ КАРТАХ (XII–XIX ст.) / Сучасні напрямки розвитку географії України: монографія / [за заг. редакцією проф. Лозинського Р. М. Львів, 2022. С. 29-91.
*Байцар Андрій. ГЕОГРАФІЯ ТА КАРТОГРАФІЯ УКРАЇНСЬКИХ ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ ЗЕМЕЛЬ (XII ст. – поч. XX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2023. 295 с.
*Байцар Андрій. ІСТОРИЧНА КАРТОГРАФІЯ. УКРАЇНА НА КАРТАХ МОСКОВІЇ (XV–XVII ст.) ТА ТАРТАРІЇ (XIII–XIX ст.). Монографія. Львів-Винники, 2025. – 290 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар